Детская агрессия

Добрый день
На сколько я понимаю ситуацию решила мама девочки - пошла играть на другую площадку что бы убрать прецедент и возможность повторения ситуации , что в целом логично.
Как бы вы поступили на месте мамы девочки?
Как сами думаете чем спровоцированы такие изменения в поведении сына?

Доброго дня, nike69

но последние дни начал её бить рукой (до этого нежно обнимал) и отпихивать если она что-то брала его или же чужое чем он игрался до этого.

А Ваш син так само регує на інших дітей, які беруть його іграшки? Насправді, прояви гніву у цьому віці - цілком нормальне явище і дитина лише зараз вчиться конструктивно його виражати та контролювати (дозрівання емоційно-вольової сфери). Гнів - це природня емоція, яка призначена для того, щоб відстоювати свої особистісні межі та задовільняти власні потреби. Ваш син вчиться відстоювати свої особистісні межі, однак зараз у нього це важко виходить і Ваша задача як батьків, навчити його цьому і підтримати:
1. Не забороняйте дитині гніватися тому, що в майбутньому у нього буде заборона на гнів, що може призвести до особистісних проблем (психосоматика, проблеми у стосунках, неврози, занижена самоцінність тощо). Визнавайте гнів сина, співчувайте йому у такі моменти (так і проговорюйте, обіймайте) і давайте альтернативні способи конструктивного вираження: порвати папір, розламати непотрібну річ, або побити подушку тощо.
2. Діти - наше дзеркало, тому важливо прослідкувати, як Ви, Ваш чоловік та інше найближче оточення виражаєте свій гнів та відстоюєте власні межі. Показуйте на своєму прикладі, будьте послідовними.
3. У ситуаціях, коли у дитини забирають іграшки, навчіть його правильно відстоювати свої межі: наприклад, що він має говорити "Мені дуже сумно і я гніваюся, що ти забрала мою річ. Поверни її, будь ласка" (робите це замість нього, коли він поруч ("(ім'я), дуже гнівається і хотів би повернути іграшку. Можеш, будь ласка, її віддати йому?"). Не забувайте про невербаліку (найкраще у гіпертрофованому вигляді), щоб дитина могла добре пов'язати слова із ситуацією.

После всех событий меня не покидает чувство вины по поводу воспитания моего ребёнка, хочется уйти подальше.

Не існує ідеальних людей. Дозвольте собі бути не ідеальною. Водночас, Ви маєте похвалити себе, що намагаєтеся вирішити цю проблему і звернулися до спеціалістів. Ви молодчинка! Рекомендую Вам написати список речей, де Ви вважаєте себе хорошою мамою (можете запитати про це і чоловіка, друзів, родичів тощо) записати на диктофон його диктовку (дуже добре, якби цей список надиктував хтось із Ваших близьких людей) і прослуховувати його кожнього дня та в моменти, коли у Вас виникає цей внутрішній голос критики. Зі свого боку, можу сказати, що Ви хороша мама тому, що намагаєтеся розвиватися у сфері виховання, збираєте нову інформацію, хвилюєтеся за соціальні навички сина та намагаєтеся його підтримати у цьому (наприклад, Вам сумно, що цей контакт припинився, адже сину подобалася дівчинка).

Теперь ходит гулять в другое место и когда возвращается обратно ведёт себя словно мы не знакомы и зразу отводит её в разные стороны если они приближаются и говорит, чтобы слышали другие, что он не умеет с ней играться..."как бы я поступила" - пыталась бы уменьшить общение на какое-то время и посмотрела что будет дальше.

Дійсно, ситуація не з приємних, співчуваю Вам. Можна зрозуміти і Вас і маму тієї дівчинки. Якщо Ви хочете відновити ці стосунки, то я б рекомендувала Вам зідзвонитися із цією жінкою (або підійти безпосередньо), визнати її хвилювання та, водночас, поділитися власними переживаннями щодо цієї ситуації та розповісти, які шляхи вирішення цієї проблеми Ви віднайшли, консультуючись зі спеціалістами.

Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!

Ответ отредактирован автором 22-08-2020 12:03:14