Question

10-12-2020

Є основна проблема - соціофобія, від неї виходять інші проблеми і я переконаний у тому, що позбувшись від неї я легко виправлю інші.

Суть основної проблеми полягає в тому, що я часто переймаюсь тим, що подумають про мої дії, рішення та думки інші люди. Дуже складно стає рефлексувати коли виникає подібне мислення. Це мислення мене часто переслідує.

Таке враження що я можу вирішити цю проблему дуже легко, але я просто не розумію чогось для того щоб її вирішити і здається рішення висить десь тут поруч. Розумію що треба працювати з негативними установками і заміняти їх адекватними думками, у мене це не дуже добре виходить робити, хоч колись мені вдалось змінити багато негативних установок і почуватись щасливим та бути в гармонії, тоді мене нічого не бентежило. І це мабуть був один з не багатьох моментів коли я почувався самим собою на 100%, цінив свої думки та себе, мислив раціонально. І при цьому відчував як від мене пре позитивна енергія. Як я цього позбувася? Мої негативні установки мене наздогнали. Яким чином? Я точно не знаю. Мабуть просто погано закріпив позитивні установки.

Пригадую момент як в 1 чи 2 класі я порівнював себе з іншими учнями, і говорив про себе в негативі: ,,Інші діти щось прочитали, а я ні... ,, і робив негативний висновок про себе, непам'таю вже що саме тоді казав.

Що я отримую від такого мислення? Суттєве порушення когнітивних здібностей, уникання речей які викликають страх (в основному це те, де є взаємодія з людьми), знецінення себе - вмінь, знань, характеру, можливостей і це знеціння дає несмічні плоди. І є ще багато іншого, що мені не приносить задоволення м'яко кажучи.

Я задрався. Не люлю жалітись, але розказую те що маю, бо нехочу затягувати це надалі.

В чому може бути істинна проблема? І які дії потрібні для того, щоб змінитись?

Вопрос от: ; Возраст: 22

понравился вопрос?

10-12-2020 20:54:02Дополнение от автора

Це був період навчання в коледжі.

Я задавав собі різні запитання щоб прояснити ситуацію для себе: чому я маю поводити себе так як мені не подобається? чому я маю себе обмежувати у спілкуванні? чому я цього буюсь і що страшного тут є? Чому я маю робити те що нібито хочуть інші? Чому я маю притримуватись рамок які мене обмежують?

Теперішій період відрізняється від того, що був в коледжі. Але вже будучу в коледжі я знову потрапив у попередній псих. стан. І до кінця навчання мені таки не вдалось вийти з нього. Мій стан тільки погіршувався.

Основна різниця між теперішнім і тим що був тоді: 1. Я ходив на навчання, зараз же працюю вдома 2. Спілкувався з одногрупниками, зараз такого немає. 3. Не думав про те що мені треба чогось досягти (я просто приходив додому роздумував про різне і грав в ігри), зараз же (протягом 3 років) намагаюсь навчитись чогось і зробити щось, але в мене майже нічого не виходить.

Маю ще додати, що задавати правильні питання до себе (мислити хоч трохи критично) я навчився відносно пізно це якраз був період навчання в коледжі. Раніше можливо й були присутні раціональні думки, але я не пригадаю щоб настільки як коли я почав мислити хоч трохи критично. Ну і це мислення давало свої результати.

Можливо через те що я неправильно мислив я і формував негативні установки.

І зараз дуже часто помиляюсь, роблю щось імпульсивно, неподумавши, з спілкуванням теж саме.

10-12-2020 21:31:25Дополнение от автора

Инна Юрьевна Звиряка
Невистачає здатності мислити раціонально та позитивно; відчуття спокою, коли моя думка є важливішою для мене за думку інших (бо вона підкріплена розумними аргументами і я не тиняюсь з одної чужої думки на іншу); легкості у спілкуванні - коли я не переймаюсь, що про мене подумають і можу зрозуміло для іншої людини висловити думку.

Часто переймаюсь тим, що про мене подумають негативно, бо я чогось не знаю.

Валентина Михайловна Жемчужникова

Непам'ятаю що говорили, реагували добре на успіхи, на не вдачі не пам'ятаю.

11-12-2020 13:04:19Дополнение от автора

Павел Леонидович Басанский

1.Не сказав би що вони чимось подібним переймаються

2. Можливо порівнювали, я не пам'ятаю що саме могли сказати.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Похожие онлайн консультации

14-10-2020 Холод в отношениях:(

17-04-2020 Парень не звонит мне:(

13-03-2020 Проблема в семейной жизни :(

25-10-2019 Страх ночевать дома:(

16-11-2016 Хочу уйти, но не могу:(

22-09-2016 Подскажите, что делать:(

12-02-2016 Не могу работать:(

31-05-2015 Мучает колоссальные чувство вины за причастность к смерти кошки:((((

05-12-2014 Как быть?:((

22-10-2014 не дождалась:(

Инна Юрьевна Звиряка (Киев) · Answer 1 · 2020-12-10 20:04:00

колись мені вдалось змінити багато негативних установок і почуватись щасливим та бути в гармонії, тоді мене нічого не бентежило. І це мабуть був один з не багатьох моментів коли я почувався самим собою на 100%, цінив свої думки та себе, мислив раціонально
--
Що це був за період? І яким чином вдалося? Чим той період відрізнявся?(умови, середовище, люди, місце проживання)?

Инна Юрьевна Звиряка (Киев) · Answer 2 · 2020-12-10 21:02:51

Чого вам не вистачає зараз із того часу? В плані організації часу, місця, життя?

Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) · Answer 3 · 2020-12-10 21:04:48

Какие у вас отношения с родителями?
Как они реагировали на ваши успехи или неудачи в учебе?
Что говорили про вас?

Анна Автондилова (Киев) · Answer 4 · 2020-12-10 21:17:58

Добрий день.
Всі люди чогось бояться або соромляться і немає жодної людини, яка б нічого не боялась. Ваші страхи виліковні, але на це потрібен час. Витоки такої поведінки в дитинстві. Швидше за все, ви часто чули на свою адресу несхвалення, оцінку, порівняння. Вас не сприймали близькі значущі люди безумовно, оцінювали ваши вчинки і дії. Зараз потрібно шукати інший досвід, зміцнювати себе, вчитися підтримувати. Виберіть собі фахівця і почніть роботу, якщо хочете щось змінити в своєму житті.

Наталия Горская (Киев) · Answer 5 · 2020-12-10 21:32:21

Соціофобія – це наслідок, а не першопричина.
Основою тут є невпевненість в собі, занижена самооцінка.
Самооцінка формується в дитинстві і спирається на те, як дорослі (в першу чергу батьки, інші важливі люди - вчителі, родичі) сприймають дитину, її вдалі та не вдалі дії, чи критикують, чи порівнюють з іншими, чи дорікають помилками, або здатні створити в дитини відчуття «я класний, мене люблять, яким би я не був, яких б помилок не припустився».
Коли людина дорослішає, звичайно ж, та дитяча база нікуди не зникає, але людина здатна вже самостійно оцінити різні свої сторони, побачити свої уміння, змиритися з тим, що «все знати неможливо», навчитися пишатися собою та приймати свої недоліки «бо всі ми люди, всі помиляємося». Якщо важко самостійно опрацювати самооцінку, можна звернутися за допомогою фахівця особисто.
«Негативні установки», нажаль, теж мають коріння в дитинстві, вони формуються під впливом установок батьків (або інших близьких дорослих).
Але дорослішаючи людина може вже опрацювати ці установки, відкинути ті, з якими не згодна, знайшовши ті, на які хоче спиратися.
Дуже важливо, що Ви вже мали досвід змінювати своє ставлення до себе, і що це «працювало».
Загалом важко виокремити якийсь «однозначно найважливіший» елемент з того, про що Ви пишете – важливі і ваші почуття, і критичне мислення, і ваші досягнення, і те, що Ви стали чогось прагнути (на відміну від минулих років).
А щодо «не виходить» - тут варто переглянути або способи, або саму мету – можливо «планка» занадто висока, і можна поділити все на кілька етапів, тоді ефективніше можна досягти результатів.

Павел Леонидович Басанский (Киев) · Answer 6 · 2020-12-11 03:10:03

цитата:

Суть основної проблеми полягає в тому, що я часто переймаюсь тим, що подумають про мої дії, рішення та думки інші люди.

А чи переймаються тим же самим Ваші родичі (батьки, бабусі-дідусі, дядьки та тітки тощо)?

цитата:

Пригадую момент як в 1 чи 2 класі я порівнював себе з іншими учнями, і говорив про себе в негативі: ,,Інші діти щось прочитали, а я ні... ,, і робив негативний висновок про себе, непам'таю вже що саме тоді казав.

І чи порівнювали Вас з іншими дітьми батьки (а також бабусі-дідусі і інші родичі, якщо були)?

Павел Леонидович Басанский (Киев) · Answer 7 · 2020-12-11 14:04:06

цитата:

Часто переймаюсь тим, що про мене подумають негативно, бо я чогось не знаю.

Непам'ятаю що говорили, реагували добре на успіхи, на не вдачі не пам'ятаю.

1.Не сказав би що вони чимось подібним переймаються

2. Можливо порівнювали, я не пам'ятаю що саме могли сказати.

Ви недостатньо щирі. Або з нами. Або навіть із собою. Не пам'ятаєте те, що непам'ятати просто неможливо. Або намагаєтеся виправдати рідних, або захиститися від болючих спогадів, але ж вони нікуди сами собою не дінуться... І їх треба пропрацювати. Краще з психологом. Самому дуже складно.

Бо подібне трапляється ТІЛЬКИ коли, або ми наслідуємо поведінку родичів, або коли ці родичі постійно нас порівнюють, стидають тощо - й тим самим породжують в нас купу комплексів. Третього варіанту просто напросто немає.

соціофобія :(