Question

12-06-2010

Добрий день.
Мені 29 років. Мій зріст 160 см і на вроду мабуть не дуже, бо великою увагою зі сторони протилежної статі не користуюсь, хоча не п’ю, не курю, займаюсь спортом. Щоб якось компенсувати недоліки своєї зовнішності, я думаю мені потрібно бути більш активним, рішучим , товариським, а я ще з дитинства якийсь скований, замкнутий в собі, не вмію вільно спілкуватись з людьми, особливо дівчатами. Через це мабуть досі не одружений. Раніше зустрічався з дівчиною десь пів року, але нічого в нас не вийшло. Колеги по роботі і просто знайомі мене вбільшості поважають, але близьких друзів я немаю. Почуваю себе самотнім, хоча навколо мене багато людей. На душі весь час чомусь дуже важко, немов камінь лежить, ніщо мене не радує.
Все як в пісні Віктора Цоя:
И, вроде, жив и здоров,
И, вроде, жить не тужить.
Так откуда взялась печаль?
Можливо це депресія?
Психологів в моєму містечку немає, та і не привик я нікому жалітися. Пробував вирішити цю проблему самостійно, читав літературу типу: « Секреты уверенности в себе», «Десять шагов к успеху» і т. п., але нажаль безуспішно, лише зрозумів, що без допомоги спеціалістів мені все ж таки не обійтись. Тому пишу сюди.
Допоможіть будь ласка, якщо це можливо.
Наперед дякую.

Вопрос от: Олег; Возраст: 29

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

13-06-2010 00:47:35Дополнение от автора

Алексей Марченко:
«Напиши пожалуйста подробней, почему не вышло, что не вышло, что по твоему должно было выйти?»
Ми з нею жили по сусідству, в різних під’їздах одного будинку, вона моя ровесниця. Знайомі були з дитинства, але не близько, так, просто здоровались. З часом я помітив , що вона сама мною цікавиться. Одного разу, коли в нас було свято, день міста, вона натякнула моїй сестрі, що немає з ким іти і що було б добре якби я її запросив іти зі мною. Я так і зробив, вона була дуже рада. Потім ми почали зустрічатись,їздили разом на море. Її батьки до мене добре ставились, навіть зятем називали. Вона мені теж подобалась (хоча в нас не було інтимних стосунків, бо вона віруюча, а їм до весілля не можна))), хороша була б жінка. Але з часом наші відношення стали охолоджуватись, я думаю вбільшості через мою скучність і занудність, і можливо те, що я хоч і дійсно вірю в Бога, але не довіряю їхній релігії. І врешті коли я її запитав хто я для неї, вона сказала що я хороший друг, але серцю не прикажеш… і т. д. Ми перестали зустрічатись. Потім вони переселились в іншу частину міста. Недавно бачив її, вона як і я самотня, ходить на свої зібрання.

13-06-2010 00:55:29Дополнение от автора

Ольга Владимировна Лазаренко:
консультування тут на сайті… …це буде те ж саме, що з тими книжками… …Шукайте психолога.
Мабуть Ви праві, Ольга Володимирівна. Досить мені вже чекати з моря погоди. Саме все не наладиться. Потрібно переборювати свою сором’язливість і страх і йти до спеціаліста, бо проблема є, і з часом буде тільки гірше.
Я сам з Волинської області. Ви особисто такими проблемами займаєтесь? Або порекомендуйте до кого краще звернутись у Волинській чи Львівській області.
Дякую!

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Алексей Марченко · Answer 1 · 2010-06-12 18:14:42

Спасибо за вопрос, Олег.
Твои слова:
"Раніше зустрічався з дівчиною десь пів року, але нічого в нас не вийшло."

Напиши пожалуйста подробней, почему не вышло, что не вышло, что по твоему должно было выйти? Жду

Татьяна Александровна Бородавко · Answer 2 · 2010-06-12 18:51:09

Вот для таких случаев и придумано онлайн-консультирование через скайп. Обращайтесь, Олег.

Ольга Владимировна Лазаренко · Answer 3 · 2010-06-12 22:29:41

Олеже,
консультування тут на сайті може, звичайно, вказати вам певний напрямок та дати якусь рекомендацію, та це буде те ж саме, що з тими книжками, які ви прочитали. Поки ви не проживете ваші почуття з психологом, поки не зрозумієте, для чого вам ваша самотність, в чому ваші потреби, в чому є невідповідність і звідки вона походить, як її завершити, доти ваш сценарій стосунків та ваші життєві ситуації будуть повторюватись. (Не хочу прогнозувати, та все ж - з великою вірогідністю!) Шукайте психолога. Зараз вони є навіть у невеликих містечках. Або дійсно по скайпу.

Леся Николаевна Яковлева · Answer 4 · 2010-06-12 23:44:36

Олег, важливіше за все залишатися самим самому. Можливо, ваша дівчина саме шукає трохи замкнутого, нерішучого і пасивного. Головне, навчитися приймати себе таким, яким ви є. І з цим потрібно працювати.

Алина Иосифовна Фирсель · Answer 5 · 2010-06-13 07:43:18

Здравствуйте,Олег. Вы абсолютно правы,что решили начать работать с психолооом. Плюс к индивидуальной работе вам очень стоило бы пройти групповую терапию,т.к. вы пишете,что есть проблемы в сближении с людьми. Группа помогает учиться опираться на людей,которые находятся рядом. Ведь вы пишете о том,что большинство людей относится к вам хорошо,но вам,похоже, что-то мешает поверить этому что-ли..А еще,раз уж книги любите читать, прочтите книгу Дженей Вайнхолд "Противозависимость или бегство от близости". Похоже,что она во многом относится к вашей проблеме. И книгу Ирвина Ялома "Шопенгауэр как лекарство" тоже очень рекомендую-книга - художественное произведение о групповой терапии. Она поностью показывает,как работает этот метод.

Алексей Марченко · Answer 6 · 2010-06-13 17:19:37

Спасибо Олег, что расписал подробнее суть вопроса! Считаю, что ты на верном пути. Ты хорошо мыслишь и склонен к анализу. Чтобы была "личная" жизнь необходимо больше понять себя и научиться открывать свой внутренний мир другим людям. Когда сложно открыться, тогда и сложно впустить в свой мир другого человека. Ощущение одиночества - это хороший признак, говорит о том, что тобой проделана большая личностная работа и ты готов двигаться дальше. Это хорошо, что настроен на работу с психологом. Совместно, вы разберетесь почему на душе тяжело и снимете этот тяжелый "камень". Больше сказать нечего. Удачи!

Владимир Витальевич Ланько · Answer 7 · 2010-06-14 14:35:26

Здравствуйте, Олег.
Каждый человек в брачных отношения ищет и реализует что-то свое. И чем лучше мы понимаем то, что хотим и то, что делаем - тем легче что-то менять в этом процессе.
Вы пишите, что не привыкли "жаловаться", но именно жалость у меня проявляется, когда я читаю письмо. Хотя ясно - не жалости а понимания сейчас ищите вы. Понимания и поддержки. Но надо ли для этого жаловаться?
Получается, что есть потребность в любви, в понимании, общении, развитии, проявлении эмоций, но реализуются они либо в виде чтения книг для самого себя, либо в виде "жалобы" другому человеку.
И тогда следующее предположение - у кого обычно ищут защиту, поддержку и принятие - у родителей, конкретно - у мамы.
Поэтому я тоже думаю, что групповая работа для вас была бы эффективной. Но не столько в виде тренингов, сколько именно групповая терапия.
Но от вас требуется самое сложное - сделать то, что вы просите сделать нас - найти эту группу и психотерапевта. Самому. И это будет, как мне думается - ваш следующий шаг на пути к решению проблем.

Як влаштувати особисе життя.