Доброго дня! У таких складних ситуаціях як Ваша, є один дуже важливий, ключовий момент... Ви пишете "оже к в некоторых ситуациях веду себя мама,злюсь по пустякам ,очень критикую все и воспринимаю во штики" Є життєва аксіома, закон, який працює у любому випадку: знаємо ми про нього, чи ні... Діти і батьки на внутрішньому плані - одне ціле і так буде до кінця життя. Бо саме батьки, які б вони не були, дають можливість прийти у цей світ і дають основу самого життя, таку собі базову модель... Мама, за своєю природою, відповідає за родинні стосунки... І якщо ми, з якоїсь причини свою маму не приймаємо без осуду (навіть, якщо вона заслуговує на це з нашого погляду) нам життя не дає можливості мати нормальну сім'ю... Тобто, саме життя штовхає нас до такої ситуації, в якій ми також можемо почати робити те, що робить наша мама... Щоб, в решті решт, можливо побачити причину того, чому мама так колись почала себе поводити... Це дуже складні речі, але якщо з цим всім не розібратися разом із психологом, налагодити нормальну родину може бути дуже важко... До того ж, маленька донечка несвідомо "вбирає" в себе поведінкову модель поведінки своєї мами і навіть цього не розуміє... А потім, коли дорослішає, просто автоматично починає цими установками користуватися - тобто, поводить себе так як і її мама... Тому, щоб почати жити гармонічно, необхідно повністю "перезаписати" всі ті дитячі установки та впоратися з образами, осудом та претензіями
Ответ отредактирован автором 09-01-2022 15:32:29