Мамі діти не однакові
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Мамі діти не однакові
| Ірина Миколенко психолог Полтава 17-08-2024 16:31:37 |
2
Алла Володимирівна Романенко Доброго дня! "а так хочеться підтримки та опори близької людини, на що я почула відповідь що поки я жива буде так, а як мене не буде живіть як хочете, мені буде байдуже вже тоді. " - очень эгоистичная позиция вашей матери. Такое чувство что она просто не хочет решать конфликт который есть у вас в семье... ей легче на все закрыть глаза - и просто заглушить ваше мнение и ваши желание - ваше несогласие с несправедливостью! С несправедливым не равноправным отношением ее к своим детям. Она явно на стороне брата - его так защищает - все про него скрывает... прикрывает его! Видимо это он просит нечего вам не рассказывать - так как у вас с ним давнишняя вражда. Он имеет право не общаться с вами и не рассказывать о себе. Как и вы имеете право не общаться с ним - прочертить границы - и не рассказывать о себе. Не повезло просто с родственниками и окружением вам - это факт. Вам пора бы это признать - не ваши люди... ( так бывает) А с отцом какие у вас отношения? Он на чей стороне? Есть ли у вас своя семья муж дети? Есть кому вас поддержать? Что кроме разницы в возрасте, еще вас с братом разъединяет? Может ревность к матери? Она явно любит брата больше чем вас... ему дает поблажки... а вам нет... Вам говорит терпи то что есть... даже если не приятно... Рекомендация такая - меньше маме говорите о себе - если не хотите сплетен за спиной! И чтоб про это узнал брат. Думайте что вы ей говорите и нужно ли говорить. И конечно тут нужна психотерапия с психологом - так как обид и невысказанного много на родственников. Ощущается что вас родня не принимает... или принимает частично вынуждено. Это больно - это надо прорабатывать с психологом. А еще искать компенсацию, но с другими людьми - кто вас искренне принимает и уважает! 
|
| 17-08-2024 17:01:46Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 370034 для Ірина Миколенко Дякую за відповідь. Вражди з братом у мене немаєі не було, ми не сварились і не сваримось, ми не цікавимось життям один одного.Для батька мене немає, він мене бив, ломав мені куприк, захисту від мами тоді я не отримувала, а він бив мене зажимаючи між своїми ногами, гнобив все моє свідоме життя, він також не цікавився моім життям, я не оправдала його надій, зі мною він не спілкується, зараз він майже лежачий- інвалід., лише добрий ранок і на добраніч, але мушу жити в іх хаті, бо допомагаю мамі- велике господарство. Батько спілкується з братом і невісткою- вони у нього в авторитеті, мені він нічого не розповідає, я як чужа, називає мене трутнем і пропащою. Я розведена, маю дорослу доньку, внуків. Наче мама і підтримує мене, але іноді іі така поведінка мене дивує. |
| Яна Кіркеснер психолог Київ 17-08-2024 17:13:02 |
2
Алла Володимирівна Романенко Вітаю, Анно. Дуже прикро, що у вас такі недовірливі холодні стосунки у родині. Але нажаль і так буває. Ми не можемо виправити батьків, братів/сестер та інших родичів, зробити їх комфортними для себе. Вас напевно турбує, що ваші стосунки з батьками та братом не "кіношні", але ви в дитинстві не могли впливати на виховання і зараз, якщо мама не переосмислить глибоко їй стиль спілкування з дітьми (а це навряд можливо без втручання психолога), ви не вплинете на її поведінку. Ваш шлях це прийняти ситуацію як є, змиритись і жити своє життя, не озираючись на думку родичів. P.S. Атмосфера в який ви проживаєте (з батьком колишнім жорстоким аб'юзером, непідтримуючою матір'ю) є токсичною та згубною для вас! Є сенс подумати про окреме проживання, не зважаючи на всі побутові "але". Тільки окреме проживання не зменшене спілкування з родичами буде сприяти вашому душевному відновленню. Бажаю вам сил та ресурсів!
|
| 17-08-2024 17:18:58Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 370037 для Яна Кіркеснер Дякую за відповідь, наче починала відпускати цю ситуацію, але кожна нова виходка батьків обрубують мені крила, пью заспокійливі таблетки, і далі живу це життя.Знаю, що цю ситуацію не зміню, лише можу підлаштуватися під цю ситуацію, мама до психолога не піде, бо людина із специфічним характером, зразу ображається, маніпулює смертю або стардомом, але дуже прикро що маю таку ситуацію в своій родині, ніколи не думала, що буде так. Але хочеться по іншому, але знову ж але… |
| Алла Володимирівна Романенко психолог Київ 17-08-2024 17:23:23 |
2
Яна Кіркеснер Доброго дня, Анно! Співчуваю вашій історії. Тут одна порада - не витрачати свої сили, щоб щось мамі донести, а ваші переживання можна розмістити в тому місці, де буде підтримка, співчуття та емпатія, що ви тут і робите. У вашому анамнезі дуже багато травматичного досвіду, який можливо не так достався вашому братові. В мене припущення, ви ніби несете якусь роль аутсайдера родини, кожний щось в вас вкладає своє неприємне і від цього вам так боляче та одиноко, а вся інша система родини збалансована більш менш. Чи є у вас тепло, розуміння від вашої створеної родини, чи є подруги, колеги, які можливо не близькі по крові, але близькі по духу? Шукайте там тепло та розуміння. По великому рахунку вам треба психотрепія, бо порадами тут не допомогти, тим паче ви живете всі разом і кожен день це може зачіпати вас за живе…
|
| Яна Кіркеснер психолог Київ 17-08-2024 17:24:47 |
2
Алла Володимирівна Романенко Ось тому важливо вам жити окремо, аби дати крилам розправитись. Маму не тягніть до психолога - немає сенсу. А вам дуже навіть є сенс пройти терапію. У вас цілий клубок внутрішніх переживань, негативних установок, заборон... І ви однозначно вмотивовані на зміни та покращення життя! Десь чула вислів: "Нійцінніший вклад, який я у себе зробила, - пішла до психолога". Поміркуйте над цим :)
|
| Ірина Миколенко психолог Полтава 17-08-2024 17:38:56 |
1
Хотите добрый совет - вспомните, что вы не для родственников живете! А для себя - и должны не им! А себе прежде всего - себе - прожить свою жизнь! Видь она единственная в своем роде ( хотя возможно душа живет много жизней) Но все же, жизнь это шанс для себя - начать новую жизнь - даже в 45 лет! Даже без поддержки! Даже с чистого листа! Главное, скиньте лишние иллюзии про свое окружение - а у вас их много иллюзий. Лучше всего вам в этом поможет работа с психологом.
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 18-08-2024 12:55:43 |
1
Доброго дня, Анно! цитата:
МАМІ ДІТИ НЕ ОДНАКОВІ Мусимо визнати, що, на жаль, доволі часто трапляється в сім'ях разюче відмінне ставлення батьків до дітей. І головне тут те, що діти не винні. І Ви не винні(!) Проблема в батьках, в їх вихованні, у їх обмеженнях проявляти любов і повагу до Вас. А Ви наче несете якийсь хрест прокляття, продовжуючи в дорослому житті знаходитись в одному просторі з ними, допомагати... і страждати, відкидаючи на узбіччя власні потреби і бажання. Батьків не зміните, хай би як не намагались "вилізти зі шкури". Проте себе втратити ризик дуже високий. Отже, порушене на форумі питання потребує осмислення і розгляду подальших Ваших кроків - чи Ви за себе, чи й далі відбуватиме психологічну "панщину".
|
| 18-08-2024 22:27:17Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 370072 для Володимир Анатолійович Доброго вечора, не хочу відбувати «психологічну панщину», хочу сама за себе, з чого почати? Можливо, з переосмислення ситуації? |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 19-08-2024 09:47:06 |
1
цитата:
Доброго вечора, не хочу відбувати «психологічну панщину», цитата:
хочу сама за себе цитата:
з чого почати? Можливо, з переосмислення ситуації? Важливо, щоби цей процесс супроводжувався долученням до ресурсів, які допоможуть долати не простий шлях зцілення і набуття самоповаги. Це про те, що Ви любите, чим захоплюєтесь, що Вас заспокоює, з одного боку, і надихає - з іншого. Ну і, звісно, плідна співпраця з психологом, де Ви відчуєте щиру увагу до себе і надійну підтримку.
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться
Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователиЧтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.
Советы посетителей
Высказалось: 1
 denvw8749denvw8749Добрий день, живу із тим, що мама ділить нас із братом, мені 45 брату - 37, але справа в тому, що для мами ми різні діти, але любить нас кожного окремо своєю любов’ю, якщо говорити про мене, то все про мене обов’язково розповідається брату, у нас з ним відносини як чуді люди, але все що стосується брата, то є табу, ні в якому разі щоб знала я, хоча у мене до нього відчуттів немає ніяких, але я ж мамі не чужа, хіба зі мною не можна поділитися, ми ж одна сім’я. Хоча так було змалку, я вважала що у нас з братом велика різниця у віці, але виявилося що ні, мама завжди все про брата приховувала, колись я казала мамі про це, що ми чужі і не рідні, а так хочеться підтримки та опори близької людини, на що я почула відповідь що поки я жива буде так, а як мене не буде живіть як хочете, мені буде байдуже вже тоді. Якийсь замкнутий круг, порадьте можливо щось. |
|
|
Наши психологи
