Ирина Константиновна 1 година тому: 
Як розлучитися, не маючи нічого
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Як розлучитися, не маючи нічого
| Алла Володимирівна Романенко психолог Київ 10-09-2024 16:22:49 |
Марі, вітаю!
Співчуваю вашій розгубленості. Важко зрозуміти вашу ситацію, бо ви не сильно розказали витоки свого подружжя, а також свою батьківську родину, яка заклала фундамент прив’язаності. Розкажіть чи ви працюєте? Чи можете себе забезпечити? Чи є у вас підтримка батьків? Можливо ви просто не вмієте проживати негативні почуття і вони накопичуються і душать вас, поміщаючи в безсилля. З цим треба йти в психотерапію, це також стосунки, які допоможуть вам розкритись і зрозуміти себе краще. 
|
| Тетяна Штапова психолог Київ 10-09-2024 17:13:36 |
цитата:
Я не знаю нащо далі бути в цих стосунках, крім того що щоб не стикатися з усіма болючими моментами розриву, і з матеріальними проблемами, як, де і за що жити далі.
|
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| 10-09-2024 18:20:43Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 371175 для Тетяна Штапова *Ви боїтесь залишитесь одною, якщо наважитесь на розрив стосунків, чи реакції чоловіка на Ваше рішення?* — і залишиться одною, і як це мені буде, я боюся покинутості, бути нікому непотрібною, залишитися без допомоги коли буду її потребувати, і реакції, впевнена що буде всіляко вставляти мене поганою людиною і тд.*Ви повинні будете забезпечувати тільки себе після розлучення чи ще й дітей* — і себе, і діточок. Уявлення немаю, поки що, як це можливо реалізувати. |
| 10-09-2024 18:24:33Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 371173 для Алла Володимирівна *Розкажіть чи ви працюєте?* — працюю, але боюся що моїх доходів не вистачить на потреби (є діточки) *Чи можете себе забезпечити?* — я сумніваюся чи могла б впоратися, бо дуже багато всього, де жити, навчання дітей, харчування, усе інше. *Чи є у вас підтримка батьків?* — з батьками майже не підтримую контакт. |
| Алла Володимирівна Романенко психолог Київ 10-09-2024 18:48:15 |
1
Для будь-яких зрушень потрібні ресурси, не тільки фінансові, але і моральні і емоційні, і духовні. Зараз ви це усвідомлюєте і дуже важливо накопичити сили перед, а не робити поспішних дій. Зараз страхи більші за бажання. Тобто ви більше в фрустрації, ніж в готовності діяти, пробувати. Я завжди поважаю захисні механізми і тому раджу зростати у своїй зрілості поступово, без вольових рішень, а по силам. Спробуйте якийсь оплачувати свої витрати, рахунки, просто дозвольте собі це як експеримент, закріпіть відчуття без розголосу йти з стосунків. Чи вийде? Подивіться які складнощі підіймаються? Як вам самій на себе опиратись і чи можете ви? Чи були у вас спроби домовитись чи передивитись ваш шлюб у щирій розмові з чоловіком? Можливо це сильна криза, яка не пройдена і накопичена злість переходить у розлучення… Якщо ви наважитись розлучитись, є обов’язкова виплата аліментів і батько ж залишається батьком для дітей. Ви дуже одинокі у емоційних гойдалках, тому ще раз пропоную дивитись в бік психотерапії.
|
| Ірина Миколенко психолог Полтава 10-09-2024 18:54:37 |
2
Павел Леонидович Басанский Доброго вечера! "Розумію, що він власне і не повинен мені забезпечувати безпеку, це моя робота, але все одно будучи в стосунках я від нього залежу." А почему вы решили, что муж не должен обеспечить безопасность жене и своей семье? Как раз таки наоборот должен! Это его функция - как мужчины. Другое дело, что некоторые мужчины на это не способны... ( искажения в характере или психики, не правильные ценности или представление об семье) Я так понимаю, вы от него финансово зависите правильно? Вы работаете - (но вашего дохода мало...) А кем вы работаете? И какое у вас образование? "Відчуття постійної настороженості, напруги, коли з ним." - из за чего? Как он себя ведет? Унижает вас обесценивает, упрекает? Есть ли физическое насилие? Обманывает не договаривает вам? Вам надо фокус поменять на - " хочу розвиватись, будувати своє життя, дбати про майбутнє і жити сьогоднішнє." Вы ж уже его нашли - просто чаще именно об этом думайте! Нужно забыть про мужа... он вам делает только плохо - токсичен для вас - а значит нужен развод! И тут других вариантов не может быть! Не получится и с ним быть ( деньги у него брать) и развиваться и быть счастливой! С этим человеком вы угасаете... Нужно выбирать - или нормальная жизнь свободная - да самостоятельная и в одиночестве ( временно - муж не один мужчина на свете) есть еще мужчины. Либо угасание, и истощение и моральная тюрьма... Если вопрос только в финансах - тогда надо искать варианты, как увеличить свои доходы! 1. Или менять работу - на более оплачиваемую и перспективную. Или искать еще вторую работу или подработку. 2. Искать нового мужчину - который примет ваши обстоятельства ( детей) и поймет вас и вашу ситуацию - и поможет покрыть все расходы. А там уже современем, поймете вы с ним просто в формате романа - или может новая семья с ним получится. Ищите варианты не сдавайтесь!
|
| Тетяна Штапова психолог Київ 11-09-2024 00:13:36 |
3
Павел Леонидович Басанский Ірина Миколенко цитата:
і залишиться одною, і як це мені буде, я боюся покинутості, бути нікому непотрібною, залишитися без допомоги коли буду її потребувати Звичайно, дуже складно виховувати дітей одній, без допомоги. Але навіть якщо ви розлучитесь, ви впевнені, що чоловік взагалі не буде проводити час з дітьми та щось для них робити, коли це буде потрібно? У нього буде можливість не платити аліменти? цитата:
і реакції, впевнена що буде всіляко вставляти мене поганою людиною і тд. цитата:
*Ви повинні будете забезпечувати тільки себе після розлучення чи ще й дітей* — і себе, і діточок. Уявлення немаю, поки що, як це можливо реалізувати.
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 11-09-2024 05:47:10 |
3
Алла Володимирівна Романенко Тетяна Штапова Доброго ранку, Марі! Одразу ж відповім на головне питання, хоча відповідь Ви мабуть інтуітивно і самі знаєте: цитата:
Що я роблю не так? цитата:
Розумію, що він власне і не повинен мені забезпечувати безпеку, це моя робота цитата:
Я почала чітко відчувати, що не почуваюся в безпеці зі своїм чоловіком, вже не кажучи про щастя і задоволеність цитата:
Я почуваюсь ніби в пастці, дуже вже хочеться розслабитися, спокою, безпеки, але це неможливо. Кожного разу коли я розслаблялась і сподівалась що вже нарешті буде все добре обов'язково ставалося щось прикре цитата:
Відчуття постійної настороженості, напруги, коли з ним. Я не хочу бути жертвою Бо він як ВОРОГ, обов'язково вдарить по болючому коли йому це буде потрібно? І Ви це добре відчуваєте, бо скоріш за все він має психопатичний або нарцисичний характер. А Ви, навпаки, маєте купу страхів та психологічних травм: цитата:
і залишиться одною, і як це мені буде, я боюся покинутості, бути нікому непотрібною, залишитися без допомоги коли буду її потребувати, і реакції, впевнена що буде всіляко вставляти мене поганою людиною і тд. цитата:
з батьками майже не підтримую контакт Скоріш за все батьки схожого з Вашим чоловіком типажу, тобто з ними також не почуваєте себе в безпеці. І чоловіка вибрали несвідомо собі такого ж. Так, до речі, відбувається майже з усіма. Типова ситуація. Який з неї вихід? Насправді один: накопичити внутрішній та фінансовий ресурс, знайти собі підтримку та піти від деспота. А після цього, або навіть у процесі - пройти психотерапію з психологом. Для лікування не тільки травм, нанесених чоловіком, але й батьками також. Для подолання страхів, емоційної залежності та відчуття власної цінності та сили.
|
| 11-09-2024 22:40:23Дополнение от автора |
| Дуже дякую вам всім за відповіді, за підтримку, перечитую, обмірковую |
| 11-09-2024 23:03:06Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 371197 для Павел Леонидович Доброго вечора.*як ВОРОГ, обов'язково вдарить по болючому коли йому це буде потрібно* — оце дуже точний опис того, як мені це відчувається, періодично. Спало на думку, що коли я піду з цих нездорових стосунків — я не піду від деспота. Навпаки. Я залишуся з деспотом наодинці, тобто з собою. Може я Цього насправді боюся? Бо чому продовжую це стільки часу... З якогось боку я сама так погано відношусь до себе і напевно що і чоловіка запрограмувала на таке відношення до себе — хоча б тим, що допускала це, що пропускала всі тривожні дзвіночки, що сама так до себе відносилась. І вибрала не когось іншого, а саме такого, який на ось таке відношення здатен. Щоб це зло бачити в ньому, а не в собі? Ідеї піти, чи й знайти іншого чоловіка який буде класно відноситися дуже дуже спокусливі, і мені на якусь мить від таких варіантів розвитку подій стало тепло на душі, якась надія на покращення. Але я боюся що це буде втікання від власної тіні, від якої ніколи і ні до кого не втечу. Деспот, який завдає мені найбільшого болю — в мені, а люди навколо, як от чоловік, лише підігрують цьому.(?) Чому я реально забуваю про це і шукаю винних зовні? Чи можливо цю силу перенаправити в щось інше замість того щоб мучити себе всім цим (вічне самокопання, докоряння собі, знецінення і заганяння себе в глухі кути) ? |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 12-09-2024 20:41:45 |
О, похоже у Вас стокгольмский синдром включился. Оправдание агрессора и самообвинение жертвы агрессии - "я сама виновата, что он на меня напал". Простите, но это не только дурь, но и деструктивный подход.
Более того, уверен, этот подход у Вас от родителей. Вы привыкли к обвинениям с их стороны, в том, что Вы для них "плохая" - и теперь переносите на себя данный подход и в отношения с мужем. Кто из родителей был таким же как и муж? По нему Вы и сделали свой выбор. А не по своей тени. Тень есть у каждого,но выбор жены-мужа обусловлен не тенью. Поймете это в процессе психотерапии. В чем-чем, а в терапии Вы точно нуждаетесь. Без нее банально сойдете с ума - от постоянных когнитивных диссонансов, манипуляций мужа и самообмана. Хотите этого?
|
| 12-09-2024 23:25:56Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 371285 для Павел Леонидович *О, похоже у Вас стокгольмский синдром включился. Оправдание агрессора и самообвинение жертвы агрессии - "я сама виновата, что он на меня напал". Простите, но это не только дурь, но и деструктивный подход.* — в мене дійсно гойдалчинка хитнулася в сторону того, щоб шукати причини в собі, і коли я "звинувачую" себе, то мені вже чоловік з усіма його штучками не страшний. Добре це чи погано. Хочу розібратися в чому все-таки моя відповідальність.Складно все, я починаю думати що може то я (або я також) в нашій сім'ї агресор, а не він. Тобто коли я отримую підтримку, то відбувається таке. Пошук причин в собі. *Более того, уверен, этот подход у Вас от родителей. Вы привыкли к обвинениям с их стороны, в том, что Вы для них "плохая" - и теперь переносите на себя данный подход и в отношения с мужем.* — навіть не для них, а деколи в мене є думки, що не просто мене звинувачують, а дійсно насправді є поганою людиною. *Кто из родителей был таким же как и муж? По нему Вы и сделали свой выбор* — мені складно провести аналогію. Чомусь зараз чоловік для мене як чужорідний. І довіри немає, і близькості емоційно, і навіть надії що щось зміниться. Якщо говорити про батьків то зараз немає ні довіри, ні близькості, ні бажання спілкуватися, на жаль, а в дитинстві якісь моменти і хороші, в тому сенсі, що ще вірила їм і сподівалась на них, а зрозуміла ненормальність того що було в дитинстві в повній мірі тільки через деякий час після того, коли перестала підтримувати зв'язок з ними. *Без нее банально сойдете с ума - от постоянных когнитивных диссонансов, манипуляций мужа и самообмана. Хотите этого?* — так, мені потрібна допомога. Зійти з розуму я і не хочу і не боюся. Мені шкода витратити життя в цьому ступорі, не відчути життя, не жити насправді, шкода якщо так і не подорослішаю і ніколи не дізнаюся як бути повноцінною людиною, а залишуся залежним дитям. Я хочу розібратися, хто я, пройти свій шлях. Чи в тому він щоб бути постійно залежною і при цьому весь час нити і скаржитися на чоловіка? |
| Ірина Миколенко психолог Полтава 13-09-2024 06:50:25 |
1
К сожалению вы созависимы с мужем - эмоционально психологически прежде всего. И вам видимо, нравится его проявления агрессии - упиваетесь этим - в страстях находитесь - привыкли к этим деструктивным эмоциям еще с детства... ( это как к алкоголю привыкаешь современем) И пока вы будете - оправдывать частично мужа или себя - пока будете питаться этими негативными эмоциями - пока и будете в этом во всем. ( вопрос в вашей осознанности и запаса терпения) От родителей тиранов смогли уйти - и Слава Богу! А вот от мужа почемуто не можете - видимо чтото еще держит - и эмоциональная привязка ( возможно сексуальная) финансовая стабильность, тоже не мало важно - и страх неизвестности - и брать все на себя - всю ответственность за свою жизнь, и жизнь ваших детей. "Мені шкода витратити життя в цьому ступорі, не відчути життя, не жити насправді, шкода якщо так і не подорослішаю і ніколи не дізнаюся як бути повноцінною людиною, а залишуся залежним дитям. Я хочу розібратися, хто я, пройти свій шлях. Чи в тому він щоб бути постійно залежною і при цьому весь час нити і скаржитися на чоловіка?" Да но при этом - выбираете тратить время и жизнь, на вот этот весь деструктив - и стоите на месте. А самое главное ваши дети - в какой обстановке живут? Что они чувствуют? Тот же негатив что и вы - тоже живут в страхах... если не хотите думать про себя - то подумайте хотя бы за детей!
|
| 13-09-2024 09:54:52Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 371307 для Ірина Миколенко *К сожалению вы созависимы с мужем - эмоционально психологически прежде всего.* Так і є.*И вам видимо, нравится его проявления агрессии - упиваетесь этим - в страстях находитесь - привыкли к этим деструктивным эмоциям еще с детства...* — мені це не подобається. Але про залежність, звичку до цього — так, розумію що це є. От зараз настав ніби нормальний період в стосунках, коли він проявляє турботу і увагу, але я очікую і знаю по попередньому досвіду, що це не означає що щось налагодилось — скоро буде знову ненормальний період, буде негатив. І я не можу насолоджуватися цим нормальним періодом, воно мені фальшиве бо знаю що далі буде те що вже було багато разів. Мені це не подобається. Мені це огидно. Я це ненавиджу. *И пока вы будете - оправдывать частично мужа или себя - пока будете питаться этими негативными эмоциями - пока и будете в этом во всем. ( вопрос в вашей осознанности и запаса терпения)* — Оце дуже важливе Ви мені підсвітили, дякую. Я намагаюся розібратися в ситуації і виправити її, з'ясовуючи в кому причина, в ньому чи в мені, хто "винен". І таким чином я залишаюся в плоскому двовимірному світі. І не можу зробити крок вперед. Може в цьому помилка. Нащо я шукаю хто "винен", хто "поганий", я чи він? Це нічого не змінює, нічого. Я знаходжуся все-одно багато років в неприємних для мене стосунках, в яких не йде ніякий розвиток, нема щастя і гармонії. Мені погано і я собі погана, хоч як. Чи сподіваюсь я щось змінити в цих стосунках — можливо. Чи вірю що це може вдатися — ні. Чи хочу чесно я бути в цих стосунках — ні, бажання немає. Питання чому я застрягла і не випускаю себе з цього плоского світу, з клітки, і як це змінити, як вибратися? *От родителей тиранов смогли уйти - и Слава Богу!* — я була наївною і сподівалась що хтось мене врятує з того, чоловік, сім'я. Але тепер я все не сподіваюся що хтось мене врятує, це так не працює. *А вот от мужа почемуто не можете - видимо чтото еще держит - и эмоциональная привязка ( возможно сексуальная) финансовая стабильность, тоже не мало важно - и страх неизвестности - и брать все на себя - всю ответственность за свою жизнь, и жизнь ваших детей.* — є таке. І що з цим робити? *Да но при этом - выбираете тратить время и жизнь, на вот этот весь деструктив - и стоите на месте.* — Так, але чому? Якщо мені в цьому не добре. І як звідси вибратися? *А самое главное ваши дети - в какой обстановке живут? Что они чувствуют? Тот же негатив что и вы - тоже живут в страхах... если не хотите думать про себя - то подумайте хотя бы за детей!* — тут теж страхи, чи зможу я сама дати їм щось краще? Чи не зроблю якраз гірше для них? Тут, в такій сім'ї як є, вони мають те, що мають. Як знати, чи коли я таки наважусь на розлучення — зможу дати їм щось краще або хоча б не гірше? Ніхто не знає як буде далі, чи в цій сім'ї, чи в разі розірвання шлюбу. Я думаю про дітей. Але так як я думаю — не допомагає мені щось змінити. Що з цим робити? І головне питання чомууууу я залишаюся в цих стосунках. Багато років. Було погано ще навіть коли не одружилися, коли ще зустрічалися. Якщо тому що це просто звичка, ніби залежність від негативу з дитинства, то — як це змінити? Чому я знаючи багато років що мене це не влаштовує і не подобається і я не щаслива не можу зробити ніякі суттєві кроки до змін. Ок, я не можу робити різких рухів, піти в нікуди, це до добра не приведе. Але я знаю що не добре, і добре не буде. Чому я не накопичую ресурс щоб мати на що спертися і піти? Я знаю що я не хочу так прожити життя, не хочу такого життя для себе, і для дітей, і навіть для чоловіка — не думаю що він в цій сім'ї щасливий теж. Що мені змінити в своїх діях, в мисленні? Як вибратися? |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 14-09-2024 03:42:46 |
1
Советами и самостоятельно это не меняется. Только в сотрудничестве с психологом, в психотерапии. А муж Вам нужен на настоящий момент только для того, чтобы напоминать о болезненных моментах детства - чтобы Вы наконец прожили их сознательно и изменили свой подход и к жизни в целом, и к отношениям.
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наши психологи
