Question

08-11-2024

Добрий день. У шлюбі завели двох котиків з чоловіком,ініціатива була моя, першого кота він обрав сам. Я кота звісно полюбила,все було добре. Потім мені потрапилась киця з притулку на очі,я вмовила чоловіка забрати її. Він до цього ставився нейтрально, йому і першого кота вистачало.Але перший час киця дуже його любила. Врешті зараз кіт її ображає,вона боїться при ньому їсти,він їй не дає спокійно ходити в туалет, і тд. Як наслідок,вона почала ходити в туалет де прийдеться. І почалися через це з чоловіком скандали. Дійшло до того, що я сказала, що розведусь, щоб захистити від них обох кішку. Мені її шкода, я її захищаю, ходжу за нею і відганяю від неї кота.Чоловік каже що я хвора, бо вони мають самі розібратись і якщо він її гоняє ,то це її проблеми,але ж за те, що вона ходить не в лоток він її карає! ( тикає в калюжі),але ж вона не винна,їй страшно. Я лоток переставила, він повернув на місце.Каже що вона має пристосуватись до того,що лотки в одному місці, має захищатись,давати відсіч,а не тікати і прудити по кутах. Типу виживає сильніший. І виходить що з одного богу кіт, який її лупить і вона пісяється від страху, а з іншого чоловік, який нічого не дає міняти і ще й карає її за те, що їй погано. Я відчуваю провину що ми її взяли,можливо в неї б була нормальна родина, де її не ображають. Останній раз сварка дійшла ледь не до бійки, бо вона сходила на кросівки чоловіку, він побачив і шукав її бігав, казав що голову відкрутить. Я злякалась, каюсь, перша кинулась його пхати, бо була впевнена що він її битиме. Сказав що якщо я так хвилююсь за цю кішку - він її викине. І змусив сказати, що він для мене важливіший за неї, що якби стояв вибір між ним і кішкою - я б обрала його. І я так сказала, бо він би їй голову скрутив від ревнощів. Періодично каже що якщо я вирішу піти - коти всеодно з ним залишаться (по документах вони йому належать), і що він її віддасть в притулок і я її більше не побачу. Кота він дуже любить, постійно розповідає який він «молодець» і тикає що от він нормальний кіт, його спробуй образити, він сміливий, безпроблемний. На фоні цього зʼявилась неприязнь до кота, хоча я його безмежно любила. Бо враження вони вдвох скооперувались проти киці і влаштовують їй вирвані роки. Звісно що вона до мене сильно прив’язана,і мені боляче думати, що її доведеться кудись віддати.Але я вже перестаю бачити якісь шанси щоб врегулювати ситуацію,враження, що вона живе в постійному страху і їй погано,що я зіпсувала Їй життя,коли забрала. Скажіть,чи це все нормально?

Вопрос от: Mila; Возраст: 30

понравился вопрос?

08-11-2024 14:11:45Дополнение от автора

Можливо ви праві. Одружені ми вже рік, разом 1,5 року.
Зацікавив тим, що він людина слова і якщо йому щось треба - отримає це будь якою ціною. Для мене це завжди було ознакою мужності, мені було спокійно, що якщо в нас є в чомусь потреба (фінанси, швидко зробити документи, в короткий термін знайти житло, щось отримати на якомога вигідніших умовах), то на нього в цьому можна покластися. Тобто мені треба було лише сказати, що треба зробити оце - йому не важливо на скільки це важко зробити, він зробить. Для нього не існує поняття «нереально». І це ж мене в ньому дратує. Я більш мʼяка, стараюсь всіх зрозуміти, до всих знайти підхід. А він як танк, дуже цинічний. Якщо я дію по його «правилах» - він хоч зірку з неба достане і піде на що завгодно, але якщо йому хоч слово поперек сказати - це жах. Він класний чоловік, стіна, ним є впевненість що все є і все буде добре, і що ця людина зробить задля мене що завгодно. І він неодноразово це доводив. Але він і в свій бік того самого очікує, що я теж буду по максимуму, що буду згодна на все, не буду сперечатись а мовчки брати і робити. І через це в нас періодично бувають сварки, бо я від нього особливо нічого не чекаю, якщо щось попрошу - нормально поставлюсь до відмови. А для нього це обовʼязок, він не сприймає слово «ні». І вважає що проблема нашого шлюбу бо я забагато думаю і егоїстична, розмірковую чи подобається мені те чи інше, а маю мовчки робити те, що він сказав, бо він готовий робити так само. Буквально «якщо ти скажеш що хочеш авто за 20к$ до кінця місяця - воно в тебе буде, це мої проблеми де я знайду гроші», він йде по головах, люди до нього інструменти. Коли ми на одній хвилі і я погоджуюсь з його думкою і позицією (проханням) - мене на руках носять, подаруночки, квіти, увага і тд, але якщо я щось скажу так, як він не вважає, чи відмовлюсь виконувати прохання- це буде скандал, будуть звинувачення що він все для мене робить, вирішує наші проблеми (половини з яких в мене до шлюбу взагалі не було), а я не можу виконати його прохання.
Окрім того, його застібає, якщо сказати «ні» і він маніпуляціями і шантажем буде змушувати сказати так, а після того скаже що йому то взагалі не треба було, і принципово було щоб я просто здалась і погодилась. Він пів року кодував мені мозок з тим, щоб я проколола язик, я пояснювала чому ні, він злився, було таке, що він вчив мене керувати, в мене на ходу не спрацювало гальмо, я перелякано кричу йому щоб допоміг загальмувати, а він каже, що зробиш пірсинг - допоможу, не погодишся - вирулюй як хочеш. Я з переляку погодилась, потім плакала через це, обзивала його підлим, а він сказав, що будь які шляхи в досягненні свого годяться, і що все одно буде як він сказав. Пройшло вже скільки часу, він отримав згоду на той пірсинг і більше не підіймав ту тему. Пів року насідав на мене з ним, а як тільки я погодилась - йому стало не цікаво. Сам потім сказав що це вже був принциповий момент, щоб я просто погодилась

08-11-2024 15:22:59Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 373427 для Валентина Михайловна

Я розумію як це виглядає, і самій іноді не по собі, бо щось пояснюєш, а він як дитина «я сказав і все». От йому треба повне злияння, щоб один у одного були в пріоритеті, на першому місці і самі важливі. Я більш мʼяка, тому від початку закривала очі на інші його боки. Бо в нього як біполярка проскакує. То він починає «а чи готова ти зі мною жити під градами в донецькій області (він військовий), а якщо буде окупація - спиною до спини і померти разом. Я готовий і ти маєш бути готова», і тут же розповідає, що якщо мені загрожуватиме хоч найменша небезпека - відправить до мами за кордон. Я не розумію як це працює. Тобто він хоче, щоб я така «я за тебе помру», а він такий «ні! Я не дам тобі це зробити, їдь за кордон», але якщо я скажу що не хочу жити під обстрілами і не готова померти за нього (він же ж готовий), то він психує і ображається, каже що я люблю його не так як він мене і що в нас нема спільності, а я думаю про себе, а він типу про себе не думає

08-11-2024 15:24:50Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 373427 для Валентина Михайловна

А піддаюсь бо я дуже не люблю психологічний тиск, в мене мама мене все дитинство тероризувала тим, що ведеш себе не так як я хочу, значить я буду мовчати, або бити, або спочатку одне а потім інше. Тому мені простіше погодитись, щоб замʼяти конфлікт, бо він не готовий чути мою думку, як і мама ніколи не була готова.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Answer 1 · 2024-11-08 13:46:48

Проблема не в котах, а в ваших отношениях с мужем. Просто ситуация с котами подсветила те проблемы, которые есть. Возможно раньше удавалось на это закрывать глаза, но тут все обострилось и не получается.

цитата:

Дійшло до того, що я сказала, що розведусь, щоб захистити від них обох кішку.

цитата:

Останній раз сварка дійшла ледь не до бійки,

цитата:

змусив сказати, що він для мене важливіший за неї, що якби стояв вибір між ним і кішкою - я б обрала його. І я так сказала, бо він би їй голову скрутив від ревнощів.

Это не про теплые, крепкие отношения, к сожалению.

Как давно вы замужем?
Чем вас привлек ваш муж?
Какие у вас отношения?
Что ценного в отношениях?
Что не нравится в муже и отношения с ним? (кроме данной ситуации)

Answer 2 · 2024-11-08 15:06:23

цитата:

якщо йому щось треба - отримає це будь якою ціною

Звучит пугающе, если честно.
И дальше вы, собственно, и описываете достаточно неприятные вещи. А именно, эмоциональное давление и насилие, когда человеку наплевать, что вы хотите, чувствуете, а вы должны слушаться его. И ситуация с котами просто подтверждение, что живое существо ваш муж рядом не видит. И это страшно на самом деле.
А по сути, это две стороны одной медали.
И тут вопрос к вам, как вам сейчас в отношениях, когда вы видите, как человек себя проявляет?
По какой причине вы поддаетесь давлению?

Answer 3 · 2024-11-08 16:13:47

И вот вы снова как в детстве, в таких же условиях и переживаниях.
Но детство уже закончилось. И если тогда, будучи ребенком, вы не могли ничего сделать, то тут у вас есть выбор, как жить, на что соглашаться.
В целом, это запрос на психотерапию, поскольку просто взять и резко изменить поведение, мышление, переживания невозможно. Вы, по сути, попадете в аналогичные переживания, как в детстве и не чувствуете себя взрослым человеком, способным сказать "нет"

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 4 · 2024-11-08 16:27:37

Доброго вечора Mila!
Згодна з колегою, що ставлення до нещасної киці - це лише віддзеркалення Ваших стосунків з чоловіком. Власне, кіт та киця - це проекція Вас та Вашого чоловіка і ваших стосунків.
Мені шкода, але Ви опинилися у співзалежних відносинах, в яких відіграєте зараз роль "жертви" , а Ваш чоловік - роль класичного аб'юзера.
При чому, в таких стосунках є "верхівка айсбергу", а є невидима, але основна частина, яка і визначає, що відбувається на даний момент. І якщо зовні все так як я написала вище про Ваші ролі, то на рівні підсвідомості, у Вас від відчаю та невміння правильно себе поводити, може непомітно зростати як на мене, той же самий страх та відчуття приниження... За яким стоїть все та ж агресія, як це не дивно. Але латентна, тобто, прихована. Власне, як і у киці. Яка не може зовні дати відсіч, тому дзюрить у кросівки тому, кого вважає своїм знущальником.
Вам, як на мене, не випадково трапив саме такий чоловік. І мох слова Ви дозволите своєю ж розповіддю про дитинство та стосунки з мамою.
"мене мама мене все дитинство тероризувала тим, що ведеш себе не так як я хочу, значить я буду мовчати, або бити, або спочатку одне а потім інше. Тому мені простіше погодитись, щоб замʼяти конфлікт, бо він не готовий чути мою думку, як і мама ніколи не була готова". Власне, всі наші поведінкові моделі "родом з дитинства". Ось чому Вам так важко себе відстоювати, бо над Вами ще й досі "стоїть" Ваша мама, змушуючи ту , маленьку беззахисну дитину, якою Ви були, пристосовуватися і досі мовчки, щоб вижити.
І до тих пір поки Ви не про працюєте з психологом всі психоблоки, які утворилися змалечку, навряд чи варто очікувати, що в житті киці, як і у Вашому, щось зміниться на краще.
Бо нам тільки здається, що ми робимо і говоримо все свідомо. Тоді як насправді, нами рухає наша підсвідомість на 96%. Ті програми та установки, які туди зайшли на рівні рефлексів, створюють події навколо Вас.
Окрім того, як на мене, не все так просто і з дитинством Вашого чоловіка. Його маніакальне бажання дотиснути, щоб Ви підкорилися та згодилися, як на мене, може бути пов'язане також ж кимось з його батьків. Можливо, у нього був дуже суворий батько, який його та його маму ображав. Або була дуже авторитарна мама, з якою він не міг сперечатися. І тепер подорослішавши компенсує свої приниження та почуття неповноцінності через цинічні вчинки та приниження тих, хто слабший.

Відредаговано автором 08-11-2024 16:39:18

Answer 5 · 2024-11-09 12:36:46

"Але я вже перестаю бачити якісь шанси щоб врегулювати ситуацію,враження, що вона живе в постійному страху і їй погано,що я зіпсувала Їй життя,коли забрала. "
Шанс, на мою думку, є- це повернути кішку туди, звідки взяли або знайти для неї інший дім доки не пізно. Судячи з опису, ваш чоловік практично завжди отримує чого хоче, а він хоче позбутися кішки, тому, висновок- він її позбудеться рано чи пізно. Й, мені здається, в кращому випадку, це буде смітник, в гіршому- теж смітник, але зі сламаними кінцівками або ще гірше.

Я погоджусь з тим, що писали мої колеги. Але, мені здається, що Ви зараз наврядчи готові почути, що Вам говорять, враховуючи історію Вашого дитинства. Ви звикли до психологічного та фізичного насильства, й сприймаєте це умовно, як норму. Але,Ваш чоловік- не мама, робіть на це поправку. Все може бути набагато жорсткішим.

Конфлікт з чоловіком через котів.