Доброго дня!
Останні два роки я знаходжусь у стосунках (швидше хвороблива залежність від людини), які приносять мені більше тривоги та нервувань аніж задоволення і щастя. Нажаль, я не можу самостійно припинити цих відносин чи перевести їх у інший формат. Мені деколи/часто здається, що вони (стосунки) змінюються, але насправді все йде по кругу чи по одній схемі.
Основна причина мого негативу - партнер не визнає, що ми з ним знаходимось в стосунках. Тобто ми наче разом де-факто, але не разом де-юре (я навіть не штамп в паспорті маю на увазі, а банальне визнання вслух що ми пара). Цей факт руйнує все що би ми разом зліпили. Наближені до нас люди знають і розуміють, що ми не просто знайомці. Але...
Від партнера з самого початку інтимних відносин (з цього все розпочалось) була заявка, що він НІКОЛИ зі мною не буде в стосунках. Одразу зазначу що він не надто емоційна людина у сенсі проявів ніжності, ласки, уваги. Не те щоб не хоче, - а не вміє. Чи не вважає за потрібне. Він добрий по натурі, але в розмовах зі мною може бути невиправдано грубим, хамовитим, часто у нас діалоги такі що іскри летять. Він то приймає мої знаки уваги і турботу, то дратується через це. То впускає у свій внутрішній світ, то відсторонюється так наче ми чужі. Певний час мені це все підходило, потім перестало, бо я бачила що ми все ближчі й ближчі... Ми робимо багато чого що й нормальні пари: тісно спілкуємось, звіряємось про наболіле, маємо побутові стосунки (приготувати їжу, відремонтувати замок і т.д.), радимось, сміємось і сердимось.... Але нас ніхто ніколи не бачить разом, все відбувається в межах мого помешкання. Кожна моя спроба розставити крапки над і завершується однаково, по схемі, приблизно такій: я обурююсь що мені це осточортіло, вся ця невизначеність і ми мали би бодай спробувати щось побудувати, він наголошує що казав що не створений для цього, я видихаю, вмикаю ігнорування та холодно-байдужий тон, минає декілька днів і хтось з нас перший не витримує, заводить розмову і все починається знову. .. Знову все гаразд поки мені не накипить і я не почну метати блискавки...
Ці стосунки отруюють мене, немає ресурсу. Більшість часу я нещаслива, не можу насолодитись просто самим фактом того що вони є які є. Але й без цієї людини не уявляю як бути. Не знаю хто кого з нас не відпускає...але почуваю себе як солом'яна вдова. Прошу допомоги.
|