У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Рефлексія у лікарні

Була в мене історія – потрапив я до лікарні із запаленням легенів. Ото поневіряючись процедурами та кабінетами, стоячи в чергах та чекаючи різних аналізів, дещо мені думалося… Знайшов сьогодні ті мої записи і вирішив поділитися.
Отже, лікувальні заклади різного профілю мають масу позитивних сторін. Оскільки я маю багато інтересу до питань тілесності та психосоматичних розладів думається мені, що основні ефекти заключаються не тільки у хімічній дії ліків, а й у змінах навколо і всередині особистості.
І так людина попавши в лікарню:

  1. Відключається від зовнішнього світу. Часто лише ця зміна звичного ритму, а точніше темпу життя та стереотипності основних мисленнєвих процесів сприяє видужанню.
    Трошки розшифрую. Часто буває, що людина настільки поринає у щоденну рутину – робота-дім-робота, що забуває піклуватися про себе. Ще так часто буває у тих хто в принципі не навчений це робити (дбати про себе). Бо ж у дитинстві нас учили – «Спочатку поділися, а потім сам…» і суспільство схвалює самопожертвування та модне нині слово – служіння. І от з’являється причина, деколи дуже серйозна, думати про себе. Такий собі – вимушений егоїзм.
    Другий варіант – у тому оточенні де людина живе, у неї з кимось відносини настільки складні і, часом, нестерпні, що хвороба стає легальною причиною на деякий час у цих відносинах взяти паузу.
  2. Зникає відчуття, що хвороба чи розлад у людини унікальні і їй (людині) гірше всіх. Потрапивши в загальну палату зменшується або зовсім зникає феномен звуження свідомості, коли проблема людини стає більша за все і повністю займає свідомість.
    У палаті завжди будуть ті кому ще гірше, або трохи краще і можна таким чином повернутися в реальність і об'єктивність свого фізичного стану. І з цього пункту випливає наступний.
  3. Палата з різними хворими чимось схожа на малу психотерапевтичну групу (хто в темі – зрозуміє). Кожен при бажанні може виговоритися і часом отримати "народний" зворотній зв'язок. Тут проблеми стають прозорішими. Часто можна легалізувати і агресію і злість і інші «прекрасні» почуття, що адресовані не менш «прекрасному» оточенню хворого. І звичайно цей формат (палатна група) не вирішить проблеми відносин, але їх тягар може помітно послабшати, особливо коли йдеться про відносини.

А ще сама хвороба, коли є дискомфортні симптоми, а також різні медичні процедури (болючі і не дуже) – повертають нас у тілесну реальність. Я маю на увазі, що за тою рутиною, про яку в першому пункті йдеться, ми ігноруємо не лише свої потреби, як особистості (мати якісні відносини, чи час, щоб побути на самоті), а й потреби тіла – фізична активність, якісна їжа, достатній відпочинок та сон. І тоді в умовах хвороби так чи інакше наша увага прикута до тіла бо то болить орган який лікують, то п’ята точка від уколів ниє, то кашель, а то бува і щось приємне після фізіотерапевтичних процедур. А ще з’являється режим – вдосталь спати, вчасно їсти і не нервувати (хоча це найскладніше). І під терміном тілесна реальність я маю на увазі, що всі ці потреби тіла стають, актуальні, виходять на передній план тіло у нас, виявляється Є, і від цього нікуди не дітися.
От такі думки…
Звичайно усі ці «переваги» можна отримати легально.
Як?
Приходьте на консультацію, будемо вчитися

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

психолог

Оцінка публікації
  подобається публікація?  

Безкоштовна розсилка цікавинок!

 
Обговорення "Рефлексія у лікарні"

поки немає коментарів...


Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!
qr