Втомилась від постійних емоційних качель чоловіка
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Втомилась від постійних емоційних качель чоловіка
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 03-03-2025 15:48:57 |
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-03-2025 15:52:42 |
1
Вы пишите, что так было всего - на вас не было времени и работа была на первом месте. Почему вы решили, что с годами должно что-то измениться? Как вы мирились с таким положением вещей? Что ценного было в отношениях для вас? Что изменилось для вас, что вы не готовы принимать такое положение вещей сейчас? Дочка, понятное дело, не хочет сталкиваться с изменениями в жизни и развод ее может пугать, но вам нужно выбирать то, что хочется вам. Это ваша жизнь и вы не можете подстраивать ее под ребенка. Она уже не малышка и не так много времени пройдет - она повзрослеет и начнет жить свою жизнь. А вы останетесь одна. Поэтому тут опирайтесь на себя и свои потребности, желания. 
|
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 03-03-2025 15:52:56 |
1
Доброго дня! цитата:
Я готова зʼїхати і жити окремо хоч сьогодні, але дитина одного разу почула цю мою думку і дуже болісно на це відреагувала. Звісно, доньці важко уявити, як жити на цьому світі, не бачачи татка кожного дня. А вам?.. наскільки вам просто чи важко уявити своє життя без цитата:
Чоловіку створила такі умови, щоб він міг по максимуму займатись роботою і не відволікатись на побутові справи. Цей момент не те, що надто важливий. Він критично показовий, яку модель ви створили разом з чоловіком, обравши одне одного у партнери по життю. На жаль, наслідки того вибору не дуже приємні - цитата:
Ми фактично не проводили час разом, навіть в вільний час він волів дивитись ролики в Ютуб, але не проводити час з донькою або зі мною. цитата:
Дуже прошу поради та буду вдячна за кожну думку🙏 Самотужки із цим складним завданням впоратись, вважайте, неможливо. Що ж залишається? Звернутись по допомогу до фахівця. І лише усвідомівши спільно створену реальність відносин, може об'єктивно відкритись бажане рішення(!) Що тут підлягає дослідженню? Перше. З яких мотивів обрали чолоівка, якому цитата:
У чоловіка робота завжди була на першому місці На що розраховували майже 13 років з огляду на цитата:
Як тільки пробувала це обговорити- море псіхів і образ, що я його не розумію і йому й так важко , і він нічого не встигає по роботі. Якими думками себе підтримували в цей період? цитата:
Я втомилась випрошувати увагу вже зараз не для себе, хоча б для доньки. цитата:
Після сварки ходить як шовковий 1-2 дні, а потім все починається знову. Ось бачите, скільки питань, що потребують відповідей. Тому за ними треба піти(!)
|
| 03-03-2025 15:54:54Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378630 для Ірина Василівна Якщо чесно- дедалі частіше починаю розглядати цей варіант, бо дуже втомилась морально. Ось і зараз, не заряджається машина і вже 2 дні людина ходить і ниє, що це катастрофа, і що незнати чим це закінчиться, можливо це щось серйозне. Пробую розрадити, а у відповідь: та ясно що для тебе це не трагедія, не тобі ж це розгрібати. Сьогодні ще скручували разом дзеркало, виявилось, що не співпадають отвори- мати, псіхи, жбурляння викруткою і скарги, що все пропало… |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 03-03-2025 15:56:51 |
|
| 03-03-2025 16:03:42Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378634 для Ірина Василівна Реакція родичів, в мене онкохвора мама- нещодавно пройшла трансплантацію кісткового мозку, зараз в ремісії. Боюсь, що для неї це буде сильним стресом.Зі сторони- все виглядає чудово. Він інженер, освідчена людина, відомий та на хорошому рахунку в професійному колі,чудова, вихована розумна дитина, в мене свій косметологічний кабінет( сама дійшла до цього, без коштів чоловіка), будинок, 2 авто… А вдома часто буває так, що я хоч і втомлена, але щаслива ввечері повертаюсь додому, а там вічно невдоволене обличчя, бо жизнь боль … |
| 03-03-2025 16:07:55Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378631 для Валентина Михайловна Мирилась, бо відносилась з розумінням, що є спільна мета ( будинок) і варто потерпіти, а потім можна буде насолоджуватись життям. Але й далі нічого не змінилось…Зараз я почала більше заробляти і розумію, що в принципі могла б вже забезпечити себе і дитину, трму думка про те, щоб зʼїхати стала не такою вже й не реалістичною |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 03-03-2025 16:19:13 |
|
| 03-03-2025 16:20:35Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378637 для Ірина Василівна Можливо хіба що матеріального характеру.. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-03-2025 16:30:20 |
Вы пишите, что была цель построение дома. Она достигнута.
Что еще есть общего у вас с мужем? Совпадают ли ваши ценности и приоритеты в жизни? Интересно ли вам изначально было проводить время друг с другом? Из того, как вы пишите, то получается, что такой, как муж есть, он вас не устраивает. Вы хотите другого - с другим отношением к жизни, к вам. Но это уже будет не он. И тут тогда вопрос, а муж, как мужчина, человек вам интересен? Или просто жалко, что столько лет прождали зря?
|
| 03-03-2025 16:37:31Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378639 для Валентина Михайловна В нас багато тем для розмов, він часто мені каже- ти мій найкращий друг.Щодо інтиму- все дуже сумно, його майже немає. І при цьому давно. Він каже, що готовий щось змінювати, але далі слів ситуація не просувається. Мене колись дуже дивувало як його мама розповідала, що завжди їздила відпочивати сама з дітьми , як і те, що вже років 40 вони сплять в різних кімнатах. А тепер я бачу, що я сама стаю на місце своєї свекрухи… |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 03-03-2025 16:41:17 |
цитата:
Зараз я почала більше заробляти і розумію, що в принципі могла б вже забезпечити себе і дитину, трму думка про те, щоб зʼїхати стала не такою вже й не реалістичною Можливо є ще якісь причини? Наприклад, що боїтеся втратити, або з чим боїтесь не впоратися?
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-03-2025 16:41:31 |
|
| 03-03-2025 16:58:50Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378642 для Ірина Василівна Ніби не все погано, але раніше гроші потрібно було просити в чоловіка, а зараз я їх заробляю сама. В цьому плані стало легше.А стримує ще те, що мені шкода покидати дім, який теж є моїм і в 40 років залишитися ні з чим на зйомній квартирі, хоч дедалі частіше вважаю, що байдуже аби тільки вже не чути цих найгірших сценаріїв розвитку подій і істерик |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 03-03-2025 17:08:30 |
У випадку розлучення можна поділити спільно нажите майно. Можливо, вдасться отримати свою частку. Це питання більше в компетенції юристів.
Можуть бути певні складнощі але Ви можете вирішувати по собі, чи воно того варте. Що Ви хотіли б робити, якщо з'їдете від чоловіка? Чим буде заповнене Ваше життя тоді, що Ви не можете зробити зараз? Питання, щоб максимально різносторонньо подивитися на ситуацію і зрозуміти, куди Ви все ж таки зараз хочете рухатися.
|
| 03-03-2025 17:39:15Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378653 для Ірина Василівна Воно буде в принципі таке ж як і зараз, але без емоційної залежності від його поведінки. Мені здається я стану більш спокійною і щасливою |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 03-03-2025 18:04:41 |
1
Ви втомилися від чоловіка, роками терпіли його поведінку, яка для Вас неприйнятна. Доходить до думок про те, щоб з'їхати від нього. Але і тут є перешкоди — як відреагує дитина, і родичі, та ще й можете втратити матеріальні блага, які наживали разом роками. І здається, що розлучення дало б Вам нарешті спокій та щастя і допомогло б позбутися емоційної залежності від поведінки чоловіка. Але, на превеликий жаль, навіть якщо з тим що є зараз наважитесь розлучитися, емоційна залежність не пройде. Звучить не дуже приємно і оптимістично, але це закономірність, яку необхідно враховувати, якщо хочете щасливого і спокійного життя. Коротко поясню в чому справа. А справа в тому, що емоційна залежність — це особливість психіки, через яку люди потрапляють в такі стосунки, де вони терплять непринятну поведінку партнерів І коли розлучитися, якщо з цим нічого не робити, то вона залишиться. Емоційна залежність набувається в дитячому віці через певну поведінку батьків (як додаткова ілюстрація, Ви навіть зараз, будучи вже дорослою, боїтеся засмутити маму своїм розлученням, і це не просто співпадіння). В стосунках з партнерами ця емоційна залежність продовжує відіграватися, якщо людина з цим нічого не робить. Люди мають в собі таку собі внутрішню частку, як внутрішній критик, або супер его, або внутрішні батьківські фігури, і таким чином все своє подальше життя, якщо над цим не працюють, відносяться до себе так як до них в дитинстві відносилися батьки. І відповідно до того яким є ставлення до самих себе, вибирають партнерів, які будуть відтворювати таке ж ставлення. У випадку розлучення з партнерами без внутрішніх змін знаходяться інші партнери чи інші люди, які будуть продовжувати таке ставлення. Наприклад, на жаль, навіть на цю роль може потрапити дитина. Тут можна звернути увагу на те, що вас зупиняє від розлучення реакція дитини як один з факторів. Діти в сімейній системі заповнюють вільну нішу. Вони на несвідомому рівні зчитують "програми" батьків і діють відповідно. Надалі на цій ролі може бути чи інший чоловік, чи колеги, чи будь хто ще. Тому для щасливого спокійного життя надалі потрібна внутрішня робота. Самостійно через усвідомлення щось покращити можна, але швидше, безпечніше і ефективніше робити це в співпраці з психологом. Тому що може бути непросто або неможливо подолати психологічні захисти, які прагнуть зберегти сталу систему. Психіка інерційна, і в будь-якому випадку Вас буде відкидувати назад. Тому тут необхідна робота зі своїм внутрішнім світом. Тривала, обережна, поступова. А вже після цього або зміниться ставлення оточуючих, або Вам буде легко припинити стосунки з тими, з ким не добре. Чи плануєте працювати з психологом індивідуально?
|
| 03-03-2025 18:14:28Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378656 для Ірина Василівна Дякую Вам за таку розгорнуту відповідь. Так, хотілось би попрацювати, щоб вирішити цю проблему |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 03-03-2025 18:23:21 |
цитата:
Дякую Вам за таку розгорнуту відповідь. Так, хотілось би попрацювати, щоб вирішити цю проблему На цьому сайті чи де Вам буде зручніше Ви можете знайти психолога, який Вам відгукується та почати індивідуальну співпрацю, коли будете готові. Бажаю Вам щастя і спокою.
|
| 03-03-2025 19:36:32Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378658 для Ірина Василівна Щиро дякую Вам🫶🏻🫂 |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-03-2025 19:55:06 |
Доброго вечора Юліє.
Ви пишете "Я теж працювала, але заробляла значно менше. Чоловіку створила такі умови, щоб він міг по максимуму займатись роботою і не відволікатись на побутові справи. Ми фактично не проводили час разом.." Я правильно Вас зрозуміла: на початку спільного життя на першому місці були матеріальні статки і все робилося для того, щоб чоловік міг займатися лише роботою, ні на що інше не відволікаючись? В тому числі, на друзів, спільне провадження часу з Вами та дитиною... Сумно про таке писати, але по факту виходить, що все було зроблене для того, щоб чоловік звик жити як у вакуумній обгортці... Його опікали, "забігали йому всі дороги", брали на себе всі побутові проблеми і коли він повністю до цього звик, Вам набридло грати роль, взяту колись давно, можливо навіть в дитинстві... І все кинувши, втікти... От тільки для дочки це, виявляється, може бути величезною травмою... Та і мамі буде достатньо боляче в її стані... Коли створюються пари, зовні здається, що зустрічі відбуваються випадково, але це тільки зовні... Насправді, пару створюють люди, які "віддзеркалюють" одне одного. Тобто, як правило, ми повторюємо певні родові сценарії і нерідко, починаємо помічати певну схожість зі своїми батьками чи родичами далеко не одразу, а лише проживши певний відрізок життя і "набивши собі гулі". От Ви пишете, що колись дивувалися свекрусі, яка їздила одна з дітьми на море, а от тепер фактично опинилися на її місці. Але нічого не пишете про своїх батьків... Як склалися стосунки між ними?
|
| 03-03-2025 20:06:15Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378666 для Алла Григорівна Доброго вечора, Алла! Дякую з Вашу відповідь. Вакуумна упаковка це прямо в ціль))Моя мама розлучилась з батьком, коли мені було десь 4 роки… Я виросла з мамою, дідусем та бабусею. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-03-2025 20:15:30 |
|
| 03-03-2025 20:32:57Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378669 для Алла Григорівна Батько випивав, ініціатором була мама.Бабуся- типовий нарцис і тиран, яка ніколи нікого не хвалила, а лише критикувала і карала мовчанням. Вона головна, знає все краще за всіх, а мама ніби недолуга якась, яка пропаде без неї. Дідусь їй ніколи не підклрявся, от вона вічно й скандалила. Субота і неділя це взагалі завжди було пекло, вічні зʼясування стосунків, у мами істерика… та й таке… Щодо статків- як у всіх в 90-ті… не густо. Батько зовсім не допомагав і не брав участі в моєму житті, так і не одружився більше, просто безпробудно пив десятки років. Помер минулого року, але я коли дізналась- взагалі жодної емоції не відчула…він ніби помер для мене вже давним давно… |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-03-2025 20:59:03 |
2
Емілія Іванівна Довгошия Дякую Вам за щирість. "Батько випивав...ініціатором була мама.. Бабуся - типовий нарцис і тиран, яка ніколи нікого не хвалила, а лише критикувала і карала мовчанням..." Насправді, класичний сценарій співзалежних стосунків, де "жертви" та аб'юзер періодично міняються ролями... І ще невідомо, чому батько став так багато пити...щось гірке та болюче заливаючи в собі горілкою... І мама, "ніби недолуга якась, яка пропаде без неї..." і якій, швидше за все, не вистачало достатньо сили на дочку, бо і собі ради не змогла дати... І от те Ваше несвідоме бажання все можливе і неможливе зробити для свого чоловіка, щоб що, насправді? "Мирилась, бо відносилась з розумінням, що є спільна мета ( будинок) і варто потерпіти, а потім можна буде насолоджуватись життям..." Як і в дитинстві маленька дитина намагається отримати хоча б крихту уваги, порозуміння, тепла, любові від дорослих, яким не до неї, бо і своє життя не можуть ніяк владнати... А дитина не розуміючи цього, думає, що то вона щось не так робить, чогось дорослим не додає... А от як буде з усіх сил старатися, то потім на неї обов'язково звернуть увагу і її обов'язково полюблять, бо побачать, яка вона старанна, уважна дівчинка.... І приходить страшне розчарування, адже, всі очікування так і не виправдалися... Хоча вона так все життя старалася... Як не старалася, але її не похвалили, не стали любити більше та поважати... І по факту, своїми ж руками, вкладаючи те, чого так прагнула по відношенню до себе, створила ще одного аб'юзера... І що, фініта ля комедія? Але ж життя не закінчується на цьому, чи не так? І ще росте донечка, яка так само, як і Ви, з дитинства, копіює моделі сімейних стосунків... Невже все так залишити і кинути? Від себе ще нікому не вдалося втекти. А от все змінити на краще не просто можливо, але і потрібно. Адже, саме жінка задає тон в сімейних стосунках, як це не дивно. Як Ви реагуєте, що робите, коли чоловік починає поводитись, як розбещений підліток? Відредаговано автором 03-03-2025 21:02:40
|
| 03-03-2025 21:38:19Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378672 для Алла Григорівна Після фрази «від себе не втекти» на очі чомусь навернулись сльози…Так, все так і було, як Ви написали. Мене ніколи не хвалили, навіть коли я приносила 5, мама не хвалила, а питала: а в кого ще 5….а я думала лише в тебе… А щодо того як я реагую на підліткову поведінку чоловіка : останні роки 2 ледь стримую себе, щоб не вдарити його чимось важким.. просто ненавиджу його в такі моменти. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-03-2025 22:27:18 |
1
Сльози навертаються на наші очі тоді, коли ми душею відчуваємо, що у словах є правда... І краще сльози прозріння, аніж жити ілюзіями, від яких з часом може бути лише гірше. У Вас є дочка і якщо Ви зараз "втечете" навіть не спробувавши щось змінити кардинально в стосунках, може повторитися Ваш сценарій з Вашою мамою, яка "втекла" від Вашого батька... А опинилася ще в гіршому... А щодо чоловіка... Ми всі поводимо себе лише так, як навчені, і як вміємо, відповідно власному досвіду та знанням про самі стосунки... А насправді, просто зціпивши зуби мовчки ненавидите, накопичуючи в собі ту саму отруту, яка руйнує не лише стосунки, але і Вас саму... Але ж, насправді, це не вихід. Розумію, що скажу дивні речі, але чоловіків потрібно вміти виховувати, як тих же самих дітей. І як Ви розумієте, ненависть навряд чи в такому процесі допомагає. Щоб когось змінити, потрібно, насамперед, навести лад у своїй душі. Коли жінка самодостатня (не плутати з самостійністю - це різні речі), вона перестає психо-емоційно бути від чоловіка залежною. А отже, зникають очікування по відношенню до нього. А якщо немає очікувань, настає внутрішній спокій та рівновага і чоловік сприймається вже таким, яким є на даний момент. От тоді, можна починати і процес виховання. Адже, чоловіки реагують лише на дії, а не на слова... Причому - спокійні дії. Бо лише в спокої є любов, а в любові та сама сила, яка перетворює любі найгірші стосунки в гармонію. Отже, основна задача, навчитися бути в рівновазі і знаходити привід відчувати себе щасливою не завдяки чоловіку та тому, що він може зробити, а завдяки самій собі. Адже, всі скандали та суперечки, то лише втрата здоров'я і нервів, але аж ніяк не покращення в стосунках.
|
| 03-03-2025 22:37:31Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378680 для Алла Григорівна Пані Алла, все що Ви написали мені дуже відгукується 🫶🏻Дякую Вам за такий детальний розбір моєї ситуації |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 04-03-2025 02:25:14 |
1
Здравствуйте! Вам уже подобно ответили коллеги, повторяться не хочется, потому скажу лишь следующее: Вы выросли практически БЕЗ отца и прожили 13 лет практически БЕЗ мужа - психологически БЕЗ мужа. Без отношений с ним, только какие-то взаимодействия по определенному сценарию. Потому, разведясь с ним, только прервется видимость отношений (что тоже хорошо, так как честно), но ЧТО дальше?
|
| Віталія Юріївна Мельник психолог Харків 04-03-2025 02:30:57 |
|
| 04-03-2025 07:43:17Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378686 для Павел Леонидович Вітаю! Дякую Вам за відповідь! |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 04-03-2025 08:58:22 |
2
Емілія Іванівна Довгошия Як кажуть, теорія - це прекрасно, але все вирішує практика. На мою думку, у Вас можуть бути дуже сильні приховані дитячі травми. Одна з них, чи не найсильніша, може стосуватися, як це не дивно, але саме батька. Чому? Мене особисто насторожує от та сама повна байдужість, про яку Ви обмовилися. А так, зазвичай, буває, коли в дитинстві непрожитий стрес пішов на рівень підсвідомості, тобто, приховався, щоб захистити психіку дитини. А такі приховані травми достатньо небезпечні, бо можуть непомітно перейти на рівень психо-соматики. Так, як це могло статися і з Вашою мамою. Я нічого не стверджую, але ймовірність того, що у мами непрожиті образи перетворилися на серйозну хворобу - дуже велика. Адже, онкологія часто буває спровокована саме образами. У таких випадках, найкращий вихід - це серйозне індивідуальне пропрацювання за допомогою психо терапії не лише непрожитих травм та накопичених з часом, негативних почуттів та емоцій, але і трансформування їх у новий, гармонічний сценарій життя. Таким чином, можна допомогти не лише собі, а опосередковано, своїй донечці та своїй мамі. Адже, сім'я на рівні психо-емоційних зв'язків та енергій - це єдине ціле.
|
| 04-03-2025 18:39:40Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378700 для Алла Григорівна Дуже дякую Вам , що підсвітили мені ситуацію з такої сторони. |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 04-03-2025 21:05:05 |
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наши психологи
