Question

22-04-2025

Доброго дня.
Хотіла б запитати поради, щодо екологічного виховання дітей.
Маю доньку 5,5 років з якою все ніяк не можу налогодити контакт.
Я її дуже люблю і вона насправді дуже кмітлива дитина. Але, частково, саме її гострий, не по роках, розум, як мені здається, і є причиною наших постійних сварок.
Можливо, проблема зовсім не в поведінці доньки, а в моєму відношенні до її поведінки і в тому, що я не правильно на неї реагую.
Тому я і звертаюся за порадою.
Просто, в мене є якась ніби образа і почуття несправедливості щодо нас, теперішніх батьків.
Ми зараз, маючи доступ до інтернет ресурсів, дуже обізнані щодо правильного психологічного виховання дітей. Всі ми знаємо, що маємо контейнерувати емоції дітей, що маємо не критикувати, а підтримувати, що діти - це вже особистості, до яких треба відноситися з повагою. Ніхто не б'є, не кричить, не обзиває, не затикає дітям рота. Ми проводимо з ними багато спільного часу, приймаємо їх емоції і т.д. Але нас виховували ж зовсім інакше, на нас кричали, декого й били, закривали нам рота, в дитини не могло бути своєї думки, ніякого спільного дозвілля, ніякого права на прояв емоцій і т.д. І тому саме, ми, нинішні батьки є жертвами з двух сторін. Наші батьки суворо виховували нас, бо їх так само суворо виховували їхні батьки. Наші діти ростуть в атмосфері психологічного благополуччя і так само будуть виховувати своїх дітей. І тим і тим пощастило, бо для них все звично і зрозуміло, просто виховуй так, як виховували тебе.
І лише на наше покоління батьків випала участь реформаторів, котрих виховували в "а ля савдеп стайл", а ми виховуємо дітей з повагою і розумінням.
Тому, можливо, мені воно так важко дається. Я чудово розумію, що всі діти, по факту, егоїсти і це нормально.
Що в дітей в цьому віці ще не до кінця сформована можливість контролювати емоції.
Що дитина не має бути зручною і т.д.
Але як же мені важко в житті миритися з тим всім.

Вопрос от: Анастасія ; Возраст: 31

понравился вопрос?

22-04-2025 00:07:30Дополнение от автора

Я намагаюся дати своїй дитині те, чого не було в моєму дитинстві: повагу (я питаю і прислухаюся до її думки, не перебиваю, прошу вибачення в неї, якщо я була не права і т.д.), увагу (кожної суботи ми проводимо день тільки разом як вона захоче: басейн, розважальний комплекс, парк , будь що, і кожного вечора час разом, і перед сном обов'язково і зранку як тільки прокинемося мінімум 15 хв обіймаємося ), багато любові і тактильності (мільйон разів кажемо з чоловіком що любимо їх, що вона дуже гарна, розумна, весела, цілуємо і обіймаємо) ну і фінансово вона ні в чому не має нужди (будь то смаколики, іграшки, чи одяг, всього більше ніж в достатку, навіть даємо їй карманні гроші кожного тижня).
Але незважаючи на це вона все рівно часто може довести будь кого до сказу, бо уваги хоче більше, бо ображається навіть на : "Кицюня, будь ласка вдягайся вже, ми запізнюємо", бо для неї це вже "ти мене постійно ругаєш".
Так я часто зриваюся і можу насварити її, але і я не залізна. Бо в мене немає нормального фундаменту для екологічного материнства, я виросла на криках, зневагах, і повній неповазі, мені реально важко тримати себе в руках. В мене встановлений психіатром діагноз ОКР (я пів року приймала Золофт і працювала з психологом, щоб покращити свій стан), післяродова депресія, яка була перші два роки дитини і інколи здається й досі залишаються її відгуки. Тобто я знаю, що маю дуже слабку психіку, мене дуже легко вивести, і я роблю неймовірну роботу над собою, щоб були для своєї дитини гарною мамою, але все рівно не є такою. Я б хотіла б спокійно реагувати на її істерики, на її егоїзм і на її безкетощі, але я просто не можу, тому часто зриваюся і кричу. Працювала з психологами і дитячими в тому числі, щоб розібратися, чого так. Відповідь приблизно одна : такий в мене темперамент і слабка психіка, тому спокійно реагувати я не зможу, але треба навчитися справлятися з емоціями (дихальні гімнастики, виходити в іншу кімнату, щоб перевести дух і т.д.), але чесно нічого не допомагає. Якби був прилад, який би бив током кожен раз, коли я сварюся на доньку, я би обов'язково його купила б і не знімала. Я не хочу бути такою, я б хотіла б бути завжди добраю, розуміючою і включенною мамою, натомість я ругаю її, інколи підвищую голос, ігнорую її і відсторонююся.
В моєї доньки, скоріше за все, є СДУГ, це припущення декількох психологів. Вона дуже активна аж занадто і вимагає дуже багато уваги. Вона не має проблем з концентрацією, вона гарно навчається, читає, пише і малює, це не заважає їй в навчанні і по життю, просто важко з такою дитиною, бо це реально постійний дурдом.
Мені радили направити її енергію в правильний бік, тому в неї є гуртки з гімнастики, театрального, басейн і арт. Всюди вона сама хотіла, і я без проблем відмовилася б від чогось, але вона всюди хоче і навіть ще більше. Після гуртків в неї вистачає енергії пограти надворі з друзями, потім ще гасає по дому і ще й перед сном вижимає з мене останні соки. Мені, насправді, соромно скаржитися на свою дитину, бо зараз так багато дітей з проблемами здоров'я і з РАС, тому треба б радіти, що маю таку дитину: розумна, енергійна, відкрита, допитлива, комунікативна, але мені справді важко з нею, бо я не така як вона. В мене не така міцна психіка, не така висока самооцінка, не така я енергійна. Де брати сили, як не зламати її характер, не запам'ятатися їй як погана мама, не втратити з нею зв'язок в майбутньому? Як, маючи слабку психіку, вистояти?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи