|
Доброго дня. Я заміжня,є син. Його я народила ще під час начання, а після закінчення університету залишилася в декреті. Не працювала ніколи. Зараз син пішов в сад,і я вирішила знайти роботу.Як подумаю,що потрібно буде ходити по співбесідах,а їх я боюся дуже сильно. На мене нападає страх,коли я думаю,що хтось буде мене оцінювати,чи я викличу сміх. Скільки себе пам'ятаю-завжди була сором'язливою. В школі чи університеті страх виступу на публіці долала тим,що іншого виходу нема чи мало часу було на роздуми.Потрібно,значить робиш,хоча серце й вискакує з грудей (захист диплому,екзамен тощо),А зараз сидячи вдома,чоловік забезпечує,на роботі не наполягає,і в голову лізуть думки: " а можливо піти попрацювати","але як пройти співбесіду","а що вони про мене подумають,я ще й без досвіду","а що зараз про мене люди думають,що я сиджу дома і нічого не роблю"... Підкажіть,будь ласка, як зробити перший крок. Одразу прошу пробачення за сумбурний текст.
|
