Психологічна травма і шляхи її подолання
Вступ.
Дана стаття висвітлює проблему психотравматизації людини і шляхи її подолання, «зцілення» від травми за допомогою різних напрямів психотерапії. Розробкою цієї проблеми займалися Колодзин Б., Калшед Д., Левін П., Фредерик Е., Єрмошен А.
Актуальність цієї теми пов’язана з тим, що в сучасному житті людина знаходиться в умовах постійного стресу і психотравмуючих ситуацій. Технічний прогрес, швидкий темп життя, постійна гонка за матеріальними благами, не відповідність бажаного і реального, проблеми з близькими і рідними людьми все це призводить до травм, які мають різноманітну природу. Починаючи з дитинства і до самої старості людина піддається різноманітним негативним впливам, під час яких спрацьовують різноманітні захисти, для того щоб зберегти цілісність психіки.
Психотравма – це життєва подія або ситуація яка впливає на значущі сторони існування людини і приводить до глибокого психологічного переживання. Виникнення психічної травми розглядається як наслідок незавершеності інстинктивної реакції організму на травматичну подію. Внутрішню травму можна порівняти з фізичною раною, до якої людина вже давно звикла і не звиртає на неї ніякої уваги, і не піклується про неї. Але людина переживає дуже сильний біль, коли хтось доторкається до хорої руки. І той інший зовсім не винен в тому, що людині боляче. [2]
Травма має подвійну природу: спочатку проявляється руйнівна сила, вона забирає здатність людини жити і радіти життю. Інша сторона, парадокс травми – її здатність зцілювати і трансформувати людину. Скільки у людини травм, стільки і ресурсів за допомогою яких вона бореться з нею. [5]
Сайт пропонує психолог онлайн безкоштовно.
Травма у цьому контексті це все те що викликає нестерпні душевні страждання і тривоги. Психіка влаштована достатньо гармонійно і має свої механізми, які дозволяють людині в цих умовах зберегти свою цілісність і вижити. Це захист який називають дисоціацією.
При сильній психотравмі Фрейдівські механізми виявляються не дієвими. В той момент оптимальним є вихід із травматичної ситуації, як що це можливо. Але в тому випадку, якщо не виходить уникнути психотравмуючої ситуації, якась частина Я має бути видалена для того щоб це відбулося, інтегроване Его розділяється на фрагменти або дисоціюється. [3]
Дисоціація є нормальною частиною захистів психіки від потенційного пошкодження травматичної дії. Це своєрідний фокус, який психіка розігрує сама над собою. Життя продовжується, коли нестерпні переживання розподіляються по різним відділам психіки і тіла, а саме переводяться в несвідомі аспекти психіки і тіла. В цей момент з’являється перешкода інтеграції зазвичай єдиним елементам. В пам’яті індивіда що пережив травматичні події, з’являються провали, для нього стає неможливою вербалізація того що з ним відбулося. [6]
В терапії людей, які пережили тяжкі психотравми робота спрямована на інтеграцію, об’єднання дисоційованих частин особистості. На відміну від психіки, яка витісняє травматичний досвід в несвідоме, тіло зберігає інформацію про травму і пеПсихологічна травма і шляхи її подоланняреживання під час неї. Наше тіло наскільке усвідомлене, що завжди знаходить спосіб повідомити, що в нас порушено і розладжено. [2]
Є різні погляди на психотравму і роботу з нею. В даній роботі будуть розглянуті 2 напрямки роботи – це танцювально-рухова і соматична терапія. Також буде йти мова про те як психіка реагує на складні життєві ситуації, як вона всередині компенсує те, чого не вистачає зовні. Яким чином спрацьовують захисні механізми. І як терапевт може працювати з психотравмою за допомогою тіла.
Мета: Метою даної статті є розробка психотерапевтичної роботи з травмою за допомогою соматичної терапії травми П. Левіна і танцювально-рухової терапії.
Работа или служение Психотерапия с Андреем продолжалась 17 месяцев, за это время тема его работы не часто всплывала в нашей беседе. Интересно, и в чем же разница? Служат ради высшей цели, а работают для себя?
Норма и патология (размышления о чувствительности, травме, выборах и уникальности). Не всякая травмирующая ситуация будет являться травмой для человека. Первый интроект - это имя человека. Семейная система - предопределяет некоторые реакции человека в различных жизненных ситуациях. Учения Фрейда, теория привязанности Боулби и т.п.
запитати психолога онлайнСоматична терапія травми П.Левіна
Пітер Левін [4], американський учений і психотерапевт, розробив метод, який назвав «Соматичне переживання» 70-90-е рр. Спочатку ця техніка застосовувалася для роботи з шоковими травматичними переживаннями. Потім її почали використовувати і для терапії інших видів травм (емоційних, медичних, травм розвитку).
«Даний метод спрямований на активацію, усвідомлення і дезактивацію тілесного переживання травматичного досвіду. Ключ до зцілення травми лежить в усвідомленні і переживанні, того що тілесно-відчувається.» Говорив сам П. Левін.
Суть роботи полягає в тому, що в ході тілесних відчуттів відбувається пробудження тих природних зціляючих процесів, які дозволяють вилікуватися від травми. Тілесне відчуття актуалізує у людини, що переживає травму, незавершені травматичні реакції і допомагає їм завершитися. Це завершення відбувається завдяки специфічним психологічним і фізіологічним зціляючим процесам, які виникають в процесі тілесного переживання і дозволяють трансформувати травматичні симптоми».[4]
Соматопсихотерапія — розшифровується, як робота з ми психічних переживань. Цей метод працює таким чином: відчуття в тілі опредмечуються звдяки певним запитанням. Потім, пацієнт з клієнтом вирішують, що з цими почуттями робити далі. Робота в соматотерапії розділяється на 3 етапи: 1) діагностичний; 2) оціночний; 3) терапевтичний. [7]
В соматичній терапії детально були розроблені методи і техніки роботи з тілесними відчуттями: сканування тілесних відчуттів, дослідження відчуттів, створення ресурсів на рівні тіла. Важливу увагу приділяється роботі з рухами, оскільки виникнення психічної травми розглядається як наслідок незавершеності інстинктивної реакції організму на травматичну подію. Використовуються техніки: відстежування імпульсів до руху і їх руховий вираз, уповільнення руху, повторне мешкання руху (однин і той же рух повторюється кілька разів в повільному темпі).
Танцювально-рухова терапія (ТДТ)
Виникнення танцювально-рухової терапії було пов'язано з іменами Меріон Чейз, Труді Шооп, Мері Уайтхауз. Цей метод почав розвиватися в США 40-60-е рр.
«ТДТ – це використання виразного руху і танцю як засобу, за допомогою якого індивід залучається до процесу особистісної інтеграції і зростання. Вона була заснована на принципі, що існує взаємозв’язок між рухами і емоціями. Через рух і танець внутрішній світ кожної людини стає відчутним, відкритим для розуміння і усвідомлення.
Терапевт створює безпечне середовище, холдинговий простір, в якому будь-які відчуття можуть бути безпечно виражені.
Принципи роботи в Танцювально-руховій терапії і в Соматичній терапії травми.
А) Психосоматична єдність.
В обох підходах тіло і психіка розглядається як єдність. Будь-який м'язовий рух, навіть маленький, здатний змінити самовідчуття, оскільки м'язова і мозкова активність нерозривно взаємопов'язані: зміна в одному впливає на зміну в іншому і навпаки.
Б) Цілісність.
Обидва підходи –танцювально-рухова терапія і соматична терапія травми – пропонують цілісний підхід до роботи, оскільки звертають увагу на різні аспекти переживання.
В) Процессуальность.
Танце-терапія і соматична терапія навчать тому, що тілесний досвід ніколи не залишається статичним. Фізичні відчуття і емоції знаходяться в стані постійного потоку.
Танце-терапевт допомагає звільнити і розкрити інформацію, яка лежить в основі симптомів, болів, різного роду тілесного дискомфорту і обмежень в русі. Людина вчиться розуміти мову свого тіла і таким чином відновлює діалог з самою собою.
Г) Якість присутності терапевта.
Обидва напрями розділяють гуманістичні цінності у відношенні до клієнта. Велику увагу надається якості контакту і присутності терапевта з клієнтом. В соматичній терапії травми необхідний для зцілення контакт називається «співпереживаюча присутність».
Д) Увага до тілесних проявів, використання методів роботи з відчуттями і рухами.
В обох підходах велика увага приділяється тілесним проявам (відчуттям і рухам) як базовому рівню існування і переживання людини. Обидва підходи грунтуються на повазі до тілесних процесів і довірі тілесній мудрості. Об'єднання можливостей двох напрямів для роботи з травматичними переживаннями.
Для того, щоб звільнитися від наслідків травми, необхідно провести роботу на різних рівнях: переживання і вираз емоцій, пов'язаних з травмою, нервово-м'язова розрядка травматичної енергії, отримання нового значення травматизації.
Як було зазначено вище, обидва напрями працюють з цілісним досвідом переживання, зачіпаючи різні рівні.
Соматична терапія розширює і поглиблює те, що стосується внутрішнього досвіду переживання; досліджує тілесні відчуття і виявляє імпульси до руху. А танце-терапия «багато знає» про те, як перетворити імпульс у видимий рух і як працювати з руховою формою. [1]
Структура терапевтичного процесу при роботі з психологічною травмою в рамках соматотерапії і танцювально-рухової терапії:
Клієнтові пропонується максимально розслабитися і відчути власне тіло. Це можна зробити за допомогою різних вправ на релаксацію.
- Застосовуються вправи з танцювальної терапії для того щоб клієнт краще відчув своє тіло. Це здійснюється під неквапливу, тиху, спокійну музику. Рухи теж мають бути повільними і спокійними.
- Після того як людина починає відчувати власне тіло, можна звертати її увагу на реакції і тілесні прояви. Якщо вона починає думати, а не відчувати тіло – клієнт ще дужче починає блокувати закупорену енергію.
- В цей час необхідно забезпечити спокій і безпеку.
- Не потрібно прискорювати процес, тут важливо дати достатньо часу для проживання кожного відчуття, що виникає.
- Поступово перевести клієнта на емоційну сферу.
- Відслідковувати мінімальні соматичні прояви.
- Під час роботи в соматичній терапії травми можна використовувати техніку, яка називається «горизонтальне титрування». В процесі психотерапії відбувається м'яка активізація симптомів з воронки зцілення і з воронки травми. І здійснюється послідовний рух від однієї воронки до іншої. Терапія зцілення відбувається при зустрічі негативних і позитивних відчуттів на рівні тіла. Також відбувається розрядка та інтеграція. Тут встановлюється контакт між симптомом травми і ресурсними станами.
- Терапевт має емпатично супроводжувати весь процес і одночасно емоційно резонувати зі станом клієнта, забезпечити підтримку необхідними ресурсами.
- При роботі можна працювати з метафорами. Запитати яке відчуття в середині, де знаходиться. Перевести його в метафору і досліджувати її, трансформувати.
- Використовувати такі запитання:
• Що ви відчуваєте зараз в тілі?
• Послідкуйте за цим відчуттям.
• Де воно знаходиться?
• Якого розміру, кольору, з якого матеріалу?
Висновок.
Отже, для терапевтичної роботи з таким явищем, як психологічна травма доцільно використовувати методи роботи з тілом. Травма усвідомлюється через тіло і саме воно «пам’ятає» все що сталося з людиною і обов’язково «знає», як вирішити проблему.
При вирішенні цієї проблеми застосовують синтез двох психотерапевтичних методів - соматичної терапії і танцювально-рухової терапії. Де здійснюється терапія не лише за допомогою усвідомлення витіснених проблем і рефлексії, в терапію вступає тіло адже воно містить відбитки, пропрацювавши які можна «зцілитися». Ці два методи дають змогу інтегрувати і обєднати частини психіки людини, які дисоціювалися при травмі. І тим самим звільнити людину від тягаря.
Використана література:
1. Бенджамин Колодзин: Как жить после психической травмы. – М.: «Шанс», 1991. – 96 с.
2. Бурбо Л.: Пять травм, которые мешают быть самим собой. – К.: «София», 2006. – 192 с.
3. Дональд Калшед: Внутренний мир травмы: архетипические защиты личностного духа: пер. С англ. – М. : Академический Проект, 2007. – 368 с.
4. Левін П., Фредерик Э.: Пробуждение тигра - исцеление травмы. - М.: АСТ, 2007. – 316 с.
5. «Психическая травма и психотерапия». Московский психотерапевтический журнал. 2003. - №1. Спец.выпуск «Работа с психической травмой». С.31-52, статья - Мазур Е.С.: Психотерапия и психическая травма.
6. Стресс жизни: Сборник. / Составители: Л.М.Попова, И.В.Соколов. М., изд. Мысль, 1987, 351 с.
7. Ермошин А.Ф.Вещи в теле: Психотерапевтический метод работы с ощущениями. — М.: Не¬зави¬симая фир¬ма “Класс”, 1999. — 320 с.
Опубликовано 2011-07-20
Последнее редактирование 2019-07-05 в 17:12
Опубліковано на сайті 09-09-2009