В тіні холодного сонця. Психологічний портрет чоловіка – Аполлона

Який «хороший хлопчик» думаєш, коли бачиш чоловіка-Аполлона вперше. А хороший він може бути за декількома параметрами: зовнішність, розум, талант, етика, естетика. А їх рекомбінації утворюють справжній ореол довкола осяйного бога. Такий чоловік – справжній Герой, Ідеал, котрий прийшов нас врятувати.

Який же він, Бог, що втіливсь в чоловікові поруч з вами? Чи, навпаки, чоловік, котрий несе в собі риси Аполлона? Спробуємо розібратись в цьому за допомогою міфології.

Перше, що характеризує Аполлона – це служіння. Підпорядкованість правилам родини, суспільства в котрому живеш, дотримання закону – ось основа його характеру. Служити матері та батьку своїм, бути їм «хорошим сином», робити все, що потрібно, щоб відчувати себе важливим та коханим.  Слугувати людям через обрання престижної чи творчої професії. Його знання та талант мають бути реалізовані на всі 100%. Аполлон слугує, щоб його любили та визнавали. Це підсилює його світло, надає сенс його існуванню. Слугувати іншим своїм світлом – його покликання. От тут і з’являється метафора про холодне сонце. Чому те, що має світити і долати темряву стає холодним і відкидає на всіх, хто знаходиться поруч холодну тінь меланхолії та неприступності?

Відповідь ховається в особливості його характеру. Чоловік-Аполлон перфекціоніст. Він та все, що його оточує має бути ідеальним чи хоча б наближеним до ідеального. Якщо так не виходить, то готуйтесь отримати від нього порцію незадоволення, буркотіння та прихованої злості. Перфекціонізм – це ще й не прийняття речей такими, як вони є. Це гонитва за нереальним, нездійсненим, постійне вдосконалення та розчарування, виснаження. От так осяйне сяяння починає холонути. І найголовніше тут – Аполлон не приймає сам себе в своїй можливій не ідеальності. Бути розчарованим в самому собі – пряма дорога в тінь холодного сонця.

Естетика, тобто краса теж має важливе значення для світобачення цього бога. Культ Аполлона в великій мірі побудований довкола його зовнішньої привабливості. Думаю ви не раз чули вислів «красивий, як Аполлон». Приємна зовнішність допомагає йому досягати успіху як в роботі, так і в коханні. Велике щастя погрітись в світлі цього бога, навіть, якщо не надовго. Тому поруч з ним завжди присутні прихильниці – музи, творчі жінки, котрі черпають в цих стосунках натхнення для свого мистецтва.

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

Знаходження муз поруч з Аполлоном розкриває нам і його ставлення до кохання.  Він безуспішний коханець, тобто найчастіше його любов є невзаємною чи нерозділеною. Тому що вона не може бути цілю, котру досягають. Кохання – це почуття, а його стріли мають абсолютно інше призначення. Тож коли він закохується – це неконтрольовано, найчастіше, несвідомо. Його заманюють в сіті цього почуття, і в них він безпомічно борсається, втрачаючи свої кордони в змаганні з обранцем, підкоряється і страждає від того, що так і не був прийнятий не лише в подобі осяйного божества. Зовнішньо він демонструє ідеал, котрий і закохують в себе, але в суті своїй він теж просто людина, з перевагам та недоліками, душевним травмами та героїчними вчинками. І саме його людяність та емоційність є неприйнятною для партнера, що хоче грітись в світлі його осяйного кохання.

Найчастіше об’єктом симпатії такого чоловіка є емоційно нестабільна особа, що принесе в його раціональний світ почуття. На жаль, найчастіше емоційна нестабільність переростає в істеричність характеру, а цього він терпіти не може в своїй раціональності. Тож може сформувати загальне ставлення до емоцій як чогось неприйнятного, і всіма можливими способами намагатиметься від них захиститись. Чи пізнає лише їх неприємний бік, такий як ревнощі, відраза, гнів, презирство, сум, розчарування. Він схильний, несвідомо, вступати в співзалежні стосунки. На початку котрих про нього піклуються, дарують необхідний душевний комфорт та тепло, а потім починають надміру опікати, контролювати, обмежувати свободу. І зовсім скоро він починає жити життям та бажаннями іншої людини. Прекрасно, якщо він вийшов з цих стосунків. Але після них він вже «навчений» і більш холодніший до жінок.

Загалом, Аполлон вміє відчувати, йому не обов’язково для цього потрібна жінка. Але колись і чомусь, в кожному по-різному, він перестав звертати увагу на свої почуття. Можливо тому, що « хлопчики» не плачуть чи не сміються занадто голосно. Можливо тому, що ситуація в батьківському домі не дозволяла бути чуттєвим. Можливо тому, що хтось із близьких знецінював всі емоції загалом.

Отже, джерела, що осяйність перетворюють в холодну тінь – надмірне служіння, бажання бути хорошим, перфекціонізм, неприйняття та невіра в себе та інших, утримання емоцій, складні любовні стосунки, а також переслідування Піфоном , тобто темрявою.

Піфон – містична істота, котра переслідувала його матір при вагітності. Вона втілення всього не доброго, що може виводити жінку з душевного спокою під час вагітності, шкідливі звички, травматичні події, хвороби як фізичного тіла так і психічні.

Стати осяйним богом Аполлону допомагає мужність до подолання цієї темряви, байдуже в чому вона втілюється. Зробити вчинок, стати над ситуацією, котра склалась від народження. По справжньому подолати її – це те, що робить із «хорошого хлопчика» мужнього чоловіка. Те, чому ми так захоплюємось цим богом в його хорошому втіленні. Тому що є Аполлони і не успішні, і не красиві, і не етичні, і безталанні, ті, що з головою занурились в царство Піфона і не мають сили його подолати, тамуючи «світову несправедливість» в різного роду залежностях.

Що ж допоможе йому зцілитись, отримати сили для подолання руйнівної темряви?

1.       Прийняття себе та віра в себе. Відхід від нереалістичної ідеальності
2.       Ставлення до жінки як до рівної. Відчувати і мислити на рівних
3.       Усвідомлене кохання як вибір підкріплений емоціями та узгоджений з розумом
4.       Розвиток етики як гуманного ставлення до світу, себе в ньому та людей
5.       Служіння як акт безумовної любові, довіри та прийняття себе та інших
6.       Побудова психологічних кордонів (розрив залежності від думок родини)
7.       Розвиток чуттєвості через мистецтво, сексуальність та довіру