Комуна (2016) (Томас Вінтерберг). Коментар психолога.

» Психологічний аналіз кіно й літератури » залежності » Комуна (2016)

Дивовижно, наскільки власне бажання щось змінити, освіжити життя може вплинути на подальший хід подій і кардинально усе перевернути із ніг на голову. Кожна людина має свої уявлення, бажання та очікування, які би вона хотіла бачити реальними або щоб події відповідали бажаній картинці у голові, проте, зважаючи на життєві обставини та присутність інших людей із своїми уявленнями та баченнями, реальність може відрізнятись від бажаного. І ми не знаємо заздалегідь, якої форми набуде те, що в голові уявлялось як щось ідеальне і таке, що точно покращить теперішній час. У стосунках не все залежить від однієї сторони і, буває, складно передбачити можливий розвиток подій, коли об’єднуються декілька різних людей і формують спільний побут. Рішення подружжя Еріка та Анни створити комуну та запросити знайомих розділити проживання у великому будинку заради спільної вигоди назавжди змінило спокійне розмірене життя, внесло чимало коректив, про які одразу і не здогадаєшся, бо групі притаманне щось своє. Одразу прослідковується, що Ерік бере на себе ініціативу у впровадженні цього процесу, але не називає себе лідером, наголошуючи, що у комуні всі рівні. Однак, це не спрацьовує, коли справа доходить до його особистих зацікавлень, тоді у стані афекту, починає виражати гнів, злість, проганяючи усіх із дому. Прослідковується оральна фантазія у групі, яка рятує від складних переживань, тільки коли стається щось складне, коли є можливість поговорити про те, що ж нас усіх болить і які у нас проблеми, хтось переводить тему і починає говорити про їжу, нахвалюючи кулінарні здібності кухаря вечері. Відчувається зростання напруги, яке група нездатна ще витримати, тому хтось із присутніх кидає рятівне коло - і хід розмови переходить у безпечну зону. Таким чином, група знаходиться на першій фазі залежності за Біоном, для учасників важливо сформувати відчуття безпеки, отримати захист один від одного, вони ще немовби гніздяться та шукають захисту від складних умов буденності. Спілкування між учасниками групи доволі цікаве, так як часто те, що на фасаді не відповідає несвідомим проявам. Утворюються міжособистісні зв’язки, члени групи запрошують один до одного до близькості, не виражаючи це прямо, однак, різними способами, через прохання про допомогу, завуальовано, немов зберігаючи дружню атмосферу у групі, оберігаючи усіх решта від чогось інтимного. Про це говориться на спільних обговореннях, але також дуже обережно, щоб випадково не зруйнувати щось крихке та ще доволі незріле. Припускаю, що це одне із творінь групи - також задля підтримання балансу, коли одне руйнується, а інше формується, комуні простіше пережити потенційну загрозу.

Цікаво, наскільки група безумовно об’єднується і починає захищати Анну при голосуванні за заселення Емми. На обговоренні усі підтримують Еріка, проте, коли Анна висловилась, що готова лише до тимчасового проживання коханки Еріка, то група усе відчуває і голосує лише за тимчасове заселення. Ось тут дуже чіткий момент, наскільки комуні важливо зберегти усе максимально подібно до початкового етапу, не зруйнувати те, що об’єднало та не дати образити когось із членів групи.Зовнішньо дуже красиві жінки, світловолосі, схожі між собою, проте, як зазначає Анна, у них багато подібного, але відмінне - колір очей та те, що Анна лежить у ліжку одна, а Емма з Еріком. Душевний біль Анни, який проявляється в інших сферах життя, вживання алкоголю, сльози, плач, звільнення із роботи, донька помічає, що вона - дуже нещасна. Наскільки боляче було почути пропозицію від власної дитини - з’їхати, бо так буде краще. Комуна не може цьому зарадити, вона старалась зберегти все цілісно, однак, обставини сильніші. Власні страждання конкретної людини, які група не в силі пережити, сконтейнерувати. Здається, що ці проблеми настільки великі, що могли би зруйнувати усе, тому простіше, щоб пішла лише Анна. Такий спосіб видається екологічним для групи, це те, що вони здатні витримати, зважаючи на власну втечу від поглиблення, від страху виразити те, що переповнює, дати волю імпульсам. Ніби деривати так і просяться назовні, але відсутня взаємна довіра, тому все спрощується до ідеї доброго часопроведення та веселощів. Однак, коли потрібно вирішити питання, так званого, трикутника, то група справедливо віддає відповідальність Анні та Еріку, озвучуючи, що це їхня справа і члени комуни не можуть вирішити даний конфлікт. Група не бере на себе відповідальність за вирішення ходу стосунків, яку всілякими способами намагаються передати Анна та Ерік.

Стосунки Фреї із Пітером - старшим хлопцем із школи - відволікання від важливого, від того, що болить - провідна ситуація, фантазії про те, що відбувається у стосунках цих підлітків, спроби загравання із ними, запрошення поділитись інтимними моментами. Цікаво, що зародились ці стосунки як спроба Фреї пережити складні сімейні обставини, дати собі раду з тим, що батьківська сім’я розлучається. На початку їхнього роману відсутні будь-які прояви ніжності, трепетності чи любові, секс нагадує набір механічних рухів без емоційної складової. Згодом вже з’являється щось глибше, турбота та прив’язаність, спостерігаючи за якими хочеться вірити у щирість їхніх почуттів.

Є ще одна ідея, яка об’єднує усіх - фантазія, що хлопчик із захворюванням серця, проживе до дев’яти років, він сам так вирішив і щоразу це повідомляє при знайомстві. Як зазначив його батько, Віллас міг жити лише в епоху любові - мабуть, коли все руйнується, коли теперішнє відрізняється від того, що було раніше, хлопчик не зумів пережити складних умов реальності. У даному моменті ще цікаво, що смертельний напад стався опісля знайомства комуни із хлопцем Фреї, можемо припустити, що у нього були почуття до старшої дівчинки. Спільне горе знову ж таки об’єднує усіх членів комуни. Це те, що їм простіше пережити разом, розділити горе обох людей - батьків Вілласа, на усіх і бути взаємною підтримкою, щоб полегшити складні почуття.Як часто у житті ми хочемо, щоб щось відбулось, щоб бажане перетворилось у реальне, не замислюючись, а що якщо результат буде відрізнятись від уявленої раніше картини, що якщо щось піде не по плану. Не все можливо передбачити і проконтролювати, не завжди реальність втілюється відповідно до очікувань, але точно людина здатна дати собі раду із різними труднощами, із складнощами, які, на перший погляд, можуть здаватись катастрофічними. На прикладі даного фільму, можемо зауважити, що все ж зовнішні обставини та люди, які є поруч, у певній мірі, сприятимуть внутрішнім змінам на краще.