здравствуйте.я хочу поднять вопрос о школах где начинает процветать агрессия и негативное отношение детей друг к другу.

Лилия Станиславовна, мне кажется эту тему стоило бы поднять в разделе "вопросы психологу". Не представляю, какую помощь Вы собираетесь оказывать девочке. Если я правильно поняла, то Вы мама ее одноклассницы.
Как родитель класса и будуший психолог, можете предложить провести тренинговую работу с детьми на отработку навыков коммуникации, толерантности, показать, что такое стереотипы и как они отражаются на нашей жизни. Но хорошенько подумайте, для начала, справитесь ли Вы с этим. Какие последствия это повлечет. Ведь и Ваш ребенок учится в этом классе.
Но вобщем-то, директор прав. Лучше работать с самой девочкой. Научить ее постоять за себя.
Оценивая ситуацию, предполагаю, что это подростковый возраст. И возможно девочка развивается раньше других. Потому особое внимание на это могут обращать мальчишки.
Девочке нужно дать возможность почувствовать себя хорошей в том, что сейчас она не такая как все.

А по поводу "школ, где начинает процветать агрессия и негативное отношение детей друг к другу", это было всегда. Потому что это ситуация для подростков нормальна и адекватна. Единственное, что возможно ожесточились методы. Ведь не только у этой девочки, а у ее одноклассников тревожность очень высокая. И они не знают другого общения, кроме такого.

В первую очередь, наверно нужно подумать, что у девочки есть родители. И скорей всего они должны не спать всю ночь. Поговорите с мамой, порекомендуйте отправить девочку на тренинг, в группе детская коррекция все же лучше проходит. Возможно то, что вы увидели, всего лишь часть, а общая картина не настолько печальна. Вспомните свои школьные годы, в классе всегда были люди над которыми смеялись, такая уж специфика возраста.
Можно через вашу дочь попросить эту девочку нарисовать несуществующее животное, пусть вместе нарисуют. Так вы хотя бы увидите внутренний мир ребёнка, его ощущения. И помочь вы ей можете, только через её родителей. Изменить окружающий мир не возможно, девочки нужно научиться вести себя таким образом, что бы её уважали. Дети редко выбирают предмет насмешек просто так. Не научиться сейчас потом будет сложнее.

Я вбачаю лиш один спосіб боротьти із насилям у школі - кримінальна відповідальність!!! Побиттями, знущаннями має займатися міліція. Але вона сама не прийде - треба робити активні дії - писати заяви, скарги, подання в суд і т.д. Тоді вчителі будуть трохи думати. Варто лиш одного-двух таких процесів і ситуація зміниться кардинально. Думаю, це у нашій свідомості щось не так. Ми вводимо якіс курси, треніги - а проблема у тому, що у школах садистам не місце. І це не ронмальна ситуаця, коли дітей ображають, бьють лінійками і т.д. Побиття, образа словом та дією - це КРИМІНАЛЬНИЙ ЗЛОЧИН, і змайматисмя цим мають компетентні органи, а не соціальні педагоги чи психологи.

Конфлікт в школі - це симптом (наслідок, а не причина)того, що діється в сім"ї. Школа, це одна з арен життя, на якій всі учасники програють свій сценарій. Він закладається змалечку і до трирічного віку вже сформований.
Тепер запитання:
1.Хто несе відповідальність за дитину?
2. Хто найбільше зацікавлений у вирішенні даного хронічного конфлікту?
3.Скільки сторін задіяно в даному конфлікті?
4.Що потрібно змінити, хто і як це робитиме?
5.Яким має бути результат?


Я вважаю, що вмішуватись в дану ситуацію дуже важливо, але якщо це зробити не професійно - дівчинка постраждає ще більше. І щн одне - заочно вирішити дану проблему абсолютно нереально. Хіба що зацікавлена і відповідальна особа запросить грамотного психолога чи психотерапевта із системним баченням і таким чином надасть допомогу.
Для того, щоб дівчинка могла бути собою в колективі (в будь-якому) - потрібна сімейна психотерапія, (важливо залучити батьків). Якщо ж їй допомагатиме психолог в індивідуальному порядку - це зніме стрес, дасть полегшення, дівчинка відчує, що її розуміють, і ще багато корисних моментів, але цього надовго не вистачить, тому, що щодня дитина повертається додому, в звичну систему, яка і зробила її такою, "жертвою". Можна страждати і чекати тоти, доки вона не відділиться від батьків, щоб робити власний вибір і нести за нього ідповідальність, але це величезний ризик.
Раджу батькам негайно звернутись по допомогу до психотерапевта. Можливо через рік роботи дівчинка стане щасливою.
Бажаю успіху.

Особисто мене в таких ситуаціях вражає саме бездіяльність вчителів і керівництва школи.
Підтримую Віталія, що за такі речі має бути відповідальність вчителів і батьків дітей. Але якщо вже щось робити - то робити за допомоги і супроводу юристів і психологів.