Question

04-08-2021

Добрий день! Пишу вам у відчаї, оскільки мій коханий ревнує мене на кожному кроці, коли я розмовляю з ним по телефону, то йому причуваються якісь чоловічі голоси, кладе трубку і зупиняє дзвінок, згадує якісь минулі ситуації, де я була не з ним і думає, що я була з іншим кимось, і це постійно і завжди він хоче зі мною розійтись. Наші стосунки дійшли вже до важливого кроку і ми вирішили подати заяву на шлюб і організовувати весілля, але зараз я заснула ввечері і не подзвонила йому і він образився на мене за це і хоче знову розійтись, а я його кохаю і не хочу цього, я хочу бути з ним і хочу щоб у нас було все добре.
Тільки от, я довіряю йому, знаю його і вірю йому, хоча йому пишуть дівчата, підписуються і щоб розійтись він переконував мене в тому, що він мені зрадив, але я не повірила йому , бо знаю його і я довіряю йому, а він не може довіритись.
Що робити в такому випадку? Як доказати йому, що я вірна йому, бо я не знаю вже варіантів, я кохаю його і хочу бути з ним!

Вопрос от: nik63e; Возраст: 23

понравился вопрос?

04-08-2021 14:24:22Дополнение от автора

Рідко коли таке бувало і він зізнався, що він пробував, старався, але він не може цього контролювати, він запалюється і не може нічого з цим зробити. І япрошу його про зусилля, прошу щоб довіряв, але, на жаль, щоразу ця ревнсть зрозстає, а я щоразу маюйому доказувати, що я не така

04-08-2021 15:05:02Дополнение от автора

Ну от він мені і каже, що якщо я люблю його, то щоб я дала йому спокій. І я сказала, що я просто хочу щоб він був щасливий, навіть якщо не зі мною, і пішла, обняла його і пішла. І він пішов за мною і не відпустив. В той ж вечір, я заснула ввечері і не подзвонила йому і все, знову почалось те саме, що я йому не потрібна і всяке таке.
І я розумію, що я не в змозі нічого зробити, я стараюсь до нього з любов'ю говорити, поводитись, ніжно, не спілкуюсь ні з ким, не ходжу гуляти, і завжди стараюсь зробити так, щоб він не ревнував, але його причини бувають такими абсурдними...
і так, я розумію, на жаль, що ви маєте на увазі

Але чи є якийсь вихід з цієї ситуації?

04-08-2021 15:07:47Дополнение от автора

Так, це справді так, ощдня я переживаю, що щодня може бути щось не так.
І мені комфортно, коли все добре, я щаслива з ним, а от коли все щоразу так, то важко і я це втомлює

04-08-2021 15:27:48Дополнение от автора

цитата:

Вы готовы так жить 5 лет, 10, 20?

Але я його люблю, і дуже сильно люблю, і я з ним щаслива та хочу, справді щиро хочу довіри в стосунках, бо я йому довіряю беззаперечно. Щодо батьків, то вони розлучились ще у моєму дитинстві, але з вічимом моя мама живе чудово, хоч і сваряться, але миряться і все добре.

цитата:

Я думаю, що є. Але цей вихід потребує багато часу і зусиль.

А що саме можу я зробити? Чим мені йому допомгти чи це залежить лише від нього?

04-08-2021 16:04:59Дополнение от автора

Ви можете допустити, що коли він так говорить, то він правий? Чи можете Ви дати йому спокій у душі і серці, а не просто піти, а в душі тримати його в своїх думках і турботах?
---
Я розумію, що він говорить це на емоціях і я навіть це знаю, бо таке не вперше і щоразу він заперечує свої слова.
Почати працювати самій.
---
Що саме можу зробити я з мого боку?

04-08-2021 16:44:54Дополнение от автора

Вы не ответили, все же на вопрос.
---
Ну не готова, якщо це буде продовжуватись, саме тому я і стараюсь врегулювати це питання.
А почему родители разошлись?
Як на мене, необхідно дуже уважно розібратися і зрозуміти, що саме стало причиною розлучення - це раз.
---
Тато знайшов собі іншу дружину ну і відповідно сім'ю, мені було 8 років. Я тоді дуже плакала і мені було важко тоді, це було травмою, але зараз, я розумію, що значить так мало бути, з ним не спілкуюсь, я вважаю, що він має бути в першу чергу зацікавлений у спілкування зі своєю донькою, а я йому не потрібна, тож відповідно він мені тим більше.
Не думаю, що він наніс мені травму, а навпаки, я думаю, я хочу щоб у моєму житті було все добре, хоча і розумію, що контролювати цього не можу, тобто контролювати іншу людину і її почуття, також я стала сильніша і я теж це розумію, і, насамперед, я щаслива за мою маму, яка щаслива з моїм вітчимом.

04-08-2021 16:53:16Дополнение от автора

А чи може бути у нього теж травма?
в нього батьки розлучені теж, тато пішов коли йому було 2 рочки
А також раніше у нього була дівчина, яка йому зрадила і він це дуже пам'ятає і ми про це говорили і він казав, що боїться, щоб це повторилось

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Наталія Крилова (Ужгород) · Answer 1 · 2021-08-04 13:48:55

Добрий день!
Співчуваю Вам, що Ви не взмозі змінити людину, безпідставні ревнощі з її боку.
Чи були часи, коли коханий ставився до Вас з довірою і не ревнував?
Коли це почалося?

Ответ отредактирован автором 04-08-2021 13:49:27

Наталія Крилова (Ужгород) · Answer 2 · 2021-08-04 14:45:02

цитата:

він не може цього контролювати, він запалюється і не може нічого з цим зробити.

Схоже, це емоційна хвороба. Ви можете визнати, що безсилі перед хворобою? Наприклад, якби хтось мав простуду і кашляв, а Ви б йому сказали, щоб він не кашляв, якщо любить Вас?

Ксения Шалимова (Киев) · Answer 3 · 2021-08-04 14:56:43

цитата:

Як доказати йому, що я вірна йому, бо я не знаю вже варіантів, я кохаю його і хочу бути з ним!

Добрый день. Если он не хочет этого слышать и не верит - то никак. Похоже у него серьезные проблемы с доверием. А Вам вообще комфортно в таких отношениях?

цитата:

він образився на мене за це і хоче знову розійтись

Живёте, как на пороховой бочке, в постоянном страхе расставания.

Ксения Шалимова (Киев) · Answer 4 · 2021-08-04 15:09:51

цитата:

Але чи є якийсь вихід з цієї ситуації?

Тут вопрос Вашего выбора. Вам уже сейчас некомфортно, что же будет дальше? Вы готовы так жить 5 лет, 10, 20?
Какие отношения у Ваших родителей?

Наталія Крилова (Ужгород) · Answer 5 · 2021-08-04 15:18:12

цитата:

Але чи є якийсь вихід з цієї ситуації?

Я думаю, що є. Але цей вихід потребує багато часу і зусиль. На перший погляд, рекомендації прості, але їх треба виконувати і доводити просто до автоматизму, щоб це стало установкою на підсвідомості. Легше це робити, на мій погляд, у групі людей з подібними проблемами.

Наталія Крилова (Ужгород) · Answer 6 · 2021-08-04 15:39:08

цитата:

А що саме можу я зробити? Чим мені йому допомгти чи це залежить лише від нього?

Ви можете навчитися жити з хворою людиною, отримувати спокій і щастя, незалежно від того, що Вас оточує і чи вибирає коханий ставати на шлях одужання.

цитата:

Ну от він мені і каже, що якщо я люблю його, то щоб я дала йому спокій.

Ви можете допустити, що коли він так говорить, то він правий?
Чи можете Ви дати йому спокій у душі і серці, а не просто піти, а в душі тримати його в своїх думках і турботах?

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 7 · 2021-08-04 15:39:15

Доброго дня! Так, ситуація досить складна, адже жити в умовах тотальної недовіри щасливо неможливо. І як на мене,є декілька варіантів виходу з даної ситуації. Перший: запропонуйте коханому парну терапію з психологом (Ви зможете над проблемою працювати разом). Другий варіант, якщо хлопець ні в яку не захоче працювати з психологом. Почати працювати самій. Адже, якщо у Вашому житті саме такий чоловік, на це є якась глибинна причина. І як на мене, вона криється у надмірному "залипанні" один на одному. І якщо у коханого ця тенденція видно одразу, то у Вас вона може мати латентну (приховану) форму. "Але я його люблю, і дуже сильно люблю, і я з ним щаслива та хочу, справді щиро хочу довіри в стосунках, бо я йому довіряю беззаперечно". Те, що Ви любите - це чудово, але все що надмірно, то вже є проблемою... Чоловік та жінка завжди "дзеркалять" одне одного і глибинно впливають своїми почуттями та емоціями. І чим більше Ви ладні на все, аби тільки бути разом із коханим, тим швидше Ваше життя може перетворитися на суцільні страждання... І одними лише порадами допомогти у такій ситуації неможливо, адже такі проблеми мають глибинний характер і потребують повної трансформації разом із психологом...

Ксения Шалимова (Киев) · Answer 8 · 2021-08-04 16:11:32

цитата:

Але я його люблю

Вы не ответили, все же на вопрос.

цитата:

Щодо батьків, то вони розлучились ще у моєму дитинстві

А почему родители разошлись?

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 9 · 2021-08-04 16:24:57

Ви можете розібратися разом із спеціалістом чому саме такий хлопець Вам дістався? З якими Вашими сімейними проблемами "перегукуються" його проблеми? Ви пишете "Щодо батьків, то вони розлучились ще у моєму дитинстві, але з вічимом моя мама живе чудово, хоч і сваряться, але миряться і все добре...". Ви дочка свого батька, а не вітчима. Тому отака надмірна пристрасна закоханість (яка не має нічого спільного загалом із коханням, де панує взаємо повага, а отже довіра) може бути "родом" з дитинства. Адже батько - перший чоловік у житті дівчинки. І саме він створює проекцію майбутнього чоловіка. Як на мене, необхідно дуже уважно розібратися і зрозуміти, що саме стало причиною розлучення - це раз. І друге - на рівні підсвідомості могла залишитися травма маленької дитини, про яку вона навіть не здогадується. Наприклад, як варіант "батько мене кинув і тепер я повинна зробити все щоб мене більше ніколи не кидали і дуже сильно любили". Окрім того, навіть усвідомлення, що проблема таки існує, одним розумінням не зникне. Потрібна робота з дитячими установками та дитячими травмами... Певне, якщо Ви дійсно вже втомилися перебувати у ситуації тотальної недовіри...

Наталія Крилова (Ужгород) · Answer 10 · 2021-08-04 16:30:24

цитата:

Що саме можу зробити я з мого боку?

Ви можете почати працювати над своєю співзалежністю.

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 11 · 2021-08-04 17:08:11

Мені шкода, але мушу Вас розчарувати, дитячі травми так просто не зникають. Вони закладаються дуже глибоко в середині нас і звідти керують нашим життям. Що Ви і доводите своїми словами "Я тоді дуже плакала і мені було важко тоді, це було травмою, але зараз, я розумію, що значить так мало бути, з ним не спілкуюсь, я вважаю, що він має бути в першу чергу зацікавлений у спілкування зі своєю донькою, а я йому не потрібна, тож відповідно він мені тим більше". Зовні - все дуже правильно і ніби говориться з позиції дорослої жінки "я розумію, що значить так мало бути", але в глибині у Вас "сидить" дуже велика образа на батька і відчуття недолюбленості маленької дівчинки "а я йому не потрібна, тож відповідно він мені тим більше". Певне, Ви можете намагатися ще якийсь час обманювати саму себе. Але обманути своє життя неможливо. Воно вибудовується лише за тим сценарієм, який створюється отою самою нашою підсвідомістю. А там ображена покинута дівчинка, яка так і не змогла зрозуміти. чому батько її кинув (Адже діти в таких ситуаціях відчувають себе винними, беруть провину на себе). Чи Ви вважаєте, що схожі травми коханого і Ваші - то випадковість? До тих пір, поки Ви не "повитягуєте" разом із психологом з підсвідомості внутрішні проблеми, зовні одними лише намаганнями бути "гарною дівчинкою" проблемі навряд чи зарадите... Але то Вам вирішувати: починати свідомо сприймати своє життя чи продовжувати "бігати по колу"...

Безпідставна ревність з боку партнера