Безпідставна ревність з боку партнера

Question

Добрий день! Пишу вам у відчаї, оскільки мій коханий ревнує мене на кожному кроці, коли я розмовляю з ним по телефону, то йому причуваються якісь чоловічі голоси, кладе трубку і зупиняє дзвінок, згадує якісь минулі ситуації, де я була не з ним і думає, що я була з іншим кимось, і це постійно і завжди він хоче зі мною розійтись. Наші стосунки дійшли вже до важливого кроку і ми вирішили подати заяву на шлюб і організовувати весілля, але зараз я заснула ввечері і не подзвонила йому і він образився на мене за це і хоче знову розійтись, а я його кохаю і не хочу цього, я хочу бути з ним і хочу щоб у нас було все добре. 
Тільки от, я довіряю йому, знаю його і вірю йому, хоча йому пишуть дівчата, підписуються і щоб розійтись він переконував мене в тому, що він мені зрадив, але я не повірила йому , бо знаю його і я довіряю йому, а він не може довіритись.
Що робити в такому випадку? Як доказати йому, що я вірна йому, бо я не знаю вже варіантів, я кохаю його і хочу бути з ним!

Наталия Крылова · Answer

Добрий день!
Співчуваю Вам, що Ви не взмозі змінити людину, безпідставні ревнощі з її боку.
Чи були часи, коли коханий ставився до Вас з довірою і не ревнував?
Коли це почалося?Ответ отредактирован автором 04-08-2021 13:49:27

Наталия Крылова · Answer

[quote]він не може цього контролювати, він запалюється і не може нічого з цим зробити.[/quote]
Схоже, це емоційна хвороба. Ви можете визнати, що безсилі перед хворобою? Наприклад, якби хтось мав простуду і кашляв, а Ви б йому сказали, щоб він не кашляв, якщо любить Вас?

Ксения Шалимова · Answer

[quote]Як доказати йому, що я вірна йому, бо я не знаю вже варіантів, я кохаю його і хочу бути з ним![/quote]
Добрый день. Если он не хочет этого слышать и не верит - то никак. Похоже у него серьезные проблемы с доверием. А Вам вообще комфортно в таких отношениях?[quote]він образився на мене за це і хоче знову розійтись[/quote]
Живёте, как на пороховой бочке, в постоянном страхе расставания.

Ксения Шалимова · Answer

[quote]Але чи є якийсь вихід з цієї ситуації?[/quote]
Тут вопрос Вашего выбора. Вам уже сейчас некомфортно, что же будет дальше? Вы готовы так жить 5 лет, 10, 20?
Какие отношения у Ваших родителей?

Наталия Крылова · Answer

[quote]Але чи є якийсь вихід з цієї ситуації?[/quote]
 Я думаю, що є. Але цей вихід потребує багато часу і зусиль. На перший погляд, рекомендації прості, але їх треба виконувати і доводити просто до автоматизму, щоб це стало установкою на підсвідомості. Легше це робити, на мій погляд, у групі людей з подібними проблемами.

Наталия Крылова · Answer

[quote]А що саме можу я зробити? Чим мені йому допомгти чи це залежить лише від нього?[/quote]
 Ви можете навчитися жити з хворою людиною, отримувати спокій і щастя, незалежно від того, що Вас оточує і чи вибирає коханий ставати на шлях одужання. 
[quote]Ну от він мені і каже, що якщо я люблю його, то щоб я дала йому спокій.[/quote]
 Ви можете допустити, що коли він так говорить, то він правий?
Чи можете Ви дати йому спокій у душі і серці, а не просто піти, а в душі тримати його в своїх думках і турботах?

Алла Веленко · Answer

Доброго дня! Так, ситуація досить складна, адже жити в умовах тотальної недовіри щасливо неможливо. І як на мене,є декілька варіантів виходу з даної ситуації. Перший: запропонуйте коханому парну терапію з психологом (Ви зможете над проблемою працювати разом).  Другий варіант, якщо хлопець ні в яку не захоче працювати з психологом. Почати працювати самій. Адже, якщо у Вашому житті саме такий чоловік, на це є якась глибинна причина. І як на мене, вона криється у надмірному "залипанні" один на одному. І якщо у коханого ця тенденція видно одразу, то у Вас вона може мати латентну (приховану) форму. "Але я його люблю, і дуже сильно люблю, і я з ним щаслива та хочу, справді щиро хочу довіри в стосунках, бо я йому довіряю беззаперечно". Те, що Ви любите - це чудово, але все що надмірно, то вже є проблемою... Чоловік та жінка завжди "дзеркалять" одне одного і глибинно впливають своїми почуттями та емоціями. І чим більше Ви ладні на все, аби тільки бути разом із коханим, тим швидше Ваше життя може перетворитися на суцільні страждання...  І одними лише порадами  допомогти у такій ситуації неможливо, адже такі проблеми мають глибинний характер і потребують повної трансформації разом із психологом...

Ксения Шалимова · Answer

[quote]Але я його люблю[/quote]
Вы не ответили, все же на вопрос.
 [quote]Щодо батьків, то вони розлучились ще у моєму дитинстві[/quote]
А почему родители разошлись?

Алла Веленко · Answer

Ви можете розібратися разом із спеціалістом чому саме такий хлопець Вам дістався? З якими Вашими сімейними проблемами "перегукуються" його проблеми? Ви пишете "Щодо батьків, то вони розлучились ще у моєму дитинстві, але з вічимом моя мама живе чудово, хоч і сваряться, але миряться і все добре...". Ви дочка свого батька, а не вітчима. Тому отака надмірна пристрасна закоханість (яка не має нічого спільного загалом із коханням, де панує взаємо повага, а отже довіра) може бути "родом" з дитинства. Адже батько - перший чоловік у житті дівчинки. І саме він створює проекцію майбутнього чоловіка. Як на мене, необхідно дуже уважно розібратися і зрозуміти, що саме стало причиною розлучення - це раз. І друге - на рівні підсвідомості могла залишитися травма маленької дитини, про яку вона навіть не здогадується. Наприклад, як варіант "батько мене кинув і тепер я повинна зробити все щоб мене більше ніколи не кидали і дуже сильно любили". Окрім того, навіть усвідомлення, що проблема таки існує, одним розумінням не зникне. Потрібна робота з дитячими установками та дитячими травмами... Певне, якщо Ви дійсно вже втомилися перебувати у ситуації тотальної недовіри...

Наталия Крылова · Answer

[quote]Що саме можу зробити я з мого боку?[/quote]
Ви  можете почати працювати над своєю співзалежністю.

Алла Веленко · Answer

Мені шкода, але мушу Вас розчарувати, дитячі травми так просто не зникають. Вони закладаються дуже глибоко в середині нас і звідти керують нашим життям. Що Ви і доводите своїми словами "Я тоді дуже плакала і мені було важко тоді, це було травмою, але зараз, я розумію, що значить так мало бути, з ним не спілкуюсь, я вважаю, що він має бути в першу чергу зацікавлений у спілкування зі своєю донькою, а я йому не потрібна, тож відповідно він мені тим більше". Зовні - все дуже правильно і ніби говориться з позиції дорослої жінки "я розумію, що значить так мало бути", але в глибині у Вас "сидить" дуже велика образа на батька і відчуття недолюбленості  маленької дівчинки "а я йому не потрібна, тож відповідно він мені тим більше". Певне, Ви можете намагатися ще якийсь час обманювати саму себе. Але обманути своє життя неможливо. Воно вибудовується лише за тим сценарієм, який створюється отою самою нашою підсвідомістю. А там ображена покинута дівчинка, яка так і не змогла зрозуміти. чому батько її кинув (Адже діти в таких ситуаціях відчувають себе винними, беруть провину на себе). Чи Ви вважаєте, що схожі травми коханого і Ваші - то випадковість? До тих пір, поки Ви не "повитягуєте" разом із психологом з підсвідомості внутрішні проблеми, зовні одними лише намаганнями бути "гарною дівчинкою" проблемі  навряд чи зарадите... Але то Вам вирішувати: починати свідомо сприймати своє життя чи продовжувати "бігати по колу"...

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Безпідставна ревність з боку партнера

Ответы психологов