Не знаю куда двигаться
Олена Миколаївна Рижа психолог 30-06-2023 23:42:51 |
Добрий вечір, Денисе.
Спираючись на опис Вашого занепокоєння, то Ваш стан схожий на синдром самозванця. Це почуття невпевненості, пов'язане з робітничими досягненнями. Можна почуватися самозванцем, тому що вам здається, що ви не заслуговуєте на свою роботу. Часто синдром самозванця викликає у нас відчуття, ніби ми обманюємо своїх колег, змушуючи їх вірити, що добре справляємося з роботою. Виникає він і від страху помилки... "Самозванці" впевнені: одна помилка - і оточуючі зрозуміють, що насправді вони не такі круті, розумні....що простежуються у Вас. |
Светлана Владимировна Киселевская психолог Дніпро 01-07-2023 01:32:24 |
Добрый вечер, Денис!
цитата:
Не знаю куда двигаться «Хочу» — это профессиональные интересы и склонности (желания и потребности в определенных видах деятельности). От этого зависит привлекательность работы, интерес к ней. «Могу» — это профессионально важные качества, определяющие проф. пригодность. «Надо» — это востребованность профессии у работодателей на рынке труда. Если вы сумеете совместить «Хочу», «Могу» и «Надо» — выбор будет удачным. Сейчас ваше «Хочу» — цитата:
пойти преподом в вуз - мечтал всю жизнь об этой работе Также у вас присутствуют страхи, которые снижают уверенность в себе — цитата:
студент мне задает какой-то вопрос, а я не знаю на него ответ. Эта картинка вызывает во мне дикий ужас цитата:
коллеги обзывают тупым и безмозглым, говорят, как ты написал диссертацию, какой из тебя ученый, если ты ничего не соображаешь. Поэтому если вы хотите привести это все в соответствие и найти интересную и привлекательную работу, соответствующую вашим способностям и пользующуюся спросом на рынке труда, то вам нужна индивидуальная консультация на тему профориентации и психотерапевтическая работа по устранению страхов и развитию уверенности в себе. Если надумаете изменить свою жизнь, можете обращаться ко мне. Я работаю с такими запросами и смогу вам помочь. |
Віталія Юріївна Мельник психолог Харків 01-07-2023 01:53:35 |
|
Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 01-07-2023 04:58:05 |
Денис, в том, чтобы поменять работу - нет ничего страшного. Американские психологи вообще рекомендуют менять работу каждые 5-7 лет, чтобы не наступало профессиональное выгорание.
Проблема не в работе, у Вас очень востребованная профессия. И как Вы с ученой степенью умудрились столько лет работать коллектором - это надо отдельно обсуждать. Дело в Вашем внутриличностном конфликте. Постоянное "хочу", но "боюсь". И еще в искажении мышления в виде "катастрофизации" - постоянно рисуете себе страшилки и программируете себя на неуспех. Надо с этим заканчивать, пока Вы не достигли пенсионного возраста. Выбирайте психолога и начинайте менять свою жизнь к лучшему. Я уже представляю, как Вы думаете, что на это надо время и где его взять и, что вдруг психолог не поможет и т.д. Проявите решительность и отбрасывайте все сомнения. Психолог поможет. Для этого у него есть определенные знания. Время найдете - можно он-лайн. |
Соломія Лехіцька психолог 01-07-2023 14:48:40 |
Доброго дня, Денис
Схоже, у вас дуже глибока невпевненість в собі і власних здібностях. В глибині душі ви вважаєте себе не здатним, не талановитим. Тому вам так страшно опинитися в ситуації оцінки оточуючих, ви боїтеся спробувати себе в нових видах діяльності. Цю невпевненість ви намагаєтеся компенсувати зовнішніми факторами: вченими ступенями, відчуттям влади на роботі, фантазуєте про викладацьку роботу, бо це теж про владу. Схоже це відчуття невпевненості вмикає у вас садистичну частинку, бо це своєрідна компенсація - почуватися сильним і владним хоч десь. Боржники налякані, тому не зададуть вам незручне питання, навідміну від студента і вимог та очікувань до вас у них немає. Думаю, що ви собі не зовсім вдале питання задаєте. Бо справа не в зміні діяльності. Ви шукаєте не так заробітку, як відчуття реалізації та успішності. Але насправді, досягнення цього не дають. Ви, мабуть, в цьому можете переконатися подумавши про науковий ступінь. Він у вас є, але відчуття успішності від нього немає, бо ви не впевнені всередині. Швидше за все, так буде і з наступними досягненнями. Наприклад, ви зміните роботу і станете викладачем. Страх опинитися в незручній ситуації не покидатиме вас, а також ж ризик намагатися компенсувати власне відчуття налаяканості, наприклад проявляючи садистичну частину до студентів на іспиті. Тому, думаю, вам вартує роздумувати не так про нові досягнення чи зміну місця праці, як про тривалу роботу з психотерапевтом. Вам потрібно розвивати відчуття впевненості в собі, сміливості, самоприйняття. Так ваше самопочуття стане кращим. Можливо згодом, ви і поміняєте роботу. Але більше не для компенсації, а з відчуття, що ви варті кращого та любові до себе. |
01-07-2023 17:16:19Дополнение от автора |
↩ Реакція на відповідь № 345920 для Олена Миколаївна Доброго дня! А як впоратись з синдромом самозванця? |
01-07-2023 17:18:05Дополнение от автора |
↩ Реакція на відповідь № 345926 для Светлана Владимировна Спасибо за ответ! |
01-07-2023 17:18:35Дополнение от автора |
↩ Реакція на відповідь № 345934 для Віталія Юріївна Дякую за відповідь! |
01-07-2023 17:36:28Дополнение от автора |
↩ Реакція на відповідь № 345964 для Ирина Константиновна И как Вы с ученой степенью умудрились столько лет работать коллектором - это надо отдельно обсуждать.Как умудрился? Во время дневной аспирантуры официально разрешается работать на полставки, а по моей специальности была работа только на полную ставку, вот и пошел в коллекторы, где можно было работать на полставки. Но меня эта работа так увлекла, так мне понравилась, что теперь боюсь ее бросить и не найти другой. Тем более мне отказывали три раза на собеседованиях, когда мне было 21-22 года и это усиливает страх. Где гарантия что не откажут снова? Тем более что аспирантура и диссертация явно не дали мне того что нужно работодателям. Мне даже готовы дать рекомендацию в вуз, но нет мест вакантных. Просто понимаете, раньше защищенных аспирантов оставляли работать в вузе, а мой вуз где я защищался, сразу после моей защиты попал под реорганизацию и его "растворили" в другом вузе, передав туда все кафедры и факультеты. Сам пробовал звонить в другие вузы - везде массовые сокращения преподавателей. То есть по факту ученая степень не дает в этой жизни ничего. Если у тебя нет связей, то ты никто. |
Владимир Анатольевич Тарасенко психолог Запоріжжя 01-07-2023 17:38:23 |
2
Ирина Константиновна Зубиашвили цитата:
Я ничего не могу предложить работодателю - только ученую степень и 5 лет опыта работы в коллекшене. Все. цитата:
думая об этой работе, я представляю картинку в голове: студент мне задает какой-то вопрос, а я не знаю на него ответ. Эта картинка вызывает во мне дикий ужас; цитата:
Мне эта работа приносила и приносит большой кайф, мне нравится повышать голос на должников, манипулировать ими. |
01-07-2023 17:46:48Дополнение от автора |
↩ Реакція на відповідь № 346001 для Соломія Лехіцька Схоже це відчуття невпевненості вмикає у вас садистичну частинку, бо це своєрідна компенсація - почуватися сильним і владним хоч десь.Що Ви маєте на увазі під садистичною частинкою? Так мені подобається підвищувати голос на боржників, це дає тимчасову впевненість у собі. Але я не садист. Я дуже добра людина. Та і взагалі коллекшн робить людей більш впевненими у собі. Потрапивши у цю сферу, я взагалі не розумів для чого я вчився до посиніння, щоб отримати червоний диплом, якщо можна одразу після школи піти гроші заробляти |
Соломія Лехіцька психолог 01-07-2023 17:56:08 |
«Так мені подобається підвищувати голос на боржників, це дає тимчасову впевненість у собі. Але я не садист. Я дуже добра людина.» - садистична частинка це не лише про задоволення від фізичного насилля над іншими. Це загалом про задоволення від домінування і влади над слабшими. Навряд чи такі речі походять у вас саме від доброти. Підвищувати впевненість у собі потрібно, але не за рахунок приниження інших. Це не ок.
В чому саме проявляється те, що ви дуже добра людина? |
01-07-2023 18:06:31Дополнение от автора |
↩ Реакція на відповідь № 346023 для Соломія Лехіцька Підвищувати впевненість у собі потрібно, але не за рахунок приниження іншихЯ не принижую боржників, я просто вимагаю від них те, що вони винні, без образ та принижень. Приниження боржників зараз офіційно заборонено Законом України "Про колекторську діяльність". Я просто з ними домовляюсь, іноді можу повчити життю, але не більше. Я дуже добра і безкорисна людина, яка зараз також пише дисертацію іншій людині за мізерну оплату, яку вона мені пропонує, я навіть нічого не вимагаю. Ось Вам приклад. |
Павел Леонидович Басанский психолог Київ 01-07-2023 18:30:11 |
3
Владимир Анатольевич Тарасенко Соломія Лехіцька Денис, не теряйте здесь свое и наше время, не собираетесь и не будете Вы менять работу в ближайшее время, потому что: цитата:
Мне эта работа приносила и приносит большой кайф, мне нравится повышать голос на должников, манипулировать ими. |
Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 01-07-2023 18:58:15 |
2
Соломія Лехіцька Согласна с Павлом Леонидовичем, что наше здесь общение - безрезультатно. Диссертация и аспирантура дают очень многое, могу это утверждать, исходя из опыта моих аспирантов. Но не хочу вовлекать Вас в дискуссию. Ничего не дает Вам образ Вашего мышления. И очень точно заметил Владимир Анатольевич, что Вам нравится чувствовать власть над людьми. Поэтому Вас и привлекает педагогическая деятельность. Но все это уже не для обсуждения на форуме. |
01-07-2023 19:24:01Дополнение от автора |
↩ Реакція на відповідь № 346032 для Ирина Константиновна Ирина Константиновна, если Вы преподаватель в вузе и у Вас были аспиранты, то тогда может дадите какие-то рекомендации, как устроиться преподавателем в вуз. Я тоже раньше считал, что диссертация дает многое, я думал, меня оставят на кафедре преподавать, я был отличным студентом, отличным аспирантом, а меня просто по миру пустили. В чем причина? |
01-07-2023 19:25:46Дополнение от автора |
↩ Реакція на відповідь № 346032 для Ирина Константиновна Диссертация и аспирантура дают очень многое, только почему всем, кроме меня? Не могу понять этой несправедливости |
Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 01-07-2023 19:34:01 |
|
01-07-2023 19:56:12Дополнение от автора |
↩ Реакція на відповідь № 346042 для Ирина Константиновна Ладно, нельзя обсуждать, так нельзя... Мне просто обидно, что я не могу достичь того, к чему стремился, ради чего учился 5,5 лет в вузе, пытаясь получить красный диплом, потом еще потратил 4 года аспирантуры. Я еще со школы жертвовал общением с друзьями, не устраивал личной жизнь, не жил полной жизнью, не ходил никуда гулять и все ради учебы и диссертации. А в других это все было и друзья, и личная жизнь, они не просиживали сутками за учебой, как я и теперь у них работа получше, чем у меня, хоть они прикладывали намного меньше усилий чем я. Почему это так? Почему такая несправедливость? Я не жалуюсь на свою работу, у многих и такой работы как у меня нет. Работу нужно ценить. Но я заслуживаю большего, чем просто быть коллектором, и личную жизнь заслуживаю иметь.Извините, это был крик души... |
Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 01-07-2023 23:29:53 |
|
Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться
Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователиЧтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.
Советы посетителей
Ещё нет комментариев. Вы можете быть первым, кто предложит автору какой-либо совет.
|
Наши психологи
Похожие онлайн консультации