Question

19-01-2024

доброго дня. в останній час, а можливо протягом декількох років постійно відчуваю смуток та меланхолію. бувають дні, коли я почуваюся більше оптимістичніше, але вони занадто рідко коли стаються. та навіть якщо і стаються, я все одно в кінці дня буду відчувати цей тягар, що тягне на якесь дно (?) і мені стає соромно за дні, коли люди бачили мене більш оптимістичною. я намагалася знайти причину цього стану, але все одно нічого не виходило. кожен день це копія вчорашнього дня, я знову в тому сумному стані який був вчора. якщо мені щось і приносить радість, то це швидко набридає та стає нецікавим. я намагалася знайти вихід у спілкуванні з людьми, але як завжди - мені набридло постійне спілкування і швидко втомлювалась, і відчуття самотності ще більш псувало настрій, сум ставав ще сумніше. чи можна вибратися з цього стану без допомоги психологів?

Вопрос от: Настя; Возраст: 17

понравился вопрос?

19-01-2024 19:10:11Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 358767 для Валентина Михайловна

За останні 2 роки багато чого змінилося насправді, це була підготовка до екзаменів та вступ до університету, це була зміна друзів, колективу та перша симпатія. Хоча і до цього я теж відчувала постійну меланхолію, якої причини появи мені не відома, або я щось упускаю коли це аналізую. Моє життя мені здається нудним, все за що я берусь: нові хобі (гітара), успішність в університеті та навчанні - здається мені, що я нічого не досягну в цьому, і я постійно обираю закинути якесь діло і витягувати навчання як взагалі можу. Хочу вибратись з цього стану самостійно, бо щоб піти до професійних психологів потрібно повідомити про це батьків, а в нас неприйнятно говорити про свій ментальний стан і про те що ти переживаєш зараз. Тому розмова про відвідування психолога з ними для мене є важкою, бо я не зможу знати їх реакції, а також мені соромно розповідати що мене тривожить.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Советы посетителей

Ещё нет комментариев. Вы можете быть первым, кто предложит автору какой-либо совет.

Чтобы прокомментировать, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Похожие онлайн консультации

10-01-2021 Відносини... Відрядження.... Тривога....Смуток....

Answer 1 · 2024-01-19 18:25:34

Что в вашей жизни происходит в эти последние годы, что вас возможно расстраивает?
Чем наполнена ваша жизнь?
Почему из этого состояния нужно выбраться обязательно самой, без помощи психологов?

Answer 2 · 2024-01-19 19:12:06

Почему стыдно рассказать о том, что вас беспокоит?
Что в худшем варианте вы услышите от родителей?
Когда вам будет 18 лет?

Answer 3 · 2024-01-19 22:29:06

Вітаю! Співчуваю Вам. Ваші емоційні стани можуть бути різними і якщо домінують важкопереносимі, то їх слід розділити чи зв’язати з певними подіями. Почуття, подія та розуміння - це три прошарки будь-якої ситуації, і саме почуття зв’язують 2 інших. Дітям це роблять батьки, вчителі, наставники, а також психологи. Спочатку дитину витримують батьки, а потім вона вчиться сама себе витримувати.
Самому важко, але частково можливо якщо слухати лекції, читати книги, але це буде в більшій мірі впливати на розуміння, а вам важливо прожити та розділити свої почуття. Це сфера почуттів та емоційного інтелекту, він розвивається на практиці через досвід спілкування.
В терапії сама головна робота - переживати своє життя. Люди шукають рішень чи розумінь, але вони не працюють якщо почуття розпирають чи давлять… Ваша задача зараз - попросити про допомогу і знайти її.
Можливо в закладі де ви навчаєтесь є психолог? І можна свою родину розвивати і казати, що ви не справляєтесь з почуттями, залучаючи їх в допомогу та вирішення цих питань.
Якщо не прийнято було щось, можна вчитись приймати!

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 4 · 2024-01-21 03:12:20

Доброї ночі, Настя!
Бачу у вашому питанні мінімум два аспекти. Один:

цитата:

в останній час, а можливо протягом декількох років постійно відчуваю смуток та меланхолію. бувають дні, коли я почуваюся більше оптимістичніше, але вони занадто рідко коли стаються. та навіть якщо і стаються, я все одно в кінці дня буду відчувати цей тягар, що тягне на якесь дно (?) і мені стає соромно за дні, коли люди бачили мене більш оптимістичною.

Стан за описом досить важкий, тому маю припущення, що це не просто "смуток" або "меланхолія", а щось серйозніше. Схоже на щось психіатричне. Тут потрібен лікар.

цитата:

Хочу вибратись з цього стану самостійно...
я намагалася знайти причину цього стану, але все одно нічого не виходило

Самостійно і не вийде. Потрібна допомога фахівця. Спочатку лікаря-психіатра, бо це може бути проявом клінічної депресії або ще чогось не дуже гарного. А потім і психолога.
Другий аспект:

цитата:

Моє життя мені здається нудним, все за що я берусь: нові хобі (гітара), успішність в університеті та навчанні - здається мені, що я нічого не досягну в цьому, і я постійно обираю закинути якесь діло і витягувати навчання як взагалі можу.

Подібне знецінення та зневіра у власних силах та можливих успіхах, а також виражена психологічна залежність від батьків і страх їхніх реакцій, які можуть бути непередбачуваними:

цитата:

щоб піти до професійних психологів потрібно повідомити про це батьків, а в нас неприйнятно говорити про свій ментальний стан і про те що ти переживаєш зараз. Тому розмова про відвідування психолога з ними для мене є важкою, бо я не зможу знати їх реакції, а також мені соромно розповідати що мене тривожить.

говорить про наявність у Вас суто психологічних проблем - і внутрішніх, і пов'язаних з батьками, які, судячи з усього, є досить травмуючими для Вас, а відносини з ними - складними. До речі, саме виховання батьків й породило в Вас зневіру в собі та велику емоційну дистанцію з ними. Це їх внесок в Вас. На жаль негативний.
Це все потребує серйозної глибокої роботи з психологом, психотерапії.

Постійний смуток.

Советы посетителей