Допоможіть розібратися з почуттями і розумінням ситуації
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Допоможіть розібратися з почуттями і розумінням ситуації
| 28-01-2025 23:04:53Дополнение от автора |
|
Хочу додати, що з боку чоловіка все ж є турбота про сім'ю, наприклад він купує продукти, виділяє кошти на речі для мене і дітей. Може виконати мої прохання в побуті. Коли йому це підходить то підвозить машиною, тощо. Але мені не вистачає дечого більшого. Близькості, розуміння, спілкування, діалогу, спілкування, спільного планування майбутнього. Я не відчуваю до себе бажаної поваги, що мене цінують і поважають як особистість, як жінку. Часто поведінка чоловіка відсторонена, в такі моменти я почуваюся непотрібною. Точніше, я почуваюся непоміченою, нецінованою, непотрібною для чоловіка більшість часу. |
| 28-01-2025 23:11:11Дополнение от автора |
|
Коли я говорила що вже не можу це витримувати, чоловік пропонує щоб я шукала квартиру, оплачувала оренду та комунальні послуги, а решту витрат він візьме на себе. Хоча раніше говорив що взагалі не має наміру переїжджати від мами. І тут є проблема. Справа в тому, що зараз я не маю змоги оплатити квартиру і комунальні послуги, і він про це знає. З одного боку я розумію що така його пропозиція означає, що він розуміє свої фінансові обмеження, що він не може забезпечити все, з іншої — я в цьому бачу ніби намір принизити та змусити мене мовчати, через те що я не маю зараз грошей щоб забезпечити нам окреме проживання. |
| 28-01-2025 23:16:56Дополнение от автора |
| Раніше коли ми з чоловіком обговорювали наші стосунки і я запитала, що я можу зробити для нього щоб покращити наші стосунки, щоб йому було приємніше, він на це відповів - купи мені машину. Ніби жартома, чи ні, я вже не можу зрозуміти. Але на той момент в мене також не було грошей на покупку машини. І було боляче через те що я відкриваюся для близькості, діалогу, розуміння, а він мені говорить, немов навмисно, щоб я зробила те що не можу. |
| 28-01-2025 23:28:30Дополнение от автора |
|
Мій основний вклад в сім'ю полягає в тому, що я виконую 99% обов'язків по догляду за дітьми і займаюся побутом. Крім того коли маю доходи їх теж вкладаю в сім'ю. Мені здається що чоловік не вважає це важливим але разом з тим мені доводиться щодня робити те що я роблю. І деколи я боюся що наступного дня мені не вистачить сил встати і робити свої справи. Я часто плачу, бо не витримую. Буває що злюся, кілька разів не витримувала, і навіть коли не хотіла, то починала з чоловіком розмови про стосунки, хоч знаю що це нічим добрим не закінчувалось. Найбільше мене хвилює, що я почала часто хворіти і погано почуватися, тобто починає підводити соматичне здоров'я. Ключова емоція напевно почуття несправедливості, через те що по суті ми живемо таким способом життя, щоб було зручно чоловіку, щоб він міг спокійно працювати, розвивати свою кар'єру. Та це не помічається. Не раз він наголошував на тому, яка в нього важлива і небезпечна робота, і хоча я ціную те що він робить для сім'ї, мене це здебільшого дратує, бо звучить так, ніби значить я, мої потреби, бажання, мій вклад не важливі взагалі. |
| 28-01-2025 23:36:42Дополнение от автора |
|
Я розумію, що сама себе загнала в це становище і заграюся в жертву. І ніхто нічого мені не повинен і не компенсує. Мої страждання даремні і я повинна перш за все подбати про себе, і влаштувати життя, яке буде мене влаштовувати. Що зупиняє? Я наче в пастці, боюся зробити неправильний крок, боюся відповідальності напевно, боюся довіритися своїм відчуттям, своєму сприйняттю. Здається що є багато варіантів як можна вчинити в моїх обставинах щоб покращити моє становище і справлятися. Але таке враження що я сама вибираю як зробити собі ж гірше. |
| 29-01-2025 00:04:14Дополнение от автора |
|
Наприклад, я могла б коли чоловік буде у відпустці попросити його щоб він взяв на себе обов'язки по догляду за дітьми, влаштуватися на роботу чи більше попрацювати над своєю справою, або знайти підробітки, фріланс-проекти і все таки самій заробити на оренду квартири й компослуги. І якщо ми будемо жити біля школи то старша дитина зможе ходити в школу і зі школи самостійно, а менше залишатися на групі продовженого дня, якщо будуть комфортніші побутові умови, мені не доведеться витрачати так багато сил і часу на побут, як зараз, і діти можливо зможуть більше справ виконувати самостійно без моєї допомоги, тобто я зможу більше працювати і надалі, відповідно — матиму власну фінансову опору, можливо моє здоров'я без зайвих стресів і навантажень покращиться. Але це просто гарні думки, а чи знайду я в собі сили втілити це. Мені страшно. Я завжди в питаннях безпеки сім'ї покладалася на чоловіка. Житло, забезпечення це про безпеку, а свою роль бачила в піклуванні. Але здається що зараз чоловіку це не потрібно. Наче він би щасливо жив би собі зі своєю мамою, машиною та роботою, а я, ми, наші проблеми йому не потрібні. І це якось дуже боляче. Хоч і разом з тим злить. Бо наче мене обманюють — на словах люблю, поважаю, ціную, потрібна, підтримаю, а на відчуттях — відчуваю я самотність, покинутість, зрадженість, просто суцільний незрозумілий біль і ніякої близькості. Я боюся що зі мною щось дуже не так і я ніколи не отримаю те що хочу і не справлюсь. |
| Віталія Юріївна Мельник психолог Харків 29-01-2025 03:04:39 |
2
Соломія Лехіцька Добрий день. Мені шкода,що вам так важко, що ви без фактичної підтримки ваших потреб і так виснажуєтеся в стосунках. цитата:
Я завжди в питаннях безпеки сім'ї покладалася на чоловіка. Житло, забезпечення це про безпеку, а свою роль бачила в піклуванні. Але здається що зараз чоловіку це не потрібно. Наче він би щасливо жив би собі зі своєю мамою, машиною та роботою, а я, ми, наші проблеми йому не потрібні. Мені здається, що в середині у вас багато є сили,до якої варто розвернутися і почати жити своє життя. Не через жертовну позицію,а саме через позицію любові та цінності себе. Якщо би я була вами я би також почала б шукати можливості жити в іншому місці. 
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 29-01-2025 09:56:05 |
1
Доброго ранку, Ната! цитата:
Я боюся що зі мною щось дуже не так і я ніколи не отримаю те що хочу і не справлюсь. цитата:
Житло, забезпечення це про безпеку, а свою роль бачила в піклуванні. На жаль, в питанні, до речі, наріжному для сім'ї, ваші погляди суттєво розходяться - цитата:
чоловік пропонує щоб я шукала квартиру, оплачувала оренду та комунальні послуги, а решту витрат він візьме на себе. До того ж, цитата:
ми живемо таким способом життя, щоб було зручно чоловіку, щоб він міг спокійно працювати, розвивати свою кар'єру. Що і як може змінитись? Хто має ініціювати зміни на краще? Є відповідь - той, хто найбільше зацікавлений. Тому ось такий перебіг подій потрібно міняти цитата:
ніби значить я, мої потреби, бажання, мій вклад не важливі взагалі. цитата:
Я розумію, що сама себе загнала в це становище і заграюся в жертву. І ніхто нічого мені не повинен і не компенсує. Мої страждання даремні і я повинна перш за все подбати про себе, і влаштувати життя, яке буде мене влаштовувати. цитата:
боюся зробити неправильний крок, боюся відповідальності напевно, боюся довіритися своїм відчуттям, своєму сприйняттю. То, можливо, і варто починати саме з цього - з відновлення віри в себе, з налагодження контакту з власними почуттями та відчуттями, з виходу на спроможність об'єктивно сприймати реальність? Співпрацюючи з психологом, я упевнений, - зможете навчитись цінувати себе. Зможете розправити плечі та звільнитись від тиску страхів і сумнівів. З'явиться енергія для конструктивних рішень і дій. А ваші особистісні зміни можуть спричинити позитивні зрушення у ставленні чоловіка до вас, адже інші люди, включаючи близьких, цінують більше тих, хто сам себе ЦІНУЄ(!) Відредаговано автором 29-01-2025 09:58:08
|
| Іванна Алексєєва психолог 29-01-2025 12:12:27 |
Доброго дня.
Ви описали дуже непросту ситуацію, у якій зараз перебуваєте, і видно, як багато ви вкладаєте у сім’ю, побут, дітей, як намагаєтесь знайти баланс між власними потребами, які лишаються непоміченими, та тим, що зараз відбувається, і наскільки це все виснажує вас.
Ваша втома, розгубленість і відчуття несправедливості цілком зрозумілі. З того, що ви пишете, складається враження, що ви довго несли на собі надмірну відповідальність, намагаючись зробити так, щоб усе працювало – навіть ціною власного виснаження. Вам хочеться бути почутою, важливою, відчувати не лише відповідальність, а й тепло та підтримку. І тут може виникати важливе питання: що вам потрібно саме зараз? Що ви очікуєте від чоловіка, від себе, від ситуації? Ви дуже чітко бачите несправедливість і свою втому, проте, здається, досі намагаєтесь знайти рішення, яке не вимагатиме від вас радикальних змін. Водночас, у ваших словах відчувається багато страху: страх змін, страх прийняти рішення, страх того, що ви "не справитеся". Страх, що без цих обставин вам буде ще складніше. Що, можливо, ви колись зробили хибне рішення – залежати від інших, і тепер ви ніби “заплатили” за це. І ця думка може бути дуже болючою. Але важливо пам’ятати, що рішення, які ви приймали раніше, були найкращими, виходячи з того, що ви знали та відчували у той момент. Це не було "помилкою" – це був ваш досвід, ваша дорога, і тепер ви бачите, що вам потрібні зміни. Все це дуже природні почуття, адже будь-які зміни вимагають виходу зі звичного середовища, навіть якщо воно не приносить щастя. Але, можливо, зараз питання не у тому, щоб знайти єдине правильне рішення, а у тому, щоб почати більше чути себе, свої потреби і поступово рухатися в напрямку того життя, в якому буде більше тепла та взаємності. Які зміни вам потрібні насамперед? Чого ви хочете саме для себе? Бо зараз дуже багато уваги йде на чоловіка – на його дії, його реакції, його готовність або неготовність змінювати ситуацію. Але чи є зараз у вас внутрішній ресурс, щоб подивитися не на нього, а на себе? На свої потреби, свою опору, свої реальні можливості? Ви вже багато бачите і розумієте, і це перший крок. Можливо, наступним кроком буде не шукати "правильного рішення", а дозволити собі зробити перші маленькі кроки в напрямку до більшої незалежності та опори на себе. Навіть якщо це просто усвідомлення того, що ви маєте право на інший сценарій життя. Ваша цінність не залежить від того, наскільки зручно іншим людям.
|
| Оксана Юрьевна Селезнева психолог м Кам'янське 29-01-2025 12:47:13 |
"ДОПОМОЖІТЬ РОЗІБРАТИСЯ З ПОЧУТТЯМИ І РОЗУМІННЯМ СИТУАЦІЇ"
На мою думку, Ви чудово самі все розумієте, за винятком питання про чоловіка. Але ж, не про нього мова. Ви так багато написали, все розклали по- поличках. Відчувається, що Ви шукаєте вихід, але... так втомлюєтеся в цих пошуках, що для дій вже не вистачає ни сил, ни бажання. Забагато енергії у роздумах як покращити своє життя, а на втілення чогось, що дійсно може допомогти, її не залишається. Й ще надії й сподівання...на чоловіка( який щось зрозуміє) , на свекруху ( шо вона зміниться)...на чарівника в блакитному гвинтокрилі..бо " мені страшно "( я ж така маленька). Ну, й самозвинувачення, куди ж без цього ( зі мною щось дуже не так, тому я й робити нічого не буду, бо зроблю все теж не так). Оце все й дає отой результат: я страждаю, але нічого не роблю. Спробуйте змінити послідовність- спочатку робити хоть щось для себе, а потім страждати, якщо сили залишаться. А для цього потрібно психологічно дорослішати, знімати рожеві окуляри та будувати таке життя, яке буде Вас задовольняти.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 29-01-2025 15:58:30 |
Доброго дня Ната!
Як на мене, перш, ніж почати аналізувати те, що відбудається з Вами у Вашому житті, потрібно зрозуміти, а які стосунки були між Вами та Вашими чоловіком до того, як Ви переїхали жити до його мами? Чому? Щоб, принаймні, знайти головну причину почуття дискомфорту та невдоволеності своїм життям. Але, якщо виходити суто з того, що Ви пишете про себе та чоловіка, на превеликий жаль, близькі та довірливі стосунки на період переїзду до мами, так і не були сформовані. І на поверхні, такий собі, суто побутово-матеріальний рівень, де чоловік виконує роль добувача, а Ви роль жінки, яка повністю тримає на собі і дітей, і весь побут. До речі, як приймалося рішення про проживання з мамою? Чи Ви знали, що побутові умови погіршаться? Ви мали свою думку, чи просто згодилися з пропозицією чоловіка? Як до переїзду розподілялися обов'язки в побуті і догляду дітей? Бо складається враження, що втома та додаткове психо-емоційне навантаження у вигляді свекрухи, лише загострили ті проблеми, які і були раніше. А це - невміння окреслювати та відстоювати власні кордони, замовчування почуттів і невміння їх правильно висловлювати, певна жертовність у відіграванні ролі дружини, невістки та мами і найголовніше, незнання природи чоловіка та жінки. Адже, за умови володіння такими знаннями, є розуміння того, що просте намагання достукатися до чоловіка одними лише словами, поясненнями та сльозами, ні до чого, як правило, не призводять. І не тому, що Ваш чоловік поганий. А тому, що така особливість притамання абсолютно всім чоловікам, які реагують та сприймають серйозно лише конкретні виважені, без надмірної емоційності, дії жінки. Отже, спираючись на те, що Ви написали, можна спробувати зробити певні висновки. Перше. У Вас сильне психо-емоційне виснаження, яке посилюється звичайнісінькою фізичною втомою через надмірне побутове навантаження. А в таких випадках навіть на абсолютно нейтральні та безпечні слова чи дії оточуючих, як правило, реагуємо дуже гостро та негативно, перебільшуючи їх значення. Що граничить з нервовими зривом та депресивним станом. Друге. Невміння окреслювати власні кордони та явне невміння їх виважено та спокійно, безконфліктно відстоювати. Через що занижена самооцінка, є почуття знецінення та нехтування власними інтересами. Через що Ви постійно відчуваєте себе "жертвою". А як відомо, як ми себе сприймаємо, так до нас і відносяться. Третє. Присутнє.посиійне несвідоме намагання виправдатися, довести, що Ви "гарна дівчинка" і тому заслужили каторжною працею, щоб Вас любили, цінували і з Вами радилися та рахувалися. Тоді, як насправді, в стані самодостатності, нікому нічого доводити не потрібно вже лише тому, що ми і тільки ми вирішуємо, як сприймати себе і себе поводити. Адже, право любові дається кожній жінці вже від самого народження. І, нарешті, четверте. Ставлення до себе та життя, як правило, формується лише в дитинстві під впливом значимих дорослих у вигляді певних поведінкових моделей та установок, які в дорослому житті несвідомо керують нашим життям. Отже, якщо нам щось дуже сильно не подобається в нашому житті, насамперед, потрібно дуже уважно розібратися з тим, які ролі були нав'язані ще з дитинства. Щоб потім, усвідомивши себе як самодостатню, зрілу особистість, зробити повне перезавантаження тих установок та поведінкових моделей, які заважають щасливо жити, відстоюючи своє право на своє життя, почуття та реалізацію, в тому числі, професійну То як будувалися стосунки між Вашими батьками в дитинстві і як вони ставилися до Вас? Чи були між Вами довіра та відвертість? Відредаговано автором 29-01-2025 16:04:39
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 29-01-2025 21:04:24 |
От вашего рассказа грустно и крутится в голове один вопрос - зачем вам муж?
цитата:
Мені не вистачає дечого більшого. Близькості, розуміння, спілкування, діалогу, спілкування, спільного планування майбутнього. Я не відчуваю до себе бажаної поваги, що мене цінують і поважають як особистість, як жінку. Часто поведінка чоловіка відсторонена, в такі моменти я почуваюся непотрібною. Точніше, я почуваюся непоміченою, нецінованою, непотрібною для чоловіка більшість часу. цитата:
Поки на мені важкий побут, піклування про дітей, психологічне навантаження через конфлікти зі свекрухою, чоловік не бере на себе зобов'язання вести зі мною діалог і дбати про покращення умов для мене і дітей, а наприклад купує собі хороший автомобіль. цитата:
є турбота про сім'ю, наприклад він купує продукти, виділяє кошти на речі для мене і дітей Отношения и семья должны приносить удовольствие и облегчать жизнь, а не усложнять ее и создавать проблемы. Всегда ли ваши отношения были такими? Вы несколько раз написали про тяжелый быт. А что именно вы делаете и по какой причине все взвалили на себя? Какой возраст детей? Если муж покупает автомобиль, то возникают вопросы - как в вашей семье обсуждаются траты, бюджет и тп вопросы? И как получается, что на машину есть деньги, а жить отдельно нет? Вы раньше снимали жилье?
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 30-01-2025 01:35:54 |
Добрый вечер!
Написали много, но вся суть на самом деле в этих двух абзацах: цитата:
Наче він би щасливо жив би собі зі своєю мамою, машиною та роботою, а я, ми, наші проблеми йому не потрібні. І це якось дуже боляче. Хоч і разом з тим злить. Бо наче мене обманюють — на словах люблю, поважаю, ціную, потрібна, підтримаю, а на відчуттях — відчуваю я самотність, покинутість, зрадженість, просто суцільний незрозумілий біль і ніякої близькості цитата:
Я боюся що зі мною щось дуже не так і я ніколи не отримаю те що хочу і не справлюсь. Если бы было ТАК - не терпели бы такое. И сомнений бы не было.
|
| 31-01-2025 07:24:37Дополнение от автора |
| Дякую за ваші відповіді, за підтримку. Мені від цього вже трохи полегшало. |
| 31-01-2025 07:53:53Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377062 для Іванна Алексєєва Дякую за підтримку і важливі питання.*що вам потрібно саме зараз?* Мені потрібно в першу чергу одужати і покращити своє здоров'я. Для цього, думаю, потрібно більше піклуватися про себе, зменшити стрес і фізичне навантаження. *Що ви очікуєте від чоловіка, від себе, від ситуації?* Від чоловіка з одного боку очікую що він зрозуміє мої труднощі і потреби, мій вклад і цінність, і дасть мені простір, щоб я змогла йому довіритися і попросити про потрібну мені підтримку, практичну і моральну. З іншого боку я вже нічого не очікую від нього. Ще з якоїсь сторони, не знаю чи це стосується питання очікувань, але я очікую, що він може почати ще більше пригнічувати мене і збільшувати мій біль, через критику, знецінення, нерозуміння. Від себе я очікую, що побачу рішення, які будуть найменш травматичними для мене і дітей. Так продовжувати я не можу. Але мені важливо щоб зміни не ставили під загрозу безпеку дітей. Наприклад, я не можу делегувати догляд за дітьми коли вони не в школі свекрусі чи своїм батькам, щоб самій повноцінно працювати і забезпечити нас, тому що мені відомо, що ці люди застосовували насильство в тому числі фізичне щодо власних дітей та інших онуків. Я очікую від себе що знайду спосіб закрити наші потреби і створити більш сприятливі умови без таких ризиків. Можливо я очікую що ця ситуація дасть мені чітке однозначне розуміння, що тут вже дійсно немає на кого покладатися, ні на чоловіка, ні на свекруху, і треба вже діяти самій з тим що є. *Але чи є зараз у вас внутрішній ресурс, щоб подивитися не на нього, а на себе? На свої потреби, свою опору, свої реальні можливості?* Я часто відвертаюся від себе і дивлюся на нього в надії що він побачить, оцінить, зрозуміє, розділить моє бачення, цінності, пріорітети, те чому я дію так а не інакше. І я думаю що це нормально хотіти цього від партнера. І нормально що мені так болить відсутність цього контакту. Ненормально що я так довго не можу прийняти що він дійсно насправді цього контакту не дає, не дасть, не може дати, і чим більший дефіцит, тим більше я потребую і сумніваюся в собі. Де взяти ресурс щоб подивитися на себе...? Напевно зараз якраз той момент коли вже видніється дно відчаю, від якого хоча б можна відштовхнутися. Більше не сумніватися, що тут уже все, що вже так як є і воно ніколи не зміниться. Навіть коли вмру не зміниться. Тут ізоляція і я не побачу глибокого розуміння і підтримки, лише імітація сім'ї і взаємодії. |
| 31-01-2025 09:04:05Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377069 для Алла Григорівна Дякую за детальну відповідь.*які стосунки були між Вами та Вашими чоловіком до того, як Ви переїхали жити до його мами? Чому?* Стосунки завжди були негармонійними. А безпосередньо перед переїздом взагалі було дуже погано. Чоловік зловживав алкоголем, моя співзалежність процвітала - я постійно була насторожена через цю нестабільність і нічого не могла змінити. З самого початку стосунки були нездорові, оскільки я зайшла в ці стосунки в дуже юному віці, мало чого розуміючи про себе, світ, чоловіка, стосунки, суто на прагненні кращого життя бо вдома в батьківській сім'ї було нестерпно. *До речі, як приймалося рішення про проживання з мамою? Чи Ви знали, що побутові умови погіршаться? Ви мали свою думку, чи просто згодилися з пропозицією чоловіка? Як до переїзду розподілялися обов'язки в побуті і догляду дітей? * Я знала що умови погіршаться але сподівалась що в спокійній обстановці ми наберемося сил і невдовзі знайдемо більш вдале рішення. До переїзду побут і догляд за дітьми був так само здебільшого на мені. Чоловік, здається, не розумів що це суттєве навантаження і регулярно виражав невдоволення тим що я приношу в сім'ю мало грошей. І в цілому ситуація була стресовою,і я сама вважала себе, свій вклад нецінними. Напевно як результат - моя поступливість в способі життя який йому зручний і моє вигорання. *То як будувалися стосунки між Вашими батьками в дитинстві і як вони ставилися до Вас? Чи були між Вами довіра та відвертість?* Моя сім'я була дисфункційною, був абюз між батьками і щодо дітей. В мене була довіра до батька, але зараз розумію що ця довіра була ним егоїстично використовувана для задоволення його потреб, а до мене відношення як до людини не було. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 31-01-2025 16:12:14 |
Нато, я Вам щиро дякую за відвертість. Адже, зачасти, буває дуже боляче говорити про своє дитинство. Але без розуміння ситуації, розібратися просто неможливо.
Я спробую зараз виділити основні моменти, щоб потім Ви вже могли самі обрати, як Вам далі діяти. Перше. Діти несвідомо переймають на рівні поведінкових моделей та установок стосунки своїх батьків. Плюс, додається вплив ставлення дорослих, коли і формується сприйняття себе як особистості на рівні самооцінки. В сумі, у Вас сформувалося повне знецінення себе ще до заміжжя. Що одразу вплинуло і на формування стосунків з чоловіком. Де Ви одразу зайняли роль "жертви", яка нічого не вартує і чоловіку всім зобов'язана Друге. Коли в дитинстві є недолюбленістю, дитина завжди думає, що це не батьки не вміють любити, а вона сама себе неправильно поводить. Тому формується установка, що потрібно весь час бути "гарною дівчинкою" і всім догоджати. Що призводить до, знову ж таки, залежної позиції. Третє. Коли людина вживає алкоголь, вона втрачає почуття реальності, перестає нести відповідальність за себе, а тим паче, за своїх рідних, поступово деградує, і починає лише дружині пред'являти різноманітні претензії. Як правило, звинувачуючи її в тому, в чому вона не винна. Четверте. Коли жінка знаходиться в приниженій позиції і не може окреслити чітко свої кордони, плюс, не має чіткого розуміння, що жінка НЕ повинна заробляти гроші, а тим паче, великі, бо це функція чоловіка в сім'ї, чоловік нагліє і сідає "на голову". До того ж, людину, яка п'є неможна сприймати серйозно, бо це хвороба. Отже, потрібно знати, як правильно себе поводити, щоб чоловік прийшов до тями і захотів сам змінитися. Четверте. Все б було нічого, і, здавалося б, розібрався в ситуації, зрозумів, де і що потрібно змінити в поведінці і вуаля, диви щасливо! Але, на превеликий жаль, ні... Чому? Тому, що все змінюється в житті лише тоді, коли ми повністю змінюємося на рівні підсвідомості. А це потребує пропрацювання не лише того, що відбувається зараз, але і всіх тих дитячих травм, які з'явилися в дитинстві. Бо, знову ж таки, ми тільки думаємо, що вирішуємо свідомо як і де нам діяти і як реагувати. Тоді як насправді, у 98% діємо рефлексивного під впливом все тих же, сформованих в дитинстві установок та моделей поведінки. Висновок. Є два варіанти. Перший. Ви, отримавши багато гарних порад, намагаєтеся самостійно пробити ту "стіну, яка вже утворилася, що, навряд чи, дасть якісь суттєві результати. Бо до своєї підсвідомості ми не маємо доступу. Хіба що людина великий спеціаліст у цій сфері і володіє спеціальними навиками. Другий. Обираєте собі спеціаліста, який Вам більше до душі, і з яким зможете не лише розкритися, але і все змінити,і починаєте працювати над своїми установками, стаючи самодостатньою особистістю ( не плутати з самостійністю) і повністю змінюєте своє життя на краще. При цьому зберігши свою сім'ю.
|
| 31-01-2025 16:58:44Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377084 для Валентина Михайловна Дякую за відповідь, за підтримку.*зачем вам муж?* Іноді я задаюся цим питанням. Такий як є, як був чоловік мені не потрібен, це відношення від якого мені важко і чим далі гірше, але разом з тим ще є надія що він мене зрозуміє і захоче щось змінити, або зміниться ситуація коли я зміню щось в собі. Разом з тим страх розставання, хоч і таке бажання неодноразово виникало і була думка що краще самій ніж так, або що може бути інша людина якій я така як є буду підходити і буде мене цінувати і це буде взаємно без цієї всієї трагедії... *Тратить часть денег на детей и жену это забота, не обязанность?* По великому рахунку я розумію що фінансове забезпечення це важливо, але далеко не все що треба, а лише частина. Я це ціную але цього не досить. Іноді думаю про те що мені було б краще якби ми були розлучені, чоловік платив би аліменти і може навіть всім було б легше. Або що роблячи рівно те саме що я робила і роблю в сім'ї, наприклад працюючи домогосподаркою/нянею в наймі, я могла б гідно заробляти гроші на своє забезпечення і дітей...можливо ще й з меншими нервовими втратами. А разом з тим бажання щоб він це зрозумів і почав цінувати те що я є в його житті. *Всегда ли ваши отношения были такими?* По суті приблизно те саме було завжди, але в різні часи були різні обставини через які набагато менше звертала на це увагу і ще не була настільки виснажена. *А что именно вы делаете и по какой причине все взвалили на себя?* Готую їжу, мию посуд, прибираю, перу, прасую, збираю перекуси дітям і чоловіку, деколи роблю покупки, відводжу дітей в школу, зі школи, допомагаю дітям з навчанням коли потрібно, допомагаю дітям з гігієною (в нинішніх умовах для цього потрібно гріти воду на плиті), виконую дрібні прохання дітей якщо потрібно, наприклад підготувати щось для твочості, тощо, годую котів, прибираю за ними. В осінній період крім цього працювала в саду. Взяла ці обов'язки на себе напевно тому що чоловік мусить працювати щоб прогодувати нас, в мене не було достатнього доходу для суттєвого забезпечення наших потреб тому це на ньому, до того ж його робота дає йому можливість зараз не йти на війну, і змінити її щоб мати вільніший графік наприклад з чимось більше допомогти він не може. Деколи мені здається що те що я роблю це дрібниці і можна було б робити легше, швидше, наприклад деякі жінки поєднують такі самі справи з повноцінною роботою. Або я могла б більше навчати і залучати дітей до допомоги але в нинішніх важких некомфортних умовах я не хочу цього робити і здається що це буде більше виснажливо для мене і що не зможу зробити це делікатно, або що свекруха буде вмішуватися наприклад в справах на кухні, і я буду боятися її впливу і не зможу асертивно відстоювати межі. *как в вашей семье обсуждаются траты, бюджет и тп вопросы?* Я прошу його купувати що потрібно чи дати гроші на те що потрібно щоб я купила. Дуже складно з цим. Коли я намагалась щось донести про те що мені не подобаються справи з нашим бюджетом, він психував що буде мені давати свою зарплату щоб я сама розпоряджалась, оскільки це було озвучено в агресивному тоні я мало намагалася щось змінити в цьому плані, вплинути на нього. Мені справді неприємно і принизливо, що по суті обов'язки по дому і догляду за дітьми на мені а він має змогу заробляти, але коли справа стосується грошей я маю випрошувати. Але якось невпевнено в своїх правах почуваюся. Ніхто не змушував мене поступатися кар'єрою і звалювати на себе дітей і побут, хоч і не підтримував. До того ж дітям майже 8 і 11 років і приходять претензії, що я роблю те що вони самі мають робити, але чомусь фізично і психологічно не знаходила в собі сил навчити інакше. Претензії чому я не заробляю, причому то є претензії і питання, заяви що він сам не витягне фінансово, то каже що розуміє що я в цій ситуації не можу ще й заробляти. По суті почуваюся винною що сама створила таку фінансову ситуацію і тому не знаходжу в собі впевненості щоб нормально обговорити питання розподілу бюджету. *И как получается, что на машину есть деньги, а жить отдельно нет? Вы раньше снимали жилье?* Мене це обурює, тут все логічно хоч і несправедливо, коли знімали квартиру то гроші йшли на квартплату і компослуги, в мами живемо безкоштовно і тому він накопичив гроші на машину. Хоча для мене і для дітей було б краще якщо б орендували житло окремо. Але він цього не розуміє, не бачить проблеми жити в мами, можливо не хоче враховувати... Мені навіть здається що він хоче так жити і так йому чудово. А мені ні. Дуже хотілося б підтримки, розуміння, одностайності в цьому. Але цього нема. І я розумію що даремно покладаюся на нього, даремно моментами занадто піклуюся про дітей, а краще б все ж подбала про себе. Тепер вже є розуміння що так далі не можу. І, думаю, добре що вже є таке відчуття. |
| 31-01-2025 17:03:21Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377091 для Павел Леонидович Доброго дня. Дякую за відповідь.*Есть смысл доверять! своим чувствам, которые выразили выше.* В деякі моменти я себе чую, а в деякі моменти не довіряю, і коли не довіряю, мені здається що я реально неправа, що неправильно сприймаю, що насправді щодо мене нічого такого поганого не роблять як мені здається. Що вони праві і хороші, правильні, просто це я налажала. |
| 31-01-2025 17:10:27Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377164 для Алла Григорівна Дякую за увагу, за відповідь.*При цьому зберігши свою сім'ю.* Я не впевнена що хочу зберегти сім'ю. Що вдасться зробити з цього щось хороше. Що зможу пробачити все що мене ранило. Хоч і є страх розлучення також. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 31-01-2025 17:37:56 |
В тому то і справа, що ті самі образи та страхи тримають в деструктивних стосунках набагато сильніше, аніж, як це не дивно, але більш рівні і навіть тоді, коли ми з цих стосунків "вийшли" фізично. Наприклад, розлучившись. Це як хвіст, який стане тягнутися все подальше життя, впливаючи не лише на нас особисто та, можливо, інші нові стосунки, які ми б захотіли створити, але... В тому числі, і на майбутнє життя наших дітей. Це як естафетна паличка, яку марафонці бігуни передають з рук в руки наступному спортсмену. Власне, Ви вже, як на мене, на своєму житті відчули вплив батьківських стосунків. І цей вплив діє навіть тоді, коли ми будемо дуже сильно намагатися не повторити їх життя та їх досвід. Бо сім'я - це та спільна система, в якій ми знаходимося.
І єдина можливість вийти за межі цієї системи і створити більш гармонічну - це повністю пропрацювати і всі дитячі травми, установки та моделі поведінки, і ті, що виникли вже за дорослого життя. Як би ми не намагалися обійти ці закони, чи спробувати себе обдурити, закони стосунків все одно стануть діяти навіть тоді, коли ми про них нічого не знаємо і знати не хочемо.
|
| 31-01-2025 18:25:02Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377180 для Алла Григорівна Які шанси що я можу щось змінити в цій сім'ї?Які шанси що чоловік буде вести себе інакше, якщо йому добре все і так, і проблеми він краще ігноруватиме, для нього тільки проблема в моєму сприйнятті, моєму невдоволенні, з яким, до того ж, він нічого й не робить суттєво, а відмахується або відбивається формальними діями. Які шанси якщо в мене вже нема ресурсів на ці стосунки, не відчуваю вже любові, поваги, інтересу, впевненої надії що щось може покращитися. Що мене тут будуть бачити і цінувати. Мені стає нецікаво щось намагатися з чоловіком який не відкріпився від своєї матусі, який не здатен бачити і цінувати особистість, який весь час заклопотаний тим, щоб тільки його бачення прийняли за правильне, і все, і більше його не цікавить. З яким я постійно в напрузі і теж вже як і з його мамою постійно відчуваю настороженість, очікування скривдження і неможливість розслабитися. Мені гидко від себе що я в жертві, що відчуваю і виражаю стільки негативу, і при цьому нічого не змінюю і залишаюся. Здається що краще вже б наважилася піти. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 31-01-2025 18:33:02 |
Наверно не совсем приятное мнение выскажу, но если ваш муж всегда был таким - с таким мировоззрением, привычками, отношением к вам и семье, то надеяться, что он изменится особо нет смысла. Это просто самообман, который держит вас на плаву, но забирает вашу энергию и годы жизни. Отношения могут меняться, если оба работают над этим. В одиночку не вытянуть, даже если вы будете идеальной женой.
Это не к тому, чтобы бежать разводиться. Но повод задуматься над тем, что пора больше думать про себя и свою жизнь - будет она с этим мужем или нет. И начать хорошо бы с психотерапии - познакомиться с собой и понять, как вы обходитесь со своими чувствами и желаниями, что вообще хотите и что можете делать уже сейчас для себя, возможно пересмотреть свой быт, обязанности и разгрузить себя, насколько это возможно. Дети и правда уже не очень маленькие, часть самостоятельности и ответственности можно уже им дать в некоторых вопросах. Когда вы начнете больше заботиться о себе, не озираясь на мужа - как бы сделать так, чтобы он увидел и оценил ваши старания, то может изменится и его отношение, а может нет, но уйдут ваши страхи и вы примите решение, которое вам будет комфортно. Изменятся ваши взгляды, уверенность в себе, и станет точно спокойнее и легче жить. Другого человека не изменить, а вот себя и свои убеждения, свое отношение к себе вам точно по силам.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 31-01-2025 19:06:03 |
Ваші почуття зрозумілі. До того ж, вони загострюються станом психо-емоційного виснаження і повним розчаруванням в усьому і всіх, в тому числі в собі. Насправді, в тому, що Ви написали в коментарі є відповідь і на всі ваші дані вище питання "...Мені гидко від себе що я в жертві, що відчуваю і виражаю стільки негативу, і при цьому нічого не змінюю і залишаюся. Здається що краще вже б наважилася піти..."
Виявляється, що піти не так вже і легко... Тоді що залишається? Жити в стані огиди до самої себе? Заганяти свої образи на рівень психо-соматики? Ненавидіти чоловіка та свекруху, з якими все одно живете? І від цього виснажуватися, втрачати всі свої сили, ресурси, можливості ще більше і зрікати, в тому числі, і своїх дітей жити в такій, м'яко кажучи, не дуже приємній атмосфері? Ми не можемо змінити тих людей, з якими живемо разом, але... Ми можемо змінити своє ставлення до себе, ми можемо "перепалити" весь негатив, трансформувавши його у наш важкий, але тому і такий безцінний досвід... Ми можемо навчитися окреслювати свої особистісні кордони, відновлювати свої життєві сили та ресурси, ми можемо навчитися не воювати з рідними людьми, а їх виховувати, при цьому зберігаючи рівновагу, спокій та власне почуття гідності... І вже тоді, зі стану самодостатності та гармонії приймати рішення, які підуть на користь нам та нашим дітям, а не стануть ще сильнішим зашморгом на нашій шиї. Не хочу повторюватися, але зі стану неприйняття та претензій до всіх, в тому числі, себе, правильні рішення не приймаються.
|
| 31-01-2025 19:47:10Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377189 для Алла Григорівна Мені здається що якраз ілюзія що ніби можна щось змінити стримує мене. І якщо відмовитися від неї то буде більше рішучості і сил щоб брати відповідальність і змінювати ситуацію, наприклад піти. Я не можу нічого зробити з людьми, які не залежно від мене, від моєї роботи над собою, відкритості, щирості, прагнення до діалогу і взаємоповаги не чують, не розуміють, навіть не намагаються враховувати що я теж людина і періодично "кусаються", і я ніяк не можу на це впливати, я постійно в напрузі і вже нема жодних сил. Десь в глибині душі я ще вірю що може щось налагодитися, але я би хотіла вже позбутися цієї віри. Я хочу нарешті могти хоча б вдома розслабитися і бути собою а не постійно захищатися і чекати чергового удару. Я не хочу виховувати дорослих людей. Хочу зустріти тих, хто сам по собі вже може мене як є бачити нормальною живою людиною, а не дефективною чи предметом. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 31-01-2025 19:49:52 |
цитата:
В деякі моменти я себе чую, а в деякі моменти не довіряю, і коли не довіряю, мені здається що я реально неправа, що неправильно сприймаю, що насправді щодо мене нічого такого поганого не роблять як мені здається. Що вони праві і хороші, правильні, просто це я налажала А когда не слышите и не доверяете - значит включилась невротическая, которая является всегда результатом психологического травмирования в детстве. То есть часть искаженная, израненная и требующая исцеления. Я просто уверен, даже без всяких расспросов, что в детстве Вас часто газлайтили - искажали Вашу реальность, заставляли сомневаться в том, ЧТО Вы чувствуете и даже в том, ЧТО видите. А также обвиняли, обесценивали и критиковали, когда Вы решались что-то сделать по-своему или НЕ ТАК, как хотел кто-то из родителей. Единственно, мне неизвестно - КТО именно из родителей так делал? А может быть и оба. Пусть и в разной степени и каждый по-своему. Потому, Вы были даже обречены встретить такого обесценивающего мужа (предположу нарциссичного) - так как это очень для Вас знакомое. И такое НЕ лечится, и для таких людей каждый человек - лишь предмет. Полезный или не полезный. Вы в том же числе.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 31-01-2025 22:05:09 |
Ви пишете "...Я не можу нічого зробити з людьми, які не залежно від мене, від моєї роботи над собою,..."...
"Робота над собою" - це якраз вміння брати відповідальність за своє життя на себе, а "виховувати" не означає принижуватися постійно і комусь щось доводити... Мені шкода Вас розчаровувати, але, як на мене, у Вас дуже приблизне розуміння, що таке реальна "робота над собою". Ви пишете "Хочу зустріти тих, хто сам по собі вже може мене як є бачити нормальною живою людиною, а не дефективною чи предметом" - це ціілком природнє бажання людини. Чому тоді так багато нещасливих людей? Стосунки мають свої закони. Один з яких звучить приблизно так: до нас ставляться так, як ми себе сприймаємо. Ні, не зовні, а там, глибоко всередині... Власне, чому і писала про вплив дитячих установок на наше життя. Як Ви вже впевнилися, ніякі найкращі поради на сайті не вирішать Вашої проблеми. Ваша ситуація - це конкретний запит на роботу з психологом. Відредаговано автором 31-01-2025 22:08:06
|
| 31-01-2025 23:02:20Дополнение от автора |
|
*у Вас дуже приблизне розуміння, що таке реальна "робота над собою"* Я вдячна вам за приділену увагу, за зусилля щоб допомогти, але коли ви робите висновки про те, яке в мене розуміння, що таке реальна робота над собою, мені прикро і боляче. Бо ви не знаєте про вже пройдений мною досі шлях в психотерапії і самостійно. Не знаєте яка була точка А, і що вже зроблено. І для мене моє нинішнє становище, моя чутливість, хай часткова, хай з сукупністю зовнішніх і внутрішніх проблем, це великий результат і вважаю що це важливий етап на моєму шляху розвитку і зцілення. Але, так, є проблеми, стає іноді нестерпно як зараз, тому звертаюся за допомогою. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 31-01-2025 23:37:51 |
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 01-02-2025 00:06:19 |
цитата:
ви не знаєте про вже пройдений мною досі шлях в психотерапії Тем более, что наверняка имеете координаты Вашего психотерапевта. Сможете дополнительно проработать и доверие к себе и САМОценность. Уверен, эта работа и даст Вам необходимый ИМПУЛЬС для принятия необходимых решений и их реализации. Дело тогда точно! сдвинется с мертвой точки, в которой Вы несколько подзависли - судя по вопросу.
|
| 01-02-2025 23:57:07Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377191 для Павел Леонидович *в детстве Вас часто газлайтили - искажали Вашу реальность, заставляли сомневаться в том, ЧТО Вы чувствуете и даже в том, ЧТО видите. А также обвиняли, обесценивали и критиковали, когда Вы решались что-то сделать по-своему или НЕ ТАК, как хотел кто-то из родителей. Единственно, мне неизвестно - КТО именно из родителей так делал?*Так, по суті обоє, кожен по своєму. Мало пам'ятаю деталей. Але пам'ятаю, як відчувала себе заляканою, напруженою і настороженою, закляклою, бракованою дитиною і до речі як не дивно приблизно так само почуваюся останнім часом. *При малейшей возможности есть необходимость его продолжить. Тем более, что наверняка имеете координаты Вашего психотерапевта. Сможете дополнительно проработать и доверие к себе и САМОценность. Уверен, эта работа и даст Вам необходимый ИМПУЛЬС для принятия необходимых решений и их реализации. Дело тогда точно! сдвинется с мертвой точки, в которой Вы несколько подзависли - судя по вопросу.* Хотілося б і розумію що потрібно в психотерапію далі. Але зараз на жаль в мене немає грошей і потрібно щось зробити щоб вони були. Розумію що підзависла в своїй нерішучості, сумнівах, в тому що тримаюся за ілюзорні надії ніби щось може виправитися і можна радикально нічого не змінювати. Так, бракує енергії, само цінності, немає стійкої довіри до себе — лише проблиски. |
| 02-02-2025 00:19:35Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377197 для Валентина Михайловна *У вас есть опыт психотерапии?Как долго ходили?* Так, кілька місяців. *Что получилось для себя обнаружить, поменять?* Важко конкретно описати, я отримала досвід бути присутньою з собою, більше помічати що відбувається всередині мене, пов'язувати свій стан з причинами, говорити про свої бажання і потреби. Завдяки терапії і самостійній роботі я краще себе аналізую і відчуваю, і думаю що стаю чеснішою з собою і з іншими. Хоча є ще багато над чим працювати, не вистачає стійкості, стабільності і все ще велика потреба спиратися на інших людей а не на себе, але я ціную цей досвід, те що вже зроблено, для мене це важливо — було боляче дізнаватися про себе правду і не просто знаходити компроміси щоб пояснити собі себе, бо все таки я зробила багато 'помилок', але я працюю над собою і це для мене цінність. *Не хотите ли снова пойти в терапию, чтобы разобраться в нынешней ситуации и что с вами происходит в теме отношений с мужем?* Хочу і розумію що в будь-якому разі це потрібно, але зараз не знаходжу фінансової можливості, не можу собі дозволити взяти ці кошти від чоловіка, хіба постараюся більше заробити сама. Зараз це не виходить. Написавши сюди і читаючи відповіді, я відчула полегшення, трохи послабилося відчуття безвиході. Думаю про різні варіанти що можна змінити. Стараюся більше піклуватися про себе зараз, мотивую дітей до більшої самостійності... Відчуваю що потрібні вже зараз ще якісь кроки, щоб покращити ситуацію. Мені чомусь дуже страшно через те що часто хворію, я боюся опинитися в ще більш вразливому і залежному становищі. Страшно що це допустила, помічаючи що погоджуюся на те що не підходить але таке дозволила собі таким чином знехтувати собою. |
| 02-02-2025 01:05:53Дополнение от автора |
|
Хочу ще поділитися кількома думками. Можливо це допоможе краще розібратися в ситуації і побачити шляхи вирішення. Я зрозуміла що моя пастка, в яку я себе заганяю і тримаю в ній — це те що я впираюся в потребу щоб чоловік і свекруха мене зрозуміли і цінували і відносилися відповідно з повагою. При цьому вони чи вдають що не розуміють, чи дійсно не розуміють і знецінюють, може тому що я і те що я роблю для них дійсно просто не важливо, може тому що хочуть таким чином мене пригнічувати для якихось своїх потреб. Мабуть я маю просто задовольнитися тим що я сама себе розумію і ціную, не чекаючи цього від них і погоджуватися тільки на таке відношення, яке вважаю гідним, і не допускати щодо мене недопустимих дій, слів, а якщо це систематично буде і через людяний діалог не виправляється, то йти — чи припиняти взаємодію на моменті, чи взагалі йти в плані переїхати жити в інше місце. Проблема в тому що я не тільки потерпаю від їхнього ставлення, а сама себе критикую, і з якоїсь сторони вважаю негідною хорошого ставлення. Сама винна що прийшла сюди жити, а не заробила на своє. І таким чином мені дуже легко вестися на негатив зі сторони чоловіка і свекрухи. Я бачу що я занадто зациклилась на їхньому ставленні до мене. І за це також себе критикую. З одного боку я не на рівному місці страждаю, адже є факти, причини з боку їхньої поведінки, їхнього ставлення. Хоч і вони стверджують що нічого такого і я просто неправильно сприймаю. Але я як доросла людина цілком могла б не бути в цій сім'ї, в цих стосунках, якщо мене так сильно не влаштовує. Могла б піти. Разом з тим не ризикую йти і залишитися наодинці зі своїми труднощами. За це я теж себе критикую — що не можу наважитися і піти чи змиритися і залишитися. По суті, в ситуації яка склалася і турбує мене є багато факторів, але найбільше я зосереджена на стражданнях від недоброго ставлення чоловіка і свекрухи. Я ніби вважаю що вони повинні зрозуміти і цінувати мене і припинити своє погане ставлення. Дивлячись на це зі сторони я вже бачу в цьому щось дуже нездорове, в тому що я страждаю і потребую, очікую, що інші люди зміняться, щоб мені було добре. І я все більше розумію що не зміняться, бо вони в тому не бачать проблеми і потреби. А змінитися маю я для себе. Відчепитися від них. І робити так щоб мені було добре не озираючись ні на кого. Це ніби егоїстично але правильно. Бо ще більше насправді нездорово і егоїстично очікувати що вони будуть робити так щоб мені було добре. Почуваюся дурепою через те що так фокусувалася на них і страждала. Якщо чесно то я просто не знаю що робити для себе, як виправити ситуацію. Наприклад розлучення передбачає дуже багато змін. І не знаю як з цим можна справитися. І мені доведеться цілком самій про себе дбати. Я цього ще ніколи не робила. Переїзд знову на квартиру з чоловіком - малореалістично, адже він схоже не зацікавлений в цьому. І навіть якщо він піде на це переступивши через себе то щасливих стосунків не буде, як не було раніше і тому що він цього не хоче. Залишатися тут як є — значить пожертвувати собою, терпіти чи постійно дистанціюватися від ситуації, це дуже виснажливо. І небезпечно якщо нічого не зміниться і я буду далі вигорати. Може є якісь інші варіанти які я не бачу. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 02-02-2025 02:21:24 |
цитата:
Так, по суті обоє, кожен по своєму. Мало пам'ятаю деталей. Але пам'ятаю, як відчувала себе заляканою, напруженою і настороженою, закляклою, бракованою дитиною і до речі як не дивно приблизно так само почуваюся останнім часом А чувствуете себя так же потому, что отношения с мужем триггерят Вашу детскую травму и выбрасывают Вас в детскую травмированную часть личности. Да и мужа Вы себе такого выбрали совершенно не случайно, а вполне закономерно, Ваш внутренний запуганный ребенок и выбрал его по его подобию родителям, как нечто весьма знакомое. цитата:
Розумію що підзависла в своїй нерішучості, сумнівах, в тому що тримаюся за ілюзорні надії ніби щось може виправитися і можна радикально нічого не змінювати Это что-то наивно-детское, которое ребенок испытывает по отношению к своим родителям: "Что вот еще немного и они волшебным образом изменятся, только нужно чуть постараться, стать еще ЛУЧШЕЙ девочкой и они ТОЧНО меня полюбят и изменят свое отношение ко мне...." Одна эта установка требует определенной работы в психотерапии. Не говоря уже обо всем остальном. цитата:
Я зрозуміла що моя пастка, в яку я себе заганяю і тримаю в ній — це те що я впираюся в потребу щоб чоловік і свекруха мене зрозуміли і цінували і відносилися відповідно з повагою Вот такой механизм. цитата:
При цьому вони чи вдають що не розуміють, чи дійсно не розуміють і знецінюють, може тому що я і те що я роблю для них дійсно просто не важливо, може тому що хочуть таким чином мене пригнічувати для якихось своїх потреб Уж поверьте моему обширному опыту общения с подобными. Я лично от них слышал об этом НЕПОНИМАНИИ. цитата:
Мабуть я маю просто задовольнитися тим що я сама себе розумію і ціную, не чекаючи цього від них і погоджуватися тільки на таке відношення, яке вважаю гідним, і не допускати щодо мене недопустимих дій, слів, а якщо це систематично буде і через людяний діалог не виправляється, то йти — чи припиняти взаємодію на моменті, чи взагалі йти в плані переїхати жити в інше місце цитата:
Проблема в тому що я не тільки потерпаю від їхнього ставлення, а сама себе критикую
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 02-02-2025 10:44:47 |
Повністю згодна з Вашими словами, які додають впевненості, що все можна змінити в житті на краще. Адже, вже навіть те, що Ви звернулися за допомогою на цей сайт, говорить про жіночу та людську внутрішню силу, можливо, поки що, просто до кінця не розкриту.
І от, щоб та сама внутрішня сила повністю розкрилася, і дала можливість самій стати хазяйкою свого життя, як на мене, і потребує більш детального розгляду поняття "роботи над собою". ВСІ абсолютно зусилля, як Ви правильно наголосили, щось змінити в житті та собі, так чи інакше, поступово змінюють і нас, і наше життя. Єдина різниця в якості та кількості зусиль, і на мою думку, дуже суттєва - це кількість та якість задіяних та витрачених сил відповідно кінцевого результату. Ми можемо роками ходити "колами", поступово повністю виснажуючись, як фізично, так і психо-емоційно, щоб не "дотягнути" буквально трошки до "фінішу", намагаючись поліпшувати своє життя здебільшого зовнішніми діями . А можемо зробити переддію, почавши з трансформацій своїх внутрішніх станів, установок та поведінкових моделей. Таких як, наприклад, відігравання ролі "жертви" в аб'юзивних стосунках, повної трансформації дитячих травм, які невидимо впливають на наше життя і повного перезавантаження негативного внутрішнього стану, щоб вивільнилася величезна кількість внутрішніх заблокованих сил,. Що дасть можливість далі іти по життю вже розуміючи, в якому напрямку діяти, зрозумівши нарешті закони цього самого життя. Чи не тому ніяк не вдається прийняти рішення, що основні рушійні внутрішні сили заблоковані накопиченими з народження проблемами і немає точної впевненості, як правильно вчинити? Це принцип броньованого скла, яке можна намагатися бити, не отримуючи бажаного результату. Щоб зрозумівши, як і куди бити, вдарити в одну умовну точку, і перетворити за одну мить його на скалки. Відредаговано автором 02-02-2025 10:51:39
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 02-02-2025 11:05:32 |
Окрім того, хочу додати, що Ви, як на мене, дуже точно відчули ту пастку, в яку потрапили несвідомо, швидше за все, під дією тих самих батьківських програм. Які можуть тримати міцніше за найміцніші канати у вигляді страхів, образ, та несвідомого очікування схвалення з боку інших людей "Я бачу що я занадто зациклилась на їхньому ставленні до мене. І за це також себе критикую". А це модель поведінки "гарної дівчинки", яка з дитинства живе очікуванням схвалення, а отже, любові від своїх рідних. Бо маленька дитина жити без батьківської любові не може. При цьому завжди вважає, що винна вона сама, бо батьки, то ідеальні божества "Я не така", "Не так зробила", "Я неправильна, погана, неідеальна..." Тому щоб заслужити їх любов, мусить все більше і більше перебирати зусиль та обов'язків на себе, ставати все кращою, щоб вони нарешті полюбили і сказали "Яка я хороша!"... Дитина всього цього не розуміє, вона просто так себе поводить.
Потім дорослішає, а модель сприйняття себе та оточуючих залишається. І ця сама установка бути "гарною дівчинкою" змушує її надриватися як фізично, так і психо-емоційно, по факту, змушуючи бігати себе по замкненому колу. При чому, такі установки найбільш небезпечні тим, що навіть вже все усвідомивши, надзвичайно складно поміняти ці схеми на більш конструктивні. Бо це сфера почуттів, емоцій та рефлексів, які не керуються лише нашою свідомістю, а потребують змін на підсвідомому рівні. Про що я вже і писала в попередніх коментарях
|
| 02-02-2025 11:57:10Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377247 для Алла Григорівна Доброго дня. Дякую за увагу.Ви багато пишете, даєте своє професійне пояснення тому, чим я ділюся, що мене турбує. Це показує вашу зацікавленість в тому щоб допомогти. Це важливо. Також є важливий для мене момент: я поділилася тим, що мені болить те що ваші слова були сприйняті мною як знецінення моєї роботи над собою. І у мене виникає відчуття що зараз ви продовжуючи говорити, навіть важливі речі і з турботою та намаганням допомогти, переступаєте через мій біль, чи навіть топчетеся по ньому. Розумієте про що я говорю? Цікаво, що це приблизно те що я проживаю в своїх стосунках в житті. Я почуваюся непоміченою, неважливою, нецінною, пригнічуваною, коли мої виражені почуття, мій біль ігнорується. Мені б в такій ситуації хотілося почути щось таке: "Я бачу як тобі боляче, що мої слова тебе ранили, мені шкода що це змусило тебе так почуватися. Я розумію що тобі це важко і неприємно. В мене не було наміру тебе ранити і шкода що так вийшло". Але щоб це було сказано дійсно щиро і свідомо. Тоді я б відчула контакт, розуміння, що зі мною присутні поряд. Чи очікування такого відношення є нездоровим? Бо мені хотілося б щоб це було нормою спілкування там де йдеться про яку не яку близькість. |
| 02-02-2025 12:06:01Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377241 для Павел Леонидович * мужа Вы себе такого выбрали совершенно не случайно*Цікавий момент що більшість мого оточення саме так відносяться до мене. І з одного боку я розумію що це наслідок травматичного дитячого досвіду. А з іншого боку іноді думаю що це зі мною дійсно щось не так. Що всі довкола насправді нормальні, тільки я бракована. *человек капитально измениться НЕ может. Даже если бы захотел. Но как правило ведь НЕ хочет и НЕ собирается хотеть, верно?* Є моменти коли чоловік починає поводитися поступово-покірно. Наприклад так відбувається зараз, коли я торкнулася дня відчаю і набираюся рішучості для змін, і менше на ньому зосереджена. От були такі моменти раніше, які я сприймала як рух до налагодження стосунків. Але щойно я розслаблялись, то все повторювалося, дистанціювання, знецінення і тд. Я вже мало сподіваюся на зміни. Принаймні з їхньої сторони. Хіба може я могла б щось змінити в собі щоб стало комфортно в стосунках з такою людиною? |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 02-02-2025 12:33:46 |
Всем приятно получать признание, чтобы замечали усилия и ценили их. Это нормально. НО. Когда мы ждем этого от людей, которые явно к нам неуважительно относятся, обесценивают постоянно, нарушают наши границы, то это уже и правда про детскую травму, когда ребенок отчаянно хочет доказать маме с папой, что его можно любить. И он старается, прикладывает массу усилий, и так и сяк, чтобы только родители заметили, что он хороший и оценили его. И тут вы как будто попадаете в аналогичные переживания. Это такая бессознательная попытка "переписать" детский сценарий, но с хэппи-эндом. Вот мама с папой не оценили, а муж со свекровью зато увидят, какая я хорошая.
И это все запрос на психотерапию, чтобы отгоревать то, что не случилось в детстве, отделиться психологически от родителей и принять, что от некоторых людей вы не можете получить нужное вам. Не потому, что с вами что-то не так, а у них этого нет. Вспоминается притча про яблоки. https://fit4brain.com/8292 Плюс отсутствие сепарации влияет на отношения с любыми людьми - вы на многих, особенно значимых людей, смотрите снизу вверх, как ребенок на родителя. И тогда страшно озвучить свои границы и защищать их, страшно открыть рот и сказать, что не нравится. Потому что другой отвергнет, не примет меня такую. Туда же и страхи не справиться, не выжить без другого. Даже если этот другой объективно не сильно-то и помогает и поддерживает. Отсутствие сепарации это про психологическое состояние как у ребенка, которому в этом мире страшно, небезопасно и нет ощущения, что я выживу сама. И это тоже про запрос на терапию и достаточно длительную
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 02-02-2025 13:03:21 |
Дякую, що Ви так щиро ділитеся своїми почуттями і так глибоко розкривається в нашому з Вами діалозі. Якщо в прагненні допомогти Вам, якимось чином ранила Вас, прошу вибачення. Бо, насправді, діалог дуже цінний і для мене, в тому числі, як сімейного психолога. Бо змушує ще краще розуміти біль та душевні переживання тих, кому призвана допомагати. Окрім того, така гостра больова реакція може означати, що ми все таки змогли "докопатися" до суті проблеми, нехай і заочно, лише в переписці. Що знову ж таки, підтверджує той істинний зв'язок, який, насправді, існує навіть між чужими людьми, тим паче, близькими. І вказує шлях до полегшення. Щастя спершу завжди має трощи гіркий присмак, бо потребує вміння чесно дивитися вглиб себе, говорячи правду, знаходячи ті "рани", які потребують зцілення. Тоді як намагання уникати з усіх сил больових моментів в процесі зцілення, може бути "шлях в нікуди", пасткою, яка завжди має спершу солодкий присмак. Чи не тому попередня робота з психологом і не дала очікуваного результату? Все залежить від мети, яку ми ставимо перед собою
Якщо трохи відсторонитися від свого болю і подивитися на стосунки людей і на той же діалог з незнайомим психологом, все може побачитися зовсім в іншому світлі. Тоді, як "зацикленість" на проблемі, на людині, на якихось конкретних почуттях, чи сприйнятті, про що Ви і самі так тонко та точно написали вище, може причинити неймовірну біль навіть від обережного подиху. Хірург, коли намагається вилікувати зламану ногу, не бажаючи того, спричиняє додатковий біль людині, бо торкається того місця, де болить. Ми маємо сили пройти через біль тоді, коли дуже втомилися від самих страждань і вже просто не можемо не хотіти бути щасливими. У випадках психо-емоційного виснаження під час індивідуальної роботи з психологом мова спершу повинна йти про те, як відновитися, наповнитися силами, вийти з депресивного стану. І тільки, коли людина вже в ресурсі, починати роботу з самою проблемою. Це в ідеалі. Тоді як форма спілкування на сайті вимагає від психолога найперше дати якомога точнішу відповідь на запит людини, яка потребує допомоги відповідно самого запиту: "Допоможіть розібратися з почуттями і розумінням ситуації" Відредаговано автором 02-02-2025 13:14:34
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 02-02-2025 14:33:43 |
цитата:
Є моменти коли чоловік починає поводитися поступово-покірно. Наприклад так відбувається зараз, коли я торкнулася дня відчаю і набираюся рішучості для змін, і менше на ньому зосереджена сбивается таким поведением с толку и впадает в ИЛЛЮЗИЮ "возможности" изменений и налаживания отношений: цитата:
От були такі моменти раніше, які я сприймала як рух до налагодження стосунків цитата:
Але щойно я розслаблялись, то все повторювалося, дистанціювання, знецінення і тд. Я вже мало сподіваюся на зміни. Принаймні з їхньої сторони И так повторяется раз за разом по кругу - пока "жертве" это НЕ надоест, пока она НЕ поумнеет и НЕ осознает, что с таким человеком НИЧЕГО здорового НЕ построить, а стало быть просто необходимо!!! безжалостно разрывать отношения. Иначе - психологическая смерть. Это как раз о том, что Вы и пишете далее: цитата:
Хіба може я могла б щось змінити в собі щоб стало комфортно в стосунках з такою людиною? И это самое страшное преступление по отношению к самой себе, которое Вы можете совершить.
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 02-02-2025 15:43:33 |
1
Как пример. Буквально месяц назад одна моя клиентка решила экологично, дипломатично, но твердо закончить отношения с токсичной нарциссичной подругой. Как только она написала ей сообщение об этом: что она благодарна за многое своей подруге, но ей не хочется больше обесценивания, неуважения, навязывания своего видения другим и пр., потому она решила закончить отношения - тут же в ответ посыпались многочисленные приторно сладкие фразы "подружки", дословно: - "я понимаю твои чувства...и чувствовала, что стала перебарщивать" - "я хочу все наладить и боюсь тебя потерять" - "я перестала замечать, что стала говорить тебе все это" - "ты прекрасный человек, но я не понимала, что это МОЖЕТ тебя ранить, потому что мы были так близки" - "если бы мы могли попробовать все исправить" - "мне бы хотелось. чтобы все было по-другому, я хочу, чтобы ты улыбалась" - "надеюсь, ты дашь мне шанс..." Это была просто бомбардировка подобными сообщениями. И цель ПОЧТИ была достигнута - моя клиентка начала понемногу таять, ей захотелось дать второй шанс подруге, "ведь разорвать общение всегда можно". НО!!! было 2 фактора, которые не дали сбыться коварному плану нарциссичной "подружки": 1) присутствие психолога в жизни клиентки и 2) ошибка лжеподруги, которая слишком ЯВНО переборщила с этими фальшивыми излияниями - и по сладости, и по их количеству. В результате клиентка смогла освободиться от токсичной "дружбы", что уже ДАВНО хотела сделать, но у нее никак это не получалось - так как она постоянно "велась" на подобные манипуляции "заманивания пряником". Надеюсь этот пример из жизни раскроет Вам глаза на данный вид манипулирования и поможет Вам сделать правильные выводы. Відредаговано автором 02-02-2025 15:44:27
|
| 02-02-2025 19:59:34Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377251 для Алла Григорівна Коли ви так детально роз'яснюєте, в мене виникає відчуття ніби ви виправдовуєтесь, намагаєтесь себе відбілити. Ви мені нічого поганого не зробили, просто консультуєте як вважаєте за потрібне. Але я відчуваю те що відчуваю. І зворотна сторона цих виправдовувань — ніби довести що я відчуваю неправильно. Це викликає бажання відштовхнути, відгородитись.Цікаво, що впізнаю в цьому себе — пам'ятаю як я сама також в деяких ситуаціях так само виправдовувалась, і виходить що таким чином ніби зазіхала на сприйняття іншої людини, в моменті цього не розуміючи, і відповідно не було порозуміння. |
| 02-02-2025 20:02:42Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377250 для Валентина Михайловна Дякую за притчу, дуже в точку про мої стосунки.Сумно що цілком розумію — таки потрібна подальша тривала терапія, і разом з тим не маю на це коштів, не бачу як це зараз виправити, і в той же час самостійно мало що можу змінити. |
| 02-02-2025 20:26:19Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377256 для Павел Леонидович *необходимо!!! безжалостно разрывать отношения*Розумом я це розумію. А на справі я все так же залежу і боюся щось дійсно зробити в цьому напрямку. Сьогодні коли я щойно прокинулася мені було соромно що я жаліюся на чоловіка, а сама при цьому ось тут, з ним, в його домі, користуюся його матеріальними ресурсами. Ніби забуваю про ті моменти нестерпної приреченості, про той стан в якому написала це звернення на форум. *так повторяется раз за разом* От зараз біль притуплений, можливо завдяки підтримці на цьому форумі, завдяки тому що зосередилася більше на собі, але добре знаю що все повториться. Краще, принаймні стабільно краще не буде, лише ці острівки полегшення, а потім те саме... *одна моя клиентка решила экологично, дипломатично, но твердо закончить отношения с токсичной нарциссичной подругой* В мене була ситуація з сестрою. Не знаю хто з нас нарцисичний... Але справа була така, що коли я їй відмовила в проханні, вона спочатку почала дорікати, але коли я на це жорстко, і на жаль грубо відповіла, вона обізвала мене психічно хворою і тд. Я вибачилась за свою грубість, визнала що це не прийнятно і пояснила свою поведінку, вона ні. Ми на якийсь час припинили спілкування. Через декілька тижнів вона відновила спілкування як ні в чому не бувало. Я поспівчувала її мамським проблемам, так як через власний досвід мені відгукуються її труднощі... Але я зрозуміла що так не можу. Вона систематично мене знецінювала, говорила образливі і принизливі слова подаючи це як жартики і правду. Я сказала що якщо вона усвідомлено не вибачиться за своє ставлення і не змінить його, то я не буду продовжувати спілкування. Вона продовжила переконувати що я не права, знецінювати, звинувачувати і дорікати. Але я дотрималася свого рішення. Хоч і сумно що так вийшло але допустити продовження цього я вже не могла, і не важливо що ми рідня. Я зробила це на розумінні що і я себе не ідеально поводила, і вона, але тепер хочу спілкування, дружби яка будується на повазі одне до одного. І ще той момент що ми на відстані. Наприклад зробити так само з чоловіком, коли я від нього залежу матеріально, ми фізично щодня поруч, і в нас спільні діти - це не так легко. *Надеюсь этот пример из жизни раскроет Вам глаза на данный вид манипулирования и поможет Вам сделать правильные выводы.* Чоловік 'маніпулює' тим що в періоди поступливості більше допомагає в побуті, більше пропонує щось робити разом (дивитися фільми, разом прогулятися), більше розмов, обіймів, сексу. Це не те саме що просто улесливі слова і це було раніше дуже переконливо але зараз вже ні, недостатньо, бо зараз я не можу без глибокого розуміння, визнання, щирості, стабільності в якій можна дійсно розслабитися і довіряться, а це не наступає. Або він дійсно насправді просто не розуміє моєї потреби. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 02-02-2025 21:11:06 |
На всякий випадок попереджаю, що висловлюю лише свої почуття, як зворотній зв'язок до Вашої відповіді.
Коли Ви так детально розказуєте, що відчуваєте відносно моєї консультації, в мене виникає почуття ніби ви намагаєтеся знецінити мої щирі зусилля та мою професійну роботу. Хоча, насправді, я не думаю, що Ви так говорите навмисне, швидше, просто пишете так, як вважаєте за потрібне. Але я відчуваю те що відчуваю. І зворотна сторона такого ставлення до людини, яка щиро хотіла Вам допомогти, сприймається як тонке психологічне маніпуляторство, щоб ніби довести що я відчуваю неправильно... Хоча, насправді, швидше за все, це, знову ж таки, робиться ненавмисне Насправді, те що ми відчуваємо по відношенню до іншої людини, особливо перебуваючи в стані психо-емоційного виснаження, є ніщо інше, як проекція лише нашого сприйняття дійсності і не більше. Як на мене, в такому випадку, і за таких обставин, які б зусилля не докладала інша сторона в парі, щоб, наприклад, покращити сімейні стосунки, всі зусилля будуть марні, бо, як кажуть в відомому мультфільмі, а "баба Яга завжди проти..." Відредаговано автором 02-02-2025 21:17:04
|
| 02-02-2025 22:57:58Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377267 для Алла Григорівна Схоже я справді не зовсім свідомо намагаюся знецінити вашу консультацію, через те що ваш посил *можна врятувати стосунки, варто лише правильно поводитися* натякає на те що всі проблеми Тільки через мою неправильну поведінку. А чоловік, свекруха та обставини взагалі не при ділах. І я просто кажучи почуваюся дуже поганою. Це боляче і знову ж таки несправедливо. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-02-2025 08:40:13 |
Насправді, ми бачимо і чуємо все лише через призму тої кількості болю, яка в нас є. Це як намагатися роздивитися щось за вікном через дуже мутне, брудне вікно. Все буде виглядати дуже викривлено і ми ніколи не побачимо, що там є, до тих пір, поки це саме вікно не вимиємо до прозорості.
У цьому світі є лише одна людина, яку реально ми можемо змінити. І вгадайте, що це за людина? Всі ж інші змінюються лише тоді, коли мають власне бажання щось змінювати. "З під палки" нікого змінити неможливо. А тим паче, знову ж таки, ображаючись, гніваючись, дратуючись... Тому, власне, у кожного з нас є вибір: намагатися "переробити" інших людей, підлаштувпвши під себе, чи почати розбирати в собі всі от ті "завали", які накопичилися за життя. Щоб, в решті решт, перестати бути "жертвою", а стати господарем свого життя, навчившись бути самодостатньою, а отже, щасливою та реалізованою людиною у всіх сферах свого життя. Як на Вашу думку, людина, яка навчилася в будь яких обставинах, незалежно від того, що відбувається навколо неї, радіти життю і бути щасливою, вона може бути нещасною? Якщо спробуєте відсторонено та безпристрастно перечитати весь наш діалог, думаю будете дуже сильно здивовані.
|
| 03-02-2025 09:24:50Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377275 для Алла Григорівна В мене немає мети бути щасливою не зважаючи ні на що. Це така ж крайність і маячня, як і постійно страждати, не зважаючи ні на що. А я прагну відчувати реальність наживо, як є, по справжньому. В цьому сенс бути живою людиною.І по суті мені хотілося б в першу чергу щоб просто засвідчили мій біль - що так, ти бачиш несправедливе ставлення до себе на даний момент через певну поведінку чоловіка і через те що твої потреби залишилися незадоволеними, твої почуття непочуті, і тобі від цього насправді важко. І зрештою перейти до зваженої дорослої позиції — що бути в таких стосунках мій вибір, і що я можу вибрати щось інше. Що в ці стосунки і я роблю свій вклад, і чоловік, так як можемо і вміємо, і виходить те що виходить. І тут є кілька варіантів що робити - чи змінювати щось зі свого боку, діями, розмовами, тощо, чи йти, чи сподіватися що все само налагодиться. І побачити що я зрештою щодо цього всього хочу, можу і буду робити. |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 03-02-2025 10:29:31 |
👍 лучший ответ! цитата:
В цьому сенс бути живою людиною. Натомість, і почуття можуть бути зрячими, і сприйняття себе та оточуючих наближене до об'єктивного. Це особливо актуально, адже його величність ВИБІР ніхто не відміняв. Бажано, щоби свідомий вибір(!), власне, в напрямку якого ви рухаєтесь.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-02-2025 12:01:10 |
1
Певне, Ви можете бажати що хочете, це Ваше право. Але якщо говорити про маячню, то це мріяти про те, щоб хтось задовольнив Ваші потреби, поки Ви сама не станете самодостатньою. Власне, - це Ваш вибір.
|
| 03-02-2025 13:33:46Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377286 для Алла Григорівна Цей діалог настільки в точку, настільки точно повторює мої відчуття в проблемних стосунках, що аж дивно. І цим цінно, бо тут маю простір щоб неквапливо знайти як відреагувати по іншому.Дякую за таку можливість. Я бачу що потрібно просто прийняти те що не до всіх людей можна підходити в слабкості, з відкритістю і вразливістю. Якщо інша людина не може відпустити свою позицію зверху і стати поряд, на рівних, то вона і не зможе віднестися співчутливо і відгукнутися на потребу іншого. І звісно не мусить. І з цим нічого не зробиш, можна лише прийняти як даність. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-02-2025 14:08:21 |
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-02-2025 14:09:50 |
К сожалению, просто взять и принять что-либо невозможно. Принять можно, прожив все переживания связанные с невозможностью что-то получить. Тут и обида, и грусть, и боль, и какое-то бессилие. И это занимает немало времени и непростых чувств.
Если на данный момент нет средств на терапию, поищите на 10-20 встреч бюджетный или бесплатный вариант. Это будет уже хорошим вариантом
|
| 04-02-2025 12:51:47Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 377292 для Валентина Михайловна Дякую за підтримку. Розумію що самотужки не справлюся. Маю намір шукати можливості для подальшого проходження психотерапії. |
| 04-02-2025 13:04:08Дополнение от автора |
|
Ось зараз в стосунках з чоловіком виникло якесь затишшя. І в мене підіймається дуже сильна тривога, від розуміння що це може бути знову затишшя перед бурею. Щодо мене особисто я зрозуміла що мушу пофіксити своє виснаження і стараюся робити лише необхідний мінімум справ і більше піклуватися про себе. Думки про зміни великі - переїздити, розлучатись якщо нічого не змінюється з чоловіком, шукати роботу щоб бути незалежною, проходити психотерапію, тощо. Але енергія просто на 0. І почати індивідуальну роботу з психологом тут і зараз немає можливості. Я не знаю за що взятися. Плюс тривога. І це якийсь такий стан коли я зовнішньо наче заморожена а всередині ураган. Підозрюю що потрібно робити якісь реально серйозні відповідальні, можливо незвичні і страшні для мене дії, але ніби не можу, не знаю з чого почати і на що спертися. Розумію що ніхто за ручку вести мене не буде, це моє життя, моя відповідальність. Але все ж можливо є якісь рекомендації, підказки, думки, що могло б допомогти все ж таки перейти до дій. Дякую за увагу і підтримку. |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 04-02-2025 15:08:20 |
цитата:
І в мене підіймається дуже сильна тривога, від розуміння що це може бути знову затишшя перед бурею. цитата:
Щодо мене особисто я зрозуміла що мушу пофіксити своє виснаження і стараюся робити лише необхідний мінімум справ і більше піклуватися про себе. цитата:
Але енергія просто на 0. цитата:
Підозрюю що потрібно робити якісь реально серйозні відповідальні, можливо незвичні і страшні для мене дії, але ніби не можу, не знаю з чого почати і на що спертися. цитата:
Розумію що ніхто за ручку вести мене не буде, це моє життя, моя відповідальність. Але все ж можливо є якісь рекомендації, підказки, думки, що могло б допомогти все ж таки перейти до дій. Відредаговано автором 04-02-2025 15:09:43
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 04-02-2025 15:42:21 |
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 05-02-2025 23:42:34 |
цитата:
Розумом я це розумію. А на справі я все так же залежу і боюся щось дійсно зробити в цьому напрямку. Кстати, так должно быть и на терапии. Если на терапии Вы расслабляетесь, успокаиваетесь и т.п., то это ВРЕДНАЯ для Вас терапия, направленная лишь на зализывание ран, а не на АКТИВИЗАЦИЮ психолог. иммунитета. цитата:
В мене була ситуація з сестрою. Не знаю хто з нас нарцисичний... Але справа була така, що коли я їй відмовила в проханні, вона спочатку почала дорікати, але коли я на це жорстко, і на жаль грубо відповіла, вона обізвала мене психічно хворою і тд. Я вибачилась за свою грубість, визнала що це не прийнятно і пояснила свою поведінку, вона ні. Ми на якийсь час припинили спілкування. Через декілька тижнів вона відновила спілкування як ні в чому не бувало. Я поспівчувала її мамським проблемам, так як через власний досвід мені відгукуються її труднощі... Але я зрозуміла що так не можу. Вона систематично мене знецінювала, говорила образливі і принизливі слова подаючи це як жартики і правду. Я сказала що якщо вона усвідомлено не вибачиться за своє ставлення і не змінить його, то я не буду продовжувати спілкування. Вона продовжила переконувати що я не права, знецінювати, звинувачувати і дорікати. Але я дотрималася свого рішення. Хоч і сумно що так вийшло але допустити продовження цього я вже не могла, і не важливо що ми рідня. Я зробила це на розумінні що і я себе не ідеально поводила, і вона, але тепер хочу спілкування, дружби яка будується на повазі одне до одного. И действительно не важно: сестра-не сестра, мама-не мама и т.п. НИКОМУ не позволительно так себя с нами вести. Никому. По описанию нарциссичной выглядит сестра. Может у Вас и имеется что-то - типа "нарциссического радикала" - нарциссической части от родителей, заимствованной у них. Это результат нарциссической травмы, которую Вы получили. Если есть желание исследовать эту свою часть (я просто уверен, что если нарциссичность и имеется, то совсем небольшая), то можете почитать мою сегодняшнюю статью: ЯК ВИЗНАЧИТИ У СЕБЕ НАЯВНІСТЬ НАРЦИСИЧНОЇ ЧАСТИНИ? https://upsihologa.com.ua/yak-viznachiti-u-sebe-nayavnist-narcisichno-05-02pavelbasan.html И пройтись по признакам - имеется или нет каждый и насколько он выражен. Можно по 12-бальной шкале. цитата:
Наприклад зробити так само з чоловіком, коли я від нього залежу матеріально, ми фізично щодня поруч, і в нас спільні діти - це не так легко. цитата:
Чоловік 'маніпулює' тим що в періоди поступливості більше допомагає в побуті, більше пропонує щось робити разом (дивитися фільми, разом прогулятися), більше розмов, обіймів, сексу. Це не те саме що просто улесливі слова і це було раніше дуже переконливо але зараз вже ні, недостатньо Хорошо, что сейчас уже видите все это, теперь еще осталось перестать вестись на подобное. цитата:
зараз я не можу без глибокого розуміння, визнання, щирості, стабільності в якій можна дійсно розслабитися і довіряться, а це не наступає. Або він дійсно насправді просто не розуміє моєї потреби. И он так поступает НЕ специально, а потому что реально не умеет и не может и даже НЕ понимает, что это такое? Нарцисс - всегда игрок, он умеет лишь играть в психологические игры. И все. Потому Ваши ожидания мягко говоря НЕ соответствуют его возможностям. Ваши ожидания в данном! конкретном! случае находятся в области фантастики. И очень странно, что психолог, с которым Вы работали, Вам этого не сказал. Или говорил, но Вы не услышали?
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наши психологи
Похожие онлайн консультации
27-02-2024
Не можу розібратися із почуттями
