Не знаю, що зі мною відбувається
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Не знаю, що зі мною відбувається
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 21-02-2025 10:28:54 |
Доброго ранку Лізо.
Як на мене, вимальовується не дуже приємна "картинка" Вашого особистого життя,. Переповненого, як на мене, не лише сварками та суперечками, а ще й невмінням відстоювати себе та свої власні кордони. Якщо я правильно зрозуміла, ви зараз не живете разом? "Пішов від мене сам. Я ще більше 2 місяців вибачалася. Він приймав вибачення та казав «подивимося" І тому хочете, щоб Вам допомогли розібратися в тому, чому Ви завжди брали на себе почуття провини і постійно вибачалися? Окрім того, ПА - це, як на мене, ще один напрямок, який може потребувати допомоги. Що вцілому, може складати запит на індивідуальну психотерапію. Відредаговано автором 21-02-2025 10:33:20 
|
| 21-02-2025 11:14:26Дополнение от автора |
|
Ми спілкувалися с 9 класу, я помічала, що людина іноді «не така», відрізняється від моїх друзів. Але думала «що такий характер». Досвіду спілкування з іншими чоловіками в мене не було. МЧ мені подобався. Я хотіла зберегти відносини. Він міг мене порівнювати з іншими «чому ти не заробляєш, як…, а от дружина Андрія ходить на величезну кількість курсів….А от дружина Колі, як ти, тільки розмовляє з усіма…» Я не люблю багато спілкування, мені комфортно, коли я одна, або з близькими. Колись МЧ мені сказав «ти не бачиш, що ти не нормальна?» - Чим ? Чим я не нормальна? - Ну ти не розмовляєш з людьми, а треба розмовляти, ти не така як інші люди. Але в перервах між цим ми іноді кудись виходили та він купував мені дуже дорогі речі. Хоча з нашим спільним часом теж виникали проблеми… «як можна кафе вибирати по Інстаграму, нащо кудись іти, краще дома». Ніби і вийшли, але він раз… і зіпсував настрій, ми посперечаємося і він образиться «бо я його образила». В мене постійно було відчуття провини та жалість до нього. «Людина добра, все оплачує, купує, тварин зі мною годувати ходить, жаліє мене - коли щось болить, а я його ображаю». Сварилися не кожен раз, коли гуляли, але часто. Дисонанс сильний. По квартирі мені не допомагав, пропонував іноді, але пропозиціями все і закінчувалося. Але раз і абонент в зал мені купить, щоб мені було добре. Посваримося , але я гроші попрошу і він дасть. Подарунки моїм родичам купить, підвезе їх. Але буває як щось скаже, починають руки в мене боліти. Я думала, що щось зі мною не так, що це я не так реагую. Не могла зрозуміти, чому мені все важче сказати, що я хочу, чому постійна образа. Чому я «на взводі». От приходжу з роботи і бісить все. Думала, що втомлююсь від роботи та прибирання. Він постійно грав за комп’ютером, я просила лягати раніше - але на це отримувала «нічого страшного, якщо лягти пізніше». В мене якесь відчуття провини - що у людини хоббі, а я ніби забороняю. Потім це почало бісити, що я не можу спати, я могла і двері кинути і просто «казитися» сама з собою, але хлопцю нічого вже не казала. Я не люблю, коли мене торкаються, коли я щось роблю по дому чи працюю. Він це знав, але підбігав і хапав мене, я теж агресивно реагувала, смикалася - він ображався: «Мені не приємна твоя реакція, що поганого в тому, що я хочу обійми?» і знову в мене відчуття провини «образила людину». Так само після того, як я тільки прокинусь. Він теж це знав, але все одно мене чіпав в потім казав «мені не приємна твоя реакція». Колись ми пішли в зоопарк, гарний був день, ми добре його провели. На наступний день він хотів подати документи в інститут на аспірантуру, я поїхала з ним, у нас далі були плани провести час разом. Він попросив відійти до друга на 10 хвилин. Добре, я сіла чекати в парку та розмовляла по телефону. Але 20 хвилин, 40 хвилин, бачу, а він гуляє навколо будинку друга з ним і іде туди. Я написала, чи їдемо ми? Чому так довго? Відповідь «ти підходь до будинку, я ще по розмовляю та поїдемо». Я дуже образилася….що сиджу, що мені обіцяли 10 хвилин і все, що я на сонці та спеці чекаю, а він гуляє і навіть не думає про мене. Я відмовилась, сказала «сиди тоді з другом». Відповідь «добре, я заїду вдень за тобою» Я поїхала до мами, ображена та зла. Вдень про мене ніхто не згадав, про наші плани ніхто не згадав. О 21:00 МЧ мені написав, що зараз приїде. Я відмовилась і залишилась у мами. Після цього, ми посварилися. Він сказав, що я неадекватна. Що він би поїхав тоді зі мною, якщо б я прийшла до будинку. І, взагалі, чого я за ним «перла», якщо не хотіла проводити спільний час так, як хоче він. Коли я нагадала про спільні плани, він сказав….а я захотів до друга. Далі ми ще виходили з ним до його лікаря, але спілкування не клеїлося. Він сказав забирати речі, потім домовилися, що я поживу у мами 2 тижні. Я взагалі не хотіла йти. Він мене вигнав, сказав що йому треба все обдумати і він буде далі зі мною, якщо я піду до психіатра. Останній наш раз, коли він знову мене вигнав. Я забула всі ці моменти, була впевнена у своїй «вині», вибачалася перед ним. Я думала що між зоопарком та ситуацією з другом пройшла величезна кількість часу, по фотографія я подивилася, пройшла одна НІЧ! Це було на наступний день. Він мені тоді ще висказав, що в зоопарку все було прекрасно і я зіпсувала все спілкування. Потім, зателефонував, сказав приходити назад, купив сережки з діамантами. Я не розумію, це абьюз був ? Мені один психолог сказав, що хлопець нарцис. Що я ніколи справжнього його не знала. Коли ми вже не жили разом, останній час, але я ходила до нього. Він то радісний був, то різко сумний. Я взагалі з ним не сварилася, він ніби і проявляв симпатію, але казав «я не знаю, що буде далі». «Я не кохаю тебе із за наших сварок», пройде день «почуття ніби є до тебе». В цей час я страшенно переймалася, що все зіпсувала. Щось купувала йому, казала про почуття, вибачалася. Він зі мною спав. Потім сказав «останній час я спілкувався з тобою, поки хтось інший не знайдеться». Але запропонував дружити. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 21-02-2025 11:37:51 |
Ну, що ж, той психолог щодо "нарциса", швидше за все, був не так вже і неправий. Але я завжди виходжу з того, що "танго завжди танцюють двоє". Тобто, любі стосунки будуються за принципом "дзеркальності". Як на Вашу думку, чому так довго цей хлопець все ж тримався біля Вас? Чи не тому, що Ви всю відповідальність за стосунки брали лише на себе, а отже, постійно почувалися винною і вибачалися?
Окрім того, як на мене, загалом, "пошук винних" дуже невдячна справа. Бо в такому випадку, або ми весь час винні, або у всьому винний той, хто поруч з нами. А це дорога в нікуди, бо не дає можливості побачити ситуацію вцілому і зробити правильні висновки. Щоб вже завдяки цим висновкам зрозуміти як правильно себе поводити. Адже, ми всі поводимо себе лише так, як вміємо, а отже, навчені ще з дитинства. Тому, якщо дійсно хочете розібратися в собі, і, певне, зрозуміти, чому так відбувалося в стосунках з хлопцем, на моє тверде переконання, необхідно розібратися, чому весь час Ви всі події та ситуації "тягнули на себе"? А для цього необхідно зрозуміти, який тип стосунків існував в дитинстві між Вашими батьками? Бо навіть коли дитина зовсім маленька, вона несвідомо переймає всі батьківські поведінкові моделі, щоб вже в дорослому житті ними користуватися знову ж таки, несвідомо. Можливо, хтось з Ваших батьків частіше вибачається, почуває себе винним, буває роздратованим, незадоволеним всіма та собою? Або ж, повністю все контролює, вимагаючи, щоб всі інші робили так як вважає він/вона? І ще. На скільки теплі та довірливі в дитинстві були стосунки між батьками та Вами? Чи відчували Ви себе прийнятою ними такою якою Ви є? Чи не почували себе самотньою? Чи мали можливість говорити відверто, не боячись почути у відповідь щось неприємне для себе? Відредаговано автором 21-02-2025 11:44:57
|
| 21-02-2025 11:45:55Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378090 для Алла Григорівна Так, я не розумію чому відчуття провини.Ми не спілкуємося, він пропонував «дружити», але перед цим висказав мені. Що я не заробляла достатньо. Що він прекрасно спить, коли мене на має в квартирі. Я не знаю, що це мала бути за «дружба». Думаю, він і далі хотів чути вибачення, користуватися інтимними моментами та просто щоб була та, яка каву принесе та в квартирі прибере. Адже, нажаль, я це робила. Він був для мене дуже близьким. Я повірила в те, що справа реально в суперечках та сварках, що йому потрібен час і все можна виправити. Я пропонувала сходити разом до психолога/психіатра. Обіцяла навіть роботу змінити та своє погане моральне самопочуття. Тепер, я думаю, що він мене ніколи не кохав. Йому було зручно, подобалось сваритися, подобалось що все одно я потім вибачусь, що все в квартирі зроблю, їжу поставлю. От і хотів «дружити» щоб це не втратити. Мені постійно треба було підбирати слова, щоб його не образити, щось дуже довго пояснювати - коли починалися суперечки. Він погано відноситься до всіх, до родичів, до колег. Він справляє враження доброї людини, веселої. Але потім, починає обзивати маму, колег, ненавидить наших колишніх однокласників, обзиває своїх колишніх друзів. Цікаво те, що коли ми спілкувалися, я теж могла обзиватися на когось, хоча я не заздрю людям, він заздрить всім. Колись звинувачував мене, що я його не хвалю бо заздрю його зарплаті, я намагалася пояснити, що це не правда, але мене він не почув. Зараз я більш спокійна, роздратована іноді, але не так як з ним. Мені дуже болить, що ця людина здавалася рідною, що ми ніби були друзями, партнерами, що я хотіла налагодити відносини. Він просто про мене забув, знецінив, обізвав і забув. Я хочу зрозуміти звідки відчуття провини та чому, коли я вибачалася я не памʼятала про те, що робив та казав образливе він. В мене ніби ластиком це витерли. Тільки зараз, після розриву, я це згадую. Він і матюкатися на мене міг, поїхати після нашої сварки та залишити мене посеред вулиці. |
| 21-02-2025 11:55:14Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378093 для Алла Григорівна Думаю хлопець тримався біля мене, бо йому треба було бути «потрібним», він так самостверджувався. Ще думаю, тому що в нього проблеми зі шкірою - псоріаз та зайва вага і він розуміє, хоча і дуже здається самовпевненим, що інша його не прийме.І це теж дуже боляче. Бо я до нього ставилася зовсім по іншому. Тягнула на собі, бо не хотіла розійтися. Стосунки теплі, тато мене підтримує, допомагає. Мама мені подруга. Цей хлопець, коли був молодший, схожий був поведінкою на мою маму. Не характером, а поведінкою. Вона скаже щось, чи пожартує якось. Я приходжу до хлопця, він каже теж саме. Вони не чуючи один одного, часто казали одні і ті ж фрази, могли захворіти одночасно, не бачачись. Якийсь ментальний звʼязок. Ще мені подобалось те, що він ніби читає мої думки. Купить смачне саме те, про що я подумаю. Чи знімить готель, про який я колись прочитала і «хотіла би» поїхати, але нікому не казала. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 21-02-2025 11:57:38 |
Ви пишете "Мені дуже болить, що ця людина здавалася рідною, що ми ніби були друзями, партнерами, що я хотіла налагодити відносини. Він просто про мене забув, знецінив, обізвав і забув"
Як на мене, дуже точно вибрані слова "мені здавалося" і "ніби були друзями, партнерами", і "що я хотіла налагодити стосунки". Як на мене, може бути ще одна причина того, що Ви так довго перебували в таких стосунках - це суто Ваше бажання мати саме таку, як Вам хотілося, людину поруч. Тобто, ілюзія, "рожеві окуляри", якими Ви жили. А, насправді, він ніколи таким не був, яким Вам здавався. Це такий різновид самообману, коли в нас глибоко в середині живе мрія про ідеальні стосунки. До речі, якщо між Вашими батьками дуже гарні стосунки, може статися так, що Ви несвідомо дуже сильно "залипли" на ідеалізації сім'ї, що змушує Вас бути впевненою, що тільки Ви сама винні в усьому. Адже, якщо стосунки ідеальні і ідеальний партнер, неідеальною можу бути лише "я сама". Окрім того, могло спрацювати певне ментальне кліше. От Ви пишете "Цей хлопець, коли був молодший, схожий був поведінкою на мою маму. Не характером, а поведінкою. Вона скаже щось, чи пожартує якось. Я приходжу до хлопця, він каже теж саме". Тобто, в цьому хлопцеві Ви могли хотіти бачити, наприклад, свою маму... А це все з області "рожевих окулярів", ідеалізацій та ілюзій, які призводять лише до почуття провини та намагання "підтягнути" людину з величезними комплексами та валами до ідеальності своїх батьків. В любому випадку, до тих пір поки не буде знайдена точна причина того, що відбувалося, існує небезпека повтору в наступних стосунках тих же самих помилок. Тому вважаю, що Ваше питання - це запит на суто індивідуальну роботу, в тому числі, у форматі онлайн. Це немає, насправді, суттєвого значення Відредаговано автором 21-02-2025 12:05:12
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 21-02-2025 12:17:13 |
ПА это всегда про подавленные эмоции - страх, агрессия, тревога и тд.
Вы описываете много случаев, когда на вас давят, грубо обращаются, а вы соглашаетесь с этим и подстраиваетесь. И вот тут и случаются ПА, когда вы в ответ на давление прогибаетесь и подавляете в себе чувства. Я предположу, что вы, скорее всего, даже не осознаете в моменте и может даже не чувствуете ничего, настолько привычка подавлять вжилась в вас. Поэтому тут только психотерапия - разбираться в том, что подавляете, учиться этого не делать, отстаивать свои границы и не давать себя в обиду. Тогда и ПА пройдут
|
| 21-02-2025 18:15:59Дополнение от автора |
|
Дивно те, що останнім часом я взагалі не памʼятала нічого поганого, що мені казав МЧ. Я памʼятала тільки те, як Я чимось була незадоволена чи як мене образило щось. Дивно звучить, але відчуваю провину за те, що в мене фоново було відчуття образи. Воно якось зʼявилось і нікуди не йшло. Я навіть згадала момент, коли саме образа почала домінувати. Напочатку нашого спільного життя ми гуляли, їздили по Україні. Через раз, щось йому не подобалося у прогулянках… Але я пропонувала і ми гуляли десь далі. Після останньої поїздки, коли ми були вдома, він заявив мені «що робить все, що хоче хтось, а в нього є теж потреби. І ці потреби ігри в компʼютер». Хоча він і так в нього постійно грав, ночами грав. Я просила закінчувати не пізно, бо хочу спати. Йому, я тепер розумію, було все одно. Хоча він казав, що не розуміє яка різниця коли лягати і чого на це злитися. Що йому не приємно, коли я себе так поводжу (злюсь, різко відповідаю чи декілька разів я стукала дверима). Завжди якось переводив на себе і на те, що ЙОМУ не подобається. У коханні зізнавався, щось приємне ніби робив, купував подарунки, ми в зал ходили разом. Минулого літа гуляли по одному і тому ж маршруту та брали каву в кафе, один раз каву робили надто довго, він більше не ходив в це кафе. Мені обізвав всіх робітників, хазяїна кафе і більше не ходив туди. Потім все рідше кудись виходили. Він знайшов для себе теніс, спочатку ходили разом. Потім він не хотів зі мною ходити. В мене були дуже дивні відчуття: образа, бажання з ним бути, не розуміння як виправити ситуацію та відчуття, що я зайва, що я навʼязуюсь. Відчуття, що я навʼязуюсь, з 2х років спільного життя було майже весь час. Знову я думала на те, що це я собі придумала. Просто постійно він кидав фрази: краще дома, чого іти на вулицю, хто гуляє на Хрещатику. Я хотіла квартиру на лівому березі, постійно сміявся з лівого берега: «це не Київ»… А потім: «я пошуткував». Сподівалася, що це все пройде. Він не бажання виходити гуляти пояснював поганим настроєм із-за війни та тим, що боїться отримати «повістку». Через час, я знову намагалася поговорити з ним, чому він не хоче зі мною виходити кудись, як раніше. Отримала грубу та образливу відповідь «мені з тобою не цікаво, ти нічим не цікавишся, в мене є друзі, гроші, а що в тебе?» Я відповіла, що цікавлюся театром, кіно, картинами, що люблю подорожувати, що мені цікаво щось нове. Спитала, що тоді цікаво йому: «компʼютер та робота» Я свої відчуття: періодичну злість, втомлюваність, не бажання щось робити, постійний денний сон, образи - теж списувала на стрес від війни. Часто я вибачалася за «поганий настрій», пояснювала що це стрес, просила щоб він не ображався на мене. МЧ сказав, що перестав мене кохати бо ми сварилися, спочатку я майже з ним не спілкувалася, заходила до дому коли його не має. Потім він став залишатися. Обіймати мене. Казати «почуття ніби є, подивимося» Дав мені надію. Я почала заходити до нього. Іноді ми розмовляли про те, що буде далі, я пояснювала що хочу повернутися до дому, він казав «я не знаю, що я хочу…подивимося, мені треба час». Мене це дуже турбувало, я писала йому, обіцяла все виправити, більше не сваритися з ним. Пропонувала піти до психолога. Його це почало бісити, МЧ почав мені погрожувати, що якщо я не припиню розмови ці, він і «дружити» не буде. Останній раз, коли я спитала, чому ми не можемо спілкуватися нормально? Якщо ми проводимо час разом, якщо йому і мені приємно. Він відповів, що спав зі мною, поки не знайдеться хтось інший. Що повернутися мені не можна. Що йому потрібно було, щоб я заробляла гарно, що він може стати інвалідом і йому треба, щоб його підтримували грошима. Що він відчував, що хоче закатувати скандали та кидати посуд. Для мене це дуже боляче. Спілкування було з дитинства, він здавався дуже добрим, щирим. МЧ казав, що йому цікаво зі мною, що хоче зі мною жити, наполягав постійно на тому, щоб ми зʼїхалися. Казав, що дуже мене кохає, що я рідна йому. Спілкувався з моєю родиною, казав що любить моїх родичів. Ніби і морально підтримував. Тому у мене і було відчуття провини, що він гарно ставиться до мене, а я чомусь на взводі. Але, тепер теж починаю розуміти, що якщо б питання було тільки у сварках та моєму поганому настрої МЧ не вчинив би так, коли знав, як я хочу помиритися. І не казав би всі ті образливі речі. Не може людина змінитися за декілька місяців. Не може людина, яка «хоче дружити», казати «я спав з тобою, бо це була звичка» Не розумію, як я дозволяла це. Чому він мені подобався і чому зараз без нього погано. А ще не розумію те, чому образливі речі я почала згадувати після того, як ми розійшлися. |
| Євгенія Заворотинська психолог Київ 22-02-2025 08:23:29 |
Доброго дня!
Схоже, що ви схильні до співзалежних стосунків. Те, що ви почали згадувати як він ображав вас, усвідомлювати це - хороша ознака. Це відбулося саме завдяки тому, що між вами і МЧ з'явилась відстань, простір, де ви відчули ці речі. Ви ні в чому не винна. Ваша задача розібратися, чому ви обираєте саме такого партнера, який вас не цінує, критикує, щоб в подальшому обирати того, хто дбатиме про вас і любитиме.
|
| 22-02-2025 12:14:03Дополнение от автора |
|
Останнім часом, як і у більшості інших людей, навалилася величезна кількість проблем. 5 років взагалі не вдається нічого, з того що я собі планувала, про що мріяла. Постійно погане самопочуття, я намагалася його позбутися. В зал ходила, таблетки та вітаміни пила, їздила кудись. Хлопця напрягав цей стан, по дому не допомагав мені, або «допомагав» як він вважає за потрібне. Взяти навіть побутові питання…просиш щось зробити, прибрати за собою «я забув…я працюю..». Це було не завжди, бували світлі моменти. Я почала відчувати провину за погане самопочуття, за роздратування, за те, що я постійно ображена. Ніби і розумію, що не можна себе сварити за те, що тобі погано, але з іншої сторони думаю, якщо б в мене був гарний настрій та нормальне самопочуття - хлопець би не пішов від мене. Потім розумію, що я терпіла його настрій, що допомагала коли він хворів, робила все в будинку, працювала, дарувала йому подарунки, намагалася підтримувати, мирилася першою. Вище голови стрибнути не можливо. Мені постійно погано: хочется плакати, буває сильна роздратованість. Дивлюся на інші пари, на своїх родичів - люди один одного підтримують, не сваряться та не розходяться із-за «тобі не стає легше.» Коли я нагадала, що допомагала та підтримувала - коли він хворів, ліки привозила (навіть коли ми разом не жили), не спала та сиділа з ним - коли в нього голова боліла… Отримала відповідь «це людське, так роблять всі» Це спілкування залишило настільки глибоку біль в душі. Ти людину знав з дитинства, величезна кількість світлих моментів повʼязана з нею. І ця людина, яка була однією з найрідніших, тобі ще й «дружбу» запропонувала, після того як вигнала, як знала що ти готова на все, щоб налагодити стосунки. Після того, як він знав що не кохає, але спить зі мною. Перший час було все ідеальним: він мені час постійно приділяв, робив все, що попросиш, дуже часто дарував подарунки. Здавався дуже добрим та щирим. Ніби і людям допомагав, військовим щось купував, тварин бездомних ми годували. І цей дисонанс між тим що було і тим що стало - страшний. Мабуть просто прикидався добрим. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 22-02-2025 12:18:49 |
Вы описываете ситуацию, где вы стараетесь быть удобной, угодить, закрывать глаза на все, что вам не нравится. А подавление чувств и игнорирование своих потребностей это всегда плохое самочувствие и упадок сил. Ведь ваша энергия и все силы идут на то, чтобы подавлять свои переживания и не замечать, что вам не очень хорошо в отношениях. И организм вам дает следующий "звоночек" - панические атаки. Если их задавить таблетками и не разбираться в причинах, начнется что-то еще.
Прислушайтесь к своему телу - оно всегда первым дает сигналы, когда не ок и нужно что-то менять. Вам правда нужна психотерапия, чтобы научиться не угождать кому-то, а заботиться о себе в первую очередь
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 22-02-2025 13:17:20 |
Ви пишете "Перший час було все ідеальним:...Здавався дуже добрим та щирим...
І цей дисонанс між тим що було і тим що стало - страшний. Мабуть просто прикидався добрим". Як на мене, сталося те, що відбувається з більшістю пар, які неодружені. Насправді, всі люди, коли закохуються, хочуть показати себе з кращої сторони. І, навряд чи він спеціально щось робив. Зважаючи, що Ви почали "забігати йому всі дороги", він просто перестав старатися Вам подобатися і став таким, як був завжди. Окрім того, в стосунках чоловіка та жінки існують певні закономірності, які діють навіть тоді, коли ми про них не знаємо. Ось одна з них. Чоловіки спершу відчувають дуже сильний сексуальний потяг до жінок, які сподобалися. Тому роблять все, щоб ця жінка стала належати йому. І якщо дівчина дає згоду просто так жити разом, отримує те, що хотів і починає швидко втрачати інтерес до неї. А для чого йому і далі напружуватися, розвиватися, докладати зусилля, якщо дівчина повністю виконує роль дружини? При цьому він не несе за неї жодної відповідальності. На відміну від жінки. У якої закоханість та прив'язаність лише зростають, по мірі того, чим довше живуть разом. А якщо чоловік не збирається одружуватися, така жінка, у більшості випадків, загалом, потрапляє в дуже залежне становище, намагаючись з усіх сил йому догодити. А якщо ще й є тенденція до "злипання" з коханою людиною, до психо-емоційної залежності - виходить приблизно так, як це сталося з Вами. І в такому разі ніякі переписування на сайтах не допоможуть змінити життя. Бо якщо є от та сама тенденція до "залипання", прив'язаності, та ж сама модель поведінки "потягнеться" і в наступні стосунки.
|
| 23-02-2025 11:38:54Дополнение от автора |
|
Дякую всім за відповіді. Дуже хвилююся, що мені постійно погано. Немає сил ні на що, а ще, коли ми жили разом, в якийсь момент, в мене почалося відчуття постійного роздратування та образи. Не розумію чого. Можливо тому, що хлопець мені не допомагав по квартирі, тому що постійно займався тільки своїми іграми на комп’ютері та тенісом. В мене було відчуття самотності поряд з ним. Він майже завжди віддавав перевагу своїм знайомим, а не мені. Я пропонувала виходити гуляти - він не хотів. Навіть коли на теніс ходили разом, почав брати свого друга та розмовляти і грати з ним, віддавати перевагу йому. Пропонувала в театр сходити - не хотів. А ті крихти уваги, які він мені останнім часом давав мене не підтримували. Дуже звинувачую себе за свої роздратування. Коли хлопець мені сказав, що із-за мого стану не хоче зі мною жити відчуття провини повністю засіло в голові. Перед тим, як він від мене пішов, мене 2 тижні не було вдома, я їздила відпочивати в Європу. МЧ мене зустрів на вокзалі, всім видом показував, що дуже роздратований. Я привезла вино, хотіла з ним побути, бо дуже сумувала за ним. В цей день він теж поїхав на теніс та приїхав о 10 вечора, хоча ми домовлялися побути разом, випити вино та подивитися кіно. Я розумію, що мій стан не був на рівному місці, але я себе дуже сварю за те, що не була стримана. Хотіла все виправити, просила вибачення, пропонувала сходити до психолога - він кілька місяців тримав мене у надії: виходив в кафе, проявляв ніжність. Весь цей час в нього постійно змінювався настрій….то веселий, ніжний, обіймає та цілує. То закритий, чимось збентежений та незадоволений. Подарунки мені знову почав дарувати, але як тільки я почну розмову про наше примирення - він казав «не знаю», або був роздратований. В останній день, коли я його бачила, МЧ був на страшному негативі, сказав що нарешті може розслаблятися, що йому потрібно було, щоб я працювала в іншому місці на велику зарплату; що якщо б не він, в будинку все б посипалося; що останній час був зі мною, поки не знайшовся б хтось інший. Люди не змінюються за місяць, він сказав все те, що думав. Чому тоді я звинувачую себе в тому, що якось не правильно з ним поводилася ? Боляче та сумно. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 23-02-2025 13:03:03 |
На мою думку, причина основна Вашого стану у тому, що Ви багато сил віддали на побудову стосунків і просто виснажилися. А як наповнюватися, не знаєте і не вмієте. Я б порадила індивідуальну роботу почати саме з питання накопичення ресурсів, а потім - почати роботу з підсвідомими неконструктивними установками.
Як я вже писала раніше, переписка на сайті, на превеликий жаль, не допоможе Вам вийти з цього стану "Дуже хвилююся, що мені постійно погано. Немає сил ні на що, а ще, коли ми жили разом, в якийсь момент, в мене почалося відчуття постійного роздратування та образи".
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 23-02-2025 13:57:28 |
Вы тратите все силы на отношения, на страх не угодить и старания еще больше заслужить внимание и любовь МЧ.
И пока так будет, ваша энергия будет все меньше и меньше. Наполнения ведь нет. Поэтому пора уже разворачиваться к самой себе лицом и начинать заботиться о себе. И хорошо это начать делать в психотерапии, поскольку самостоятельно разобраться с тем, как вы строите отношения и с МЧ и с собой, невозможно. Плюс важно, чтобы было с кем разделить то огромное количество эмоций и переживаний, которыми вы наполнены.
|
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 24-02-2025 14:06:57 |
1
Доброго дня. Відчувається, наскільки непростими, болючими і травматичними були для Вас ці стосунки. Ви дуже багато написали. І я думаю, що саме виписування того, що було, і як Ви почувалися, може бути для Вас терапевтичним. Хочу запропонувати Вам ще раз написати історію Ваших стосунків, але від початку до кінця, тобто починаючи з моменту Вашого знайомства і всі події по черзі, з описом всіх Ваших переживань. Якщо Вам це відгукується, спробуйте це зробити, це допоможе Вам вивільнити емоції. Можете писати тут якщо Вам це комфортно або виписати в щоденник. Хто може Вас підтримати зараз, з ким підтримуєте тепле спілкування? Чим зараз здебільшого займаєтесь? Можливо є хобі, якісь творчі заняття, які Вам подобаються?
|
| 25-02-2025 13:29:47Дополнение от автора |
|
Добрий день, дякую, Ірино! Я спробую зробити те, що Ви порадили. Мене підтримують батьки та сестра (вона майже мого віку). В мене було хоббі - я ходила на сайкл, але в мене знайшли грижі в спині, тому, нажаль, більше зал відвідувати не можу. Був котик. Зараз забрати його не можу, немає куди. Котик залишився у хлопця. Я виходжу гуляти та ходжу на роботу. Дивлюся фільми. Постійно хочется спати. Намагаюся відволікатися, але дуже болить. З моїх 28 років, ця людина була зі мною 15 років. Не розумію, як так склалися обставини, що не вдалося зберегти близьке та тепле спілкування. І від того, ще болючіше. Коли я переїхала до хлопця перший час було все добре. В нього була звичка сперечатися на будь-яку тему, але це стало дуже помітним в спільній квартирі. Коли його щось не влаштовувало в суперечках - просто йшов з дому і не розмовляв зі мною. Приходжу до нього поговорити, а отримую «відстань від мене» і далі дивиться в свій телефон. Постійні ігри за компʼютером та фрази «я не задовольняю свої потреби. Я хочу грати». МЧ грав з іншими хлопцями, в них теж дівчата. Одну з дівчат хлопців - мій МЧ просто ненавидів. Казав що вона заважає грати його другові, що звертається до друга, коли вони грають, що бісить своїм голосом. В мене зʼявилися думки, що така ж реакція і на мене.Якщо я не виступала ініціатором прогулянок - хлопець спокійно далі собі грав. Або ми виходили в магазин і він швидше біг до дому «ще пограти». В квартирі, якщо я не приберу - брудно. Я просила його про дрібні побутові питання: він казав «яка різниця…я забуваю». Вийдемо кудись - його все там бісить: велика кількість людей, довге обслуговування, спекотно/холодно. Це все підкріплювало мої думки в голові про те, що я зайва. Я не сиділа, не чекала днями його. Я гуляла сама, з сестрою, щось дивилася, була з котом. Але спільний час з МЧ теж хотіла проводити. Наростало відчуття образи та провини за це. Вже і сама я часто не хотіла розмовляти та виходити з ним. Була на постійному взводі. Але все одно намагалася робити приємно, щось смачне приготувати, дати час «задовільнити потреби». Ходили іноді в зал з МЧ разом, його і там все бісило. Часто в мене таке було, вийшла з гарним настроєм, він по обурюється на все, що довкола і мій настрій = 0. Ігнорування моїх прохань теж мене доводили. Я чекала поки стане краще, а ставало все гірше. Тільки налагодимо спілкування і знову щось «стається». Найбільше запамʼяталося, як ми планували разом провести день. Я залишили в машині сумку та ключі, була сильна спека. Він відійшов до друга на 10 хвилин… і все… я чекаю, чекаю, чекаю - немає. Пишу йому, відповідає хвилин через 10 - приходь, я ще поспілкуюся і ми поїдемо. Тобто у нас спільні плани, він знає, що ключі у нього, а я маю знову підлаштовуватися і бігти. Я поїхала до батьків. МЧ пообіцяв заїхати за мною вдень, згадав про мене тільки вночі. Коли я незадоволено почала обговорювати цю ситуацію, відповідь «нашо ти за мною перла, якщо не хотіла проводити час так, як Я хочу». Я не думаю, що ті відчуття: непотрібності, самотності були в мене просто так, на рівному місці. Але постійно в голові: «якщо б я там промовчала, а там не відреагувала; попросила би не один раз, а два, три. Все б було інакше» |
| 25-02-2025 13:43:03Дополнение от автора |
|
Я розумію, що якщо хлопець дозволяв собі таку поведінку; якщо дозволяв собі не допомагати мені; якщо дозволяв собі знецінювати мою любов до прогулянок, подорожей, порівнював мене зі своїми «успішними» колегами чи їх дружинами; міг дозволити собі фрази «ти не нормальна, мені з тобою не цікаво, сходи до психіатра» - він просто ніколи мене не кохав. Але моє відчуття провини не зникає. І відчуття болю, що я вважала його другом, рідним. А ще в мене здивування, навіщо він після всього, що він мені висказав в останній день, коли я з ним бачилася, запропонував дружбу». Але відповідь на це питання я вже не отримаю, бо не спілкуюся з ним. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 25-02-2025 16:50:37 |
|
| 25-02-2025 18:03:31Дополнение от автора |
|
Мабуть хотілося. Частіше згадую теплі моменти, які були. Сама собі дивуюся, чому, коли ми спілкувалися, я одразу забувала погане. І чому терпіла це все. Мені сказав психолог про нарциса та про те, що в мене нарцистична травма - думаю він має рацію. Дуже сумно, що ми почали спілкуватися в дитинстві і я не розуміла, що щось не так. Потім просто звикла то такого спілкування. В хлопця не тільки зі мною так, він не має довго близьких друзів. Це постійний потік різних людей, яких в подальшому він коментує в негативному ключі і змінює на інших. Мати свою ненавидить, так як і інших родичів. Може тижнями/місяцями з ними не розмовляти. Дуже заздрить усім. Колись доводив мені, що я йому заздрю, хоча я взагалі цього не відчувала, так не думала. Зараз в мене погане самопочуття та немає сил, але я стала спокійніша. Я не злюся, як раніше, не так сильно відчуваю тривожність. Я постійно переймалася про свої фінансові можливості, дуже соромилася перед його знайомими, що фінансово не забезпечена - це теж пройшло. Я перестала погано думати про людей. А конфлікти в мене були тільки з хлопцем. Я не сварюся з родиною, з колегами. Шкода, що я помилилася. |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 25-02-2025 18:15:50 |
В Вашій історії дуже багато болю, образи, провини... Дуже шкода, що Вам довелося пережити такий досвід. Але мушу уточнити один момент. Ви говорите, що зараз з ним не спілкуєтеся.. я не побачила, щоб Ви стверджували, що прийняли остаточне рішення більше з ним не продовжувати стосунки. Що для Вас таке відношення неприйнятне. Я чую про біль і образу. Але не чую про готовність поставити крапку. Ніби ще є надія на щось? І поки Ви всередині себе не прийняли остаточне рішення — це відкрита рана. Тому так болить.
Виправте, якщо помиляюся
|
| 27-02-2025 12:47:21Дополнение от автора |
|
На жаль, Ірино, Ви праві. Рішення прийняв він, спочатку я не могла змиритися з цим, тепер прийняла як факт. Але не знаю, чи вдасться мені протистояти, якщо він вирішить знову зʼявитися у моєму житті. Я цього і не хочу, і хочу одночасно. Це теж мене дуже засмучує. Постійно згадую то погані моменти/ то хороші. |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 27-02-2025 13:17:04 |
цитата:
На жаль, Ірино, Ви праві. — не відомо, чи вирішить він знову з'явитися у Вашому житті; — не відомо, чи вдасться Вам протистояти; — не відомо, чи хочете Ви цього, чи не хочете. Чи є зараз бажання, потреба розібратися, дійти до визначеності в якомусь із цих компонентів? Чи хочеться поки що побути у невідомості? І те і те нормально, Ви можете вибирати те, на що зараз є ресурс і бажання. Цінно те, що Ви усвідомлюєте власні сумніви і невизначеність. Якої допомоги на цей момент потребуєте від психологів?
|
| 27-02-2025 13:28:21Дополнение от автора |
|
Хотіла зрозуміти, чому в мене були такі реакції: образа, роздратування. Довгий час було роздратування на все, що відбувається довколо мене. МЧ мене не допомагав прибирати, розкидував речі, міг залишити щось на столі, я боялася що це зʼїсть кіт. Кіт в мене дуже чутливий до людскої їжі. В нього проблеми з травленням починаються. Я просила прибирати, на що отримувала відповідь «я забув, я працюю». Почало бісити все. Мабудь із-за того, що не виконують мої елементарні прохання. А ще в мене питання, чому виникає бажання щось сказати «на зло». В мене бувало таке з МЧ. І іноді буває, коли мене примушують щось робити. Коли дають поради, які я не просила. Спершу я намагаюся пояснити, що мені не хочется робити те, що мені «радять». Але коли це відбувається 2/3/10 раз, мене це дуже роздратовує. За це теж, потім, відчуваю докори совісті. |
| 27-02-2025 13:28:59Дополнение от автора |
| Чому всі наші суперечки закінчувалися конфліктами, адже з іншими людьми в мене такого немає. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 27-02-2025 13:31:02 |
1
Раздражение, злость - это всегда маркер того, что наши границы нарушаются. И чем больше идет подавление этой злости, раздражения, тем больше это все копится и дальше уже бесит все в человеке. Важно научиться замечать то, что вам не нравится в моменте и говорить про это, не накапливать, потому что потом это начинает и пассивной агрессией выходить, и ПА, и тем, что в целом, человек бесит и происходит отдаление в отношениях
|
| 27-02-2025 13:41:27Дополнение от автора |
| Я йому казала, казала про ігри, просила прибирати. Він це ігнорував. «Прибрати можна потім, лягти можна пізніше». Дуже часто на різні прохання отримувала подібні відповіді. |
| 27-02-2025 13:44:10Дополнение от автора |
|
В самому кінці пропонувала до психолога сходити, теж годував обіцянками і нікуди не пішов. Потім ще й сказав «я чекав, коли ти забудеш свою ідею». Але все одно пропонував «дружити», після того, як висказав мені «як він своє відстраждав». Логіки, нажаль, немає взагалі. |
| 27-02-2025 13:46:59Дополнение от автора |
| Дуже було боляче, коли до людини приходиш поговорити після «сварки», а вона лежить, дивиться в телефон і ігнорує тебе. І це відбувалося на постійній основі. |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 27-02-2025 14:00:27 |
Ніхто повністю не зрозуміє, як Вам це було боляче, важко і несправедливо.
І зараз Ви потребуєте нарешті отримати бажане розуміння, прийняття, визнання Вашої цінності, Ваших старань, Вашого вкладу, поваги. Ви хочете виразити свій біль і щоб нарешті до Вас віднеслися справедливо. На жаль Ви ігнорували себе, мирилися з його ігнором, пропускали це і намагалися далі, сподіваючись що на якийсь раз щось нарешті зміниться але це не змінювалося. І не змінювалася Ваша звичка терпіти, залишати це як є. Йти в ці стосунки далі, не відстоюючи те, що для Вас важливо. Тепер дуже боляче і почуваєтесь обманутою і з думками "як так можна". Так працює травма. І Ви йдете в такі стосунки, і залишаєтеся саме в таких стосунках, де буде ігнорування Ваших потреб. Продовжувати терпіти, в надії що Вас нарешті помітять, зрозуміють, гідно оцінять. Але на жаль це не працює і тому так боляче. І поки Ви не виставите межу, що з Вами так не можна — так і буде надалі. Скільки б я чи інші психологи Вам не пояснювали, на жаль, це не допоможе само по собі. Тільки коли самі відчуєте що так не працює і дійсно захочете це змінити зсередини, в собі. А не сподіваючись що інший зрозуміє, схаменеться, зміниться.
|
| 27-02-2025 14:15:27Дополнение от автора |
|
Дякую, так, Ви повністю праві, я чекала на те, що людина мене зрозуміє. Тепер розумію я - йому було байдуже. Все одно завжди, за його думкою, винною була я. Мені дивно, як для людини нічого не значать ці 15 років. А ще боляче від того, що в мене немає ЗАРАЗ можливості забрати свою тварину, якою фізично повністю опікувалася я. Так, МЧ купував і купує їжу, але миття, грумінг, слідкування за твариною, хвороби та їх наслідки - були на мені. Тварина у хлопця, я навіть не знаю у якому вона стані, бо цей «друг» мені ні разу не написав. Я хотіла заходити до кота, хлопець відмовився виходити в офіс з дому в ті дні, коли я буду приходити. Хотів теж бути в квартирі. А коли я відмовилася приймати такі умови, взагалі сказав «побачиш кота тоді, коли забереш», «і взагалі я не хочу тобі його віддавати». Хоча ідея завести когось - була моя і відповідальність теж була на мені. Поки ми ще спілкувалися і я приходила, в кота могла не бути їжі в мисці, або на самому дні вода. Про те, щоб помити його лоток, я взагалі мовчу. Ось і «дружба» довжиною в 15 років, яка повністю трималася на мені. Дякую, коли я все розповіла, мені стало легше. |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 27-02-2025 14:48:42 |
Вам дуже сумно і боляче, що за стільки років хлопець Вас так і не зрозумів, що Вам доводилося терпіти звинувачення і тримати на собі ініціативу щоб стосунки тривали, і зараз Ви сердитесь на нього, через це все, що немає можливості налагодити врешті гарні відносини, яких Вам би хотілося.
Для Вас цей кіт не просто кіт, а практично член сім'ї, і може бути дуже боляче, коли раніше він був частиною Вашого життя, а тепер не вдається подбати про його добробут, знати як він і чи все з ним в порядку, чи отримає він піклування, коли буде необхідно... цитата:
Дякую, коли я все розповіла, мені стало легше. Якщо буде потреба ще чимось поділитися чи в чомусь розібратися надалі, звертайтесь.
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 27-02-2025 15:31:05 |
Вам нужна психотерапия, чтобы это прожить и отпустить. Разово выговориться поможет ненадолго, но вы снова и снова будете мысленно возвращаться к тем же мыслям и переживаниям.
А кроме того, не поняв, как вы выбрали такого МЧ и почему так долго терпели такое отношение, вы снова попадете в аналогичные отношения
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наши психологи
Похожие онлайн консультации
14-09-2024
Я не знаю що зі мною коїться
21-06-2024
Я не знаю що зі мною коїться
18-06-2024
Не знаю що зі мною
02-02-2024
Не знаю що зі мною.
19-06-2023
Я не знаю, що зі мною
13-04-2023
я не знаю що зі мною
30-03-2023
Незнаю як допомогти подрузі!
