У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Як перебороти тимчасову агресію або цілковитий ігнор в чоловіка

У Психолога » Вопрос психологу онлайн (бесплатно) » Як перебороти тимчасову агресію або цілковитий ігнор в чоловіка
Вітаю!
Знаю, що звертаюсь з неоригінальною проблемою, але все таки..вирішила, що краще випробувати всі способи.
Ми з чоловіком одружилися і живемо разом 3 роки,живемо з моїми батьками.Також чоловік з ними працює.
Проблема в тому,що останнім часом дуже часто почали виникати конфлікти, про які раніше б і не подумала. Наприклад, рік тому чоловік взяв усі наші фінансові запаси і придбав машину,і лише після цього подзвонив мені і сказав: "Кохана не злись, але я купив машину". Мене це звичайно шокувало,ми довго розмовляли і дійшли висновку, що її треба продати,проте ще по сьогодні вона наша.. Зараз буває,приходить додому і не розмовляє зі мною,каже,що не хоче розмовляти,змучився і т.п.,сідає за комп"ютер на 2-3 години. Коли мені щось не подобається або потрібна підтримка, я стараюсь поговорити, але натикаюсь на стіну агресії і нерозуміння. Мені морально важко витримувати такі ситуації і декілька разів я обдумувала розлучення, хоча ці думки досить швидко зникали здебільшого завдяки моїй мамі, яка мене від них відтягувала. Також він каже,що не має конктретної цілі в житті,тому йому важко. Я зі всіх сил стараюсь підтримувати його.
Раніше конфлікти у нас закінчувалися взаємними вибаченнями і признаннями в коханні, а зараз можемо просто 2 дні не розмовляти,а на 3 говорити так, якби нічого і небуло. Але ж проблеми від мовчання не вирішилися..і згодом стає тільки гірше((
Також його батьки,знаючи що він працює 12 годин в день, і має 1 вихідний - кличуть його до себе,щоб він допоміг.. І весь його такий необхідний відпочинок вилітає у трубу через батьків, але це ж батьки і відмовити їм він не може. А якщо я піду з ними поговрити,то вони на мене образяться і не будуть декілька років розмовляти зі мною,ще й чоловік озлобиться(
В загальному мене цікавить одне питання: як перебороти агресію в чоловіка? Як навчитися з ним розмовляти так,щоб все не закінчувалось тим,що він мене образив - я проплакала в подушку півночі,а на ранок все стабілізується.
(П.С.: вибачайте за такий сумбур в питанні, надіюсь мені хтось зможу щось порадити)
Вопрос от: ; Возраст: 22


консультация психолога
Здравствуйте, ЮляD. Я тоже не буду оригинальна и просто скажу, что я думаю по поводу вашего письма:)))
Мне было мало информации о вас. Больше о муже. И вот что я увидела:
у вашего мужа недюженное здоровье и целая прорва терпения. Я могу себе представить, как это, работать по 12 часов под присмотром у тещи и тестя, единственный выходной проводить у родителей, которым нужна помощь, а 2-3 часа за компом в качестве расслабления воспринимаются женой как невнимание и игнор. И все это без привязки к смыслам. т.е. он понятия не имеет, для чего все это. Не хозяин в своем доме, не особо ценен на работе(пишу так, потому что ценным работникам обычно принято отдыхать достаточно для того, чтобы быть эффективным)....
Ну, конечно, в некотором смысле я утрирую. Думаю, что есть и хорошие моменты в вашей жизни. раз вы до сих пор вместе и хотите исправить ситуацию.

А теперь, собственно, неоригинальная рекомендация:
подумайте, что вы можете сделать для того, чтобы муж почувствовал смысл ВАШЕЙ (общей) жизни. Что вы можете сделать для того, чтобы он чувствовал себя нужным, важным, ценным(не потому, что он пашет как вол, помогает родителям, подчиняется вашим родителям), а просто потому, что он есть.
Самый легкий способ, который я вижу: съехать от родителей, найти работу, которая будет ему интересна и в плане денег, и в плане проф. интереса, и в плане энерго и времязатрат.
Затем, поставить четкие границы СВОЕЙ семьи(и вам и мужу) и начинать жить своей жизнью.

Если есть вопросы, как именно это сделать - пишите, помогу.
Удачи!

👍 рекоммендовать:

17-11-2012 14:29:34Дополнение от автора
Нелли, величезне дякую за те,що не проігнорували мою проблему!

На рахунок того,щоб знайти іншу роботу - я говорила з ним не один раз - він реально розуміє, що такого заробітку, який має в моїх батьків - не буде ніде, тим більше він каже, що йому не цікава жодна робота, тому працює просто аби працювати і заробляти кошти. Хотіла б також сказати, що мої батьки всяким чином стараються його підтримати. Вони не схожі на стереотипних тещу і тестя, які ненавидять зятя і вважають його недостойним своєї дочки. Вони дійсно його полюбили і стараються зрозуміти у будь-якій ситуації. Наприклад, минулого тижня він сказав, що хоче допомогти своєму татові - мама перелаштувала роботу і дала йому вихідний; коли бачить, що він надто змучений - відпрвляє його додому і сама замість нього їде на роботу. Навіть з приводу машини, хоча батьки були шоковані, що він взяв "весільні" гроші і купив машину, реально залишивши і себе і мене без грошей - вони в спорах підтримували його і казали, що він мусить себе якось реалізувати; коли машина останнім часом постійно на ремонтах так як стара і не в ідеальному стані - мій тато з ним їздить по сервісах, відпускає з роботи, щоб він міг домовитись про ремонт, навіть дає свої гроші.
Коли я починаю говорити з чоловіком про окреме житло - він закривається, каже що в нас немає на це грошей і більше не хоче відкривати цю тему..
Я сміло можу сказати, що люблю свого чоловіка і готова заради нього мінятися тисячу разів, але від нього останнім часом я не відчуваю віддачі. Проблема в тому, що я не відчуваю себе важливою в його житті, оскільки він вирішує все сам. А коли доходить до величезних проблем в його внутрішному світі, він це розуміє - виливає мені душу, що буває 1 раз на рік. Ми розмовляємо, домовляємось, що все буде по-іншому, і через місяць все вертається на круги своя..((
Те, що він сидить з компом і таким чином знімає стрес - я зрозуміла десь півроку тому, і перестала будь-яким чином йому говорити про те, що мене це бісить. Я знаю, що йому від цього легше - і не дратую його дурними придирками.
Мені важливо знайти для нього якусь ціль - те, чого би він дуже хотів, і прагнув до цього. Розмовляю з ним, принаймні пробую - і стикаюсь з закритістю вже в який раз.. В нього нема інтересу до життя, хоча може це мені так здається..

"подумайте, что вы можете сделать для того, чтобы муж почувствовал смысл ВАШЕЙ (общей) жизни" - вірите, я стільки способів перепробувала, і зараз не маю найменшого уявлення, як це зробити(


психолог онлайн
Доброго дня,ЮляD.

Из Вашего первого письма понятно, что вы, с одной стороны,очень переживаете за ваши с мужем отношения, с другой – понимаете, что над этим можно и нужно работать. это – уже большой плюс.
Однако, читать Ваше письмо было грустно, и вот почему. Создается такое впечатление, что эти отношения нужны только Вам. Потому что именно Вы берете всю ответственность за происходящее на себя. Исходя из Вашего письма, только Вы ищете подход к мужу. Только Вы даете поддержку, в ответ Вы ничего не получаете. Задайте себе вопрос – что (или кто) заставляет Вас оставаться в таких негармоничных отношениях. Судя по Вашему письму, Вы следуете за желанием мамы. Скажите, а чего хотите лично Вы?
Второе – давайте внесем ясность по поводу «тимчасової агресії або цілковитого ігнору». Игнорирование другого человека и есть агрессия. Причем,не просто агрессия, а одна из самых высоких ее степеней. Я предполагаю, ссылаясь на Ваше письмо, что Ваш муж испытывает какие-то сильные негативные чувства, о которых, почему-то, не хочет или не может Вам сказать. Необязательно эти чувства направлены лично к Вам.
Третье – Вы в отношениях с мужем не можете отстоять свои душевные границы. Такое заключение я сделала из текста Вашего письма: «рік тому чоловік взяв усі наші фінансові запаси і придбав машину,і лише після цього подзвонив мені і сказав: "Кохана не злись, але я купив машину". Мене це звичайно шокувало, ми довго розмовляли і дійшли висновку, що її треба продати, проте ще по сьогодні вона наша..».
Четвертое – у меня вызывает очень большое удивление поведение Ваших родителей, особенно то, что в спорах о машине они были на стороне Вашего мужа. Ах, ему надо, видите ли, надо реализоваться. Это, кстати, чья идея – его или их? Похоже, что это, все-таки ,идея не его. Была бы это его идея – он бы что-то делал, чтобы ее реализовать. А так, Ваши родители и Вы сами создали ему такие условия, что он не «реализуется» никогда. Потому что над его реализацией душевно работают все, кроме него самого. А он, тем
временем ведет себя как типичный подросток – точно знаю, чего не хочу; а вот чего хочу – не знаю, поэтому все не нравится и я всем недоволен. Беда только в том, что для того,чтобы узнать, чего хочу, нужно многое пробовать ДЕЛАТЬ, причем пробовать ДЕЛАТЬ САМОМУ, на свой страх и риск. А Ваш муж не хочет сделать такую элементарную вещь, как снять отдельное жилье. Еще бы - в доме Ваших родителей все на блюдечке с голубой каемочкой. И родители ему стараются угодить (в ущерб Вашим интересам), и Вы готовы меняться ради него тысячу раз. Только непонятно – лично Вам-то это зачем?? Какая-такая ценность есть в ваших отношениях, что ради нее Вы готовы так топтать свою самооценку?

По поводу рекомендаций:
• И все равно было бы идеально, чтобы ваша семья могла территориально отделиться от семьи Ваших родителей. Конечно, прибавится материальных и бытовых проблем, зато появится шанс, что отношения с мужем улучшатся и муж вынужден будет реализовываться.
• Но отделиться территориально – еще не значит решить все проблемы. Для того чтобы стать менее зависимой от мнения мамы, Вам нужно учиться понимать, чего хотите именно Вы. Просто почаще задавайте себе этот вопрос. Если заинтересуетесь - напишите, я напишу, какие упражнения можно для этого делать.
• И ответ на Ваш вопрос – «Як навчитися з ним розмовляти так, щоб все не закінчувалось тим,що він мене образив - я проплакала в подушку півночі, а на ранок все стабілізується». Говорить мужу о том, что Вам неприятно, больно, что такие отношения Вас ранят (а не молчать). Поднимать свою самооценку, и научиться ценить себя. Это очень емкие слова. Для того, чтобы об этом поговорить, нужны очные встречи. Пока что могу Вам порекомендовать книгу Уте Эрхардт «Хорошие девочки отправляются на небеса, а плохие-куда захотят, Или почему послушание не приносит счастья».

Удачи вам! Берегите себя. Учитесь любить СЕБЯ .


👍 рекоммендовать:

17-11-2012 20:17:44Дополнение от автора
Дякую Вам Анно за відповідь!
"Создается такое впечатление, что эти отношения нужны только Вам." Ви однією фразою виразили один з моїх найбільших страхів. Я боюсь його втратити.. Він як частина мене, проте зараз все більше віддаляється від мене. Розумієте, я так вихована - що шлюб для мене - це святе! В нього вступають люди один раз і на все життя, і в голові не вкладається будь-який інший розвиток подій..
"Для того чтобы стать менее зависимой от мнения мамы, Вам нужно учиться понимать, чего хотите именно Вы. Просто почаще задавайте себе этот вопрос. Если заинтересуетесь - напишите, я напишу, какие упражнения можно для этого делать." звичайно для мене це буде надзвичайно важко, але я б хотіла спробувати змінити такий хід подій, які є зараз і я дійсно зацікавлена в допомозі!
З приводу того, щоб говорити йому про те, що мені не подобається - я говорю, а у відповідь чую, що мені кожного місяця щось не подобається, оскільки таке відбувається періодично.. Я пробувала і істерити, і кричати, і говорити, і навіть просто старалась забути і зробити вигляд ніби нічого не сталося, але все одна і та ж картина((

За рекомендіцію книги - ЩИРЕ І ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ!! Вже скачала - і буду починати читати.


Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Психологічний аналіз творів
Есть, Молиться, Любить
книгаЕсть, Молиться, Любить теми: розлучення депресія отношения
Спершу скажи НІ
книгаСпершу скажи НІ теми: вибір самореализация мотивация
qr