Як навчитись довіряти людям
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Як навчитись довіряти людям
Татьяна Дмитриевна Рощина (Киев) 18-11-2018 08:18:16 |
Добрий ранок! Що трапилось перед тим, як Ви втратили довіру до людей? "я уже давно перестав довіряти людям... . І" - і відчуваєте, що це замкнене коло, з якого самі не можете вийти? Ви дивитесь на стосунки з людьми через призму свого негативного досвіду :"За своє життя я пару разів довірився і пожалів про це."Думка "людям не можна довіряти" - викликає жах, тривогу - Ви уникаєте спілкування "тепер боюсь комусь довіритись, просто замкнувся в собі... Зосередився на роботі, і весь вільний час стараюсь заповнити додатковими завданнями по роботі або відео іграми" - і як наслідок не маєте стосунків з людьми, чи відштовхуєте від себе людей, чим підтвержуєте негативне переконання "людям не можна довіряти". З цього замкненого цикла можно вийти, розглянувши навіть негативну думку "людям не можна довіряти", - чи справді всім люди однакові ? І спробувати змінити негативну поведінку - ризикнути і почати спілкування з людиною, яка симпатична. І отримати новий досвід спілкування. Якщо буде потреба у допомозі психотерапевта, звертайтесь. Усього найкращого!
|
18-11-2018 14:25:02Дополнение от автора |
В принципі я і ніколи не довіряв в мене трохи тяжке дитинство було я ніколи не мав друзів, згадайте когось зі своєї школи кого цілий час дражнити і били кожного дня кожної перерви і який навінать тікав з уроків додому зі сльозами... От такі шкільні роки були аж до коледжу... В коледжі єдине що змінилось те що я не тікав до дому зі сльозами а просто сидів і терпів... На початку другого курсу я почав ходити до тренажерного залу думав стану сильнішим і дам здачі коли начнуть дражнити але вихований так що я уникаю бійки... Ну і одного разу в черговий раз начали насміхалися ну і Олег перегнув палку я зірвався і побив його то був перший раз що я поліз у бійку... Перший і останній бо від тоді я боюся того що я можу зробити... Олегови після бійки наклали 10 швів я йому вибив 3 зуба і зламав пальця... Після чого насмішки закінчились але не надовго... В моїй групі вчився мій двоюрідний брат якось я йому при розмові сказав що боюся того що я зробив з Олегом і тепер не буду лізти в бійки і через тиждень все вернулось на круги своя аж до університету... В університеті ніхто вже не дражнив але я всеодно на всіх косо диивився чекаючи чергової насмішки... Зараз я працюю на фірмі міжнародного значення маленький гвинтик в великий системі працюю в основному з людьми ( координатор на продукційнім цеху) 24 років мені а стосунків з дівчатами таки ще не мав і як уже я писав сьараюсь про це все не думати і погружаюся з головою в роботу... |
Татьяна Дмитриевна Рощина (Киев) 18-11-2018 15:27:52 |
|
Марина Федорова (Листопадська) (Житомир) 18-11-2018 15:56:07 |
|
18-11-2018 17:59:50Дополнение от автора |
Нажаль ні я працюю за кордоном по 12-15 годин |
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
|
Наші психологи
Есть, Молиться, Любить
теми: розлучення депресія отношения
Похороните меня за плинтусом
теми: амбівалентність почуттів психосоматика созависимость
Клан Сопрано
теми: внутрішній конфлікт депресія матір