Question

03-09-2024

Познайомилась з хлопцем, а він, через деякий проміжок часу, почав приділяти мені дуже багато уваги.Отже, я закохалась.Він хлопець дуже не зрозумілий, який один день може з тобою загравати, а на наступний день ігнорувати і ображати. В таких стосунках ми пробули майже рік, але цього літа мені стало відомо, що у нього є дівчина. Перейшовши на інший курс в коледжі, ця його дівчина опинилась у мене в групі. Через це дуже некомфортно вчитись. Я боюсь відповідати на уроках через це, бо боюсь що вона може засудити. Хоча вона мене не чіпає і ніяких погроз. І я не можу зрозуміти: це просто ревнощі чи заздрощі? Я багато часу себе переконую , що такий хлопець мені не потрібен (типу немає сенсу ревнувати) оскільки в нього багато мінусів і, можливо, це дійсно звичайна дитяча закоханість. Цей же ж друг зве мене і її в школу мистецтв і я не знаю чи варто мені йти, оскільки вважаю, що буде ще гірше на душі, ніж коли я бачу їх окремо. Коли вони разом, в мене жахливо неприємне відчуття ( і я не знаю чи це ревнощі…) Якщо не брати до уваги його спалахливість поганих емоцій і дій, то дуже хороший друг, який мене підтримував. Але тут далі мене мучають питання: чому він іноді все ще до мене заграє, при тому факті, що в нього є дівчина? Моя думка: він тримає мене як запасну? Чи варто мені спілкуватися з ним далі через це? Чи варто мені разом з ними йти в школу мистецтв, бо він настоює і впевнений каже, що хоче мене там бачити? Але, відверто кажучи, я б не хотіла його кидати, бо продовжую: він хороший друг (або я його ідеалізую?).через цю дівчину я не хочу ходити до коледжу. Бо мене постійно шкребе відчуття страху і засудженості. І мені неймовірно важко з цим змиритись. Я дуже хочу змиритись з тим, що ми з ним ніколи не будемо разом. Просто хочу ходити спокійно до коледжу і навчатись, абсолютно не думаючи про ці погані емоції, асоціації, ревнощі чи заздрощі, але це настільки заважає, що я буквально не хочу навчатись. Думка про те, що я буду ще пару років навчатись в коледжі разом з нею, не дає мені спокою. Я боюсь, що це може відбити в мене навчання ну на зовсім, а що ще гірше, не хочу щоб і малювання і все інше асоціювалось через цю ситуацією мені поганим осадком на душі. Надіюсь, що відповідь психолога дасть мені щось зрозуміти чи надасть трохи самовпевненості, або ж, я отримаю порадити щодо всіх ситуації і переживань, як з ними змиритись, що і як треба змінити, що потрібно робити, щоб хоч трохи стало краще. Очікую на відповідь, дуже дякую, що вислухали і дякую, що відгукнулись!

Питання від: Nikjj972; Вік: 16

подобається запитання?

03-09-2024 17:05:28Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 370842 для Алла Володимирівна

Де набрати стільки сміливості запитати в нього все? Я на пориві емоцій дійсно багато раз думала про такі дії, але мене зупиняє страх про наші майбутні стосунки після такої розмови, все ж таки, зустрічей ще після цього буде багато, а мені буде дуже незручно. Я не хотіла б, щоб він зрозумів що у мене були і є почуття до нього, оскільки я боюсь його реакції, напевно, це підсвідомий страх втратити людину.
Це вже перейшло у велику привʼязаність, бо я, буквально, можу змусити себе не думати про нього день чи два, але він всеодно зʼявляється в моїх думках, так вже довгий період. Після розмов і особливо зустрічей зʼявляється той неприємний осадок, страх, що я щось не так сказала чи відповіла, зробила. І всеодно якісь думки і надії присутні. А я мрію ні про що не думати.

03-09-2024 17:56:59Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 370853 для Алла Володимирівна

Вибачте…
На рахунок зради і холоду від сімʼї, я думаю, таке дійсно було і трохи присутнє до сих пір. Особливо холод. Я часто можу пожалітись про свої проблеми, а зазвичай це мамі, то буває таке, що вона каже щось грубе або таке, що стає гірше, а раніше якщо я ще й плакала, то вона скидала це все на мою слабкість і злилась, навіть не стараючись хоча б зупинити мої сльози. В такі моменти я зовсім почуваюсь одною і незахищеною, не відчуваю хоч якоїсь опори і підтримки, через що знову таки стає страшно.
Думки про себе зовсім не стабільні. Знову ж таки, це привʼязалось до цього хлопця: якщо він фліртує зі мною, або приділяє трохи більше уваги ніж зазвичай, то я вважаю себе гарною, розумною і так далі… ну і зрозуміло, що якщо холод чи ігнорування, то одразу думки що я щось не те сказала чи зробила, якась не така…
Злість чи ображаюсь - мій захист, якщо ви про це. Я дуже часто мовчу, якщо мені сказали щось неприємне, коротше кажучи, стримую все у собі, нічого не кажу, але замість слів часто показую що я зла чи дуже ображена, через що хтось може не зрозуміти, це перепливає в мій мозок як ігнорування і холоднокровність, а це випливає вже як ще більша образа і біль. І найчастіше я боюсь щось сказати, щоб захистити себе від поганих фраз чи дій.
Я впевнена, що зі мною не можна поводитись грубо чи казати щось образливо навіть в жарт, бо я це приймаю близько до серця. Я не приймаю якусь критику своєї роботи і робіт чи особливо себе, коли я цього не просила. Не люблю коли мене недооцінюють, особливо рідні, думаючи що я дурна і немає в мене ніяких проблем чи переживань, чи вагомих знань... Найбільше я ненавиджу коли мною користуються, як цей хлопець. Тобто я мушу допомагати і підтримати всіх, але якщо треба допомога мені - не відгукнеться майже ніхто. Я запасний варіант, одна кинула - є ж я, яка підтримує, слухається постійно у всьому, все пробачає і все робить, що попросять =)))))))) Також не люблю коли відсутня взаємоповага,але це те саме, що і в попередньому реченні.
Цінність… я просто хочу стати впевненою у собі і менше думати. Думати про проблеми і напряги, які є всюди, але, я роузмвю, що так майже не можливо, проте хотілось би ставитись до всього більш спокійніше і холоднокровніше.

03-09-2024 19:03:39Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 370857 для Алла Володимирівна

Дуже дякую, що вислухали мене. Якщо у мене зʼявиться можливість, то я дійсно готова піти до психотерапевта, щоб нарешті з усім впоратись і розібратись, адже я дуже боюсь за свій психологічний стан у майбутньому. Дякую!

03-09-2024 21:55:00Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 370857 для Алла Володимирівна

Хотіла ще запитати: які емоції проявляти? Я зараз точно без настрою і зовсім немає мотивації навіть спілкуватись з кимось. Мені варто так і показувати свої емоції чи варто усміхатись не дивлячись ні на що? Цікавить це тому, що боюсь, що можуть втратити інтерес до мене через проявлення справжніх емоцій.

03-09-2024 22:49:48Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 370862 для Алла Володимирівна

Я дуже вам дякую за відповіді!

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Answer 1 · 2024-09-03 16:39:11

Вітаю!

Ви настільки в полоні страхів і в тривозі з приводу засудження, що втрачаєте власну гідність. Співчуваю! Наявність цієї дівчини оголює вашу вразливість, травматичність і все що ви питаєте в нас про цього хлопця, треба запитати в нього. Лише він знає ці відповіді. Хто ви йому? Що він від вас хоче, якщо у нього є дівчина? Нащо ці качелі? І розкажіть йому що ви хочете і що бути запасною не ваш варіант.

Але це з страшно бути сміливою і вам легше підлаштовуватись під його сценарій гри, терплячи, очікуючи дива… Ви свою агресію по відношенню до нього не можете проявити і вона проектується в цю дівчину. Але вона тут до чого? Вона лише оголює вашу невпевненість, біль, що не вас обрали… Де вже була така зрада та холодність з боку рідних у вашому житті?

Ця вся історія вчить вас обирати себе, такою якою ви є, без бажань виправитись, стати кращою, заслужити милість уваги будь-кого. Я вам раджу подивитись як ви самі до себе ставитесь!
Що думаєте про себе?
Як себе захищаєте?
Як з вами не можна поводитись і чи є у вас внутрішня цінність?
Мені не хочеться вам розказувати що вам робити, бо тоді ви будете так само як з цим хлопцем у пасивній ролі. Це ваше життя і ви гідні займати центральне положення!

Answer 2 · 2024-09-03 17:19:04

Нікого не можна втратити окрім себе, ніхто нікому не належить. Ви боїтесь всіх своїх почуттів. Я вас не штовхаю щось робити передчасно, але як можна будувати стосунки, якщо ви в них не проявлені? Він став великою цінністю для вас, а ви хто і де і як?
Ви доречі не відповіли на мої питання, а знову про нього, а я тут про вас:)

Answer 3 · 2024-09-03 18:57:37

Співчуваю вашій історії! Дуже багато тривоги відчуваю. Ви ще не сформували образ себе і він поки що залежить від думки оточуючих. Також ви обираєте тенденцію ображатись і демонструвати своє невдоволення замість того щоб проговорити, домовитись.

Я думаю, що вам страшно проявляти свою агресію і можливо ви до неї психологічно ще не доросли. Це все можна доростити, якщо брати відповідальність за свої потреби, почуття і більше в себе вкладатись. Я рекомендую вам при можливості звернутись до психотерапевта. Вам потрібно спочатку безумовне прийняття зі сторони щоб проросло ваше внутрішнє. Історія з хлопцем просто демонструє всі ваші комплекси і травми. Не почуйте в моїх словах образ чи звинувачень, я просто хочу щоб ви вчились себе відчувати, розуміти та бачити реальність. Вас може цей хлопець не обрати і ви можете його не вибрати, головне щоб ви були задоволені собою і проявляли себе живою та вільною, а це потребує роботи!

Answer 4 · 2024-09-03 19:21:07

Я рада підтримати вашу цінність і вас!

Ваша дорога до себе може бути вже зараз. Формуйте свій образ себе, піклуйтесь, вчіться рефлексувати (що я відчуваю? Що я думаю? Що я роблю чи не роблю?).

Спочатку можна вести щоденник і просто виписувати все наболівше, тим самим вигружати свої тривоги, страхи, образи, а потім читати і дивитись на них з співчуттям, без осуду та претензій, як ви це робили і робите досі.

Нове відношення не так швидко формується, але воно формується якщо його формувати!

Answer 5 · 2024-09-03 22:37:56

Ви можете відкриватись по мірі своєї сміливості. Якщо вам небезпечно проявляти те, що є з кимось, то це не значить що взагалі треба відмовитись від себе справжньої.

Спробуйте бути щирою поки що самі з собою і витримувати свій сум, печаль, гнів та страх без осуду, з прийняттям та співчуттям. Розмежуйте всередині себе того кому наприклад страшно і дорослого, який підтримає і зробить супровід, відзеркалить, надасть підтримку. Накшалт, тобі страшно, ти боїшся, що тебе не зрозуміють, осудять, але я поруч і ми це переживемо, будемо вчитись проявляти емоції. Завжди формувати зв’язок, що все що я відчуваю це не вся я і є ще той хто вміє і знає як це пережити! Це важко самотужки без терапії, але практикувати можна і потрібно!

Це мали зробити ваші батьки, але їх теж не навчили, тому це вже ваша відповідальність.

Хай ваш емоційний інтелект розвивається і веде вас в щасливі стосунки!

Ревнощі чи заздрощі? Відчуття засудженості і тривожність.