Витоки політичного порядку. Від прадавніх часів до Французької революції (Френсіс Фукуяма). Коментар психолога.

» Психологічний аналіз кіно й літератури » життя » Витоки політичного порядку. Від прадавніх часів до Французької революції

У праці Френсіса Фукуями ви не знайдете прямолінійних спрощених висновків чи сухого переліку видатних дат та імен.

Фукуяма пропонує дослідження не політичного порядку «взагалі», а те, як та завдяки чому цей порядок встановлювався саме серед людей. Яким чином люди – із їхньою «жорстко вмонтованою» соціальністю, схильністю до дотримання норм, здатністю до абстрактного теоретизування та емоційністю, - вибудовували впродовж історії певні політичні інституції.

Прочитання «Витоків політичного порядку…» висвітлює оманливість фрази: «Так історично склалося». Нічого не складалося само. Складали люди та впливали чинники, в тому числі випадкові.

Просуваючись текстом книги, постійно знаходиш аналогії із психологічною/психотерапевтичною роботою.

Автор знімає минуле із п’єдесталу недоторканості. Одночасно говорячи про важливість обізнаності про минуле задля  свого теперішнього   : «Країни не навічно прив’язані до свого минулого. Але… те, що трапилося …, продовжує справляти серйозний вплив… якщо ми прагнемо зрозуміти функціонування сучасних інституцій, варто поглянути на їхні джерела, як і на часто випадкові та суперечливі сили, що їх породили» (с).

Він неодноразово нагадує про необхідність враховувати  контекст: «Політичний розвиток у сучасному світі відбувається за суттєво інших умов, ніж ті, що були в період   аж до кінця ХVⅠⅡ століття» (с). Також звертає увагу на те, що одні й ті ж слова (терміни) можуть мати різний сенс. Й тоді порівняння стає некоректним (я називаю це проблемою словника). Фукуяма в даному випадку говорить про те, що, порівнюючи формування держави у стародавньому Китаї та Європі, потрібно знати, що визначення «феодал» та «верховенство права» мали геть різні значення для кожної з сторін. Також, наприклад, застосування сучасної теорії права власності до історичної ситуації може призвести до «фундаментальних непорозумінь».

Відсутність усвідомлення різниці у культурах, впевненість у тому, що «само собою зрозуміле» для мене є таким же для іншої людини може призводити до драматичних  наслідків. В політичному вимірі – до трагічних. Фукуяма описує  здивування та щире нерозуміння з боку США. Адже представники країни вважали, що після звільнення від диктату в Іраку автоматично встановиться демократія. Та  «Іракська держава практично демонтувала сама себе».

 Говорячи про ментальні моделі, які допомагають людям співпрацювати та виживати, Френсіс Фукуяма запитує: «Чому  люди натягують собі на голови теоретичні конструкції, такі жорсткі й важко змінювані?» (с). У спробі відповіді він говорить про емоції. Що саме на них ґрунтується у людей дотримання правил. «Наповнюють закріплені правила трансцендентними  значеннями та цінністю. Вкладають стільки емоцій у дотримання норм, що це може мати ірраціональний вигляд – з огляду на очікувану користь» (с).

Більше того – люди наповнюють емоціями правила того, яким чином формулювати та виконувати правила. І, якщо цих суперправил –«метанорм» не дотримуються, ми можем проявляти, за біологом Робертом Траверсом, «повчальну, моралістичну агресію».

З психологічної точки зору на «Витоки політичного порядку…» можна поставити гриф «Для дорослих». Адже автор впродовж книги займається тим, що у практичній психології називається розхитуванням стійких переконань. Наприклад, переконання у тому, що з досягненням чогось (чи перемогою) подальші зміни настануть автоматично. Й більше нічого не потрібно робити. Фукуяма пише: «Немає жодних підстав вважати, що політичний лад, склавшись один раз, зможе постійно й безперешкодно підтримувати свою стабільність». Ми «проходили» у школі приклади з минулих тисячоліть. Та сумний приклад, що маємо в нашому сторіччі, не може не зачіпати наші емоції. Мова йде про кризу демократії, що її розглядає Ф.Фукуяма.

Він пише про те, що з 1970 по 2010 рік відбулося надзвичайне зростання демократій по всій земній кулі. В основі змін була «вражаюча соціальна трансформація…мільйони раніше пасивних людей у всьому світі організувалися й долучилися до участі в політичному житті своїх суспільств». Ця активність була зумовлена вплив багатьох чинників, зокрема психологічних. Здавалося б, попереду тільки подальший розвиток, та він пішов у зворотньому напрямку.« Першим показав себе відвертий відхід від демократичних досягнень – це сталося в таких країнах як Росія, Венесуела та Іран…»(с).

В книзі досліджуються й сучасні події – зовсім нещодавні з історичної точки зору. Корисно і, як на мене, трохи дивно, читати відсторонений аналіз того, що насправді відбувалося у нашій країні та у наших життях. Або про те, для чого достатньо, а для чого ні – «пристрасті між протестувальниками й опонентами демократії» в Україні.

Індивідуальній підхід – «Досвід однієї країни необов’язково є добрим путівником для розвитку деінде»(с).

Критичне мислення та зцілення від манії величі: ««Вважати, що досконально розумієш істинні думки великих мислителів, завжди ризиковано»(с).

Досліджуючи становлення держави у різних частинах світу та різні шляхи цього становлення, Френсіс Фукуяма зачіпає ще одне стійке переконання. У тому, що важливих змін можна досягти швидко. Слова про вісімнадцять сторічь (в одному з розділів) справляють вельми протверезну дію.

Автор не звинувачує людство у забудькуватості. Натомість із розумінням ставиться до неусвідомленого прагнення уникнути болю: «Боротьба за створення сучасних політичних інституцій тривала так довго і була такою болісною, що люди в промислово розвинених країнах страждають на історичну амнезію щодо того, як їхні суспільства дійшли до того стану, у якому вони перебувають зараз»