Психологія щастя: результати д-ння

Постановка проблеми. Життя сучасної особистості сповнене руху та динаміки, що обумовлюється соціально-економічними трансформаціями в суспільстві. Перебуваючи у нестабільних умовах особистість прагне відчувати радість, щастя, задоволеність життям. Та внутрішні та зовнішні чинники так чи інакше впливають на світосприйняття та самовідчуття індивіда. Індивідуально-психологічне тлумачення поняття «щастя» відображається у переживанні індивідом задоволеності власним життям, повноти власного буття. Цей термін має суб′єктивно-об′єктивну природу. Тобто відчуття щастя обумовлюється побутовими умовами та обставинами життя – це об′єктивні умови. А суб′єктивні пов’язані з внутрішнім світом людини, його внутрішніми переживаннями, що і обумовлює світосприйняття.

Щастя як фундаментальна цінність у житті людини вивчалось у філософських течіях. У ракурсі української психологічної думки не виокремлено єдиної позиції щодо тлумачення цього феномену. Однак дослідження проблеми щастя у психологічно-експериментальному підході поки важко собі уяви зважаючи на багатоаспектність цього поняття. Водночас існує велика кількість європейських та американських досліджень у цьому контексті.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У філософських розвідках щастя розглядалось в евдемонізмі та діаноетичному підході, а також тлумачення щастя зводилось до насолоди, гедонізму. Евдомоністичний напрям є етико-моральним за своїм спрямуванням. У цьому підході щастя розуміється як мотив і мета особистісних прагнень. Одним з основних постулатів цього напряму є твердження про постійний розвиток особистості, що сприятиме її задоволеності собою та навколишньою дійсністю. На відміну від евдемонізму для гедоністів найвищою цінністю та метою життя є чуттєві задоволення, прагнення до насолод. Саме це є основою і прерогативою людського життя. Зважаючи на особливості сучасного соціального устрою принцип гедонізму і сьогодні є одним із провідним.

У психологічних розвідках також виокремлено підходи до трактування поняття «щастя». Зокрема М. Аргайл розглядав щастя як усвідомлене задоволення своїм життям або як частоту та інтенсивність позитивних емоцій. Водночас вчений не вважає щастя антиподом нещастю. Науковець розглядає 3 аспекти щастя: 1) задоволеність та її компоненти; 2) позитивні емоції; 3) дистрес (тривожність та депресія) [2, c. 42].

Один із засновників гуманістичного напрямку А. Маслоу запропонувавши свою ієрархію потреб зазначає, що особистість задовольняючи свої потреби від базових до вторинних, які безпосередньо пов’язані з самореалізацією та особистісним розвитком, апріорі стає щасливішою, самореалізованою, такою, що досягнула акме. Водночас В. Франкл вбачав щастя в пошуку сенсу свого життя, своєї місії, призначення на Землі. Вчений зазначає, що знайшовши сенс життя людина по-справжньому буде щасливою [2].

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

Засновник концепції «автентичного щастя» М. Селігман стверджує, що людині аби бути щасливою необхідно розвивати свої сильні сторони, що сприятиме їх використанню у повсякденному житті. Провідними компонентами автентичного щастя є сімейні стосунки, якість та рівень життя (об’єктивний та суб’єктивний), а також переживання задоволення та незадоволення [4].

Натомість російська дослідниця І. Джидарьян у своїх наукових розвідках розглядає щастя у культурно-історичному контексті. Вчена вважає, що щасливі люди не є антиподами нещасливих особистостей за більшістю характеристик, оскільки вони не відрізняються за своїми соціально-етичними якостями [3].

Також у процесі дослідження з’ясовано, що на думку К. Абульханової-Славської, важливою компонентою у структурі особистості є задоволеність життям, відчуття благополуччя на всіх рівнях, саме тоді людина може стверджувати, що вона щаслива [1].

Наявність в людини внутрішнього потенціалу сприяє щасливому та благополучному життю. Основним завданням людини є розкриття своїх внутрішніх потенцій. Цієї позиції дотримується сучасний дослідник-практик С. Мазуркевич, котрий також зазначає, що щастя – це повна задоволеність не тільки собою, а й навколишнім світом [5].

Український мастадонт психологічної науки М. Савчин звертає увагу на те, що щастя для кожного є різним. Головним є пошук шляхів до щастя, свого автентичного курсу по життю. Науковець вказує на те, що будуть відмінності у розумінні щастя залежно від віку статі особистості [6].

Отже, вчені по-різному тлумачать поняття «щастя», однак зауважують, що щастя особистості залежить конкретно від неї самої, її світосприйняття, поглядів, мислення, віку та статі. Підсумовуючи різні підходи до тлумачення поняття «щастя» ми схильні розглядати цю психологічну категорію як радість, задоволення, благополуччя, задоволеність життя тощо.

Постановка завдань. На основі викладено теоретичного матеріалу можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає в емпіричному дослідженні щастя у здобувачів вищої освіти, а також диференціації уявлень про щастя в респондентів залежно від статі.

Виклад основного матеріалу дослідження. В дослідженні взяли участь 70 оптантів віком від 17 до 23 років, серед яких 35 жінок і 35 чоловіків. Всі досліджувані були здобувачами вищої освіти Львівського державного університету внутрішніх справ. Вивчення особливостей відчуття щастя та його провідних компонентів у студентської молоді здійснювалось за допомогою методик: пакету оцінки особистісних прагнень, Оксфордського опитувальника щастя, шкали задоволеності життям та шкали суб’єктивного благополуччя.

Позитивні і негативні емоції частково незалежні одна від одної, і тому відсутність дистресу, негативних емоцій, депресії або тривожності краще розглядати як єдиний вагомий компонент суб’єктивного благополуччя. Шкала суб’єктивного благополуччя дозволяє зафіксувати наявність і глибину емоційного дискомфорту особистості та виявити сфери особливої напруги, користуючись аналізом окремих шкал. Таким чином, ми розглядаємо такий компонент суб’єктивного благополуччя, як наявність та інтенсивність негативних переживань.

Відповідно до змісту та вираженості тієї чи іншої шкали кожної з методик, досліджуваних було поділено на три групи в залежності від рівня вираженості суб’єктивного благополуччя: суб’єктивно благополучні, суб’єктивно неблагополучні і респонденти з середнім рівнем благополуччя, яких було умовно названо благополучні (1 група), середні (2 група) і неблагополучні (3 група). Розподіл було здійснено таким чином, щоб в першу групу потрапили люди, в яких досить високий рівень задоволеності життям поєднується з високими балами за Оксфордським опитувальником щастя і низькими за шкалою суб’єктивного благополуччя.

Одним з найважливіших завдань у вивченні благополуччя є виокремлення і розмежування основних чинників, які визначають стани суб’єктивного благополуччя, систематизація, виявлення їх співвідносної значущості. Індивідуально-типологічні особливості особистості, суб’єктивна активність, мотиваційна сфера, середовище, в якому вона живе, є взаємопов’язаними факторами в переживанні суб’єктивного благополуччя, але більшість дослідників концентрується на якомусь одному з перелічених аспектів.

Групу з середнім рівнем благополуччя склали ті, хто набрав бали від 29 до 60 за Оксфордським опитувальником щастя, від 14 до 27 балів за шкалою задоволеності життям, за шкалою суб’єктивного благополуччя від 4 до 7. В останню групу суб’єктивно неблагополучних входять досліджувані з загальним балом від 14 до 49 за Оксфордським опитувальником щастя, від 5 до 18 за шкалою задоволеності життям, від 6 до 9 за шкалою суб’єктивного благополуччя.

Отже, у першу групу потрапило 37% оптантів, середня група містить 37%, остання група містить 26% досліджуваних. Можна припустити, що найменша кількість досліджуваних потрапила в останню групу під впливом статевого чинника – дуже незначний відсоток чоловіків має низький рівень суб’єктивного благополуччя.

Для розуміння особливостей представників кожної з груп суб’єктивного благополуччя та статевих відмінностей важливим є окремий аналіз вибірки з точки зору емоційного та когнітивного компонентів благополуччя, які визначались за допомогою вже наведених методик.

Когнітивний компонент благополуччя включає загальну задоволеність життям, яка вимірювалась шкалою задоволеності життям. Задоволеність стосунками з оточуючими людьми є одним з ключових компонентів переживання суб’єктивного благополуччя в порівнянні з іншими складовими задоволеності життям. Можна припустити, що наявність друзів, коханої людини та вміння спілкуватись з людьми є чинниками позитивних переживань. На другому місці за рівнем значущості опинились гроші. Аналіз виявив, що значна позитивна кореляція (0,42, p≤ 0,01) простежується між рівнем задоволеності роботою та фінансовим становищем. Крім того, задоволеність фінансовим становищем корелює з задоволеністю тим, як молода людина організує власне дозвілля (0,33, p ≤ 0,01). Отже, задоволеність життям відображається і в задоволеності фінансовим становищем людини, її фінансовими можливостями по задоволенню власних потреб, перспективами поліпшення цього становища, а також відповідністю фінансових можливостей бажаному соціальному становищу (0,7, p ≤ 0,01).

Порівняння задоволеності виокремленими аспектами життєдіяльності груп з різним рівнем суб’єктивного благополуччя виявило, що рівень задоволеності дозвіллям впливає на рівень благополуччя менше, ніж інші. Це може бути пов’язано з тим, що молодь, особливо здобувачі вищої освіти, є не надто примхливими щодо особливостей організації вільного часу, а також з тим, що дозвілля залежить в першу чергу від матеріального забезпечення та міжособистісних стосунків, які і відзначаються найбільшим розподілом між виокремленими групами благополуччя. 

Аналіз за статевою ознакою дозволив встановити, що для чоловіків суттєвішими факторами благополуччя є задоволеність фінансовим становищем, роботою і житлом, тоді як решта чинників (дозвілля, міжособистісні стосунки) приблизно на одному рівні значущості для чоловіків і жінок. Ми припускаємо, що це пов’язане з тим, що чоловіки мають вищий рівень домагань щодо вибору роботи, отримання належного матеріального становища і забезпечення себе комфортними житловими умовами.

Шкала задоволеності життям визначає загальну задоволеність умовами життя людини. Задоволеність конкретними аспектами життєдіяльності, поданими в анкеті, пов’язана з загальним рівнем задоволеності на рівні r=0,5, р≤ 0,01 балів за Ч. Спірменом. Глобальна оцінка життя як такого, що відповідає власним уявленням про ідеал, оцінка умов життя, небажання щось кардинально змінити в житті безпосередньо пов’язана з задоволеністю окремими важливими сферами життя людини. Оцінка минулого здійснюється через призму того, що відбувається в теперішньому, і майбутніх перспектив. Тому і ставлення до життя пов’язано з тим, наскільки продуктивно людина реалізує себе у найбільш значущих сферах.

За загальним рівнем задоволеності, який визначався шкалою задоволеності життям, вся вибірка була поділена на сім груп: дуже задоволені, задоволені, трохи задоволені, нейтральні, трохи незадоволені, незадоволені і дуже незадоволені. Дуже задоволені і задоволені потрапили переважно до першої групи благополуччя, трохи задоволені, нейтральні і трохи незадоволені – до другої, і незадоволені, дуже незадоволені – до третьої групи суб’єктивного благополуччя. Найбільша кількість досліджуваних опинилась в позитивному полюсі (58%), а саме в групі трохи задоволених життям, що може бути пов’язано з певною безтурботністю студентського життя, наявністю такого досягнення як вступ до університету або його закінчення (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл вибірки за рівнем загальної задоволеності життям

Рівень задоволеності
Кількість досліджуваних
Кількість чоловіків
Кількість жінок
дуже задоволений
9%
6%
3%
задоволений
20%
10%
10%
трохи задоволений
26%
13%
12%
нейтрально
12%
8%
4%
трохи незадоволений
20%
8%
12%
незадоволений
11%
4%
8%
дуже незадоволений
2%
1%
1%
 

Аналіз результатів за статевою ознакою за шкалою задоволеності життям визначає ряд відмінностей між розподілом чоловіків і жінок. Виявлено, що чоловіки в більшій мірі оцінюють себе як задоволених життям (77%) у порівнянні з жінками (63%).

Важливість загальної оцінки задоволеності життям в переживанні суб’єктивного благополуччя можна побачити на графічному розподілі рівнів задоволеності життям між трьома групами з різним рівнем суб’єктивного благополуччя: високим, низьким і середнім.

В дослідженні суб’єктивного благополуччя особистості велика увага приділяється відповідності актуальних потреб суб’єктивним можливостям їх задоволення. Згідно з цим можна припустити, що при наявності високих потреб, але низького рівня самооцінки можливостей їх реалізації можливе переживання суб’єктивного неблагополуччя, і, відповідно, навпаки. Задоволеність життям залежить не стільки від умов життя, скільки від наявності ресурсів для задоволення актуальних потреб. Саме тому більшість респондентів, не дивлячись на існування спільних для них життєвих труднощів, переважно визначають рівень задоволеності життям як такий, що вище середнього.

Крім задоволеності актуальною життєвою ситуацією та оцінки перспектив реалізації бажань, важливою є якість і інтенсивність переживання позитивних емоцій, що діагностується Оксфордським опитувальником щастя. Аналіз дає підстави стверджувати, що існує взаємозв’язок між рівнем продуктивності прагнень та інтенсивністю та спрямованістю переживання позитивних емоцій. Значущого рівня сягають показники за всіма шкалами (життя - F=4,584, р≤0,01; інші - F=2,933, р≤0,05; інтенсивність - F=6,703, р≤0,02), але особливо виділяється шкала самовідчуття (F=8,515, р≤0,01) та шкала життєтворчості (F=6,99, р≤ 0,01). Можемо зробити висновок, що здатність до побудови продуктивних прагнень пов’язана з відчуттям свободи в конструюванні власного життя та енергійності. Загалом серед досліджуваних переважає середня ступінь інтенсивності переживання позитивних емоцій, щастя. Відмінності спостерігаються при гендерному аналізі даних (рис. 2.).

Значну різницю між жінками і чоловіками можна побачити в оцінці життя (минулого, майбутнього і теперішнього), оцінці власної участі в життєтворчості і самовідчутті. Чоловіки дивляться в майбутнє більш оптимістично, відчувають осмисленість свого життя і минулих подій. Крім того, чоловіки відчувають себе більш енергійними, здоровими, жвавими, здатними контролювати життя, приймати рішення, розпочинати нові справи і впливати на події в потрібному напрямку. Таким чином, чоловіки використовують стимулюючу функцію прагнень більш повно, що може бути пов’язано з певними відмінностями як в характеристиках прагнень чоловіків і жінок, так і з відмінностями в сприйманні часу.

чоловіки
жінки
стать
12,00
10,00
8,00
6,00
4,00
2,00
0,00
1
1
2
2
3
3
4
4
5
5
11
4. інтенсивність
5. життєтворчість
3. самовідчуття
2. інші
 1. життя

Активність, спрямована на реалізацію прагнень, наявність ресурсів для цього та їх реалістична оцінка виступають підґрунтям для підвищеного тонусу, відчуття осмисленості та контрольованості життя, що є одними з провідних джерел переживання позитивних емоцій, щастя. Жінкам більш притаманно, виходячи з того, що значущого рівня сягають показники за шкалою «інші», отримувати позитивні емоції від стосунків з іншими, відчуття близькості, тепла, надання допомоги. Інтенсивні позитивні емоції жінок спрямовані в русло міжособистісних стосунків. Найменше позитивних переживань пов’язано з успішною організацію власного часу та відчуттям власної енергійності, жвавості, підвищеного життєвого тонусу.

Отже, за допомогою аналізу даних, отриманих за допомогою Оксфордського опитувальника щастя було визначено статеві відмінності в превалюванні тих чи інших сфер, пов’язаних з переживанням позитивних емоцій.

Робота з шкалою суб’єктивного благополуччя дала можливість вивчити такий аспект переживання суб’єктивного благополуччя як переживання негативних емоцій. Виявлено, що повсякденна діяльність, буденність значною мірою впливає на переживання благополуччя (F=37,592, р≤0,00). Невдоволеність повсякденною діяльністю виявляється в наявності нудьги, небажанні вставати вранці. Значним є зв’язок переживання суб’єктивного благополуччя молодою людиною із відчуттям напруги (F=25,514, р≤0,001), тобто чим більший рівень напруги, яка виявляється у прагненні до усамітнення, униканні міжособистісної взаємодії та праці, тим менший показник суб’єктивного благополуччя людини.

Залежність напруги, а саме наявності безпідставної тривоги, можливо безсоння, підвищеної чутливості, від рівня благополуччя склала F=41,612, р≤0,00. Найменші показники зв’язку з суб’єктивним благополуччям спостерігаються у настрою, як постійного емоційного тла (F=12,704, р≤0,00). Такі показники доводять, що негативні переживання мають від’ємний кореляційний зв’язок з переживанням суб’єктивного благополуччя (рис. 3).

Якість емоційних переживань чоловіків ближче до діапазону оптимізму, впевненості в собі, емоційного комфорту, адекватного керування поведінкою, ніж до роздратованості, відчуття самотності, емоційного дискомфорту в порівнянні з показниками жінок. Такі данні можна пов’язати з тим, що прагнення чоловіків більшою мірою спрямовані на досягнення конкретних соціальних і матеріальних благ, тобто мають більш визначені критерії оцінки досягнутого, такі, скажімо, як професійне визнання, кар’єрне просування, підвищення заробітної плати тощо.

Спрямованість на реалізацію конкретних прагнень з одного боку підсилює дію стимулюючої функції через акумуляцію енергії в одному напрямку, але з іншого боку може втрачатися баланс адаптації і самореалізації через недостатню гнучкість конкретних прагнень.

3
2
1
Групи благополуччя
20,00
15,00
10,00
5,00
0,00
 
 
 
2
 
Повсякденність
Соціум
Настрій
Тривога
Напруга
 

Диференціювання шкали суб’єктивного благополуччя за п’ятьма кластерами дозволяє більш детально побачити відмінності. Найбільша різниця спостерігається за шкалою напруги (4 бали), що свідчить про те, що жінкам більш притаманний депресивний стан, низький емоційний тонус, неуважність та тривожність. Особливості переживань жінок можна, відповідно, трактувати через спрямованість жінки більшою мірою на міжособистісну взаємодію, яка несе в собі хитку систему оцінки досягнень, а також загрозу гострого переживання самотності при неможливості достатньою мірою реалізувати спрямованість. Також можливою причиною відмінності жінок може бути образність сприйняття, наявність великої кількості деталей в фокусі уваги, які розпорошують її і викликають тривогу.

В групі жінок знаходиться майже вдвічі більше неблагополучних в порівнянні з чоловіками (34%) і лише кожна п’ята має високий рівень суб’єктивного благополуччя, тоді як у чоловіків кожен п’ятий відноситься до групи неблагополучних і половина до групи суб’єктивно благополучних. Отже, чоловіки виявляють вищій рівень суб’єктивного благополуччя у порівнянні з жінками. Можна припустити, що однією з причин такого розподілу є гендерні особливості мотиваційно-цільової сфери, зокрема характер майбутньої перспективи і особистісних прагнень. Задоволеність життям чоловіків може бути пов’язана з більш конкретним формулюванням прагнень та стратегій їх досягнення, що може впливати на простоту і швидкість виникнення позитивних переживань.

Для відчуття благополуччя жінкам зазвичай потрібно реалізувати цілий комплекс різноспрямованих і взаємопов’язаних прагнень, майбутнє жінки можуть уявляти у вигляді ідеального образу, що, напевно, може заважати позитивним переживанням від досягнень в теперішньому. Задоволеність життям в цілому, його окремими сторонами взаємопов’язана з емоційним ставленням до життя, до себе і до інших. Переживання благополуччя відображається в оцінках якості життя і навпаки. Це дає нам можливість говорити про переживання благополуччя як про інтегральне утворення, яке включає в себе наявність позитивних переживань, позитивного ставлення до себе і до інших, відсутність негативних переживань, таких як роздратованість, тривога, нудьга та наявність задоволеності життям. Потрібно додати, що рівень благополуччя чоловіків виявляється вищим у порівнянні з рівнем благополуччя жінок, що включає як більшу задоволеність роботою, матеріальним становищем, так і більшу інтенсивність та частоту переживання позитивних емоцій.

Таким чином, відмінності між визначенням основних компонентів щасливої людини у чоловіків та жінок виявляється за показником суб’єктивного благополуччя, емоційними та особистісними параметрами.

Висновки з проведеного дослідження. Щастя як психологічна категорія та проблема психологічних досліджень була, є та буде основою гуманітарного знання та наукових розвідок. Феномен «щастя» володіє рефлексивною властивістю. Тобто особистості для щастя варто не лише відчувати щастя, але і на свідомому рівні приймати і розуміти його. Щастя не є сенсом життя, а – вагомою частиною життя особистості.

У нашому дослідженні щастя розглядалось як емоційно виражений стан особистості, який містить ряд компонентів, а саме: показник задоволеності життям, рівень суб’єктивного благополуччя, відчуття радості, а також актуальні переживання тощо. На емпіричному рівні встановлено, що уявлення про щастя відрізняються у представників чоловічої та жіночої статі.

Література

1. Абульханова К. А. Психология и сознание личности (проблемы методологии, теории и исследования реальной личности): Избранные психологические труды. М.: МП

Опубликовано 2020-07-01 в 07:38