Question

29-07-2022

Відчуваю наче "розщеплення". Розщеплення в плані відносин з зовнішнім світом, а також емоційної сфери. Зовнішній світ представляється мені як крайньо небезпечний, я постійно знаходжу цьому підтвердження. Інші люди потрапляють у очевидні для мене пастки не усвідомлюючи, я намагаюсь їх врятувати. Дивуюсь поведінці людей та щиро намагають їх зрозуміти, знайти пояснення. Всюду є логіка.
З одного боку: я їх розглядаю як об'єкт дослідження, не маю співпереживання та прив'язанностей. Через що у мене з'являється почуття провини, якщо інша людина щиро шле емоції або прив'язана до мене, а я цього не відчуваю. У мене сильне почуття соціальної відповідальності, тому не дивлячись на беземоційніть я уникаю страждання інших. Родичі часто "пилять", що до мене не можна доторкнутись. Я останнім часом почала частіше їм казати про те, що їх люблю, хоч і є парадокс. Я потребую особистого простору.
З іншого боку: я раніше була надмірно чутливою, емпатичною, і як наслідок образливою людиною з поганою самооцінкою. Зараз мені з трудом дається, мабуть тому, що я все раціоналізую. Думаю тут схожа ситуація з лікарями, яких перестають цікавити інтимні частини тіла.
А раціоналізую тому-що інші люди сприймають це як слабкість і можливість маніпуляції. Я сама потрапляю у власні пастки через свою чутливість. Тепер мені легко відстоювати себе, у мене немає проблем з самооцінкою і я не ображаюсь(можу сприйняти просто як зневагу). Раніше це був конфлікт розуму і бурі емоцій.
З однієї сторони: я можу цілком комфортно себе почувати наодинці неділями, місяцями; з друзями зустрічаюсь тільки у школі, рідко переписуємось.
З іншої: мені б хотілось щирого спілкування з людьми, проте боюсь бути "поглинутою" і тому дистанціююсь. Інші люди можуть ображатись на мене через відстороненність та холодність. Я розумію, що треба не з ними знайомити, а мені з собою познайомитись. У мене були спроби, але я починаю наступати на ті ж граблі. Доводиться знову ставати беземоційною, інакше надто багато відчувається із зовнішнього світу.

Вопрос от: Анонім; Возраст: 15

понравился вопрос?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Советы посетителей

Ещё нет комментариев. Вы можете быть первым, кто предложит автору какой-либо совет.

Чтобы прокомментировать, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Мария Валериевна Радченко (Днепр) · Answer 1 · 2022-07-29 12:28:01

Доброго дня.

Перш за все, хочу відмітити Вашу добре розвинену здатність до рефлексії та самоаналізу. Такі зрілі роздуми про самих себе зазвичай бувають у клієнтів, які працюють з психотерапевтом роками, а Ви уже зараз себе досить добре знаєте. І з часом дізнаєтесь іще більше.

Описане Вами нагадує мені шизоїдну акцентуацію характеру за Ненсі Мак Вільямс. Це не є патологією, акцентуація характеру - то варіант норми, сильно загострена риса характеру. Шизоїдів характеризує те, що Вони комфортно почуваються наодинці, бояться бути розчиненими в інших людях та поглиненими, тому бояться близького емоційного контакту (навіть якщо його насправді хочуть, як Ви). А також багатий глибокий внутрішній світ, добре розвинена рефлексія та фантазія, уява.

Детальніше про це почитати можна у книзі психологині Ненси Мак Вильямс "Психоаналитическая диагностика в клиническом процессе".

А тепер конкретно про Вашу ситуацію.
Потребувати особистого простору і не любити, коли до Вас доторкаються - нормально. Ми всі маємо особисті кордони. Можете сказати рідним, що Ви їх любите, але іноді хочете побути сама. (І це не парадокс, а цілком сумісні речі.)

Стосовно страху близькості та розщеплення з власними емоціями Ви можете попрацювати з психотерапевтом (з дозволу батьків) або з шкільним психологом (самостійно).

Ответ отредактирован автором 29-07-2022 12:28:58

Відчуваю "розщеплення"

Советы посетителей