Синдром біженця. Ризики та надії

» Війна » Синдром біженця. Ризики та надії

Сьогодні важко знайти українця, якого прямо чи опосередковано не торкнулося таке явище, як еміграція.

Що ж таке еміграція?

Еміграція – це радикальна зміна всього: мови, культури, стилю поведінки, історії, географії, кола друзів, найчастіше професії. І це стосується процесу еміграції загалом. При цьому рівень стресу знаходиться в настільки високих цифрах, що потребує мобілізації всіх ресурсів організму. А якщо еміграція вимушена? У такому разі, крім основних процесів, що супроводжують емігранта на етапах адаптації, він зазнає ще й процесів, що притаманні проживанню горя чи втрати. Більшість емігрантів проходять через п'ять стадій адаптацій: від ейфорії та захвату новою країною до депресії та заперечення цього досвіду. Цей процес називають «синдромом емігранта».

Вперше "синдром емігранта" описав американський психолог Гаррі Тріандіс. Він виділяє декілька поступових стадій, що супроводжують людину в процесі адаптації на новому місці:

Зверніться до психолога безкоштовно з приводу війни або поставте питання на форумі.

- Ейфорія (від кількох днів до шести тижнів)

Ця стадія передбачає деяке зниження критичного мислення та усвідомлення реальності. Закінчився період переїзду, збору документів – на цьому етапі можна ненадовго розслабитись та набратися сил для наступних етапів. Глобальних планів на новому місці ще немає, зіткнення з новою культурою також.

- Етап поступового розчарування або туристична фаза (від двох тижнів до двох-трьох місяців)

Людина починає усвідомлювати ситуацію та вивчати оточуючих людей, помічати культурні відмінності та відчувати мовний бар'єр. Свіжі спогади про рідну країну та причини переїзду ще залишаються в голові, є мотивація справлятися з труднощами, але з'являються перші зіткнення з новою реальністю, руйнування стереотипів про країну перебування, зіткнення різниці менталітетів та звичних алгоритмів життєвого циклу.

- Орієнтаційна фаза (пара місяців)

Емігранту доводиться інтегруватися в місцеве суспільство, заводити нові знайомства, розумітися на соціальних, політичних, економічних та адміністративних питаннях. Через відсутність досвіду в цих умовах у нього чимало невдач, незнайоме середовище та новий досвід забирають багато моральних та фізичних сил. Людина перебуває у постійному стресі і вразлива психологічно. На цьому етапі присутнє сильне почуття чужорідності та відсутність відчуття "вдома". У деяких людей можуть виникнути думки про власну неповноцінність, дискомфорт від спілкування з навколишнім світом через неможливість зрозуміти людей у новій країні, відчуження. Часто це виливається у свідомі спроби знизити спілкування з іншими людьми, ізолюватись, з'являється розчарування у переїзді, людина починає ставити собі питання про правильність її вибору. У нього виникають сумніви у власній цінності, сильне невдоволення собою та навколишнім світом, повністю зникає почуття своєї ролі у новій країні.

- Депресивна фаза (від місяця до кількох років)

Активується психологічний захист через розлуку з сім'єю, мовний бар'єр, дискримінацію, проблеми з документами або фінансами. Людина продовжує уникати спілкування з місцевими, ізолюватися від культури та нового досвіду. Природною реакцією на багато ситуації стає агресія, заперечення, роздратування. Зростає агресія стосовно не тільки місцевого населення, а й найближчого оточення. Цей етап, так зване "дно" кризи, загострення всіх негативних переживань і саме тут робиться вибір - пересилити себе і почати адаптуватися, навіть якщо нічого не виходить, або розчаруватися в собі і новій країні і повернутися назад.

- Подолання депресії

На цій стадії емігрант активно вивчає місцеву культуру, мову та порядки суспільства, дехто освоює нову професію. Поступово депресивних епізодів стає дедалі менше, починають з'являтися нові знайомі, життя стає комфортнішим і зрозумілішим. З'являється бажання пробувати щось нове, постійна потреба у спілкуванні лише з рідними та друзями, що залишилися на батьківщині, відпадає. Нова країна та її мешканці вже не викликають агресії. Нарешті розпочинається процес інтеграції.

- Діяльна фаза

Чим активніше людина заводить нові знайомства, вивчає місцеву мову та культуру нової країни, тим швидше вона зможе перейти на цю стадію — без соціалізації емігрант ніколи не адаптується. На останній стадії з'являється велике бажання спілкуватися з новими людьми, працювати, вчитися чогось нового. Емігрант практично повністю пристосовується до особливостей життя в новій країні та до свого стану в ній. Все очевиднішими стають позитивні аспекти нової батьківщини, усвідомлюються причини переїзду. Власна самооцінка завдяки одночасному розумінню двох культур і знанню двох мов починає зростати. Думок про повернення на батьківщину більше немає.

Ці етапи дають базову модель, більш того, все вищеописане поступово відбувається, якщо йдеться про заплановану, підготовлену еміграцію. При цьому ступінь вираженості та тривалість кожного етапу у різних людей буде різною. І зовсім інші процеси відбувалися з українцями, які терміново були змушені йти у невідомість, покинувши свій будинок та дах. Навряд чи в них був час та можливість ковтнути повітря "післяпереїздної" ейфорії, встигнути себе перезавантажити і підготувати до подальших процесів.

Чим же допомогти собі, щоб полегшити процесси адаптації?

Вибирати техніки самодопомоги потрібно виходячи з того, що ви відчуваєте.

Страх, тривога, апатія, розпач - сигнали психіки про відсутність сил та ресурсів на подолання навантаження. Важливо не знецінювати свої почуття, а дати час на проживання емоцій та відпочинок.

Апатія та відсутність сил можуть бути наслідком морального виснаження. І тут варто виділити час турботу себе. Щоденні легкі фізичні вправи, прогулянки, розминки без навантаження та великої мети допоможуть повернути сили до життя. По можливості, варто читати менше новин.

Техніки заземлення допоможуть, якщо з'явилися паніка та тривога.

І головне, потрохи переставати жити очікуваннями та навчитися діяти за заданих обставин максимально ефективно. Отже, всі сили, які можна витратити на ностальгію, слід повернути у своє «зараз». Для цього краще скласти список того, що дає та відбирає ресурс. Потім слід подумати, як можна зменшити щілини, через які йдуть ваші сили.

Далі необхідно створювати нові сенси, щоб уникнути розчарування через синдром відкладеного життя. Слід поставити мету, яка мотивуватиме вас діяти і сприймати вимушену еміграцію як пригоду. Краще, якщо ціль буде середньостроковою. Це надихатиме вас і допоможе уникнути апатії.

Посилання:

Samuel Centre for Social Connectedness. Emma Harries. 2017. Life After the Honeymoon: Managing the Stress of Migration

Open Platform Medium. Nuriddinova Nuriya. 2017. Stress and Hatred in Immigration: 4 Stages of Adaptation in New Country

5 stages of Culture Shock

Дата публікації 2023-04-10 в 13:47:39

Опубліковано на сайті 10-04-2023

» Війна » Синдром біженця. Ризики та надії