Активність на форумі
Mia_Havearrow (havearrow)
Ниже отображены сообщения пользователя на нашем форуме. Больше информации и контакты вы найдёте на личной страничке.
|
↩ Реакція на пост від svetalana Для мене суїцидальні схильності і аутоагресія (самопорізи) були проявом дисоціативного розладу, що властивий для 90% осіб, що зазнали сексуального насильства. Це не хвороба, а симптом - показник ступеню болю. Яке у мене основне захворювання, по-Вашому? Шизофренія? І за всі ці роки ніхто, в тому числі психотерапевт цього не помітив? Біполярний розлад? Знову ж таки, виходить за всі роки спостереження за мною психотерапевт не помічала цього? Інші оточуючі, з якими я контактую теж якось пропустили. Депресія? На скільки я знаю на тій стадії депресії, яка потребує медичного лікування, людина знаходиться в такому стані, що нічого не хоче, не здатна піднятись з дивану чи де вона там валяється, у мене навпаки - купа планів та енергії, 24-х годин не вистачає на все, що я хочу (вивчення польської мови, кулінарія, спортзал, донати ЗСУ, відкриття власного електронного магазину). І ні, це не хаотичне смикання біполярника, який все кидає напівдорозі, а планомірний і поступовий рух малими крочками.Вважаю, що ставити діагноз за аваторкою та кількома реченнями в пості, трошки недоречно, так само як вважати психічнохворими всіх жінок, які не отримують оргазму. Дуже прошу Вас не відповідати на мій пост. Моє спілкування з Вами закрите. До теми: Шукаю спеціаліста... |
|
↩ Реакція на пост від silek379 Виникло непорозуміння через неправильну трактовку емоційного виразу. Однак я розумію, що проблема насправді була глибшою - виникла певна недовіра до мого терапевта через провакативну акцію моєї терапевтки, сенс якої мені так і не був роз"яснений, але яка була для мене надзвичайно болісна. І тому, що за остання півроку я не помічала значного поступу в моєму стані. Я знаю, що в терапії небуває швидких результатів, однак мені хотілось знати, що в тому, що ми робимо є якийсь план і що ми якось рухаємось за тим планом. Я не розуміла методу, який використовувала моя терапевт, не розуміла як це приведе мене до мети, натомість в мене було відчуття, що мене намагаються примирити з існуючим станом речей, просто прийняти все як є і жити так далі, в стражданнях і болю. Моя терапевт сприйняла мій гнівний вираз як особисту образу, як перетин особистих кордонів, я ж не вважала за необхідне виправдовуватись за те як вона трактувала мій вислів. Неприємно те, що один з найбільших моїх страхів був якраз той, що моя ситуація на стільки важка і безнадійна, що мій терапевт з цим не впорається і відхреститься від мене. Тим не менше, ми непогано співпрацювали і мій терапевт допомагала мені в дуже кризових моментах. Її величезна заслуга в тому, що вона фактично повернула мені моє тіло, повернула його чутливість, дала мені зрозуміти, що моє тіло - не щось окреме від мене, що це я. До цього мені бридко було сприймати навіть сам факт своєї тілесності, фізичності свого існування. Ми закрили багато непропрацьованих травм. А от в питанні сексуальності я зайшла в ступор. Можливо метод, вибраний моєю терапевткою був неправильний, можливо мій опір був занадто сильним, але це призвело до непорозуміння. Принаймні вона була чесною, коли сказала, що після того як я перейшла кордон, не зможе вкладатись мене на всі 100. Можливо це було правильне рішення і новий терапевт та новий метод терапії принесе мені бажаний результат і наблизить мене до того, що я почуватимусь щасливішою і більш задоволеною життям.До теми: Шукаю спеціаліста... |