Ірина Василівна 7 хвилин тому: 
Чому я ревную до минулого
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Чому я ревную до минулого
| Наталия Горская (Киев) 25-03-2015 15:55:59 |
Люся, у Вас есть реальность (мужчина живет с Вами), но Вы всеми силами стараетесь ее разрушить. Вы стремитесь делать выводы, но при этом ориентируетесь не на то, что есть, а на прошлое.
У Вас есть выбор: – жить реальной жизнью, получать удовольствие от того, что рядом любимый человек, «украшать» эту жизнь разными приятными вещами; - или жить в «виртуальной реальности», в которой муж якобы «любит другую», ревновать, злиться, портить жизнь себе и ему. Почему не пользуетесь шансом быть счастливой? Для чего Вы выбираете второе? Хотите доказать, что именно Вы «самая-самая»? Ему? Или себе? А что, если не «самая», то тогда и не жить с ним? Вам важно разобраться в себе, что Вам мешает получать то хорошее, что Вы можете получить от реальной жизни. Можете обратиться к специалисту очно или по скайпу. А сами пока попробуйте «додумать» до конца ту цепочку, которая начинается с ваших подозрений о том, что он слишком много о бывшей думает. Он к ней уйдет? Что самое страшное может произойти? 
|
| 07-12-2015 20:00:11Дополнение от автора |
|
ну а це тоді що, мої безпідставні страхи значить...це його недавній вірш про ту його любов.... Знаєш, буває доходить, до тями, що може те, що то ти вигадав собі отут, як у Флррієнтіно Аріси кохану, то все ілюзія. І вона не каже тобі, гей, чувак, які Ми, яке НАШЕ... ТОДІ ?! Ти про що, е-е?? лише через те, що вона звикла гладити бездомних собак і вошивих, замерзших котів. І коли я, випадково її зустрічаю, і кажу, - ну, як ти? Ти жива? То сльози, які навертаються їй на очі, то не про ТЕ, ЩО КОЛИСЬ, а лише про віддзеркалення сподівань, що щось було? А якщо, то просто з жалю, як прошака жаліють, бо йому холодно, якщо так?! Тоді що, всі ті думки, сподівання, картинки про те 15 вересня, дві тисячві, якісь там тоидчять другий- тридцять п'ятий рік, а може й пядесятий, то все мара? Чому вона мовчить? Чому не скаже, - ну, все, пробач, йди?! Та йобтвоюмать, їх було тпк багато, влни пили з моїх грудей любов, яка належить їй до осаду, чекали, доки наповниться знов, і пили, то чому саме вона?! Де знак?! Чому вона не дасть мені якийсь знак?! Якби ти бачила, як одного разу я глибоко різав м'язи на руках, до кісток, до розуміння, що далі тверде, кістка, і не боліло, лише цвіркало. Але, я в'язав бінти, купував алкоголь і на ранок вів чужу дитину в двтсадок. І садив картоплю, і зачинав нове життя. А головне ж не те, головне - хай вона б дала знак, хоч якийс Виходить я запасний аеродром... Тільки зараз все змінилося у моїй душі теж...я так ніби втратила щось до нього...є любов, але щось велике таке, чому немає пояснень в мені відірвалось.... |
| Наталия Горская (Киев) 08-12-2015 15:10:24 |
«Виходить я запасний аеродром...» - можливо й так…Але, судячи з тесту, він відверто намагався забути минуле й почати «нове життя», але це виявилося дуже боляче…
Кохання річ складна. Схоже, він і досі «не відпустив» те минуле. Але ті почуття, які його роз’їдають скоріше схожі на якусь шалену фантазію про те, як могло б бути, ніж на кохання. Можливо, коли він «поставить крапку» там, то зможе зрозуміти, що йому насправді потрібно. І можливо, це виявитесь саме Ви і ті стосунки, які є в нього з Вами. Але не факт… Можете спробувати поспілкуватись з ним відверто, пояснивши свої почуття. Але чи готові Ви до того, що він скаже Вам? А щодо ревнощів, то тут важливо розуміти, що ніяка людина не може належати Вам, навіть якщо щось обіцяла. Життя складається по-різному. Люди зустрічаються, їм добре разом, вони сподіваються на краще майбутнє, вважають, що «ці почуття назавжди». Але вони можуть помилитися, і тут немає винних, і ніхто нікому нічого не винен. Ми можемо просто радіти тому, що маємо, але це не дає нам права вважати, що ця людина «повинна» бути поруч завжди.
|
| 08-12-2015 19:08:55Дополнение от автора |
|
він ніколи не поставить крапку як би не було боляче треба йти...тим більше він не поважає мене, не довіряє і не вірить...бо сам мучиться від того що бреше... Просто я не знаю як витримати, мій біль не тільки душевний але й моральний, а всі спроби поговорити з ним, розцінюються як істеричність... я боюсь що не справлюсь, боюсь що схожу з розуму...я не бачу дітей, ненавиджу себе, все більше хочу вкоротити собі віку...він каже що я страждалиця, і що все видумую, і це розцінює як мою істерію...а усвідумлює він, що мені боляче, що мені геть боляче... ? |
| 08-12-2015 19:14:09Дополнение от автора |
|
а говорила я з ним не раз, і що ? Я готова піти, готова, просто боюсь, що не зможу витримати біль... мені його дуже шкода, і що йому боляче шкода... але сил немає більше навіть на життя... |
| 08-12-2015 19:18:34Дополнение от автора |
| дуже шкода дитинку, вона його любить, а він любить іншу жінку, і вона важливіша навіть за наше дитя, він ж сам це написав ...а я маю з кимось говорити, інакше я просто зірвусь і нароблю дурниць, бо все важче стає себе контролювати... |
| Наталия Горская (Киев) 08-12-2015 22:33:14 |
Як на мене, то Вам зараз до того боляче, що Ви не здатні бачити всі сторони ситуації. А ситуація і справді дуже складна, тому простих оцінок і рішень тут бути не може.
Можливо, в чомусь Ви і справді перебільшуєте через своє відчуття образи. Ви пишете, що для нього дитина має менше значення, ніж його минуле. Але любов до дитини це зовсім інше почуття, воно може існувати одночасно з іншими його переживаннями. Він живе саме з Вами, а не іде до іншої. Чому? Можливо через почуття до Вас і дитини? Йому складно, але він тут. Вам складно, боляче, але замість того, щоб намагатися щось налагодити, розібратися, Ви робите кроки в сторону розриву стосунків. Ви. Не він робить ці кроки. Люся, краще все ж таки Вам зустрітися с психологом, адже на сайті неможливо передати відчуття, підтримати. Важливо не намагатися зруйнувати все через свій біль, а розібратися.
|
| 09-12-2015 09:53:36Дополнение от автора |
|
а що тут розбиратись, я не хочу жити в такій порожнечі. Чому він зі мною ? Бо дитину йому важко лишити, бо як не є а батьківський інкстинт може ще не зовсім розруйнований, а ще ВОНА ще поки його не покликала, не дала того знаку якого він чекає. Вона владна жінка, і сама з ним не порвала відносини, я так зрозуміла... Була б нормальною не мучила б його так. сказала йди, або забрала його до себе. Так тільки де там, треба потріпати мозок і серце. знайшла собі іншого, живе з ним , а цьому що, він готовий песиком за нею ходити... я їй якось написала, що вона жорстока...що руйнує його життя. Та їй байдуже що дитина без батька залишиться, бо на свої 47 дітей не мала ніколи... Сльози в неї на очах бач, добра дуже за його словами.... А мені він каже що я ніхто, чмо, особливо як випє... І саме тоді коли випє то й ненавидить мене, та про неї думає, а в мені все найгірше шукає, якусь мою брехню, ревнує до чорт зна чого, хоча це не ревнощі а ненавість, я її відчуваю навіть кістками. Він спить з телевоном в навушниках відвернувшись, щодня... що тут зберігати...в мене ненависть до тієї жінки, а його шкода дуже.Та я хотіла взаємності, і довіри а не бути вимушеною пристанню. якщо любить її, то нехай не морочить мені голову, невже він не бачить, що мені теж боляче... як можна мати такий циннізм до мене а таку блаженну ніжність до неї? хочу жити в впевненості у майбутньому, могти вірити і довіряти, а він що....сьогодні я вибір його "поки знаку та не подала" палочку не кинула як песику... я боролася за нього, тільки що це дало...стала істеричкою, у мене серце болить, мене тошнить, я не можку емоції контролювати. |
| 09-12-2015 10:05:30Дополнение от автора |
|
я знаю, як йому складно, знаю не на словах, сама в такому становищі була. Жити з однією людиною а любити іншу нестерпно...я не хочу бути тою мукою, не хочу більше. Він мучиться зі мною. А я не справляюсь...я егоїстка напевно... а може не достойна його , але я не тряпка, я не те об шо можна ноги витерати... Та зараз це ве не єдинна проблема, бо я готова відпустити його...проблема в тому, чи зможу я не впасти, витримати, мені ж боляче так, що я пишу і вию від болю. Він каже, що я хочу чогось надскладного, якоїсь нереальної любові, що коли він піде, то я буду про нього казати як про свого першого чоловіка, що я свята а він поганий....який же він, як він так може думати ???? як може бачити в мені стільки бруду і не бачить нічого іншого? |
| 09-12-2015 10:09:29Дополнение от автора |
|
я відчуваю себе гімняшкою, старою бабою, геть не знаю чим ще гіршим... у мене таке вперше, щоб я так ненавиділа себе і життя... я наробила купу помилок, зіпсувала життя своїм дітям...заслужила напевно |
| 09-12-2015 10:15:14Дополнение от автора |
| а до психолога з радістю, тільки як, я далеко від цивілізації, та й не реально це по багатьом причинам |
| Наталия Горская (Киев) 10-12-2015 23:56:39 |
Люся, якщо б він так вже сильно «мучився» з Вами, він би пішов.
Ще раз повторюсь, життя набагато складніше ніж просто «любить-ненавидить». Є багато різних сторін, які Ви на даний час, в силу обставин та ваших загострених почуттів, не можете охопити. Щодо роботи з психологом – є інтернет, можна працювати по скапу. А щодо рекомендацій - ніхто крім Вас не зможе Вам допомогти. Тому саме ваша задача зараз не розкручувати емоції до максимуму, бо це шлях до загострення і стосунків і емоційного стану.
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наші психологи
