Стосунки між дітьми

Добрый день!
Очень похоже на борьбу между детьми за Ваше внимание. Скажите, в каких Вы отношениях с мужем? Что происходит у Вас в семье?

Доброго дня.
Перш за все, у віці 2-3 років дитина вчиться емоційній саморегуляції від батьків та розумінню рамок, тому дуже важливо, як Ви з чоловіком проявляєте гнів і реагуєте на нього (адже діти навчаються через спостереження). Гнів - це вроджена емоція, що сигналізує про незадоволені потреби або порушення кордонів. Дитина поки що сама не може повністю зрозуміти, що їй необхідно і не може, так само, пояснити Вам словами. Скажіть, будь ласка, можливо його проявам агресії передує якась подія, ситуація? Безумовно, відчувається конкуренція за сиблінгів за вашу увагу. На Вашу думку, Ви пропорційно розподіляється увагу між дітьми?

але менший ображає старшу, може вдарить її іграшкою чи кидатися в неї чимось.

Як Ви, чоловік реагуєте в цей момент? Як дівчинка реагує?

Я розумію, що донька інколи цим може користуватись, щоб привернуть увагу до себе, в таких випадках.

Розкажіть, будь ласка, детальніше: як саме, на Вашу думку, вона цим користується?

Ответ отредактирован автором 15-07-2020 11:20:18

Доброго дня. У віці 2-3-4 років дитина вчиться вибудовувати кордони, вчиться домовлятися. Як ви цьому навчаєте дітей? Чи є у кожного з них ті речі, якими вони мають право не ділитися одне з одним?

На даному етапі, я розводжуся з соловіком. Живу з іншим, але в нього така робота, що він буває дома рідко- раз у дві неділі. Тобто, я з дітьми більшість часу сама.

А як Ваші діти відреагували на те, що Ви живете тепер з іншим чоловіком? Можливо така поведінка сина почала спостерігатися після переїзду? Які у них стосунки із вітчимом? Чи підтримують вони контакт із біологічним батьком? Яка причина розлучення і хто був ініціатором? Як особисто Ви зараз себе почуваєте у цій ситуації (можливо Ви сама вже виснажена)?

Ответ отредактирован автором 15-07-2020 12:26:25

Тому я переживаю, бо коли вона приходить від батька, а тут ще й син починає ображать, вона сумує за татом тоді ще більше. І я боюсь, що через це, вона взагалі не хотітиме йти додому, чи буде в пригніченому стані .

Мені здається, що тут проблема ще і в тому, що існує прихована конкуренція за Вас на підрівні чоловіків. Син проживає зі своїм біологічним батьком, водночас донька - ні (нерівномірний перерозподіл уваги). Ви намагаєтеся це несвідомо компенсувати, а діти це відчувають. Крім цього, Ваш чоловік не спілкується із його небіологічним сином (а в доньки увага від обох чоловіків).

Так, я виснажена ситуацією , яка відбувається, тому що син якраз від цього чоловіка, з яким я зараз живу.

Знаєте, "щасливі діти - це щасливі батьки". Ваш психологічний стан безумовно впливає і на стан Ваших дітей. Тому Вам варто, перш за все, попіклуватися про себе, щоб у Вас був внутрішній ресурс для Ваших дітей ("вдягни кисневу маску на себе, а потім - на іншого"). Що саме Вас виснажує?

Як боротися з гіперактивнісю сина, ввн рідко ходить за руку чи просто спокійно поруч. Бігає, нічого не слухаєй не чує.

Я б Вам рекомендувала звернутися із сином очно індивідуально до дитячого психолога, щоб він міг на нього поглянути і визначити, чи справа дійсно в гіперактивності.

Ответ отредактирован автором 15-07-2020 12:43:37

У Вас сейчас достаточно не простая ситуация. Как давно Вы расстались со своим мужем. Вы говорите, что сыну 2,2 года, то есть Ваши отношения начались еще три года назад. Какая была причина расставания с первым мужем? дети очень чувствительны к тому, что происходит в семье. На символическом уровне, когда они делят игрушки, то они таким образом могут делить своих родителей. Для девочки очень тяжело переживать отсутствие отца, тем более, что она находится в таком возрасте, когда в нем нуждается. Как к ней относится Ваш новый мужчина? Мальчик может злиться на Вас, но проявлять эту агрессию в сторону Вашей дочери, так как не может это показать Вам. Это мое предположение. Сложно говорить о ситуации, если мы не видим детей. Дети делят игрушки и ссорятся так же как Вы сейчас с мужем.

Как вы переживаете ситуацию с разводом, что у вас дети от разных мужчин?

Что касается сына, то как-то зря вы его записали в гиперактивные. Такой диагноз, а звучит он несколько иначе, ставят врачи, при чем не один, а три. Во-первых, возраст у ребенка такой, что он не умеет еще справляться с эмоциями, во-вторых кризисы 2 и 3х лет тоже дают о себе знать. Почитайте про возрастную психологию, тогда будет легче понимать поведение сына и то, что это норма. Шлепать его по попе, говоря, что бить сестру нельзя, несколько странно и вы даете ему двойные послания. То есть ему нельзя, а вам его ударить можно. И в-третьих, ваше состояние и переживания тоже важны и влияют на детей.
И еще заметила, что вы написали, что все игрушки у детей общие. Это не очень хорошо и важно, чтобы у каждого были свои вещи. Это про границы, умение договариваться и понимание того, что у меня есть что-то свое.

Ситуація з роздученням склада- не впевнена, що це правильно, але я винна перед чоловіком.

Скажіть, будь ласка, в чому саме Ваша провина?

Я зрозуміла, що не потрібно його наказувать, саме так, к я це роблю.

А як тоді Ви будете реагувати на гнів сина?

Скажите, а по какой причине вы изменили мужу?

И какого поведения от сына вы хотели бы в 2 года?

Ответ отредактирован автором 15-07-2020 16:43:38

Моя вина в тому, що я зрадила і дозволила собі народить другу дитину, бо знала, що якщо буде аборт, потім не відомо чи зможу мати дітей.

Якщо Ви зрадили чоловіка, то це означає, що Вам чогось не вистачало у стосунках і це вже відповідальність обох партнерів. Люди зраджують не просто так, а стосунки - це завжди двоє. Важливо, щоб Ви зробили висновки, усвідомили свої попередні дефіцити, щоб ситуація не повторилася у теперішніх стосунках. Вас влаштовують теперішні стосунки?

Не знаю, як правильно реагувати на таку синову поведінку, тому й звернулася сюди, бо хочу, щоб між дітьми були гарні стосунки, і щоб син нормально себе вів у садочку між дітками і такого не повторювалося і там.

Як я вже писала попередньо, саме у віці 2-3 років у дитини закладається емоційна саморегуляція, якої вони навчаються від батьків + вони досліджують не лише світ, але і свій емоціний спектр. Спалахи гніву у цьому віці - норма. По перше, важливо, щоб Ви конструктивно виражали гнів (наприклад, не кричали, обзивали, штовхали, а прописували гнів і рвали папірець, рахували до 20, били подушку тощо). По друге, коли Ви бачите, що дитина гнівається, то поспівчувайте їй, спробуйте зрозуміти, чого вона хоче, адже гнів - це сигнал про незадоволені потреби чи порушені межі (наприклад, щоб Ви звернули увагу на неї, або вона хоче взяти фарби у рота (і замість того, щоб бити її по рукам, запропонуйте альтернативу - з'їсти банан) і т. д.). Якщо Ви не розумієте, чого дитина хоче, то так і скажіть "Вибач, але я не розумію, чого ти хочеш. Мені дуже шкода" та обійміть дитину. Також дуже важливо вчити дитину конструктивно виражати гнів, наприклад, якщо він починає бити ногами сестричку, Ви говорите: "Ні. Так не можна. Сестричці дуже боляче (Ви маєте "перебільшувати емоції", щоб дитина зрозуміла (наприклад, хитати головою, показуючи свій сум тощо)). Я дам тобі папірець, який ти можеш порвати, або губки, які ти можеш побуцати ногами, але сестричку бити не можна".

Припускаю, що син приходить до сестрички саме в той момент, коли Ви починаєте займатися із нею та приділяти їй увагу. Він шукає підтвердження, що Ви досі поряд і що Ви його любите (дитина у цьому віці починає усвідомлювати, що він і Ви - це дві окремі особистості і йому стає страшно. Тому діти часто граються поряд із батьками, або повертаються перевірити, чи вони на місці). У цей момент переключіть увагу на сина та дайте йому те прийняття, якого він потребує. Крім цього, не забувайте навчати доньку конструктивному вираженню гніву та відстоюванню своїх меж (це має стосуватися всіх членів сім'ї, включно із батьками). Обговорюйте з донькою ситуацію із гнівом її брата. Також поспівчувайте їй.

Ответ отредактирован автором 15-07-2020 17:28:33