Чому ми не бажаємо навчатися досвіду в інших людей?

» Соціум та політика » Чому ми не бажаємо навчатися досвіду в інших людей?

Всім привіт, дорогі друзі! З вами на зв’язку @rudyi.psy

Ми живемо в надзвичайно цікавий час, який передбачає небачені можливості. Світ змінюється швидко і не завжди ми встигаємо за цими змінами. На відміну від попередніх епох, коли людина отримувала спеціальність і могла пропрацювати на одній роботі все своє життя, людина сучасності знаходиться на постійному етапі невизначеності. 

Homo sapiens XXI ст. змінює різні роди діяльності, освоює знання в нових областях і перебуває в статичній невпевненості стосовно майбутнього. Банальне запитання співбесід минулого «Ким ви себе бачите в нашій компанії через 10 років?» ще ніколи не було настільки безглуздим, оскільки людина сучасності змінює роботу 5, 10, 15 разів за життя. Саме тому процес грамотного навчання стає одним із фундаментальних завдань поставлених перед людиною нашим часом.

Кожен, змінюючи професію, приходить туди, де вже є багато спеціалістів тієї чи іншої сфери діяльності. Досвід останніх так чи інакше допоможе людині стати професіоналом своєї справи та досягнути вищого рівня розвитку в новій спеціальності. Чому незважаючи на це ми відмовляємось від знань інших людей, безцінного досвіду професіоналів, які займаються цією справою набагато довше ніж ми? Давайте розбиратися!

Ми часто відмовляємось визнавати, що інша людина хоча б в одному аспекті життя може знати більше, аніж ми. На мою думку існують три якщо не основні, то дуже значущі причини такої поведінки. Можливо саме через них ми відмовляємось контактувати з іншими людьми по типу «учень-вчитель», приймаючи позицію учня.

Сайт пропонує психолог Київ, психолог Одеса, психолог Дніпро та інші регіони України.

1. Ілюзія доступності. Ще ніколи доступ до інформації не був настільки простим як у людини XXI ст. Більшість з нас має постійний необмежений доступ до енциклопедичних, фундаментальних та значущих знань та фактів об’єктивного світу завдяки інтернету. Як не дивно це зіграло злий жарт із людиною сучасності.

В умовах, коли доступ до інформації можливий в будь-який момент Homo sapiens формує ілюзію, що всі знання світу уже апріорі належать їй. Це і називається ілюзією доступності. Коли ви запитаєте таку людину чи знає вона відповідь на якесь складне  професійне, або ж навіть просте загальне запитання вона впевнено дає відповідь: «Знаю!». Людина відповідає стверджувально, навіть якщо цього знання у неї немає. Можливість в будь-який момент загуглити потрібну чи цікаву інформацію дає нам уявлення, що це знання нам уже належить в режимі реального часу.

Якщо мислитель минулого на запитання, на яке він не знає відповіді вірогідно відповів би: "Я не знаю!", то людина сучасності майже завжди відповідає: "Я знаю!". І відповідь така часто сформована тому, що щось подібне десь краєм вуха людина уже чула, навіть якщо не має уявлення про що йде мова. Завжди тримайте в голові крилатий вислів Сократа: «Я знаю, що я нічого не знаю…» 

Промовляючи "я не знаю", ви завжди залишаєте собі можливість дізнатися потрібну для вас інформацію, у вас з’являється вибір. Не знати щось не завжди соромно-найчастіше це перший і найважливіший етап до отримання знання. Промовляючи "я знаю", коли знання відсутнє ви залишаєтесь в ілюзії доступності. А під впливом цієї ілюзії забороняєте собі дізнаватися щось нове.

Те, що ви за допомогою програми можете самостійно дізнатися будь-яку інформацію  позбавляє вас необхідності взаємодіяти з людьми, щоб отримати експертне знання. Це призводить до наступного пункту нашого розмірковування.

2. Знецінення експертного знання та падіння авторитетів. Початок XXI ст. безсумніву можна назвати періодом соціальних мереж. Люди отримали можливість взаємодіяти між собою, незважаючи на відстань та країну проживання. Необхідним атрибутом сучасної людини став акаунт в Instagram, Facebook, Twitter та ін. соціальних платформах. Здавалося б обмін знаннями в епоху прогресу повинен би призвети до інтелектуального прориву. Що ж маємо натомість?

Набагато завзятіше люди обмінюються не знаннями та фактами, а упередженнями та критикою відносно один одного. Достатньо почитати коментарі під резонансними повідомленнями та публікації на сторінках популярних людей. Фантомний образ, створений в інтернеті для взаємодії з іншими деперсоналізує кожну людину, або якщо сказати простими словами - знеособлює її. Сховавшись за маскою інтернет-акаунту людина позбавляє себе відповідальності за висловлені слова, поширену дезінформацію та заклики до тих чи інших форм деструктивної поведінки.

Саме тому протягом останніх років політика багатьох країн світу направлена на повернення людям відповідальності, зокрема за їхню активність в інтернеті. В деяких країнах така політика веде спрямований наступ на свободу слова, але це вже тема для окремих дискусій.

В епоху соціальних мереж для того, щоб підтвердити своє існування та не втрачати аудиторію відомим людям потрібно бути присутніми у медійному просторі. Тут телевізор впевнено поступається інтернет-аудиторії, а спеціалісти (тобто носії експертного знання) впевнено поступаються новій генерації інтернет-селебрітіс. Значну частину останніх становлять блогери, контент-мейкери, зірки естради та спортсмени, чия інтернет-аудиторія в тисячі, а іноді в мільйони разів перевищує аудиторію експертів.

Алгоритми соціальних мереж виносять популярний контент в топи та рекомендації, що, в свою чергу, призводить до зникнення носіїв експерного знання з просторів інтернету. Дехто з експертів намагається з цим боротися вливанням небачених коштів для своїх піар-кампаній в мережі, проте вони однаково програватимуть аудиторії інтернет-селебрітіс, чий контент простіший та ближчий до аудиторії простого люду. Як писав колись Ніцше: «Бережіться святої простоти, тому що все що не просто-не святе для них.»

Коли думка професіоналів зникає з інтернету цю думку починають висловалювати інтернет-селебрітіс і так з’являються поп-діви у образі дієтологів, спортсмени в ролі лікарів, та блогери в ролі журналістів. Експерти виявляються непотрібними на цій корабельній тусовці, тим часом корабель впевнено курсує в напрямку айсберга. Чи чекає щось хороше, коли за штурвалом відомий своїми стрімами геймер? Відповідь доволі туманна. А для тих, кого ця тема зацікавила більше-раджу почитати книгу Тома Ніколса «Смерть експертизи. Як інтернет вбиває наукове знання?»   

3. Небажання навчатися в іншої людини через сприйняття її як індивіда низького статусу. Тут ми підійшли до аспекту найбільше пов’язаного із психологією взаємодії. Був один експеримент, який прийшов до нас із галузі зоопсихології. 

Жила собі-горя не знала одна мавпочка низької ієрархії в своєму вольєрі, поки вчені не вирішили випустити її назовні і навчити за допомогою палки діставати банани зі стелі. Звісно ж потім разом із цим «еспертним знанням» мавпу впустили назад до вольєру, де бажані банани очікували на стелі. Профі-мавпочка взяла палку і на очах в інших сусідів за допомогою мінімальних зусиль дістала банан. Сусіди-мавпи, побачивши це чудо, не змогли придумати нічого розумнішого, аніж відібрати банан у профі-мавпочки (нагадаю, що її низька ієрархія не змінилась).

Можна було б зробити висновок, що це якісь неправильні та нездатні до навчання мавпи, якби не одне але. Вчені вирішили взяти мавпу високої ієрархії і, діставши її з вольєру, навчили того ж знання, яке отримала перша мавпочка. З новим знанням мавпа високої ієрархії повернулась до вольєру, де на стелі очікували банани. Докладаючи мінімум зусилль мавпа за допомогою палки дістала банан зі стелі. І чудо трапилося опісля. Вже ніхто з інших мавп не думав забирати банан в мавпи з високою ієрархією. Вони почали навчатись тримати палку та за її допомогою здобувати такі бажані фрукти.

Як вам здається, що це говорить про людей? Наприклад у філософії будизму існує думка, про яку потрібно знати всім «Кожна людина-вчитель на твоєму шляху». Неважливо чи це ворог, чи друг, людина, яка причинила вам зло чи добро. Ми часто сприймаємо людей навколо як мавп з низьким соціальним статусом, тобто за ієрархією нижчих від нас. Ми часто забуваємо, що будь-яка людина, яка знаходиться перед нами хоча в якихось аспектах є кращою, професійнішою, більш знаючою ніж ми. І ми можемо навчитися у неї чомусь.

Сприймаючи людей навколо мавпами із низьким соціальним статусом ви гальмуєте процес власного навчання та пізнання світу. І жодна селебрітіс, блогер, спортсмен чи навіть справжній носій професійного знання не научить вас чомусь достатньо швидко та якісно, якщо ви не вмієте навчатись в людей, які вас оточують «тут і тепер». Чи ви справді думаєте, що люди, які досягнули високого соціального статусу ігнорували знання, які їх оточували в процесі становлення?

Сприймаючи людей навколо як вчителів ви кожного дня зростаєте хоча б одному аспекті життя. І якщо колись у вас з’явиться вибір (запитати в носія експертного знання, який іноді буває поруч, або ж загуглити) хоча б іноді обирайте перший варіант. Це принаймні допоможе покращити ваші комунікативні навички. І не забувайте признаватись, що ви чогось не знаєте. Подібне признання робить нас ближчими до Сократа.

Якщо інформація була вам корисною та цікавою-ставте лайки, пишіть коментарі та поширюйте її в соцмережах. Для вас це питання кількох хвилин, а для-мене можливість бути побаченим та почутим тими, кому це дійсно потрібно. А якщо забажаєте навчитися змінюватися своє життя, відмовлятися від старих упереджень та трагічних сценаріїв-ласкаво прошу для запису на онлайн-консультацію в мої приватні повідомлення. Будьте щасливими!

Опубликовано 2020-12-23 в 02:31

Опубліковано на сайті 14-12-2020

» Соціум та політика » Чому ми не бажаємо навчатися досвіду в інших людей?