Достаток, жертви раді нього та його наслідки

У даній статті я розглядаю декілька взаємно пов'язаних питань: 

1.Що на мою думку є Достатком? 

2.Чому ігри для дорослих стали лише такого формату як порнографія ? 

3.Чому жорстока, розпутна поведінка звичне стає звичним явищем ?

4. А коли дорослі грають у «дитячі», прості ігри то їх вважають не у свойому розумі, кажучи  «ти що мала дитина чи тобі не має чим зайнятись?». 

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

Під "Достатком" Я не маю на увазі певну кількість чогось! Достаток  це не два кроки попереду бідності, або один крок назад від надмірності. Це не міра «за ледве досить» або «більше ніж достатньо». Достаток або багато коштів; це взагалі не показник. Це контекст досвід, який ми створюємо. Декларація і знання, що нам нічого не бракує і що ми самодостатні!!!

Проте я хотів сказати саме це, та все після цього. Як не протився но воно також потрібне... пригнічення, нав'язане  як менше із зол, а саме статус важніший ніж матеріальні блага !

Це  батьки (дорослі) самодостатні (на думку дитини) проте  збіднілі (на думку дорослих с приводу самодостатності), що завжди проводять час на роботі, а їхні діти проводять  час із молодою нянечкою /домохазяйкою / економкою.

Бо дійсно, якщо батьки відділені від дітей, дитячої енергії від їх  мрійливості. В  батьків, а потім й у їхніх дітей (хто що вчив і вкладав той те й отримає із добавками не розуміння й те що такий стан це норма) як жорстока робота також й жорстокі ігри. В яких немає нічого доброго, ласкавого, природного. В них воно все викривлене, а точніше розпутне. Те що повинно бути особистим воно у них криво  вип’ячують й демонструється на показ. 

"Дитяча" поведінка трохи прощається юнакам й татусям із дітьми до 3-5 р. Й то це лише у збіднілих аби середніх по  достатку. Бо  для більш заможних верств суспільства їх статусне важливішим їх особистих вподобань в поведінці. Світ диктує індивідуальні правила для кожного прошарку населення. Й чим більше у тебе буде фінансів чи влади, тим більш тобі потрібно приділяти часу їм, а не власним дітям чи позиціювати себе як "дорослу дитину".  А більш у збіднілих аби середніх по  достатку приходиться миритися або боротися із їхніми проблемами лише таким чином як я вище назвав "дитяча" поведінка.

ЯК ВИСНОВОК

 По перше. Це досить цікаво було зрозуміти...те що бути дитиною природно!!! А  бути дорослим це вже штучно виведено на користь суспільства но не всього, а самій вершині його. Яка керує суспільством й вважає його своїм  стадом (хоча й у суспільства і є стадний інстинкт но вони є переважно стайно-стадні істоти) має свої бренди тобто віру у свій продукт і збільшення прибутків. Часто забуваючи що воно в першу чергу Стайні (плодоїдні) істоти  ... й тут ідуть війни інтересів як їй красиво називаю Чесна конкуренція. 

По друге. Великі сили  стають такими коли захищають себе шляхом поступового контролю всього. Сили "Добра" це не "Добрі" Сили, а сили які хочуть зробити погану справу тим хто робить погані справи... аргументуючи що вони за "Добро" (вони ще страшніше ЗЛО чим Злі Сили проти якого вони воюють як вони говорять...)
Слабшим все одно хто Зло, а хто Добро, якщо ти не можеш бути Великою силою яка не може захистити свої інтереси та диктувати їх іншим ...

В кожного прошарку свої власні цінності,  достаток, переконання як краще поступати їм та тим хто їх оточує.