Коли мені важко....
» Кризи » Коли мені важко....Коли мені важко, я нагадую собі, що можливості психіки безмежні. Пригадую приклади тих, хто впорався, хто не зламався, будучи у важких, занадто важких ситуаціях. Про когось я читала в автобіографічних книжках, за життям когось особисто спостерігала, когось сама консультувала і бачила цей процес зсередини...
Я пригадую розповіді однієї моєї бабусі про 30-і роки та голод , розповіді іншої своєї бабусі про окупацію Києва в 40-х та післявоєнні роки, розповіді обох своїх дідусів про війну, Я пригадую 90-і роки без світла, тепла взимку та без грошей, але з криміналом на вулицях...
Є багато інших історій сили, які пригадуються: і про наших воїнів, що були у полоні і повернулися, і про тих, хто був в окупації і вибрався звідти, і про медиків, що зараз пораються на фронті... Пригадування таких історій пробуджують міць, що є всередині кожного.
Я кажу і собі, і своїм клієнтам: "Бачиш, вони змогли і ти зможеш!" Так. У кожного своє "важко". І не треба обезцінювати свою ситуацію і казати: " Ось хтось зараз сидить в окопі, йому гірше. Не скигли!" Ні. Так не можна!
Визнайте, що вам важко, по-своєму важко. Не порівнюйте себе з кимось іншим. Не обесцінюйте свій стан. Просто визнайте.
Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.
Тільки тоді можна змінити цей стан. Допомогти собі вилізти з даної ситуації. Робити те, що допоможе, те, що дасть сили.
А коли ми обесцінюємо своє "важко", ми продовжуємо "бігти по життю", все більше і більше "затягуючи на собі зашморг" і нічого не робимо. Все ж норм, у когось же гірше. Це ніби у нас поламалася машина, йде дим з-під капоту, а ми замість того, щоб зупинитися, викликати аварійку чи самому подивитися під капот, кажемо собі: "А ось у когось взагалі машина не їде" і - продовжуємо рух. Абсурд, так?
Коли я розумію і визнаю, що мені важко та погано, я можу з цим щось робити. Так, я можу почати про себе більше піклуватися, можу попросити допомоги у рідних і друзів, можу перестати робити те, що забирає багато енергії... Я задаю собі питання ще раз і ще: ЩО Я МОЖУ ЗРОБИТИ в цій ситуації? Я ШУКАЮ ШЛЯХИ ВИХОДУ. Я оцінюю, впораюсь сама чи треба стороння допомога. Я починаю рух на цьому шляху: шляху виходу з цього стану. І це вже добре, оскільки перші кроки найважчі.
Бажаю бути чесними з собою та піклуватися про себе! Сил та внутрішньої міці кожному з нас!
(С) Ірина Абрамчук, психолог
Опубліковано на сайті 22-12-2024
» Кризи » Коли мені важко....
