The Believer (2001) / Фанатик (Генрі Бін). Коментар психолога.

» Психологічний аналіз кіно й літератури » амбівалентність почуттів » The Believer (2001) / Фанатик

"Odi et amo. quare id faciam, fortasse requiris?nescio, sed fieri sentio et excrucior."

Гай Валерій Катулл (87-54 рр. до н. є.)

“Я і люблю, і ненавиджу. "Як це? Не знаю.Чую, що так воно є. Чую — і мучуся тим.”

Гай Валерій Катулл (87-54 рр. до н. є.)

(Переклад А. Содомори)

Фільм “Фанатик”

Був створний на основі реальної історії про учасника Ку-клус-клану, котрий мав єврейське походження. 

Фільм розпочинається цитатою: “Я і люблю, і ненавиджу. "Як це?" — спитаєш. — Не знаю. Чую, що так воно є. Чую — і мучуся тим.” - яка задає весь наступний тон фільму. 

Ми знайомимось з головним героєм  - Денні. Історія розгортається навколо його внутрішнього конфлікту, котрий деструктивно впливає на все його життя. Денні виховувався у іудейській релігії, ходив до іудейської школи, проте висловлював інакше від більшості розуміння релігійних історій, через що і мав конфлікт з викладачем. Пізніше він став ватажком групи неонацистів протиставляючи себе іудейській релігії та Богу.  

Аналіз головного героя

Дитинство. 

Еврейський хлопчик Денні, займає у класі досить бунтарську позицію, оскільки викладач запрошує його до дискусії щодо біблійської історії про жертвоприношення Ісаака (опис нижче), знаючи що у Денні швидше за все буде своя думка про це.  Денні висловлює своє бачення, але це не до вподоби викладачу, і у них розгортається конфлікт. Викладач хоче виключити Денні із класу, публічно порівнює його з відступившими від віри, шанувальниками Золотого тільця. Денні реагує фразою: “Тоді нехай він (бог) розчавить мене прямо зараз”. Після цього ми бачимо його на сходах, покинувши клас він спускається по сходам. Цей момент, насправді дуже символічний, адже сходи з'являються і в кінці фільму.   

Ключовий конфлікт головного героя.

Згідно з біблійною розповіддю (1 М. 22:1-19), Бог побажав випробувати силу віри Авраама і повелів йому принести свого улюбленого сина Ісаака «цілопаленням» «в землі Морія», «на одній з гір». Авраам, не вагаючись, послухався. На третій день шляху Авраам з Ісааком зійшли на зазначене Богом місце. Прийшовши на місце, Авраам «влаштував жертовник», зв'язав Ісаака (звідси традиційна єврейська назва історії), «поклав його на жертівник над дровами» і вже заніс над ним ніж (оскільки жертву, принесену Богу цілопаленням, слід було спочатку заколоти, а потім спалити), коли ангел озвався до нього з неба:

« Авраам ! Авраам ! <...> не піднімай руки до хлопця, і не роби над ним нічого, бо тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пошкодував сина твого, єдиного твого, для Мене. »  — 22:11, -12

Замість Ісаака в жертву був принесений баран, а Господь поклявся:

« благословляючи благословлю тебе і примножуючи розмножу потомство твоє, немов зорі на небі і як пісок на березі моря, і опанує насіння твоє містами ворогів своїх, і благословляться в насінні твоїм усі народи землі за те, що ти послухався Мого голосу. »   — 22:16, -18

Ми можемо прослідкувати за логікою розуміння цього уривку головним героєм з його слів. Денні вбачає в образі іудейського бога: свавільного, одурманеного владою та жорстокого. Він відмовляється служити богу, котрий наказав принести Аврааму в жертву свого сина. Хлопець, також, вказує на те, що у Авраама було два сини, але вбити він мав улюбленого, звучить фраза Денні як висновок : “Вони вбивають тих, кого люблять.”. Головний герой впевнений, що Бог не замінив сина на барана(існує версія історії в якій не було заміни).

Показовим є те, що ставши неонацистом, під час побиття єврейського парубка Денні каже: “Клятий жид, думаєш Бог тобі допоможе? Замінить тебе бараном?”. З цього уривку ми бачимо, що та ситуація з дитинства не пройшла повз Денні, а застрягла в його голові та досі частково керує ним.  Головний герой не ненавидить всіх довкола, а спрямовує фокус саме на євреїв. Чому? Пропоную розглянути цитати опису його бачення еврейського народу. Тож, в дитинстві він використовував такі описи:

- страх перед Богом примушує тебе боятися і всього іншого;

- всі євреї тільки те і роблять, що бояться і жертвують.

Це дає підстави припустити, що Денні не хоче жертвувати та боятися, саме тому йому необхідно було протистояти Богу. Коли Денні після вироку суду потрапляє до примусових групових занять з людьми котрі пережили геноцид євреїв у Европі під час другої світової війни, то слухає історії цих людей с дуже емоційним виглядом. Це дає нам можливість впевнитися, що дана тематика є актуальною для Денні. Один літній чоловік розповідає історію про те, як фашист на його очах дуже жорстоко вбив трирічного сина. Тут у Денні актуалізується його особисте переживання (те саме, що пов'язане з історією про жертвоприношення Ісаака) і він вибухає докорами в адресу чоловіка:

“-Що ви робили? Що ви робили поки сержант вбивав вашого сина?

- Що він міг зробити? - питає присутній.

- Що він міг зробити? Він міг настрибнути на сержанта і вичавити йому очі!

- Але його б вбили тієї ж миті!

- А зараз він гірше ніж мрець, він шматок лайна!”

Сержант у психіці хлопця репрезентує образ Бога, котрий вимагав в жертву сина, а саме тому, Денні стає таким емоційним і хотів би, щоб еврейський батько захистив сина, навіть ціною свого життя.  Можна висловити гіпотезу, що Денні був травмований у дитинстві таким чином, що відчуває себе на місці тої дитини незахищеної батьком. Його стремління бути агресивно-сильним, йде від страху бути слабким.

Прояви амбівалентності почуттів.

Денні транслює на свідомому рівні, що ненавидить євреїв, проте коли вони з групою вирішили підірвати Синагогу, прийшовши до неї він проявляє себе не так, як більшість неонацистів. Члени його банди починають зневажливо відноситись до символів іудейскої релігії, проте не Денні. Взявши книгу і підійшовши до алтаря він промовляє: “Замовкни, пішов ти”. Тобто внутрішній діалог з тим самим богом продовжується в душі головного героя. Бог в його голові - реальний. На відміну він свої неонациських побратимів, він відчуває присутність і вірить в бога, але оскаржує його владу, противиться їй. Під час насміхання неонацистів над Торою, Денні намагається зупинити їх та захистити Тору, і це доводить те, наскільки серйозно він ставиться до іудейської традиції і атрибутів своєї віри. Пізніше ми дізнаємось, що він забрав Тору додому, чистив ії та реставрував після диких забавок неонацистів. У цей же час його наміри підірвати Синагогу, дім Господа, демонструють його ненависть і бажання знищити, завдати поразки Богу.  Соціальне середовище. Важливим елементом впливу на формування особистості є навколишнє середовище у якому зростає людина. Якщо приділити увагу сім'ї Денні, то він має сестру і батька. За весь фільм про мати Денні не було сказано ні слова. Відносини з сестрою проявляються під час короткої бесіди, у якій ми дізнаємося що батько Денні хворіє, та скоро помре, та що він саботує ліки. Сестра коментує футболку Денні з свастикою, та каже “Як ти можеш одягати таке, чи ти не знаеш, що це означає для твого народу?”. Також, вона наполягає на тому, щоб Денні повечеряв з батьком. Під час вечері батько порушує іудейські традиції і правила. Стає зрозумілим звідки Денні узяв ідеї які промовляв у іудейській школі ще дитиною. Діалог з батьком досить холодний, вони обидва дивляться в телевізор, а не одне на одного. Розмова включила в себе критику іудейських правил (що вказує нам через яку тему вони єднаються), та згадку про померлого дядька.

Друзів у юнака ми не бачимо, що може вказувати на самотність та нездатність підтримувати дружні стосунки. Знайомі по неонациській діяльності не є близькими людьми Денні.

Впродовж фільма тягнуться взаємовідносини з молодою дівчиною, проте вони не містять у собі реальної близькості. Їх єднає біль. Батько дівчини знаходиться у психічній лікарні. Після статевих відносин з Денні (у котрих вона ініціювала садомазохістичне направлення), пізніше, вона вступає в сексуальні відносини з своїм вітчимом, знаючи що Денні прийде і це побачить. Тобто, влаштовує провокацію. Не дивлячись на це, вони с Денні продовжують відносини. І одного разу коли юнак питає її чому вона з ним, а не з вітчимом, вона відповідає: “Через секс, з тобою більше трагізму...”. Це вказує нам на потребу дівчини в трагізмі, яку Денні задовольняє, оскільки є носієм трагічного внутрішнього конфлікту, який неусвідомлено зчитує дівчина.

В одному з моментів фільму Денні починає йти, наче загіпнотизований, за єврейською сім'єю (батько, син, мати і дитина у колясці, що може бути уособленням втраченої героєм сім'ї) і приходить до книгарні у єврейському районі де зустрічає друга свого дитинства по іудейській школі. Денні бреше, що він типу бізнесмен. Той, доброзичливо запрошує його на служіння і він приходить. Добре проводить час серед “не свого народу”. Але пізніше саме у цьому місці він закладе вибухівку.

В одному з епізодів фільму було показано як Денні з іншим неонацистом поїхав “на полювання” на еврея, проте головний герой не вбив єврея, а натомість поранив неонациста і втік. Той хлопець не помер і використавши те, що у їх тусовці знали, що Денні хотів вбити одного досить відомого єврея, вбиває цю людину, а всі починають вважати, що це зробив Денні. Його подружка по іудейській школі, котра стала помічником прокурора, дізнавшись про злочин намагається врятувати Денні шляхом підробки доказів  та каже: “Мені все одно на правду, але мені не все одно на тебе”, але він не погоджується бути врятованим. Натомість він має намір прочитати молитву у церкві, у якій заклав вибухівку. Згідно з його планом він мав знаходитися разом з купою людей у синагозі під час вибуху, проте читаючи молитву він змінює своє рішення, він говорить що має статися і люди виходять з синагоги, проте він залишається. Передостанній кадр - знову малий хлопчина у іудейській школі говорить: “То хай Він мене знищить прямо зараз!”. Це, ніби повертає нас до того первинного конфлікту, розв'язання якого завершується фатально зараз у цій синагозі, коли Денні знищує себе.

Тож, цей фільм - це глибока багаторівнева історія про внутрішній конфлікт людини, яка одночасно любить і ненавидить себе, свій народ, своє коріння та Бога. Боротьба тенденцій на протязі життя у його психіці вимотує його та призводить до трагічного кінця.