Проблема затримки еякуляції і шлях її вирішення

» Сексуальність » Проблема затримки еякуляції і шлях її вирішення

!Будь-яке цитування має бути з посиланням на автора цієї статті!

Анотація. Стереотипно прийнято вважати, що у чоловіків в сексі типовою проблемою є передчасна еякуляція і «золотим стандартом сексуального задоволення» в парі начебто вважається здатність чоловіка «довго не кінчати». Однак проблема затримки еякуляції існує і викликає чимало скарг. Метою статті є привернення уваги до даного порушення, яке досі немає серед фахівців одностайного формулювання: чи мається на увазі оргазм, чи суто еякуляція. В статті поданий огляд ключових причин виникнення цього розладу, а також надані практичні рекомендації, які стануть в нагоді як фахівцям, так і самим клієнтам. Звертаю увагу, що хоча в матеріалі використовується слово «партнерка», це може бути і партнер (чоловік) в випадку бі– чи гомосексуальної орієнтації чоловіка.

Вступ. Сексуальна просвіта має велике значення, оскільки звернення чоловіка до сексолога досі підпадає стигмі. Часто ініціатором візиту фахівця стає партнерка. Більше того, нерідко перед тим як все ж таки наважитися звернутися до спеціаліста, чоловіки вже мали спроби вирішити проблему самотужки. Деякі з методів самодопомоги могли бути не просто малоефективними, а й досить небезпечними. Оскільки довіра є фундаментом для результативної співпраці клієнт–фахівець, сексологу важливо не соромити клієнта. Позитивна оцінка самого факту спроби вирішити проблему знижує напругу і налаштовує на співпрацю. Це полегшує процес збору анамнезу, після якого спеціалість може запропонувати більш конструктивні методи для вирішення проблеми конкретного клієнта чи пари.

Основна частина. Затримка еякуляції – це суттєво знижена здатність чоловіка еякулювати при достатньому рівні стимуляції. За даними опитувань, з проблемами настання еякуляції стикаються від 2% до 8% чоловіків. Ці дані варіюються залежно від того як саме проходило опитування і які критерії визначення розладу були використані. Деякі автори розмежовують затримку оргазму та затримку еякуляції. І дійсно, чоловіки можуть не мати проблем з еякуляцією, але скаржитися на відсутність оргазму. Деякі з них навіть симулюють оргазм (яскравий приклад цього можна побачити у фільмі «40 днів, 40 ночей»), що в свою чергу посилює дискомфорт і може додавати відчуття сорому. Офіційний діагноз в різних класифікаторах звучить по–різному, так в DSM–5 – це «еякуляція із затримкою», код 302.74; а в МКХ–10 –це «загальмований оргазм у чоловіків», код F52.32. Розглянемо критерії за DSM–5:

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

А. Один з поданих нижче симптомів має виникати майже в усіх або в усіх (приблизно 75–100%) епізодах сексуальної активності з партнером (у певних типових ситуаціях або ж у випадку генералізації  – у всіх ситуаціях) та без прагнення особою затримки:

1. Помітна затримка еякуляції.

2. Частота еякуляції є помітно зниженою або відсутня.

Б. Симптоми критерію А тривають щонайменше приблизно 6 місяців.

В. Симптоми критерію А спричиняють в особи клінічно значущий дистрес.

Г. Сексуальну дисфункцію не можна пояснити психічним розладом чи вважати наслідком важкого дистресу у стосунках або дії інших значущих стресорів, а також не можна пояснити впливом речовини/медикаменту або іншим медичним станом.

Якщо за цими критеріями діагноз підтверджується, важливо уточнити, чи проблема: первинна (порушення наявне від моменту, коли особа стає сексуально активною) чи набута (порушення почалося після  період порівняно нормального сексуального функціонування); генералізована (не обмежується певними видами стимуляції, ситуаціями чи партнерами) чи ситуаційна ( виникає лише за певних видів стимуляції, в певних ситуаціях чи з певними партнерами); стан важкості легкий (ознаки легкого дистресу за симптомами критерію А), помірний (ознаки помірного дистресу за симптомами критерію А) чи важкий (ознаки важкого або глибокого дистресу за симптомами критерію А).

Первинну затримку еякуляції мають 1–2% чоловіків. Ті з них, що жодного разу не еякулювали, потребують вкрай ретельного медичного обстеження. Набута форма має тенденцію посилюватися з часом і серед чоловіків віком від 50 років з цією проблемою стикаються вже 7–15%. Найбільш поширеним є варіант, коли чоловік не має проблем з оргазмом при мастурбації, оральних та мануальних ласках, але має проблеми в сексі з проникненням.

Єдиної теорії виникнення цього розладу не існує, однак при зборі анамнезу варто враховувати 5 наступних факторів:

1. проблеми в парі (неспівпадіння сексуальних вподобань, проблеми в комунікації, невирішені реальні або надумані проблеми);
2. проблеми у партнерки (фізіологічні чи психологічні проблеми, що впливають на ситуацію в парі загалом і на сексуальну сферу зокрема);
3. культурний чи релігійний вплив (заборони та табу в сфері сексуальності);
4. медичний діагноз (наприклад, андрогенна чи тироідна недостатність, ураження нервової cистеми, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, діабет, уремія, алкоголізм, наркоманія), психічні розлади (наприклад, депресія, ГТР, ОКР, ПТСР) або вплив медикаментів (побічні реакції);
5. індивідуальна вразливість (невдоволеність образом тіла, досвід насилля); фактори стресу (втрата роботи, близької людини; стрес пов’язаний з війною).

Розглянемо деякі теорії етіології виникнення проблем з еякуляцією детальніше. За нейробіологічною теорією в мозку кожного чоловіка є свій поріг еякуляції. Таким чином, чоловіки з низьким порогом схильні до передчасної еякуляції, а володарі надто високого порогу схильні до затримки чи нездатності еякулювати. Дослідження Роуленда підтверджують, що диференціальна нервова чутливість є фактором, що посилює схильність або супроводжує розлад. Якщо говорити про ситуаційну затримку чи нездатність отримати оргазм, то за Перельманом, слід звернути увагу на наступні можливі причини: мастурбація з надмірною частотою (особливо в порівняння з типом статевої конституції); ідіосинкратичний стиль мастурбації (той, що неможливо відтворити ні ротом, ні руками, ні анусом, ні піхвою); невідповідність між реальним сексом і фантазією, яка переважає під час мастурбації. В таких випадках принципова корекція сценарію директивної мастурбації за допомогою розширення спектру фантазій та відчуттів.

Серед психологічних причин найбільш поширеними є: підвищена тривожність (наприклад, страх можливої вагітності партнерки); пасивна агресія та негативне відношення до жінок; емоційна холодність у парі; негативні установки про секс (секс – це бруд; секс– це гріх; займатися сексом можна лише заради продовження роду); надмірний фокус на задоволенні партнерки (упередження, що тривалий статевий акт – це гарантія задоволення; амбівалентне відношення до власного оргазму, що призводить до так званої «нечутливої» ерекції). У деяких чоловіків проблема з ненастанням оргазму може спровокувати уникаючу поведінку, що проявляється в ігноруванні свого збудження через страх «знову не змогти еякулювати». Важливо не плутати затримку еякуляції, в результаті якої чоловік стомлюється, розчаровується і, в результаті, може втратити ерекцію (особливо в більш старшому віці) з еректильною дисфункцією, коли втрата ерекція не пов’язана з труднощами досягнення оргазму.

Для прогнозу ефективності лікування важлива мотивація самого чоловіка, особливо у випадках де є скарги у партнерки, а чоловіка все влаштовує. Наприклад, молодий чоловік має страх вагітності партнерки, відчуває себе впевнено лише коли контролює еякуляцію і той факт, що йому дійсно вдається довго не еякулювати знижує його тривогу і, в результаті, закріплює поведінковий паттерн відтягувати оргазм на довший період часу. Однак для партнерки це може мати негативні наслідки: фізичний дискомфорт, відразу до сексу, натертості від тривалого статевого акту, сумніви у власній сексуальності та в тому, що партнер дійсно відчуває любов та сексуальний потяг до неї. В такому випадку важливо донести чоловіку подальші наслідки та ризики для пари, якщо проблему і далі не визнавати і не вирішувати.

Якщо пара звертається з тим, що раніше такої проблеми не було, а тепер статевих актів з затримкою еякуляції стає більше, то з великою вірогідністю, причиною стала напрацьована звичка ведення статевого акту, яка з часом, і це нормально, втратила свій початковий збуджуючий потенціал. В такому випадку робота ведеться над підсиленням інтимності в парі, над пошуком і введенням нових сексуальних сценаріїв та форм стимуляції.

Психотерапія при затримці еякуляції направлена на вирішення як внутрішніх, так і міжособистісних конфліктів. Серед напрямків терапії в індивідуальній роботі гарні результати показує застосування когнітивно–поведінкової терапії, а при роботі з парами – емоційно–фокусованої терапії.

Терапія починається з зміщення фокусу з мети «еякулювати» на загальне налаштування себе на хвилю еротизму в процесі сексуальної взаємодії.

Метою когнітивно–поведінкова терапії є розвиток наступних навичок:

1. релаксації, створення атмосфери невимушеності сексуальних контактів;
2. розширення континуума когнітивного збудження (еротичні фантазії);
3. розслаблення м’язів тазового дна незадовго до виникнення бажання еякулювати, з послідуючим напруженням, розслабленням і знову напруженням м’язів задля активації процесу еякуляції;
4. підтримка взаємного збудження для підтримки і посилення еротичної атмосфери контакту (важливо, щоб і партнерка була сильно збуджена);
5. мінімізувати або виключити тривалі статеві акти; мінімізувати кількість та тривалість мастурбації; починати коітус лише при сильному рівні збудження.

Окремим етапом в терапії є робота над кількістю та якістю фантазій чоловіка. Крім цього, важливо прояснити чи допомагають сексуальні думки, які супроводжують сексуальний акт, дійсно посилювати збудження чи, навпаки, вони відволікають від еротичної реакції. Останнє можливе в випадку, коли чоловік відчуває сором або провину за характер своїх фантазій. В такому разі доречною є індивідуальна терапія. За наявності негативних упереджень до власних фантазій присутність партнерки не сприятиме готовності клієнта відверто говорити про це. Також досліджуються типи стимуляції та ситуаційні фактори, що посилюють або, навпаки, знижують збудження. Для налагодження інтимності в парі пропонуються вправи по зосередженню на своїх відчуттях при різних довільних чуттєвих дотиках один одного. Крім застосування багатократної стимуляції від партнерки, в ході сексуальної терапії використовується і самостимуляція під час сексу. Принциповим для лікування проблем з затримкою оргазму є правило не переходити до проникнення до настання достатньо високого збудження.. Для цього застосовується шкала оцінки рівня суб’єктивного відчуття збудженння, від 0 до 10 балів, де 0 – відсутність збудження, а 10 – його максимальний рівень, «точка неминучості настання оргазму». Як правило, чоловік переходить до етапу проникнення, коли його збудження дорівнює 5 балам, тобто фактично, наявна ерекція, хоча рівень збудження є помірним. Таким чином, імпульсом до коїтусу стає фізична можливість чоловіка здійснити проникнення, але повністю ігнорується безпосередньо еротичний компонент, який власне сприяє настанню оргазму. Для ефективного лікування варто переходити до безпосередньої пенетрації коли рівень суб’єктивного відчуття збудження не сягне щонайменше 8 балів. Безпосередньо в процесі статевого акту використовуються еротичні фантазії, що підсилюють збудження, а також застосовуються «тригери оргазму» (ті сигнали та ресурси, які чоловік використовує при мастурбації, щоб «відпустити та кінчити»; для випадків, коли проблема з настанням еякуляції не проявляється під час мастурбації).

На жаль, доведеного медикаментозного лікування на сьогодні не існує. Дослідження існуючих препаратів показують неточні дані в скороченні часу настання еякуляції, однак вчені продовжують шукати ефективні ліки.

Висновки. Метою лікування та профілактики затримки еякуляції є пояснення клієнтам факторів ризику. Підхід до лікування є комплексним, з залученням лікарів задля виключення соматичних причин. Якщо чоловік приймає медикаменти він має бути проінформованим про можливі побічні дії. В разі якщо вони виникли і турбують, за можливості, коригується лікування. Важливо пам’ятати, що надмірний стрес, а також вікові зміни можуть викликати труднощі з досягненням оргазму. Дотримання рекомендацій сексолога, напрацювання нових навичок та активне залучення партнерки в терапію є запорукою позитивного результату лікування. 

Література:

1. Довідник діагностичних критеріїв DSM–5 від Американської психіатричної асоціації / пер. з англ. О. Лисак, М. Прокопович; наук. ред. В. Горбунової, Л. Засєкіної, О. Плевачук. Львів: Галицька Видавнича спілка, 2023. – 536 с.

2. Келли Г. Основы современной сексологии – СПб: Издательство «Питер», 2000. – 896 с.

3. Левин С.Б., Райзен К.Б., Альтхоф С.Э. Руководство по клинической сексологии для специалистов в области психического здоровья / пер. с англ. Ю.В. Мавриной. – Киев.: «Диалектика», 2022. – 816 с.

4. Мец М., Эпштейн Н., Маккарти Б. Когнитивно–поведенческая терапия сексуальных дисфункций / пер. с англ. Ю.В. Максименко. – Киев.: «Науковий світ», 2023 – 370 с.

5. Прашко Я., Можны П., Шлепецки М. и коллектив Когнитивно–бихевиоральная терапия психических расстроств – М.: Институт общегуманитарных исследолваний, 2015 – 1072 с.

6. Ярхауз М.А., Тэн Э.С.Н. Сексуальность и психотерапия сексуальных расстройств / пер. с англ. Алексея Панича и Леонида Крука – Черкассы: Коллоквиум, 2016 – 371 с.

Автор - Коваль Маринаа, практичний психолог, психолог-сексолог

Додано на сайт 2024-07-03 в 19:37:03

Опубліковано на сайті 04-07-2024

» Сексуальність » Проблема затримки еякуляції і шлях її вирішення