Сучасно.

Після повномасштабного вторгнення тут часто стали спливати політичні теми, хоча форум сам по собі психологічний. І психологи, відповідаючи на питання, в ідеалі апелюють до критичного мислення і свого професіоналізму, а не особистої точки зору.
Хоча порою буває складно відділити особисте від політичного.

Ніякому конкретному розладу це не відповідає, бо психічні розлади - не коронавірус, щоб ними масово хворіти. Кожен українець реагує на воєнний стан по-своєму. У когось розвиваються ПТСР, невроз, депресія, чи загострюються вже наявні психічні розлади, а хтось лишається психічно здоровим, проте теж зазнає психологічних криз через стресові обставини і загрозу життю. Тут би я радила не засуждувати с ходу все суспільство як неадекватне, а просто розуміти, чому так відбувається.

Наратив "українці собі обрали якусь не таку владу і ось що відбувається" мені не близький. Одна з переваг України як держави як оаз в тому, що народ може обирати собі владу, може її критикувати (що в авторитарних країнах заборонено), і може змінювати владу, якщо діюча не подобається. Тобто, Ви зараз користуєтеся своїм правом висловлювати невдоволення існуючим станом речей, бо воно у Вас є, і це вже плюс.
"У нас гірше, ніж усюди", бо це по суті катастрофізація, або когнітивне викривлення. У нас в чомусь добре, в чомусь - погано. В інших країнах - теж свої плюси і мінуси. Є цитата "добре там, де нас нема", бо людям властиво ідеалізувати те, з чим вони не стикались безпосередньо. І знецінювати щось добре знайоме, і відоме не тільки з позитивних сторін. Тут можна задати собі питання "Що я особисто можу зробити, щоб покращити стан речей?" (Запропонувати якусь петицію, підняти певну проблему на суспільний розголос, задонатити на потреби військового або цивільного населення, зайнятись волонтерством, тощо.) Або, якщо нічого не можете зробити для інших, зробити щось для покращення власного стану, бо це конструктивніше, ніж аналіз що не так з людьми навколо.