Комплекс

Доброй ночи!

Отвечу парадоксально... но только если примите себя всецело - со своей особенностью и необычностью.
Только тогда можете освободиться от своего косплекса.
Но это долгий и не простой процесс! К нему надо созреть - многое о себе понять.

Узнать себя лучше - как личность!
Какая вы - если посмотреть глубинно?
Какой характер? Какие интересы? Какие цели на жизнь?

А пока получается, что вы замкнулись на своей особенности - и у вас вся жизнь вокруг нее вертится...
Что ограничивает вас и сковывает...
Попробуйте посмотреть на себя масштабнее!

И конечно работа с психологом вам нужна - комплексы сами по себе не уйдут...
А жить вас с витилиго - всю жизнь!
Так что теперь всю жизнь - из за этого страдать?
Да тяжело... да много не понимания от людей... так люди они такие - они многого боятся и не понимают.

Может надо искать тех, кто вас примет безусловно - и всецело!
Вам нужно научится саму себя принимать - знаю тяжело - из за этой особенности.
Но только так можно обрести гармонию и баланс!

Верьте в себя! Не смотря не на что - верьте!
Вера в себя для вас будет самым главным стимулом!
У вас наверняка есть свои таланты! Вот задача их открыть и развивать!
Тогда вам легче будет себя принимать и ценить!
А значит и комплекс начнет уменьшаться!
Добра вам и Любви!)

Доброго ранку Anya!
Мені дійсно дуже шкода, що так склалося. Адже, діти та підлітки надзвичайно залежать від своєї зовнішності, бо внутрішній світ знаходиться лише ще в стадії формування. А отже, немає на що спертися, щоб змогти прийняти якісь свої особистісні відмінності від інших.
Щоб спробувати Вам допомогти, потрібно глибше розібратися у самому процесі ставлення до нас. Нам здається, що оточуючих відносяться до нас суто за нашою зовнішністю, тоді, як насправді, вони реагують суцільно на наше внутрішнє сприйняття самих себе. Тобто, якщо ми не любимо себе, не сприймаємо себе зі своїми особистісними ознаками, переживаємо через те, як до нас почнуть ставитися, оточуючі миттєво почнуть реагувати "дзеркально" відповідно нас самих. Насправді, ті, хто знаходиться поруч з нами, лише транслюють зовні наше внутрішнє ставлення до себе та наші страхи і переживання, не більше...
Інша справа, що зараз дитячі та підліткові страхи переросли, як на мене, у глибинні підсвідомі установки і почали керувати Вашим життям, по факту, це саме життя псуючи.
Окрім того, вітіліго має свої психо-соматичні причини, розібравшись в яких, можна спробувати не лише зменшити кількість білих плям на тілі, але і повністю вилікувати себе. Адже, людський організм самовідновлюючийся. І не відбувається цього лише тому, що ми самі не даємо йому правильно функціонувати підсвідомими блоками із заборон, стресів та травм.
І головне в процесі одужання - це внутрішнє прийняття себе та своєї зовнішності. А це можливе лише тоді, коли в дитинстві у нас була підтримка, у тому числі, психо-емоційна, взаєморозуміння зі значимими людьми, тепло та вдосталь реальної уваги від них...
Як ставилися до Вас батьки в дитинстві?
Чи були у Вас з ними довірливі стосунки? Чи відчували Ви їх прийняття та щиру увагу? Чи були в дитинстві якісь важкі стреси, чи травмуючі події? З якого віку з'явилося вітіліго?

Доброго ранку!

мені здається що чоловіки не захочуть бути зі мною, я не буду їм подобатись, люди будуть боятись торкнутись мене, чи просто знаходитися поряд, будуть тикати пальцями, чи кривитися

Мені здається - написали Ви. Проте "здається" - це ж дієслово, яке відображає площину уявного. Тобто НЕ РЕАЛЬНОГО(!)
А як буде насправді, поки що ніхто достеменно не знає і тому ствердно сказати не може. Чи не так?

По-друге.

я не знаю як з цим боротись

Заявляєте, що не можете боротись зі своєю уявою. А навіщо з нею боротись? Треба просто жити. Займатись тим, що Вам подобається. Чого душа прагне.

і як прийняти цей факт щоб мені стало просто легше жити

Вважаю, прийняття відбувається поступово через розфокусування проблеми. З цим допомагає психолог.

Доброго дня, Аня!

Співчуваю вашій історії! Відчуваю самотність, зневіру та страх. Більшість людей має своє «вітіліго», у когось це проблеми з харчуванням, у когось діабет, нетрадиційна орієнтація і ще купа всього. Світ і люди все більше і більше прагнуть бути толерантними до різності та унікальності! І це є ваша задача по відношенню до себе!

Симптом це лише частина особистості, а не її домінанта. Травматичний досвід з подругою в юності ніби закапсулював вас, а ви подумки спробуйте вернутись в той час і дати їй відсіч, захищаючи себе! Програйте це в діалогах, щось накшалт цього: «Знаєш, я теж тебе стидаюсь, ти абсолютна нечутлива і жорстока, не хотілось би мені мати таку подругу! Класно, що в тебе нема такої проблеми і тому ти крута мене соромити, але я така яка є!» А далі попробуйте сказати собі тій дівчинці-підлітку: «Прикро, що тобі доводиться відчувати таку зневагу, проте я з тобою і розділяю твої почуття і ти не винна в цьому!».

Саме такі діалоги і проговорювання вертають вам життя, яке зупинилось в минулій травмі!
Доречі є дуже відома модель з таким симптомом! Вона не ховає себе, а приймає і світ теж у відповідь!

Я щиро бажаю вам підтримки до себе вразливої і рекомендую вам психотрепію! Шкіра - це наш бар’єр у контакті з світом, вже пора відмовлятись від старих стереотипів взаємодії і відкриватись самій собі і людям ❤ Тут доречі вас ніхто не зацькував😉