Туплю і гальмую, нічого не хочеться робити
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Здоровье и болезни »
Туплю і гальмую, нічого не хочеться робити
Найдите психолога в Украине: психолог Киев, психолог Харков, психолог Одесса, психолог Днепр и другие регионы Украины или онлайн.
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 04-10-2024 10:41:32 |
Точно ли проблема в том, что вы "тупите", а не в том, что вы работаете среди неадекватных людей, которые не могут ответить на вопросы и реагируют агрессивно?
Служба это речь про службу в армии? Или где вы работаете? Всегда ли так было, что вы теряетесь, не знаете, что делать, если на вас повышают голос и агрессируют? Как давно была депрессия? И рецидивы? Как давно были последний раз у психиатра? Вам бы хорошо пойти на психотерапию и разобраться, что с вами происходит, почему так реагируете на агрессивное поведение, что с вами в моменте происходит, почему не можете отстоять границы и впадаете в состояние растерянности. Плюс по поводу тревожности, постоянного негатива и тп. Это все запрос на достаточно длительную психотерапию 
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 04-10-2024 13:20:50 |
Доброго дня, Андрію!
цитата:
Це виглядає приблизно так - кажуть щось зробити, я починаю спочатку думати, як це зробити, починаю задавати питання, щоб усвідомити для себе деталі. Але на мене можуть підвищити голос, типу, нєфіг питати, роби. Якщо так, я підвисаю, не знаю, що робити і туплю ще більше. А коли на Вас підвищують голос, емоційно тиснуть, то реагуєте притаманним Вам способом. В разі. якщо подібні ситуації повторюються, то зовсім не дивно, що цитата:
НІЧОГО НЕ ХОЧЕТЬСЯ РОБИТИ цитата:
Таке було давно цитата:
Пробував розігнати мозок біфреном, кофеїном, енергетиками, бо зараз на службі вже півтора роки. цитата:
Струсів мозку не було, а от ендогенна депресія була, вже пару рецидивів траплялося. цитата:
Що до власного психологічного стану, то все погано. Я сконцентрований на негативі, позитиву мало, дуже. Тривожність фонова постійна. Відредаговано автором 04-10-2024 13:21:49
|
| 04-10-2024 17:18:31Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 372159 для Валентина Михайловна Справа в тому, що я завжди, скільки себе пам'ятаю, спочатку звинувачував себе, потім вже інших. Так було завжди. І завжди було, що я зависав від агресивної поведінки інших.Так, я в армії, піхотний бат, взвод зв'язку. Депресія не просто була, вона є прямо зараз. Крайній рецидив до цього почався навесні і був на протязі літа. Справа в тому, що я хотів підвищення тут, в армії, зараз я простий солдат, але оця моя психологічна нестабільність заважала. І головне що мені багато разів обіцяли, але обманювали. А для мене брехня - це дуже боляче. Плюс ще дружина постійно вимагала гроші в витрачала на себе, хоча в була вагітною. Тут важливо зазначити, що проблема з грошима є давно. Дружина не працює і не хоче, але вимагає великі суми і бреше про їх використання. Плюс постійне пиляння мізків, що я мало заробляю, треба більше, нічого не досяг в майже 40 років і все таке. Це теж вибиває з колії, бо я, як мені здається, дуже підпадаю під вплив людей. Стараюсь заробити, досягти, пробитись, а коли не виходить, починається депресія. |
| 04-10-2024 17:26:26Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 372168 для Володимир Анатолійович Мені кажуть, що така реакція погана, а я дуже сильно підпадаю під чужий вплив, того намагаюсь її пригнічити. Правда, це виливається в прийом таблеток від нервів, щоб пригнічити саме прояви.Апатія є, бо вдячності нема ні тут, ні в родині. Щодо розгону мозку, то це вже відбувається років 10 в регулярному режимі. Кава, транквілізатори і інше. Щодо позитиву... Тут складно сказати. У мене 1 вересня народився син, це було класно, я їздив у відпустку до сім'ї. Але дружина, щоб тупо вивести мене з рівноваги, заявляла, що син не від мене. Провокувала на зриви. Таке враження, що їй це подобається. І плюс постійні вимоги заробляти більше (де, в армії???), забезпечувати по вищому класу, хамство і все таке інше. Як я сказав, я дуже підпадаю під чужий вплив, того це дуже боляче. З психологом, психіатром і психотерапевтом не працюю, бо зараз ми на бойових позиціях. Тут не до того. Це ще одна моя особливість - я тягну до останнього в плані лікування себе. |
| Дар'я Володимирівна Оропай психолог м Пирятин 04-10-2024 22:28:17 |
Андрію, дякую за вашу відвертість і за те, що продовжуєте нести службу в таких непростих умовах. Симптоми, які ви описуєте, можуть бути наслідком глибокого виснаження, постійного стресу, а також депресії, яка, схоже, не зникла остаточно. Це впливає на мотивацію, пам'ять, концентрацію та загальну здатність діяти ефективно.
Самостійна діагностика може не дати результатів. Важливо не ігнорувати свій стан — професійна допомога є важливим кроком для виходу з цього замкнутого кола, особливо враховуючи ваші попередні рецидиви. Бережіть себе, будь ласка.
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 04-10-2024 22:58:54 |
Как минимум, нужно найти время и обратиться к психиатру, благо огромное количество работает онлайн и с рецептами нет проблем. Потому что если депрессия, то нужны препараты. Да и при даже при выгорании и тп уже нужна медикаментозная помощь.
Понятно, что в вашем положении сложно найти время, но пусть это будут плавающие встречи с психотерапевтом, но лучше так, чем никак. То, что вы пишите, это для индивидуальной работы, никак не формат сайта или советов. Отношение к самому себе, отношения с женой, с другими людьми - это то, что нужно разбирать на терапии. Но первично психиатр
|
| 05-10-2024 00:12:09Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 372181 для Дар'я Володимирівна Може і так, але я просто звик забивати на це. Депресію я лікував у ендокринолога, бо він виявив зависокий рівень пролактину. Коли його вдалось понизити, мене попустило. На цьому все і зупинилось. Інші рази або просто терпів, або знижував пролактин. Допомагав ще спортзал, хоча в не завжди. |
| 05-10-2024 00:13:26Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 372185 для Валентина Михайловна А які є препарати проти вигоряння? Я більше приймав транки. Останні - біфрен, але його фельдшер виписала, бо я скаржився на туман в голові. Трохи помогло, хоча курс я не завершив. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 05-10-2024 00:51:55 |
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 06-10-2024 03:57:54 |
Доброї ночі, Андрій!
цитата:
Як я сказав, я дуже підпадаю під чужий вплив, того це дуже боляче Дружину мабуть вибрали собі під маму (дуже поширена ситуація) - таку ж виражено нарцисичну: цитата:
Плюс ще дружина постійно вимагала гроші в витрачала на себе, хоча в була вагітною. Тут важливо зазначити, що проблема з грошима є давно. Дружина не працює і не хоче, але вимагає великі суми і бреше про їх використання. Плюс постійне пиляння мізків, що я мало заробляю, треба більше, нічого не досяг в майже 40 років і все таке цитата:
дружина, щоб тупо вивести мене з рівноваги, заявляла, що син не від мене. Провокувала на зриви. Таке враження, що їй це подобається. І плюс постійні вимоги заробляти більше (де, в армії???), забезпечувати по вищому класу, хамство і все таке інше Маєте багато проявів нарцисичної травми: цитата:
Справа в тому, що я завжди, скільки себе пам'ятаю, спочатку звинувачував себе, потім вже інших цитата:
І завжди було, що я зависав від агресивної поведінки інших Далі - цитата:
мені багато разів обіцяли, але обманювали. А для мене брехня - це дуже боляче Четвертий: цитата:
Стараюсь заробити, досягти, пробитись, а коли не виходить, починається депресія Бо тоді Ви - "поганий", тобто НЕ заслуговуєте на любов та добре ставлення. П'яте і шосте: цитата:
Це ще одна моя особливість - я тягну до останнього в плані лікування себе Отже ОДНОЗНАЧНО маєте нарцисичну травму, отриману у відносинах з мамою та підсилену токсичними стосунками з дружиною. Що з цим робити? Йти не відтягуючи на психотерапію до психолога, який працює з цим видом травми. Після скорого закінчення війни (може не остаточного, але ж), яке не за горами, а ось-ось...
|
| 06-10-2024 06:36:22Дополнение от автора |
|
Мами вже давно нема, з 2016 року. Я багато років турбувався про неї, у неї був розсіяний склероз. На рахунок дружини - все так. Вона навіть ззовні схожа на маму. Мама була... Навіть не знаю. Вона була в тіні своєї матері, яка пробувала "строїти" мого батька і дачного чоловіка. Мама не була досить жорсткою, хоча може я просто не пам'ятаю. На рахунок депресії... Так, певно це аутоагресія. Бо допускаю моменти, коли можу колоти себе ножем, або кусати, бо терпіти внутрішній біль неможливо. Селфхарм був, хоча і легкий. Так, саме заслужити. Найсмішніше, що я сам це усвідомлюю. Мені подобається служити, так би мовити. Або подобалось до якогось рівня, після якого це стало вже неприємно. На роботі то саме, на службі теж. Але я при цьому очікую, що і до мене будуть ставитись так само, але цього не стається, зі зрозумілих причин. Я давно вже відкладаю свої бажання, навіть коли є можливість їх реалізувати. Типу, потерплю, є інші пріоритети. Ооо жертовність - це моє, да. Правда, на тлі очікування про винагороду, якої, само собою, не буває. І ще пару фактів - я трудоголік, хоча останні пару років я тупо виснажився, того почав забивати на роботу, але до початку лікування депресії я рятувався саме тим, що ховався в роботі. Не вживаю алкоголь, наркотики, не курю, але є залежність від кави. Це, як я прочитав в інтернеті, теж показники нарицисичної травми. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 06-10-2024 07:50:07 |
|
| 06-10-2024 15:22:57Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 372214 для Валентина Михайловна А я реально не проживав це. Заганяв це кудись глибоко, просто чекав, поки відпустить. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 06-10-2024 15:25:18 |
|
| 06-10-2024 21:04:37Дополнение от автора |
| Це, певно, після війни тільки. Зараз сил вистачає тільки на виконання роботи, і то не завжди. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 06-10-2024 21:56:46 |
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 07-10-2024 19:22:50 |
цитата:
Мама була... Навіть не знаю. Вона була в тіні своєї матері, яка пробувала "строїти" мого батька і дачного чоловіка. Мама не була досить жорсткою, хоча може я просто не пам'ятаю цитата:
Мами вже давно нема, з 2016 року. Я багато років турбувався про неї, у неї був розсіяний склероз Плюс турбота до неї формувала у Вас певну жертовність. А ось бабуся, навіть якщо мама теж була жертвою своєї мами, точно була деструктивною і якщо все вирішувала вона - то і на Вас ця нарцисична модель не могла НЕ вплинути. Ось тобі і травма. Подивіться фільм "Похороните меня за плинтусом" - там саме про таку нарцисично-психопатичну бабусю, безвольну маму та її бідного сина-онука. Може це щось про Ваше дитинство. Звісно з перебільшеннями, як в кіно, але і в житті таке трапляється.
|
| 08-10-2024 08:28:19Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 372326 для Павел Леонидович Ну, не сказати, що бабуся була зовсім тираном. Жорсткою була, так, бо вчитель. Прокачала мене в плані математики. Мама привчила читати ще в 4 роки. А жертовність - мені це здавалось нормальним. При цьому я не вважав це проблемою, бо навчився готувати, що плюс в результаті, турбуватись про себе в таке інше.Правда, зараз дружина користується цим, бо знає, що вона схожа на маму, при цьому вона досить жорстка і вимоглива. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 08-10-2024 14:46:40 |
1
Ну все, пошло оправдалово: учитель, учила и пр. - ведете себя как жертва, оправдывающая своего мучителя, стокгольмский синдром. Чтобы Вы знали, самое страшное, если в семье мама-бабушка - учитель, воспитатель, директор, заведующая садом. Это самое ужасное и разрушительное для ребенка. Кроме редких исключений все эти дети жутко поломанные. Вот как Вы. А бывает и хуже. Мой опыт работы это подтверждает: когда клиенты рассказывали умопомрачительные по ужасу истории об отношениях с родными, а потом оказывалось, что те - учителя, причем заслуженные, с наградами, директора и т.д. Вас, Андрей, лечить-не перелечить. Процесс долгий и сложный предстоит. Ибо изломаны капитально.
|
| 08-10-2024 15:23:12Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 372362 для Павел Леонидович Ок. Тоді з чого почати? Просто тут в армії не дуже і можливості є лікуватись. Рятуюсь вітамінами, транками і все таке. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 09-10-2024 01:52:32 |
|
| 11-10-2024 17:07:33Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 372375 для Павел Леонидович Я постараюсь знайти час, бо зараз чергую півдоби через півдоби. Можливо це дійсно нарцисична травма, бо я почав трохи аналізувати, багато чого співпадає. |
| 11-10-2024 17:07:36Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 372375 для Павел Леонидович Я постараюсь знайти час, бо зараз чергую півдоби через півдоби. Можливо це дійсно нарцисична травма, бо я почав трохи аналізувати, багато чого співпадає. |
| 15-10-2024 13:15:37Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 372375 для Павел Леонидович Бажаю здоров'я. Скажіть, в якому форматі можна провести зустріч? Бо мене можуть на якийсь час відправити туди, де навіть інтернета толком нема. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 15-10-2024 15:22:00 |
|
Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться
Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователиЧтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.
Советы посетителей
Ещё нет комментариев. Вы можете быть первым, кто предложит автору какой-либо совет.
 |
|
Наши психологи
Похожие онлайн консультации
Рекоммендуем
Пять ловушек невротика
Претензия на любовь – невротик называет любовью то, что любовью не является. Например, нуждаемость в другом из-за неспособности жить своей жизнью, паразитическое существование с другим из-за неспособности самому...
Близкий мне человек неизлечимо болен - как мне быть?
С какими психологическими трудностями нам предстоит встретиться, когда наш близкий человек смертельно болен? Вы чувствуете себя беспомощным, и это нормально. Первое, что нужно - это верить ...
Невроз: симптомы, причины и пути работы
Невроз – это обобщенное название. Включает в себя совокупность функциональных расстройств, имеющих психологическую причину, и обладающих временным характером (т.е. эти расстройства обратимы).
Аутичная девочка в свои 5 лет рисует как настоящий художник
Могли бы вы когда-нибудь подумать, что подобные произведения принадлежат маленькой девочке?
Как поддержать близкого, если у него рак
Узнав о диагнозе близкого человека, естественно испытать страх или горе или даже ярость. И пока вы находитесь на пике этих эмоций, вы не сможете адекватно поддерживать другого человека.
