Семейная психология

Я не розумію що не так зі мною і чому я байдужа близьким людям,чи близькі вони. Подруга виходить заміж, всім сказала, мені попросила не казати саме мені, хоча я як раз та хто підтримував і щиро радів її новим стосункам, а за колишнього завжди була саме від мене підтримка, і вона писала про це. З другою дружили онлайн, довго спілкувались, дзвонили, коли у моєму місті почався хаос, новий наступ, дівчина зникла, пише лише по справі, на запитання що з нашим спілкуванням пише що все ок, все чудово, а мені важко що я не розумію причину, чоловік у мене непоганий, добре ставиться до мене, але він шукає роботу лише щоб служити, що це значить для мене? Біль і розчарування - у мені важкі стосунки з рідними ,і я просто не зможу жити у своєму місті сама бо тут обстріли і якщо він піде,то вимушена буду з ними жити, знімати щось не потягну хоча працюю і про це розповім далі. Чоловік провокує війною, каже що я не самостійна бо боюсь вибухів, а у нас відбоїв майже немає. Чоловік шукає лише службу,звичайну роботу ні, у такому випадку я тягну всю нашу родину, і маму яка тягне гроші і ображається якщо не даю, всі потреби родини, дитини, домашніх улюбленців, я дуже непогано заробляю ,але я витрачаю через це великими сумами, не можу ж я продукти не купити, а інколи якщо чесно я хочу десь і посидіти хоча б каву за 60 грн випити смачну, бо працюю рік без вихідних, роботу люблю, але я бережлива, хочу мати можливість відкладати ,мені так спокійно, а я не можу. З мамою розмова призвела до того що ми не спілкуємося бо не допомогла грошима, хоча просто вже не можу, даю і даю,а вона працює , просто все витрачає на дорогі речі, вітер....з чоловіком говорили, він каже, по службі нічого немає, буду чекати, а я кожного дня знімаю нову тисячу з карти і мені плакати хочеться, я не маю жодної підтримки. Подруг, сестри чи брата, друзів я не маю, я говорю сама з собою, мені вже погано від цього, від війни,від військової служби на яку хоче чоловік, хоча я все розумію, але він як зрадник кине мене у 20 км від нуля і поїде? Він навіть не розуміє яке пекло я пройду якщо жити з мамою.Все то про чоловіка думає що помре, то про те що не працює, то про те що донька я погана, то про те що грошей не бачу своїх, то про дитину як нам жити,то про себе що мене не цінують, то подруги ці що пішли мовчки з життя, і розповісти немає кому. Вибачте що так багато тексту, мені дуже потрібна підтримка. Як мені показати чоловіку що треба щось робити, бо слова не чує рік.

Здравствуйте,очень сложная ситуация,живу с мужем у его родителей,мама его везде лезет и к нам и к нашим детям. У меня двое детей.Первая дочь от прошлого брака ,а младшая от этого брака мама делит детей ,на наше и твое ,муж не очень хорошо относиться стал к старшей постоянно орёт. В воспитание детей я имею только на старшую дочь,на младшую они не дают мне право воспитывать вечно лезут,мужу в это время все равно. В общем я родила ребенка получается для себя но прав на её воспитание я не имею,я им объясняю что мне с ней жить свой остаток лет ,а не вам, и что и что я сама решу что лучше ,а что нет,на что они делаю вид что я никто я просто нянька для ихнего выводка. В это время как мужу вообще наплевать на воспитание и что будет в будущем с детьми,хотя он полностью адекватный и работает,но в место того что бы выходные потратить на детей ,он идёт гулять или пьет дома...так как у него 1 выходной и он хочет отдыха,я тоже хочу отдыха потому что я устала от психологической давки...со стороны его мамы и папы,идёт полное разделение детей у младшей 3 защитника(свекр,свекровь,муж) ,у старшей только Я так как она моя первая осерателая дочь,я воюю с ними так как они вообще не понимаю что такое дети, что такое слезы и крики с их стороны.У них понятия взрослые они не понимают детскую психику.В общем как их поставить на место и мужа и его семью? Развод это последний вариант. Посоветуйте психологический подход к людям!

Здравствуйте! Мы с мужем и сыном, сыну (3 года )на данный момент живём с моими родителями, так как сейчас трудно снять жильё и проблемы с финансами. Мои родители очень балуют моего сына каждый день новая игрушка вкусняшка , и так далее, он даже не хочет есть нормальную еду, он сразу бежит к бабушке и она ему даже вкусняшку, на мой запрет на меня смотрят будто на д*ру и говорят что все дети должны получать что хотят и меня просто не слушают что бы я не говорила ими. Плюс ко всему меня беспокоит то что мой сын больше слушает бабушку во всём и больше проводит время с ней, меня он не слушает, мужа также, и когда я его ругаю или муж, сын сразу бежит к бабушке и она его жалеет, успокаивает и говорит не обращать внимания на то что я его ругаю, а мне она говорит что я не имею право на него даже повышать голос. Насчёт время провождения сын не хочет со мной рядом быть, когда его обнимаю начинается истерика крик, что хочет к бабушке. Вообщем я не знаю что мне делать стоит переживать или нет? Может когда мы переедим в другой дом то всё станет на свои места и сын будет больше к нам чем к дедушке и бабушке?