Семейная психология

Добрый день. Проблема вот в чем. Жена моего племянника не хочет чтобы моя внучка и их сын общались. Каждый раз, когда просим забрать их сына к нам , чтобы дети вместе поиграли, придумывает какие то поводы, чтобы не отпустить. Несколько дней назад у моих дочек произошел очень неприятный разговор по этому поводу. Девочки спросили, почему так происходит, на что жена племянника сказала, что уже 10 лет подстраивается под всех, и что теперь будет сама решать что делать, и что мы вмешиваемся в процесс воспитания ( разве желание, чтобы лети просто поиграли, о чем кстати просит и их сын и моя внучка, это вмешательство в воспитание?) В результате ( разговор происходил в мессенджере в семейной группе) моя сестра стала защищать невестку, племянник тоже вступился за жену. Сказали девочкам, что они просто хотят поругаться, потом все трое покинули группу. Племянник очень сухо стал общаться, невестка вообще перестала. Вот теперь скоро начало учебного года, ребенок идет в первый класс и я не знаю что делать. Идти его поздравлять или нет. С одной стороны непонятно как родители отреагируют на поздравления и подарок. И придя туда, допустим, как себя вести. С другой стороны, не пойти , опять будешь виноват. Недавно ребенок племянника приболел , и моя дочь позвонила узнать, как здоровье. На это племянник сухо ответил- немного приболел, ухо болит и мне сейчас некогда с тобой говорить. Может они ждут каких то извинений. Но извиняться то не за что... Внучке вру, когда она просит отвести ее к братику. Говорю, что они уехали, или заняты. Но это же не дело. Душа кровью обливается. И я совершенно потерялась. Не знаю что делать. Такое ощущение, что жена племянника намеренно все это сделала, чтобы рассорить нас. Сестра со мной общается как с соседкой. Всегда мы были одной семьей, а теперь все разрушилось.

Извините что так много написала, но очень болит внутри.

Пару днів тому, в той час, коли я була в душі, чоловік зайшов в один із месенджерів, знайшов архівну папку, а в ній інтимну переписку 2017р, про яку я навіть не пам’ятаю. Це було за 4 роки до зустрічі із моїм чоловіком. Ми разом трохи більше 2х років і я жодного разу не давала приводу сумніватися в своїй вірності йому. Завжди кажу, що кохаю, приділяю увагу, говорю компліменти і всіляко піднімаю його его. Знайшовши ту переписку чоловік почав задавати мені питання, типу «я тебе влаштовую в ліжку? Тобі подобається моя фігура? Може а тебе є якісь фантазії?» я одразу відчула, що щось тут не так, тому що я завжди словами говорю, що він мене влаштовує, компліменти його фігурі і таке інше. Він зізнався, що знайшов переписку і там було ТАКЕ, але типу не тримає зла, бо то було до нього. Я відреагувала різко, запитала, нащо він взагалі щось шукав, адже я не лажу ні в його телефоні, ні в його месенджерах і не вишуковую нічого з архівів. Більше того, я навіть паролю до його телефону не знаю, а він мій знає і завжди може подивитися. Телефон мій завжди доступний і я йому сказала, що не маю чого приховувати і все, про що пам’ятала видалила ще до нашого знайомства, а якщо щось випадково залишилося в якихось архівах, то тому що я про це не знала, що воно там взагалі може зберігатися. Також нагадала йому, що все, що було до нього, то моє особисте і не стосується його. На що він мені відповів, що не хоче щоби в телефоні його дружини було порно. Мене дуже заділи його слова, а особливо дії. Для мене це було як зрада. Я йому сказала, що тепер маю страх, що він постійно буде порпатися в моєму телефоні і я не можу йому тепер довіряти і не знаю, як жити в такому шлюбі. Я не цікавлюся його минулим і навіть на початку стосунків попросила не ділитися ніякими спогадами із попереднього шлюбу. Наш шлюб - це нова чиста книга. Він же вважає, що я надмірно емоційно відреагувала. Він очікував, що я просто вибачусь, що мені має бути соромно, а моя реакція говорить про те, що мені не подобається, що він побачив щось сороміцьке і що мені соромно за себе. Хоча ні мені не соромно за своє минуле. На той момен мені було 31 рік, я була розлучена і мала право на особисте життя. Яке він також мав і більш різноманітне,ніж я. Я його третя дружина. двох своїх попередніх дружин він піймав на зраді через переписки. Як пробачити йому і жити далі і чи варто взагалі? Він вибачається зараз, шкодує, що зробив, хоче поставити крапку в цій історії.я боюся, що це зруйнує наш шлюб. Я відчуваю, що не довіряю йому

Отношениям 9 месяцев, живем вместе. Мужчина сейчас находится в другом городе. Уехал по работе, больше месяца назад и будет там как минимум еще несколько месяцев. Замечаю, что с каждым днём он как-будто все больше отдаляется. Если в начале было: доброе утро и спокойной ночи каждый день и звонки через день, то сейчас звонит раз в несколько дней, пишет редко и стал каким-то чужим. Если раньше я знала как проходит его день, чем он занят, то сейчас не знаю ничего. Как ни напишу, встреча, совещание

Не понимаю, почему так происходит. С одной стороны не хочу его беспокоить с расспросами, а с другой стороны удивляет такое его поведение. Как поступить?