Семейная психология

Пару днів тому, в той час, коли я була в душі, чоловік зайшов в один із месенджерів, знайшов архівну папку, а в ній інтимну переписку 2017р, про яку я навіть не пам’ятаю. Це було за 4 роки до зустрічі із моїм чоловіком. Ми разом трохи більше 2х років і я жодного разу не давала приводу сумніватися в своїй вірності йому. Завжди кажу, що кохаю, приділяю увагу, говорю компліменти і всіляко піднімаю його его. Знайшовши ту переписку чоловік почав задавати мені питання, типу «я тебе влаштовую в ліжку? Тобі подобається моя фігура? Може а тебе є якісь фантазії?» я одразу відчула, що щось тут не так, тому що я завжди словами говорю, що він мене влаштовує, компліменти його фігурі і таке інше. Він зізнався, що знайшов переписку і там було ТАКЕ, але типу не тримає зла, бо то було до нього. Я відреагувала різко, запитала, нащо він взагалі щось шукав, адже я не лажу ні в його телефоні, ні в його месенджерах і не вишуковую нічого з архівів. Більше того, я навіть паролю до його телефону не знаю, а він мій знає і завжди може подивитися. Телефон мій завжди доступний і я йому сказала, що не маю чого приховувати і все, про що пам’ятала видалила ще до нашого знайомства, а якщо щось випадково залишилося в якихось архівах, то тому що я про це не знала, що воно там взагалі може зберігатися. Також нагадала йому, що все, що було до нього, то моє особисте і не стосується його. На що він мені відповів, що не хоче щоби в телефоні його дружини було порно. Мене дуже заділи його слова, а особливо дії. Для мене це було як зрада. Я йому сказала, що тепер маю страх, що він постійно буде порпатися в моєму телефоні і я не можу йому тепер довіряти і не знаю, як жити в такому шлюбі. Я не цікавлюся його минулим і навіть на початку стосунків попросила не ділитися ніякими спогадами із попереднього шлюбу. Наш шлюб - це нова чиста книга. Він же вважає, що я надмірно емоційно відреагувала. Він очікував, що я просто вибачусь, що мені має бути соромно, а моя реакція говорить про те, що мені не подобається, що він побачив щось сороміцьке і що мені соромно за себе. Хоча ні мені не соромно за своє минуле. На той момен мені було 31 рік, я була розлучена і мала право на особисте життя. Яке він також мав і більш різноманітне,ніж я. Я його третя дружина. двох своїх попередніх дружин він піймав на зраді через переписки. Як пробачити йому і жити далі і чи варто взагалі? Він вибачається зараз, шкодує, що зробив, хоче поставити крапку в цій історії.я боюся, що це зруйнує наш шлюб. Я відчуваю, що не довіряю йому

Отношениям 9 месяцев, живем вместе. Мужчина сейчас находится в другом городе. Уехал по работе, больше месяца назад и будет там как минимум еще несколько месяцев. Замечаю, что с каждым днём он как-будто все больше отдаляется. Если в начале было: доброе утро и спокойной ночи каждый день и звонки через день, то сейчас звонит раз в несколько дней, пишет редко и стал каким-то чужим. Если раньше я знала как проходит его день, чем он занят, то сейчас не знаю ничего. Как ни напишу, встреча, совещание

Не понимаю, почему так происходит. С одной стороны не хочу его беспокоить с расспросами, а с другой стороны удивляет такое его поведение. Как поступить?

Ми в шлюбі 10 років, маємо дітей 3 та 7 років.
Живемо в будинку, який збудував батько чоловіка. В дворі також живуть бабуся і дідусь чоловіка (окремий гостьовий будиночок). Дідусь не ходить.
Мої батьки з окупованої території країни, сестра з чоловіком теж. Живуть на зйомних квартирах в Київі і в Полтаві.
До мене звернулась сестра, просить щоб я була хрещеною її доньки. Я звісно погодилась.
Я вирішила, що зручно буде похрестити дитину і потім відсвяткувати у нас дома, тому що є беседка, мангал і двір.
Але чоловік проти, його аргументація, що пускати в двір і в дім чужих людей він не буде (це про хрещеного), ми справді його не знаємо. Це друг сестри і чоловіка, ми поки не знайомі.
Крім того, так як це будинок його батька і в дворі живуть бабуся і дідусь, йому типу не зручно погоджувати таких гостей і взагалі це для нього стрес.
Крім того, він взагалі не любить запрошувати в гості малознайомих людей, це його давня проблема з комунікабельністю. Він спілкується з невеликим колом давніх друзів. А я навпаки комунікабельна і для мене дико протилежне.
Чоловік запропонував організувати кафе і заплатити за це, щоб там скромно посиділи після хрещення, але я проти, бо в домі набагато зручніше буде сестрі з маленькою дитиною і моїм батькам.
Так як батьки і сестра з чоловіком залишились без свого дома, я вважаю, що ми їм маємо у всьому допомагати. А видворити їх в кафе це неповага до них і до мене!
Проблема ще в тому, що чоловік давно всім забезпечує нас, а я з дітьми займаюсь. Хоча я завжди раніше теж працювала і хотіла кар\'єру. Але через дітей це нереально. Тобто він звик приймати більшість рішень сам.
Через цю ситуацію в нас сталась сварка. Я вважаю, що я права, а він вважає, що його пропозиція щодо кафе, це компроміс, але мене бісить таке відношення до моїх родичів.