Відчуття напруги у воєнний період

» Війна » Відчуття напруги у воєнний період

Світ ніби завмер. Багато оточуючих живуть "тихо", ніби очікуючи, що настане момент, коли знову можна буде рухатися. Вони працюють, наскільки це можливо. Вони обідають, возять дітей до школи, а по вечорам знову очікують... Так сьогодні живе багато людей, що виїхали з України або тих, хто знаходиться в умовно безпечних районах. Я знаю багато таких, я сама іноді така ж...
Я у безпеці, навіть не чую повітряних тривог, займаюся повсякденними справами, допомагаю Україні чим можу сьогодні. І тільки іноді помічаю, наскільки я "заморозилася". Це трапляється тоді, коли я сканую своє тіло, коли займаюся йогою або працюю зі своїм психотерапевтом. І я кожного разу думаю: "Ось, знову"... Я знаю цей свій процес. Я знаю, що моя часта реакція в стресі - завмирати, бо так колись здавалося безпечніше, ніби я тоді стаю маленькою і непомітною. Сьогодні це вже не працює, бо я ж насправді у безпеці, в реальносты я потрібна цьому світу, своїй родині та країні активною, працюючою, допомагаючою.

Колись почула від своєї супервізорки, що ми всі маленькі краплинки України, ми всі важливі, бо разом складаємо цілу країну. І кожна краплинка має подбати про свою цілісність, про своє благополуччя, щоб потім влитися в океан таких же краплинок, повних життєвих сил та спроможності творити. Це про так звану вину того, хто вижив. Так, я жива, я зараз не на війні, не на передовій. Я можу дихати вільно, хоча часто моє дихання все ще стиснуте, мої плечі ще зжаті, моя шия рухається важко і обережно. 

Я знаю, що я така не одна. До мене звертаються клієнти, які зараз в умовній безпеці, дехто - за кордоном, проте жоден з них ще не сказав, що його тіло повністю розслаблене, а серце вільне від переживань. Я довго думала, чи таке взагалі можливо зараз, чи можна на 100% віддатися радості, хоча б на годину, забувши про страждання, які прямо зараз відчувають тисячі людей. Впевнена, що така радість є життєво необхідною, що всім нам потрібно вчитися жити і радіти у нових умовах. Знаю, що нам потрібно плекати наші краплинки, збирати сили, творити життя новим, з іншим баченням. І я знаю, що для цього потрібно дуже багато енергії, яку маємо шукати у кожному сонячному дні, у кожній усмішці рідної людини поряд, у тілесних практиках, в улюбленій каві, у мріях та спогадах.


Тільки так зможемо зберегти себе, свої сили для майбутнього, на яке у нас так багато планів. Сьогодні важливо дбати про себе, відчувати свої потреби та вміти їх задовольнити. І у кожного з нас свої способи. Комусь важливо достатньо спати, повноцінно харчуватися, дбати про своє тіло. А в когось є енергія на задоволення інших потреб, як то почитати книгу, навідатися до рідних та близьких, взагалі працювати та жити повноцінним життям. Необхідно знайти свій баланс між тим, що мені потрібно, та що я зараз можу і не вимагати від себе більшого. Ця задача не така легка, як може здатися спочатку. У тих, хто себе чув недостатньо і до війни, вона ще більше ускладнюється. Але я вірю, що кожен з нас знайде саме свій, єдиний та унікальний, спосіб жити в цьому новому світі.

Дата публікації 2022-05-15 в 15:14:14

Зверніться до психолога безкоштовно з приводу війни або поставте питання на форумі.

Опубліковано на сайті 15-05-2022

» Війна » Відчуття напруги у воєнний період