Як позбутися відчуття що все, що ти робив правильно(обмеження) виявилися просто пустим обмеженням задоволення базових потреб. І зараз розумієш, що все пішло під три чорти.
Алла Владимировна Саенко 01-04-2013 09:22:54 |
![]()
Поменять "линзы" на мировоззрении.Вы сосредоточены на утратах,то есть ваши "линзы" отфильтровывают то,что связано с приобретениями.Например,человек упустил возможность встретиться с друзьями - но поэтому же приобрел возможность завершить работу(с соответствующими приятными чувствами).Конечно,это при условии,что человек вообще радоваться умеет,и старается воспользоваться любой возможностью,чтобы это сделать.Что касается "базовых потребностей" - это же не значит,что их следует понимать в отрыве от человека,личности в целом.Если самоограничения дают человеку представления о том,что он - вот такой человек,то зачем же его этого лишать?Другое дело,что вряд ли стоит себя воспринимать как что-то статичное,личность,как мне кажется - настолько же процесс,насколько и результат.Тем более,что при вашем возрасте ваши переживания - это классика становления идентичности.Оно все так и "плавает",и приходится и "вылавливать" подходящее для дальнейшего строительства личности,и одновременно принимать решения о том,какой эта личность будет.Это-да,сложно!Вы,в принципе,на правильном пути - обдумывать,рассматривать,собирать информацию,принимать решения о себе,своем прошлом и будущем - это все подходящие вещи.Но фильтры...они же вам все красят в один цвет - цвет утраты.
|
Александр Дмитренко 01-04-2013 11:17:40 |
Здравствуйте, Anon!
В Вашем сообщении я вижу много неопределенности, сомнений и вопросов. Очень много. Попробуйте из того, что Вас сейчас беспокоит, выделить что-то одно, особо значимое в настоящее время, и четко сформулировать (хотя бы просто для себя), в чем именно заключается сложность. Иногда вопрос остается без ответа просто потому, что он не поставлен четко. |
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
Ольга Анатольевна Артеменко 01-04-2013 14:06:13 |
Анон, стоп стоп стоп! Що за крайності (наркотики, алкоголь??), что за розчарування в собі і житті? Відчуття що у вас вже немає часу на повноцінне і гармонійне життя, а вам ще тільки 19 років!
Перед вами відкривається життя! Ви тільки починаєте формувати своє розуміння відносин, реакцій на ситуації і проявлення себе. І схоже на те, що замість того, щоб підтримувати себе і дозволяти робити помилки, ви себе критикуєте і звинувачуєте, що щось йде не так. Тому ви і переповненні такими тяжкими переживаннями і песимизмом з приводу відносин і життя. Анон ви б хотіли розібратись зі своїм станом і проясними свої переживання для себе? |
01-04-2013 17:08:22Дополнение от автора |
Звичайно я б хотів розібратися з своїм станом. Але є маленька проблемка, я дуже рідко, майже ніколи, не обговорюю з кимось своє особисте життя, я не довіряю людям речі, якими мене потім можуть роздавити. В мене чомусь в голові висить картина, що деякі помилки не виправляються( мабуть дитяча травма від релігії, вже ніби переріс всю цю маячню, але , я думаю, там багато комплексів створилося на основі такого. Не знаю, це страх чи просто не бажання, можливо віра, що все ж таки за правильну поведінку хтось там, колись якось винагородить. Але часом згадується цитата з фільма "нужно сделать то на что я раньше не решился бы, я должен совершить кое-что не прастительное " Аль Пачіно(с)Право на убийство. Можливо, це почне щось нове, або просто закінчить старе. |
Ольга Анатольевна Артеменко 01-04-2013 17:14:37 |
"...я не довіряю людям речі, якими мене потім можуть роздавити." З чого ви вирішили що вас мають обовьязково роздавити, якщо ви довіритесь? Погоджуюсь з тим, що з деякими людьми необхідно бути обережними в довірі, але це ж не означає що немає людей яким можна довіряти і говорити про себе.
""нужно сделать то на что я раньше не решился бы, я должен совершить кое-что не прастительное "" Підтримую вас в тому, що необхідно дозволяти собі "неправильні" вчинки, але на крвйнощі не варто йти. Анон, у вас є можливість звернутись в роботу до спеціаліста? |
01-04-2013 17:34:41Дополнение от автора |
На жаль, ні. Я студент. Задумуюся, можливо це погода просто, перечекати потрібно. |
Ольга Анатольевна Артеменко 01-04-2013 17:51:45 |
А коли погода покращується у вас все стає добре?
"Як позбутися відчуття що все, що ти робив правильно(обмеження) виявилися просто пустим обмеженням задоволення базових потреб. І зараз розумієш, що все пішло під три чорти." Думаю що все залишилось в минулому, а не пішло під три чорти. У вас є майбутнє, яке ви можете вже жити, дозволяючи собі задовольняти свої базові потреби. Тому що це є природнім процессом. Без задоволення базових потреб не може розвиватись особистість. Ви зрозуміли для себе що це важливо робити. Ви вже дозволяєте собі задовольняти свої потреби? |
02-04-2013 00:35:52Дополнение от автора |
навіть анонімно в інтернеті не можу розповісти всі свої переживання, чи навіть частково розкрити саме ті, які найбільше стосуються мого теперішнього стану. Але над чим подумати є. Хочеться навчитися, щоб після того, як відкинув цінність і знецінив її, в середині не було якихось амбівалентних відчуттів. Просто прийняв і перестав турбуватися з цього приводу. Хотілося б якось так, стало б набагато простіше. |
Ольга Анатольевна Артеменко 02-04-2013 01:26:57 |
|
Александр Дмитренко 02-04-2013 11:07:32 |
Anon, складывается впечатление, что Вы просто не позволяете себе жить по Вашему собственному усмотрению, поскольку не уверены точно в том, чего же Вам самому хочется, что есть Ваше, а что навязано извне. Конечно, понятны Ваши сомнения и опасения по поводу того, чтобы рассказывать обо всем прямо и полно. Но без разговора, без систематизации того, что происходит в голове, Вы не сможете закрыть этот вопрос. Просто Вам необходим человек, которому Вы сможете довериться.
|
02-04-2013 16:11:27Дополнение от автора |
Ольга Анатольевна Артеменко, дякую що підтримуєте діалог, мені стало вже краще(знову ж таки, можливо погода, можливо трішки виплеснув частинку переживань і "тиск" впав. І дякую всім, хто відізвався на моє повідомлення. Ну щоб не конкретизувати, спробую описати що для мене означає "амбівалентність відчутті", можливо, я не правильно використовую термін. Припустимо ситуацію, ваші знання оцінили на 3 з 5, ви розумієте, що ваші знання дійсно 3 з 5, більше бути не може, але чомусь якесь незадоволення всерівно є. Чому так? чому не можна сказати собі - це нормально і не вічдувати нічого по відношенню до цього. не проявляти якогось обурення зовні не проблемно, але в середині чомусь виникає реакція. Або ж реакція на похвалу чи черезмірну увагу - почервоніння обличчя, я не хочу цього, але це відчуваю. Я десь там "в середині" розумію що це не нормально, не можу признати цього? |
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
![]() |
|
Наші психологи