Question

27-07-2018

Мій син, починаючи зі вступу в ВУЗ, має певні проблеми (хоча й раніше стояв діагноз ВСД). Вступ у ВНЗ супроводжувався збоєм серця, небажанням далі перебувати у закладі та навчатися. Тоді вмовили, переконали. Спробував вступати в інший заклад, вступив, але злякався знову нових обставин і залишився в першому. Обстежувалися у кардіолога, невропатолога, інших лікарів та спеціалістів, зокрема місцевих психологів. Нічого. Сказали, що занадто реагує на обставини. Прописували заспокійливі. Влаштувався на роботу. І все ще більше погіршилося. Не може знайти спільну мову зі співробітниками. Почав сильно запивати. Вмовляли, розмовляли. На питання - чому, відповідає, щоб стало легше, а потім уже всерівно. Втратив роботу, потім влаштувався на іншу і в інше місто. Знову запив. хоча старався: проходив співбесіди, намагався виконувати посадові обов'язки. Мусили забрати додому. Уже рік як вдома. Майже нікуди не виходить, а якщо йде, то напивається. Потім хоче порозмовляти, ставить питання, чому так, чому не може ніде влаштуватися і т.п. Збої в серці подолав, вони в минулому. Але ж все інше. Відмова від друзів, постійне незадоволення, страх, що його не зрозуміють, засудять. Його найкращий друг - комп. Справа йде до повної відмови від соціуму. Коли обстежувалися у місцевих психологів, ставила питання, що можливо це шизофренія. Але мені відповіли, що якщо голосів не чує, нав'язливих ідей немає, то ні. Прочитала багато і дізналася, що шизофренія буває різною. Їздили навіть у один із обласних центрів до практикуючого психолога-психотерапевта. Він ніяких відхилень, крім високого рівня емоційності, не помітив. Але ж хлопець не живе повноцінно. Самому, у забутті від алкоголю чи компа, йому зручніше. Прошу посильної допомоги. Дякую.

Вопрос от: Ганна; Возраст: 48

понравился вопрос?

27-07-2018 19:15:58Дополнение от автора

Дякую, пані Ольго. Син самостійно обирав ВУЗ. А ось на роботу першу йшов, мабуть, бо треба було працювати, а особливого вибору у нашому мустечку не було. Другу роботу у великому місті обирав самостійно, але ж і на ній не впорався з емоціями: то не так глянули, то не те сказали, то не похвалили, то почуття самотності... І зараз, якщо йде на співбесіду (пробував два рази), то видно, як нервується, надзвичайно напружений. А щодо самостійного вибору, то звинувачував мене, що не наполягла, щоб вступив на іншу спеціальність, дала йому право вибору. Мабуть, пасує перед труднощями. Дуже вдячна.

28-07-2018 22:57:39Дополнение от автора

Дякую пані Юліє, пане Романе. Мабуть, складається враження, що я повністю контролюю сина. Ні. Я обома руками за те, щоб молода людина була самостійною та самодостатньою. Максимум, якщо просив, ненав'язливо допомагала та підтримувала. Постійно спілкувалися на різні теми. Право вибору завжди залишається за ним. І зараз я звертаюся до психологів, бо боюся через непрофесійність наробити помилок. Ніколи не ставила хрест на проблемі, але нічого й не нав'язувала. Раніше пропонувала звернутися то до кардіолога, то до психолога, то психотерапевта... Погоджувався. Тепер вже й не знаю, що робити. Усе розбивається через його апатію, небажанння долати труднощі, надмірну емоційність. Якщо ж примусити його бути самостійним (відмовитися від утримання), чим це закінчиться? Якщо при підтримці, перспективній роботі, непоганих побутових умовах, він запив так, що довелося їхати (на його прохання) забирати, бо не міг сам зупинитися. А на питання - чому - відповідав, що самотність, хоча поряд були колишні однокласники і друзі. Зараз і з друзями не спілкується.
Як на мене, у нього немає сили волі терпіти звичайнісінькі негаразди, долати певні труднощі. Але ж що його таким робить? Хвороба? Раніше вчився непогано, футбол, друзі, допомагав вдома, хоча ініціативи не виявляв (але ж більшість сучасних підлітків такі). Зараз робить щось, якщо попросиш. Вип'є, то плаче, говорить: "Хіба я гірший за інших. Не можу ніде влаштуватися". Хоча мав непогані роботи. А останні рази, після перших же знайомств з умовами роботи, робив висновок, що все не так, не для нього. Психолог та психотерапевт, у яких ми були, сказали йому взяти себе в руки та менш емоційно реагувати. Але ж у нього не виходить та й достатньо сильного бажання він не має, щось виправити. Якийсь глухий кут. Дякую.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Ирина Островерх
(Харків)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ольга Анатольевна Артеменко (Житомир) · Answer 1 · 2018-07-27 18:18:07

Ганна, допомога тут може бути надана вашому сину, навчити його розуміти те що відбувається з його переживаннями і сформувати вміння володіти тим що він переживає. Розумієте тут має бути його бажання та мотивація. Поступати в ВУЗ. йти на роботу це були його бажання?
А якщо ви просите допомогти вам, то впершу чергу потрібно розібратись який тип відносин у вас з вашим сином. Яку роль приймає в його житті батько? та багато іншої інформації.
Ви коли звертались "у один із обласних центрів до практикуючого психолога-психотерапевта. Він ніяких відхилень, крім високого рівня емоційності, не помітив." Ви мали намір працювати зі спеціалістом над вмінням вашого сина володіти емоціями?
З першого враження відсутність саме цього вміння наштовхує вашого сина все більше та більше ізольовуватись від соціума та розряджати емоційне напруження алкоголем.
Звісно є мотиви ще більшої глибини які виходять з характеристик його особистого розвитку та якості відносин дитячих стосунків. Та для цього всього необхідно працювати з спеціалістом.

Юлия Николаевна Сенченко (Запорожье) · Answer 2 · 2018-07-27 21:44:23

Вітаю. Питнь більше ніж відповідей. Одне точно, причина яка викликала збої в серцево-судинній системі, просто стала викликати інші проблеми. В мене багато пинь що до самооцінки Вашого сина, методів виховання, стилю сімейного виховання. Без розуміння цього складно щось говорити. Спробуйте самі звернутися до спеціаліста та отримати рекомендації

Роман Сергеевич Коломиец (Смела) · Answer 3 · 2018-07-28 20:10:54

Доброго дня. Із Вашого запитання видно два напрямки покращення ситуації.
По-перше, Ви даєте сину спочатку більшу можливість робити самостійний вибір, а потім і повністю самостійно робити власний вибір щодо свого життя: приймати рішення, забезпечувати себе, утримувати, влаштовувати свій побут. Він бере на себе відповідальність і "стає на власні ноги". Зрозуміло, що зараз Ви бачите ситуацію по іншому. Тому бажано попрацювати з питань інформації, знань та умінь вирішення ситуації із фахівцями (психологами, консультантами).
По-друге, з того, що ви описали, найліпше для сина було б зайнятися самому собою. Якщо вирішувати психологічні поблеми, то працювати з відповідним фахівцем, психотерапевтом (психологом-консультантом).
До речі, процес покращення ситуації не буває швидким, а потребує часу і зусиль. Проте, якщо прикладати зусилля, то є велика надія у вирішенні Ваших побажань. А Ви вже маєте великий досвід, а головне бажання вирішити проблему. Бракує лише певних знань, умінь та їх застосування.

Ольга Анатольевна Артеменко (Житомир) · Answer 4 · 2018-07-29 11:48:33

"Психолог та психотерапевт, у яких ми були, сказали йому взяти себе в руки та менш емоційно реагувати. " Сказати про це - це нічого не зробити.
Вашому сину потрибно пройти шлях емоцийного росту зі спеціалістом, який працює з такими ситуаціями. У нього яскраве вираження самокритичності до себе і заниженної самооцінки, несформований стержень особистості який би міг регулювати його ємоційні вибухи.
Це не просто прийти проконсультуватись та отримати інструменти чи ліки. Це шлях росту. Так як ви виростили його физиологічно, спеціаліст допоможе виростити вашого сина в емоційній його частині і допоможе вам зрозуміти яка з вашого боку має бути поведінка та реакції на те що відбувається з ним.

Апатія та байдужість