Question

21-08-2020

Когда с мужем сходились, все было прекрасно и замечательно. У меня была своя хорошая работа, своё хобби, муж очень красиво ухаживал, всегда очень уважительно относился, был пунктуальным и внимательным. Спустя три года я имею в остатке: я бросила работу (по его подсказке, но мне действительно было трудно и я хотела уйти в декрет, что было несовместимо с работой), работаю с мужем (помогаю, чем только могу), недавно родила доченьку, весь быт на мне (Готовка, уборка, стирка, дивотные) ребёнок на мне, бабушки не помогают (не могут), я хожу с грудничком на работу, стою на ней по 6 часов подряд. Муж домой приходит когда ему удобно, свой день спланировать я не могу, в случае, если мне нужна его помощь по бытовым вопросам - он или не успевает, или забывает, или откладывает. Пунктуальности нет вообще: сказал буду через 5 минут, приезжает через 1,5 часа. На мои замечания, что я сама так не могу все тащить, реагирует остро, обзывает неблагодарной, зажравшейся. От конфликта уходит, угрожает, что уходит на сутки, на попытку удержать физически - может оттолкнуть, ударить. Сегодня облил компотом... за то, что якобы я не отнеслась с благодарностью к нему за то, что он побыл с ребёнком 1,5 часа пока мне надо было отъехать. Телефоны все заблокировал. Общаться не хочет. Мои слёзы и мольбу остановиться и поговорить игнорирует. Я чувствую себя униженной, разбитой, подавленной. Я его боюсь. Иногда приходит мысль уйти. Но я люблю его. Но как это терпеть или предотвращать - не знаю.

Вопрос от: Prosto Ya; Возраст: 27

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

21-08-2020 14:18:19Дополнение от автора

Няню найняти - переживаю дитину віддавати чужій людині. Їжу з кафе чоловік не сприймає (дорого і навіщо тоді жінка в сім’ї). Тримає те, що я його люблю. Страх також є (самотності, безпорадності, фінансової залежності, дитини я все це відчуваю), бо я в цьому місті абсолютно сама, батьки за кордоном, дитині 2 місяці - на роботу не зможу вийти, жити більше ніде і ні за що... Я виправдовую його кожен раз, коли стається подібне: багато роботи, стреси, ремонт... я розумію його нервозність. Але зриватися на мені за те, що я поспішаючи запекла не тої консистенції сирники... це занадто. І я намагаюся відстоювати свої інтереси, проте зіштовхуюсь із агресією: бо він багато працює для сім’ї (нещодавно купив нам власне житло у кредит і робить там ремонт), а я тут ще щось вимагаю...
я не знаю, як мені донести, що мені теж складно і важко... розумію головою, що так бути не повинно, але кожен раз виправдовую його, вибачаюсь за все (навіть коли не винна),і потім все ніби налагоджується... а якщо не візьму вину на себе - ігнор і агресія будуть продовжуватися...
а себе - вже ненавиджу, бо бачу, що зовсім втратила свою цінність... розумію, що це нездорова ситуація, але що робити не знаю...

21-08-2020 14:38:38Дополнение от автора

Дякую... сподіваюсь або ми знайдемо вихід, або я знайду його сама...

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Нiна Уенем
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Похожие онлайн консультации

28-04-2020 Как решить проблемы и конфликты с мужем? Как вернуть взаимопонимание, уважение и любовь мужа?

Вера Владимировна Морозова (Одесса) · Answer 1 · 2020-08-21 13:26:51

Здравствуйте!

цитата:

КАК ВЕРНУТЬ УВАЖЕНИЕ МУЖА

Очень сочувствую вам, что так сложилась ваша жизнь.
Чтобы вернуть уважение мужа, сначала надо вернуть уважение к себе.
Правда, после этого может случиться так, что уважение мужа и не понадобится.

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 2 · 2020-08-21 13:48:53

Доброго дня, Prosto Ya.
Дуже співчуваю Вам, поведінка чоловіка - жахлива. Ви маєте право гніватися на чоловіка і сумувати.
Скажіть, будь ласка, що Вас досі тримає у стосунках? Можливо якийсь страх (дитина, самотність, фінаносова залежність тощо)?
Що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає? Звісно, Ви можете спробувати пропрацювати стосунки спільно у сімейного психолога, проте спочатку запитайте у себе - чи Ви б цього хотіли. Крім цього, помітно, що чоловік не хоче співпрацювати (блокування телефону та ігнорування дзвінків).

Ви розглядали варіант найняти няню, або, наприклад, прибиральницю чи замовляти їжу в кафе або масмаркеті?

Ответ отредактирован автором 21-08-2020 13:52:54

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 3 · 2020-08-21 14:33:59

цитата:

Тримає те, що я його люблю. Страх також є (самотності, безпорадності, фінансової залежності, дитини я все це відчуваю), бо я в цьому місті абсолютно сама, батьки за кордоном, дитині 2 місяці - на роботу не зможу вийти, жити більше ніде і ні за що...

Дуже часто люди плутають созалежність із любов'ю. Любов - це взаємоповага, взаємопідтримка, взаємодовіра, відкритість і прийняття, а я цього, на жаль, не бачу. Любов - це поняття, що охоплює обох партнерів. Я бачу страх, що любові не властивий.

цитата:

Я виправдовую його кожен раз, коли стається подібне: багато роботи, стреси, ремонт... я розумію його нервозність...а якщо не візьму вину на себе - ігнор і агресія будуть продовжуватися...

Безумовно, ніхто не заперечує, що Вашому чоловіку важко, однак це не означає, що Ви зобов'язані терпіти до себе зневажливе ставлення. У Вашій сім'ї багато психологічного насилля (чоловік-переслідувач знецінює Вашу важливість і цінність, обгрунтовуючи це тим, що він старається для вашої сім'ї + грає на Вашому почутті провини, за що Ви починаєте ненавидіти саму себе, тому і виходить замкнуте коло абьюзу, що не дозволяє Вам вийти із цих стосунків).

цитата:

я не знаю, як мені донести, що мені теж складно і важко...

Ви не зможете донести щось людині, яка не хоче Вас чути.

цитата:

розумію, що це нездорова ситуація, але що робити не знаю...

Ви можете запропонувати чоловіку звернутися спільно до сімейного психолога (можливо третя особа допоможе вам навчитися конструктивно виражати свої почуття, думки, бажання і ви нарешті почуєте один одного). Водночас, якщо чоловік відмовиться - ОК, це його вибір, однак Ви здатні на власні рішення, тому можете самостійно піти до психолога-психотерапевта на індивідуальну терапію, де відновите свою самоцінність та зможете знайти, разом із спеціалістом, зовнішні та внутрішні ресурси для припинення цих диструктивних стосунків.

цитата:

а себе - вже ненавиджу, бо бачу, що зовсім втратила свою цінність...

Дуже сумно це читати. Хочу Вам сказати, що Ви цінна і заслуговуєте на любов і краще ставлення, тому, будь ласка, потурбуйтеся про себе. Крім цього, Ви маєте розуміти, що щасливі батьки - це щасливі діти. Ваша донька бачить модель Ваших стосунків і потім буде проектувати їх на власні + дитину формує те середовище, в якому вона зростає (а зараз воно психологічно токсичне). А які висновки вона зробить: стосунки - це біль і розчарування, жінки не цінні, в стосунках я маю жертвувати собою тощо?

Бажаю Вам знайти хорошого спеціаліста і вирішити свої труднощі. Вірю у Вас і удачі!

Ответ отредактирован автором 21-08-2020 14:35:48

Как вернуть уважение мужа