Не можу оговтатись після смерті матері
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Не можу оговтатись після смерті матері
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 31-05-2025 20:25:54 |
Соболезную, это правда большая утрата.
Прошло слишком мало времени и говорить о каком-то облегчении еще слишком рано. Проживание утраты занимает 1-2 года, но это не будет острой фазой все время. Важно проживать свои чувства, не оставаться наедине со своим горем, выговариваться. Если нет близких, друзей, то это может быть психолог, кто станет поддержкой и опорой в этот тяжелый период 
|
| Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 31-05-2025 23:56:04 |
Дуже шкода, що мама пішла з життя. Але це закон життя, на жаль, батьки йдуть.
Те, що Ви почуваєтеся самотньо і не знаєте, як жити далі — цілком нормально. Біль від втрати не минає швидко. У перші тижні після смерті близького багато хто не має сил ходити на роботу, займатися побутовими справами, говорити з будь-ким. Так відбувається гостра фаза горювання. Психіці потрібен час, щоб пережити горе. Поступово Ви адаптуєтеся до того, що мами більше немає і звичний порядок життя змінився. Але ось, про що я хочу Вас попросити - намагайтеся зберегти теплі спогади про маму і зберегти її кохання у Вашому серці. Мама житиме у Вашому серці завжди: Ви можете писати їй листи, висловлювати свої почуття та відчувати її присутність. Можете запалювати свічки на згадку про маму. Після цього Ви знайдете спокій, і мамі стане спокійніше і радісніше за Вас, тому що вона точно не хоче Ваших страждань, а хоче щоб Ви жили повноцінним та радісним життям. Саме для цього вона привела Вас у цей світ. Подбайте про себе і дайте час, щоб упоратися з горем. Якщо Ви відчуєте, що процес затягнувся і Ви не можете вийти з гострої фази, зверніться до фахівця. Відредаговано автором 31-05-2025 23:59:26
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Алина Иосифовна Фирсель психолог Київ 01-06-2025 08:12:27 |
👍 краща відповідь! Доброго дня. Дуже вам співчуваю..Те, що ви переживаєте це дуже тяжко, але якщо можна сказати, "нормально" в цій ситуації. Ви зараз перебуваєте на гострій стадії горювання. Втрата матері — особливо останньої рідної людини — це величезна травма. До того ж ваші стосунки були непростими, що додає почуття провини, жалю і внутрішньої плутанини. Це називається «ускладнене горювання», і воно потребує особливої уваги. Кілька важливих моментів: 1. Відчуття самотності й ізоляції ( "Я раптом стала невидима або заражена всім цим".) Це дуже типовий стан після втрати: ніби між вами і рештою світу з'явилася стіна. Вам може здаватися, що ніхто не розуміє або не помічає вашого болю. Це не божевілля, а природна реакція психіки на сильну втрату. 2. Провина і жаль ( "Я все частіше зривалася", "я розгубила всі зв'язки".) Ви шкодуєте, що не все було сказано чи зроблено інакше. Це природно. Але важливо пам’ятати: ви робили все можливе у тих складних обставинах, особливо якщо йдеться про деменцію — хворобу, яка сама по собі руйнує стосунки. 3. Немає з ким поділитися ( "Абсолютно немає з ким поділитися...") Дуже важливо не залишатися з цим болем наодинці. Навіть написання цього повідомлення — вже крок до себе. Подумайте, можливо, вам варто звернутися до психолога. Що може допомогти: Дозвольте собі горювати — не квапте себе «встати і йти далі». Сльози, порожнеча, апатія — це нормально. Пишіть — як ви вже зробили. Можна вести щоденник, писати листи мамі (не обов’язково надсилати). Шукайте «своїх» — групи підтримки для тих, хто пережив втрату, навіть онлайн, можуть дати відчуття, що ви не одні. Рутина і турбота про себе — навіть маленькі ритуали (чай, прогулянка, книга) можуть повернути ґрунт під ногами.
|
| 01-06-2025 19:35:51Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382706 для Ирина Константиновна Дуже вдячна Вам за реакцію і поради Ви маєте рацію, пам'ятаю тільки хороше. Дивно, та це сталося якось само собою, без будь-яких з мого боку зусиль. Давно помітила, що пам'ятати все найкраще про людину не тільки правильно з моральної точки зору, а й легше для самого себе. Щодо листів - я про це думала, та мабуть, поки що не готова. Боюся, в цьому випадку, мимоволі може вийти цілий роман. Дякую ще раз, щиро. |
| 01-06-2025 20:39:38Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382708 для Алина Иосифовна Щиро дякую за такий ретельний розбір і увагу до моєї ситуації. Перепрошую, що гальмую з реакціями, просто тут справді є над чим замислитись. Все так, відчуття провини є, хоча я, якщо можна так висловитись, трохи себе розумію. Останні роки були якимось нескінченним кошмаром. Ми пройшли всі стадії деменції, це спотворило і її старість, і частково, напевно, мене.Мені шкода тільки, що зрозуміла я її стан надто пізно і ображалась, і також ображала її. Коли встановили офіційний діагноз мені навіть полегшало. Бо жодна людина в світі в своїй хворобі не винувата, а до мене нарешті дійшло, що то вже була не вона. Намагаюсь не гризти себе аж надто. Однаково, це нікому не допоможе. Дякую Вам.Ви справді дуже точно все це зачитали. |
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
