Психологиня Юлія Василівна Осташевська Львів

Добрий вечір!
Чи давно у вас стан тривоги на роботі? І чи пам’ятаєте момент, коли ви почали тривожитись — що перед тим трапилось? Що зараз відбувається на роботі, що викликає у вас паніку і страх?
Опишіть будь ласка.

Подумайте все ж таки щодо звернення до спеціаліста, оскільки робота з такими станами передбачає розбір особистісних і зовнішніх факторів, які навколо вас. Щось таки тримає вас в цьому стані, те що потрібно проаналізувати і тільки тоді намагатись вам допомогти)

Але це вже чудово: ви поділились тим, що вас хвилює і болить. Це важливо якщо ви дійсно хочете щось змінити))

Боятися критики — це нормально, тому що страх це захисний механізм, який береже нас від небезпеки. А критика часто так і сприймається, особливо в оточенні інших людей.
• Спробуйте відділяти конструктивну критику від образ і звинувачень вашої особистості. Ніхто не має права вас ображати!
• Іноді критика значимих людей ламає нас і нашу самооцінку. Спробуйте прийняти себе з усіма своїми слабкостями, недосконалостями, тривогами і помилками. Кожна людина по-своєму унікальна та неповторна, і має право відмовитись від прагнення бути завжди і в усьому ідеальною.
🤗 дозвольте собі розбивати чашки і не сварити себе за це, косячити і іноді пропускати слова людей «повз вуха» (як приклад, і так з усім).

Вас ймовірно виснажила велика кількість роботи (це суб‘єктивна характеристика), тобто для вас цього було достатньо щоб емоційно вигоріти. І тепер потрібно достатньо часу для відновлення сил та емоцій (в кожного цей термін свій - все індивідуально).

Якщо у вас виникатиме раптовий стан тривоги, який вам складно пояснити, і з яким складно справлятись — спробуйте спершу усамітнитись (якщо це можливо) і постаратись різко напружити м‘язи (відчути таким чином своє тіло і сфокусуватись на собі) а потім так само різко розслабити, налагодити дихання (повільно але глибоко вдихати через ніс та плавно видихати) і зосередитись на ньому. Якщо ви відчуєте, що контролюєте своє дихання і тіло, то прийде розуміння, що ви контролюєте і себе в цілому і свою тривогу, страхи і тд.

Але для того щоб розібратись в природі тривоги, страху та інших станів, які у вас виникають — потрібно поспілкуватись з вами щодо цього детальніше.

Добрий вечір)
Чи пробували аналізувати, коли саме стались зміни, які потягнули за собою ці стани (тривоги, страху, пустоти)? Що саме відбувалось тоді з вами у житті, які обставини були в цей момент?
Що саме ви маєте на увазі під словами: «ничтожество, руки не из того места» - чому ви так себе оцінюєте, чи вам про це хтось говорить?

Подумайте, чи справді (і чому) ви хочете (і ви потребуєте) продовжувати з ними спілкуватись - тому що ви не просто так вирішили тут написати і намагались з ними про це говорити. Можливо вам сумно, від того, що вони, на вашу думку, знехтували дружбою в стільки років. І вас тримає прив‘язаність і пам‘ять (ностальгія) про хороші моменти з ними))
Друзі в свою чергу пішли далі, вони вас не забули - але на відстані справді тяжко підтримувати зв‘язок. Ймовірно для них це не можливо. Тим більше ви відмітили, що вже знайшли нову компанію в новому місті - це можливий спосіб адаптуватись і заповнити пустоту щодо «втрати» людей, з якими у вас було багато спогадів.
Істинну відповідь ви можете дізнатись тільки в друзів і в кожного буде своя версія. Я можу тільки припускати або наштовхувати вас на думки.

Привіт:)
Скажіть будь ласка, чи в стосунках з друзями до від‘їзду в інше місто, ви завжди перші проявляли ініціативу: зустрітись, погуляти, подзвонити і тд? Чи говорили ви з друзями про те, чому так сталось, що вони перестали з вами спілкуватись?

Привіт:)
Скажіть будь ласка, чи в стосунках з друзями до від‘їзду в інше місто, ви завжди перші проявляли ініціативу: зустрітись, погуляти, подзвонити і тд? Чи говорили ви з друзями про те, чому так сталось, що вони перестали з вами спілкуватись?

Добрий вечір!
Для того щоб розібратись в ситуації і знайти шляхи рішення - потрібно спершу зрозуміти: чи справді ви хочете щось з цим робити? Чи говорили ви з кимось про цю ситуацію? Чи намагались якось вирішити?
Можливо проблема криється в інших аспектах вашого спільного проживання з батьками чоловіка, стосунках з свекрухою.
Чому вас дратує те, що жінка брата дозволяє собі нехтувати хатніми обов‘язками? Чи можете дозволити собі робити так як і вона? Якщо ні, то чому? Що відчуваєте в таких ситуаціях окрім злості?
Поговоріть з нею, постарайтесь знайти спільні точки дотику, теми, вподобання. Можливо вона не така погана тільки через те, що «нічого не робить по дому». Дайте їй шанс:)
Проаналізуйте зі свого боку чи хочете брати на себе всю роботу і яка в цьому мета? Визнання зі сторони свекрухи/свекра, привернення уваги, чи щось інше. А які ваші бажання, потреби? Якщо ви стомились - заявляйте про це, говоріть, але без скарг і образ в сторону 2 невістки чи свекрухи: «Я стомилась брати на себе стільки обов‘язків, я потребую розуміння і підтримки з вашого боку». Ніхто не дає гарантії, що вас зрозуміють, але ніхто вас не заставить робити те, що вам не подобається:)
Ваша ситуація має рішення, потрібно лише зрозуміти де джерело проблеми. Можливо воно глибше ніж на поверхні хатніх справ.