ДИТЯЧА ДРУЖБА.

» Батьки й діти » Дитяча дружба.

Розпочинаю цикл цікавих матеріалів про дружбу малюків. З якого віку спілкування діток можна вважати дружбою? Чи буває дружба між хлопчиками і дівчатками? Що робити, якщо друг дитини вам не до вподоби, або ви хотіли б вибрати іншого друга вашому малюку? Як навчитися миритися після сварки? Про ці та інші важливі моменти ми і поговоримо в даній статті і наступних.

Отже, що ж таке ця дружба? Якщо попросити сучасних батьків дати визначення дитячої дружби, чомусь далі віршиків, знайомих з дитинства, справа не йде. Тому давайте спробуємо розібратися в цьому питанні докладно.

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

Сходинки на сходах дружби – це її вікова динаміка. Поняття це складне, багатогранне і, головне, надзвичайно динамічне, оскільки дружба трирічних малюків, дружба першокласників і дружба підлітків - це три абсолютно різні варіанти відносин.

Зачатки дружби - це спілкування двох-трьохрічних. Головне в цьому віці - емоційний контакт, причому грають дітлахи, згідно влучному вислову психологів, «не разом, а поруч» - їм, в принципі, все одно, з ким стрибати, бігати, кричати і квакати - аби весело. Малюки ще погано запам'ятовують обличчя і імена своїх товаришів по пісочниці (тому так часто у них і змінюються «друзі»), зате нерідко гостро реагують на спроби заволодіти їх іграшками. Переважна більшість сварок в цьому віці зводяться до фрази: «він взяв мій м’яяяячик !!!!» І справа тут зовсім не в жадібності, а в вікових особливостях психіки: дітлахи поки ще егоцентричні (не плутати з більш складним утворенням - егоїзмом), для них характерно невміння зрозуміти бажання, мотиви, наміри іншої дитини, поставити себе на її місце, врахувати її інтереси. Більш того, свої власні речі ще сприймаються як частина себе, і якщо відбирають улюблену машинку, це нерідко буває зрозуміле як спроба забрати вушко або пальчик: адже все це - однаково «моєєєєє!!» І слід пам'ятати, що в цьому віці іграшка - однозначно більш цікавий об'єкт, ніж одноліток.

Безумовно, дорослі не повинні в сторонці спостерігати за своїми дітками в таких ситуаціях, адже саме собою нічого не вирішиться, і грамотному спілкуванню треба просто навчити: пропонувати тимчасовий обмін, вчити домовлятися і не скандалити, не впадати в істерику... проте ставитися до таких особливостей молодших дошкільнят треба з розумінням, і не вимагати від дворічного недоступної йому поки широти поглядів.

Кращі колективні ігри для цього віку - всякі хороводи, «короваї», «струмочки», «паровозики», а також ігри з імітацією рухів і криків тварин, тобто - галаслива метушня-біганина, коли можна покричати, порадіти - а значить виплеснути емоції і привернути до себе увагу: більше від ігор з однолітками діти в цьому віці і не чекають.

Однак час іде, і дітки змінюються: вже у віці 4-5 років вони не просто грають поруч - партнер по спілкуванню необхідний їм для того, щоб краще зрозуміти... себе. Оточуючі - своєрідні «дзеркальця», в які дивляться дітлахи з метою більш глибокого пізнання своєї особистості, потреб, особливостей, умінь.

Діти ще не виявляють інтересу до справ, думок, проблем своїх друзів - приятелі поки потрібні їм як фон, як засіб для того, щоб затвердити свою «самість», що тіьки народжується, і переконатися, що «я хороший і важливий» (причому дітьми поки ігнорується, що у співрозмовника - точно такі ж потреби).

Ось типовий діалог 4-5 річних, в якому кожен чує тільки себе:

- А у мене є нова машина!

- А у мене - дві!

- А мене тато брав на рибалку!

- А я зате на море їздив!

- А я вмію їздити на велосипеді краще за тебе !!!

Сварки виникають внаслідок ось цього нерозуміння важливості один одного, причому діти бувають досить різкі в оцінках і нерозбірливі в епітетах (нерідко, на жаль, копіюючи нас, дорослих) - тому їх так складно буває «розрулити».

Крім того, оскільки одноліток потрібен для того головним чином, щоб порівняти його з собою, іноді виникають жорстокі розчарування на грунті ревнощів і конкуренції: бажаючи переконатися, що «я на світі всіх миліше», дівчинка цілком може виявити, що сусідська Маша набагато симпатичніше, а у Каті ляльок раз в 10 більше, а Леся ходить на танці і вже вміє робити шпагат... У цьому випадку типовою реакцією дитини буде негатив, звернений проти ні в чому не винних Маші, Каті чи Лесі. І якщо такій речі дорослі не приділять належної уваги, образи можуть перетворитися в типову реакцію на більш удачливого «конкурента» і залишитися «в активі» на все життя.... Як же реагувати? Спробувати «зрушити» інтереси дитини зі сфери самоствердження в сферу «гри на рівних» - адже це найкращий вік для рольових ігор, де однаково важливі всі учасники і від дій кожного залежить загальний успіх. Організуйте подібні ігри, а ще – проговорюйте, аналізуйте з дитиною її «образи» - це допоможе уникнути вкорінення позиції заздрісного невдахи.

Уже в цьому віці діти починають звертати увагу на особисті якості своїх однолітків. У колективі завжди знаходиться кілька популярних діточок, і кілька «невдах». Чому це відбувається? Тому що з одними спілкуватися приємно, з іншими - проблематично або ж «ніяк».

З ким же приємно в цьому віці? З тим, хто трішки «доросліше» в плані комунікативної культури - добре розмовляє, завжди може придумати цікаву і необразливу гру, доброзичливий до всіх, не вередує, не ниє, не скаржиться, у кого зазвичай гарний настрій, з ким весело і не нудно.

Поки ще не оцінюються моральні і етичні моменти - вони і не усвідомлюються, як правило. Але ось що однозначно не вітається - так це войовничість, буркотливість, схильність до дрібних капостей (підставити ніжку, забрати іграшку).

І, на жаль, часто діти, які не схожі в чомусь на інших (з фізичними вадами або дефектами розвитку психіки, а також занадто явно відрізняються від інших зовні: руді, вухаті, занадто повні і т.д.), теж мають набагато більше шансів опинитися в рядах «вигнанців», ніж «звичайні» діти.

Не варто таких дітей навмисно ізолювати від дитячого колективу, навіть якщо спілкування ніяк не вдається - спробувавши «замінити» для дитини спілкування з однолітками спілкуванням з дорослими членами сім'ї, поселивши її передчасно в дорослий світ, ми надамо їй ведмежу послугу - вписатися дитячий колектив в школі буде набагато важче. Дорослі і діти - всі вони грають в спілкуванні свої унікальні ролі, і немає сенсу підміняти їх штучно. Навпаки, таким діткам можна допомогти - в цьому віці малюки сильно орієнтовані на думку старших, і якщо вони будуть постійно створювати для дитини з проблемами в спілкуванні «ситуації успіху» - тобто такі, в яких вона буде цікава іншим, коли у неї точно вийде завдання, вправа, де вона зможе продемонструвати свої можливості - то все може змінитися.

А ось близьке спілкування 6-8 річних - це вже практично справжня дружба. Пам'ятайте проблеми попередніх етапів: «не хочу ділитися», «я - центр світу»? До цього віку в нормі вони повинні залишитися в минулому, і якщо вони досі актуальні для вашої дитини - це привід звернутися за психологічною допомогою для корекції ситуації.

На жаль, останнім часом намітилася негативна тенденція - дітей, «які не вміють дружити», стає все більше і більше. Як правило, це єдині діти, дозвілля яких зводиться до ігор на комп'ютері , в телефоні чи планшеті, перегляду телепрограм і спілкування з дорослими. Такі діти нерідко занадто самолюбні, тривожні і просто не мають досвіду соціальних контактів, особливо якщо у дворовій компанії вони не прижилися або їх туди не пускають батьки, в дитсадок вони не ходили, а братиків-сестричок, навіть двоюрідних, у них немає. Ось і виходить, що, вступаючи в перший клас, ці дітки, крім проблем з навчальною адаптацією, отримують не менш сильний стрес від колективу - виявляється, в класі буде ще 25-30 дітей, виявляється, з усіма треба якось контактувати, і, нарешті , виявляється, що це зовсім непросте заняття....

Репутація, авторитет, здатність вписатися в дитячий колектив, місце на «ієрархічній драбині» - все це входить у першому плані для 6-7 річних і є найважливішими досягненнями особистості в молодшому шкільному віці.

У нормі в цей період діти вже охоче діляться іграшками, щоб створити разом щось нове, придумують досить складні ігри з правилами: з кількох «об'єднаних» наборів лего у двох друзів виходить цілий автопарк, з компанії ляльок парочки подружок - «шкільний клас». Якщо раніше дітям були цікаві головним чином вони самі, то тепер щирий інтерес починає проявлятися один до одного. Згадаймо діалог п'ятирічних і спробуємо уявити, як він прозвучав би у першокласників:

- А у мене є нова машина!

- Ух ти, а яка модель? А де тобі її купили?

- У супермаркеті по дорозі, коли ми з татом їздили на риболовлю.

- А тобі там було цікаво?

- Ага!

- А ти сам зловив рибу?

- Так! А пам'ятаєш, ти теж піймав, коли на морі їздив.

В якості цінностей починають «котуватися» морально-етичні моменти. Навіть молодші школярі вже здатні зрозуміти різницю між тим, хто завжди готовий прийти на допомогу і пояснити, і тим, хто завжди підказує, не даючи можливості одному подумати самостійно і демонструючи всьому класу свій «блискучий розум».

Діти починають цінувати готовність допомогти товаришеві, здатність поспівчувати, коли комусь сумно, вміння бачити заслуги інших, а не тільки свої власні, почуття гумору - і, навпаки, відкидають «пупів землі», жадібних, занадто егоїстичних, занадто агресивних і запальних, а також настирливих, або занадто пасивних («ніяких»).

У цьому віці вже добре сформовані поняття «що таке добре і що таке погано», тому деякі вчинки діти вже можуть кваліфікувати як зраду, - це вік, скажімо так, «маленьких трагедій», однак вони корисні для дорослішання дитячої душі.

Молодші школярі, а тим більше - «середня ланка» (5-6 клас), вже цілком здатні об'єднатися заради когось або проти когось, і тут важлива особистість лідера колективу або ж своєчасне втручання дорослого, тому що одна справа, коли діти намагаються спільними зусиллями допомогти відстаючому у навчанні через хворобу товаришеві або об'єднуються проти шкільного хулігана, який замучив кошеня - але ж це може бути і досить жорстоке цькування – той самий буллінг, як у фільмі «Опудало» ...

В наступних матеріалах ми поговоримо про дівчат та хлопців, про «неприємних» друзів та сварки й примирення. 

З повагою, дитячий і сімейний психолог Наталія Царенко. При потребі ви завжди можете отримати приватну консультацію!

Опубликовано 2020-10-01 в 14:02:51

Опубліковано на сайті 01-10-2020

» Батьки й діти » Дитяча дружба.