Дитяча психосоматика – міфи психосоматики

дитина батьки Коли мова йдеться про психосоматичні причини певних захворювань, ми часто чуємо думку про те, що дитячі хвороби це є ніщо інше ніж реакція на внутрішньосімейний клімат. Головним чином на відносини батьків один з одним, або на пряме ставлення батьків до самої дитини.Мабуть таки сім’ям в яких подружжя часто свариться чи існує якась загально напружена ситуація – все так чи інакше стає зрозумілим. Але як бути родині, де конфлікти достатньо рідкісний гість? Шукати скриті конфлікти та всілякі негаразди… або вбачати в цьому пригніченні емоції, несправжність… або замислитись, чи дійсно проблема в батьках, чи ні??? Я пропоную не забувати про бородатий анекдот, де іноді банани це лише банани. Тобто в нашому випадку я поділяю можливі причини, та пропоную аналізувати ситуацію по можливості безпристрасно.Тож, щодо причин дитячих захворювань скажімо наступне:

1. Іноді хвороба дитини, це просто хвороба.

В даному випадку все дуже просто, якщо пригадати, що передумовою майже всіх захворювань є проблеми з імунітетом. Більш за все імунітет підривають ті чи інакші стресові ситуації, але по-перше стрес може бути не лише психічним, а і фізичним (як то різка зміна температур, шумові або візуальні подразники чи фізичне перевантаження, тощо ). А по-друге, стрес може бути не лише негативним (дистрес), а і позитивним (еустрес), коли неочікувані приємні події чи сюрпризи в нашому житті виснажують певні системи, ослаблюючи імунітет.Так само, як ніхто не відміняв всілякі віруси та мікроби в навколишньому середовищі. Якщо ваша дитина ходить в садочок або школу, та виявляється що в їхньому колективі хтось захворів на вітряну оспу, дуже висока вірогідність, що при щільному контакті захворіють майже всі діти, і ті в яких вдома все догори ногами і всі інші.Якщо, не приведи Боже, в їдальні якийсь продукт виявиться зараженим, то висока вірогідність того, що кишковий розлад буде майже в усіх дітей, незалежно від того, в яких відносинах є їхні батьки.В цьому випадку виключення ставитимуть радше ті діти, в яких індивідуальна чутливість до певних збудників нижча, чи конституційно ті чи інакші органи є більш сильними ніж у інших дітей.Тому ще раз обмовимось, що іноді хвороба дитини це таки дійсно хвороба дитини, яка не залежить від психологічного стану чи комфорту її батьків.

2. Частина дитячих захворювань дійсно є проявом родинних взаємовідносин.

В психосоматичній практиці при детальному аналізі можна виявити деяку закономірність між психологічним кліматом в родині та хворобливими станами дитини. Родини бувають різні, повні, неповні, бувають навіть "переповнені", де молода сім’я живе з чиїмось батьками, тощо. Чим більше в родині людей, тим більше зв’язків в ній потрібно налаштувати самій дитині, та всім іншим членам сім’ї поміж собою. Часто ці зв’язки визивають певні труднощі в спілкуванні, розподілі прав та обов’язків, виникають конфлікти тощо. Конфлікти можуть бути явними, а можуть навпаки приховуватись, але так чи інакше загальна атмосфера може мати вплив на стан дитячого здоров’я. Але не можна сказати, що у дитини яка постійно хворіє вдома безлад, а у дітей які майже ніколи не хворіють – ні. Просто швидше за все в якихось сім’ях стресові ситуації є компенсованими, та дитина є більш стресостійкою. Про це написано багато статей, подробиці про те яким чином психологічний клімат родини впливає на стан здоров’я дитини можна прочитати в працях саме дитячих психологів.

Єдине що можна відзначити в даному випадку, це ті маячки які швидше за все вказуватимуть на наявність психосоматики в хворобливому стані дитини:

читайте также:

«Всі хвороби від мозку» - Міфи психосоматики «Всі хвороби від мозку». Це твердження має під собою думку, що природа будь якого захворювання первинно психологічна, спрощено: подумав неправильно – захворів, став мислити вірно – одужав.

Психосоматика кожи: лечение с врачом и психологом Одно из преимуществ профессии врача-психолога - хорошее понимание того, что такое психосоматика на самом деле. По сути - это физиологические изменения на фоне определенных эмоциональных состояний, имеющих сильную интенсивность...

-Вік дитини до 3 року (особливо стосується дітей що знаходяться на грудному вигодовуванні), вони дуже залежать від емоційного стану матері, або людини її заміщуючої -Хвороби беруться взагалі незрозуміло звідки, без явних передумов.

-Ті чи інакші хвороби мають тенденцію повторюватись (багато хто знає, що в його дитини наприклад «ангіни – слабке місце», або навпаки, діти в яких постійно «надуває» вушка, або «ключові хвороби - розлади шлунку», або кожна вірусна закінчується бронхітом, тощо)

-Хвороби або занадто легко і швидко проходять. Або навпаки мають несподівано довге протікання.

3. Так само психосоматичні причини вбачаються в хворобах дітей, де можна прослідкувати ту чи інакшу вторинну користь.

Мабуть багато хто може пригадати той випадок, коли зовсім мала дитина виходить з «центрифугою» замість голови, та каже «мамо в мене голова кругом йде», або коли ще менша, після того як ви пожаліли її вдарену, йде та робить вигляд начебто знову вдарилась, щоб ви її знову приласкали?В більш дорослому житті діти можуть хворіти під час шкільних самостійних чи контрольних до яких вони не готові, можуть раптово захворювати коли потрібно їхати на гурток, який їм не дуже подобається, перед зустріччю з «товаришами» з якими якось стосунки не склалися, перед подорожжю чи поїздкою до не дуже прихильних для неї родичів, тощо.В ще більш дорослому житті причини по яких дитина «раптово» захворює стають все менш помітні, можуть носити досить серйозний характер (як то наприклад цькування в школі, сексуальне розбещення, тощо), але так чи інакше, причини цих психосоматичних проблем ніяким чином не пов’язані з взаємовідносинами з батьками, або між батьками, якщо вони живуть разом.

4. Одним із прояву психосоматичних зв’язків можуть виступати так звані «спадкові» хвороби.

Справа в тому, що наявність тієї чи іншої хвороби навіть у обох батьків (чи/та інших родичів) зовсім не означає, що саме ця хвороба обов’язково буде успадкована їх дитиною. Отримуючи певний генетичний набір успадкований від батьків, дитина всього навсього МАЄ СХИЛЬНІСТЬ до захворювання тією чи іншою хворобою, але чи відкриється той саме ген, який відповідає за конкретну хворобу чи ні, залежатиме від багатьох факторів, в тому числі психологічних.В психологічному плані, ланцюжок має наступну розгортку:Існує певна сім’я, з певними психологічними проблемами, блоками та настановами= певні настанови є деструктивними, вони заважають людині отримувати щось від оточення= на цьому фоні виникає захворювання, яке допомагає отримувати людині необхідне, або просто слугує пом’якшуючим варіантом умовно безнадійного стану членів цієї родини= в разі, якщо людина займається саморозвитком, та пропрацьовує цю проблему і знаходить шляхи подолання цих деструктивних настанов – вона або повністю або частково одужує, та виховує дітей з огляду на набуті знання= в разі, якщо із свого стану та психологічних блоків члени родини не роблять певних висновків і продовжують функціонувати деструктивно, в такій атмосфері і зростає саме їх дитина, та набуває тих самих психологічних блоків як батьки= так само як її батьки, дитина не може впоратись із деструктивними настановами (додаємо до цього, що і фактори середовища навряд чи змінились) – мозок посилає команду розблокувати ту чи іншу генетичну інформацію про хворобу тих чи інших органів, до якої спадкоємець має схильність і дитина захворює. Лікарі констатують факт генетичного спадкування.

На більш наближених до життя прикладах, можна виділити в тій чи іншій родині такого члена, який «схожий» чи то на бабусю, чи то на родичів з чиєїсь сторони бо: він замість себе насамперед постійно дбає про інших, відмовляють собі в задоволеннях та навчають цьому своїх дітей, та всіх оточуючих (діабетична схильність); він близько все бере до серця, занадто переживає через дрібниці, надмірно емоційний та достатньо строго виховує своїх дітей(схильність до серцево-судинної патології); віні часто незадоволений оточуючим, дуже важко приймає нові ідеї, має труднощі з пристосуванням, заздрить та не скриває цього всього від своїх дітей(схильність до кишково-шлункових розладів), тощо.

5. Та наряду із спадковими захворюваннями в психосоматиці дитинства ми виділяємо особливих дітей, або дітей з особливими потребами.

Але психосоматична складова тут інакша, і це тема окремих статей про вторинну психосоматику. В даному ж випадку варто зазначити, що відшукувати вторинну користь або невирішені психологічні проблеми матері в інвалідності її дитини це просто кощунство на мою думку. З психосоматичного досвіду не можу навіть поставити на вид можливі з причин таких хвороб, коли батьки чи то до вагітності чи то під час вживали наркотичні засоби, чи перебували у зоні підвищеної радіоактивності, чи займались будь чим тим, чим на наш погляд займатися не мали – ніякого зв’язку ми не можемо тут вбачати. Бо дуже часто в наркоманів народжуються абсолютно здорові діти, і, нажаль, навпаки, в родинах де до появи дитини готуються дуже ретельно і роблять все лише корисне і сприятливе нормальному розвитку завжди існує вірогідність народити хвору дитину.

Навіть ті дані які надає з цього приводу світова статистика не є сто відсотковими, а це означає, що вони не можуть бути генералізованими, а просто мають розглядатися як вірогідні, не більш та не менш.

Це дуже складна тема, але особисто я вважаю неетичним та неекологічним припущення, що особлива дитина має ту чи іншу ваду внаслідок психологічних настанов батьків. Більш того, подібні версії не є науковими, доказаними, прийнятними тощо. Моя особиста думка так само проти версій щодо кармічних боргів, які треба відпрацювати, так само як і проти того, що Бог через особливу дитину карає батьків, або повчає їх. В моєму особистому світосприйнятті немає всевишніх карателів та взимачів, а є досвід, розвиток та любов. Тож в даному випадку радше мова ітиметься про досвід, який отримують члени цієї родини, про те, чому вони можуть навчити один одного, про ресурси та особистісні риси характеру, які вони можуть напрацювати. Про те, як своєю працею та своїм прикладом вони можуть надихнути або допомогти іншим батькам, про те як особливо та інакше вони відчувають та сприймають життя на відміну від нас, тощо.Так, завершити цю статтю хочу власне тим з чого і почала.

Не кожна хвороба дитини має розглядатись через психологічні проблеми батьків, або людей їх заміщуючих. Іноді причини бувають зовсім інакші та неочікувані, але грамотний спеціаліст з психосоматики залюбки допоможе вам з цим розібратись, розставити всі крапки над І та прийняти відповідні міри.

Лобазова А.О., психолог-психотерапевт, спеціаліст з психосоматики

У Психолога » Психосоматика » Дитяча психосоматика – міфи психосоматики
психолог

понравилось: 1 из 1 оценивших
  нравится публикация?  

Бесплатная рассылка интересностей!

 
статья по психологии psihosomatika Болезнь с характером-Часть 3. (гипертония, ИБС, инфаркт миокарда, гипо- и гипертиреоз, сахарный диабет)

Сердце и сосуды участвуют во всех формах жизнедеятельности, а потому не удивительно, что состояние кровеносной системы определяют образ жизни человека...

статья по психологии psihosomatika Как правильнее диагностировать и помочь человеку с психосоматическими расстройствами?

Без каких знаний не обойтись психотерапевту, встретившемуся с психосоматическим больным? О специализации. Замкнутый круг симптомов.

Все публикации раздела Психосоматика >>

 
Комментарии к "Дитяча психосоматика – міфи психосоматики"

ещё нет комментариев...


Чтобы прокомментировать, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
qr